Підприємство на ринку праці. Попит і пропозиція праці.

В умовах ринкової економіки робітники пропонують свою робочу силу за плату, а роботодавці пред'являють попит на неї. На ринку праці в результаті взаємодії попиту на працю та її пропозиції встановлюється ціна праці, тобто заробітна плата. Заробітна плата - це ціна або сума грошей, яку сплачує роботодавець робітнику за використання праці останнього.

Заробітна плата (ставка зарплати) має тенденцію до диференціації по країнах, регіонах, різних видах діяльності та індивідах.

Загальний (середній) рівень заробітної плати в країні складається в результаті взаємодії загального попиту на працю та її пропозиції.

Загальна пропозиція робочої сили залежить від багатьох факторів: чисельності населення та частки в ньому працездатних; рівня заробітної плати; культури і релігії; податкової системи; демографічної і соціальної політики держави; сили профспілок тощо. Проте основним фактором, який визначає загальну пропозицію праці, є рівень заробітної плати: чим вища заробітна плата, тим більшою буде пропозиція праці і навпаки. Тому крива загальної пропозиції праці є висхідною.

Певну специфіку має крива пропозиції праці окремого індивіду,:спочатку вона має додатній нахил, а потім - від'ємний. Поясненням зігнутої форми кривої пропозиції праці індивіда є той факт, що спочатку більш висока заробітна плата стимулює затрати більшої кількості праці з метою одержання більшого доходу, а потім досягнення більш високого рівня зарплати дозволяє людині витрачати менше часу на роботу і більше часу на відпочинок, і при цьому зберігати свій високий рівень життя.

Незважаючи на те, що крива пропозиції праці індивіда має зігнуту форму, в цілому ж крива загальної пропозиції будь-якого виду праці має додатний нахил.

Що стосується факторів попиту на працю, то як відомо з попередньої теми, попит на ресурс, в т. ч. і на працю є похідним від попиту на кінцеві товари і насамперед залежить від продуктивності праці: чим вища продуктивність праці, тим вищий і попит на неї. При даній загальній пропозиції праці чим більший загальний попит на працю (який є сумою попиту на працю всіх фірм), тим вищий загальний (середній) рівень зарплати.

Продуктивність праці залежить від багатьох факторів: 1) оснащеності працівників основним капіталом: чим більшою є фондоозброєнність праці, тим вищою є її продуктивність, а отже, і більшими є попит на працю та його оплата; 2) кількості і якості природних ресурсів в розрахунку на чисельність працюючих: чим більша кількість природних ресурсів припадає на одиницю праці, тим вища її продуктивність; 3) технології: більш досконалі технології забезпечують вищу продуктивність праці; 4) якості праці: чим вищі рівні освіти і професійної підготовки, кращі здоров'я та відношення до праці, тим більшою є її продуктивність; 5) ефективності і гнучкості системи управління та організації праці.

Важливими чинниками попиту на працю є також діловий, соціальний і політичний клімат, стимулюючий виробництво та попит на працю; місткість внутрішнього ринку, рівень споживчого попиту, які необхідні для реалізації продукції, виробленої фірмами.

Аналіз факторів попиту на працю та її продуктивності, а також факторів пропозиції праці дозволяє зрозуміти причини диференціації заробітної плати в різних країнах, оскільки її рівень складається під впливом взаємодії попиту на працю та її пропозиції, які є відмінними в різних країнах.

Проте сам розмір заробітної плати не завжди є хорошим вимірником рівня життя в тій чи іншій країні. Важливо розрізняти грошову, або номінальну, і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - це сума грошей, одержана за годину, день, тиждень, місяць, рік. Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата відображає купівельну спроможність номінальної зарплати. Реальна заробітна плата залежить від номінальної зарплати (пряма залежність) і цін на товари і послуги (обернена залежність). Зміну реальної заробітної плати в процентному виразі можна визначити шляхом віднімання від процентної зміни номінальної зарплати процентну зміну рівня цін. Наприклад, якщо номінальна заробітна плата збільшилась на 10 % при зростанні цін за цей період на 7 %, то реальна заробітна плата збільшилась лише на З % (10 - 7). Саме реальну заробітну плату слід порівнювати для того, щоб судити про рівень життя в різних країнах.

 

Ринок капіталу. Позичковий відсоток. Поняття дисконтованої вартості.

Ринок капіталу

Капітал — це всі засоби виробництва, створені людьми: інструменти, промислове обладнання та інше, а також знання, вміння і досвід, набуті людством і індивідом у процесі навчання і практичної діяльності. Створення будь-якого капіталу пов’язане з певним компромісом між сьогоденням, коли доводиться терпіти незручності задля накопичення капіталу у майбутньому.

Граничний фізичний продукт, віднесений до вкладеного капіталу, можна визначити як відношення збільшення майбутнього випуску продукції до його скорочення в даний момент.

Виділяють:

— фізичний капітал — сукупність матеріальних засобів, які використовуються на різних етапах виробництва і збільшують продуктивність людської праці (верстати, будівлі тощо);

— фінансовий капітал — сукупність грошових засобів;

— юридичний капітал — сукупність прав розпорядження деякими цінностями;

— людський капітал — це ті внески, які збільшують фізичну чи розумову здатність людини.

У процесі виробництва різні елементи фізичного капіталу поводять себе неоднаково. Одна частина функціонує протягом довгого періоду, інша використовується одноразово. Першу частину капіталу називають основним капіталом, другу — оборотним капіталом.

Основнийкапітал — це капітал, котрий бере участь у процесі виробництва протягом декількох виробничих циклів і передає свою вартість на створювані товари по частинах.

Оборотнийкапітал — сировина, матеріали, електроенергія і т.д. — беруть участь у виробничому циклі лише один раз і свою вартість повністю переносять на створені продукти.

Основний капітал по мірі використання зменшується.

Фізичне зношення — чим більший час експлуатації основного капіталу, тим більше фізичне зношення.

З фізичним зношенням пов’язане поняття амортизації.

Амортизація — це об’єктивний процес поступового перенесення вартості засобів праці, відповідно до їх зносу, на вироблену з їх допомогою продукцію, послуги. Шляхом проведення амортизаційних відрахувань формується амортизаційний фонд, який використовується для відтворення основних фондів.

Моральнийзнос — процес знецінення основного капіталу внаслідок появи більш дешевого чи вдосконаленого сучасного обладнання.

Кожен фактор виробництва створює свій дохід, яким винагороджується власник фактора. Для капіталу таким доходом є відсоток.

Відсотковий доход — це дохід на вкладений у бізнес капітал. В основі цього доходу лежать витрати від альтернативного використання капіталу.

Згідно з неокласичною теорією рівноважна ставка відсотка визначається на ринку капіталу шляхом порівняння корисності (граничної дохідності MRP) капіталу і витрат від відмови використовувати капітал у теперішній час.

Рис. 1. Рівноважна ставка відсотку

На рис. 1 показано, що попит на капітал буде тим вищим, чим нижчою буде відсоткова ставка. Відсоткова ставка, яка визначається перетином кривої попиту MRP і кривої пропозиції MRC, є рівноважною процентною ставкою Ч_Е.

Позичковий відсоток.

Гроші за своєю суттю не належать до економічних ресурсів. Однак вони є засобом для придбання всіх інших факторів виробництва. Крім того, виробник, який витрачає свої кошти на придбання капіталу, відмовляється від альтернативних варіантів їх вико­ристання, зокрема від надання позики. Отже, прибуток, що міг отримати виробник, якби передав у позику свої кошти, є альтернативною вартістю капіталу. З'ясувати механізм формування ціни кредиту і буде означати з'ясування процесу формування альтернативної вартості капіталу.Ціною кредиту можна вважати позичковий відсоток. Позичковий відсоток — це ціна, що сплачується за використання грошей. Найчастіше він розглядається не в абсолютному значенні (як кількість грошей), а у відносному — як відсоток від суми позичених грошей. Для зручності ставку позичкового відсотка, як правило, дають у перерахуванні на річну. Скажімо, якщо за отримання 10 000 грн. в кредит позичальни­ку потрібно через рік повернути 14 000 грн., це означатиме, що він отримав гроші під 40% річних.

Оскільки надання кредиту та повернення грошей розірвані у часі, то виникає проблема втрати грошима

їх купівельної спроможності через інфляцію. Тоді частина плати за користування грошима піде на покриття втрати їх купівельної спроможності, а частина дійсно буде винагородою власника. Слід розрізняти

номінальну та реальну ставки позичкового відсотка. Номінальна ставка — це відсоткова ставка, виражена у грошових одиницях за поточним грошовим курсом. Реальна ставка — це відсоткова ставка, виражена у незмінних грошах або скоригована з урахуванням інфляції. Так, якщо у попередньому прикладі ціни за рік зросли в 1,25 раза то за своєю купівельною спроможністю 1 грн. на початку року становитиме 1,25 грн. на кінець року. Якщо перерахувати всі повернені у кінці року гроші у зіставні з наданими на початку року, то 14 000 грн. будуть відповідати 11200 грн. (14 000: 1,25 = 11 200). Отже, реальна відсоткова ставка буде лише 12%. Взаємо зв'язок між номінальною та реальною ставками показує така формула:

 

Ставка позичкового відсотка формується залежно від співвідношення попиту на гроші та їх пропозиції. Разом з тим, не існує єдиної для всіх випадків відсоткової ставки. Надання кредиту може диференціюватися залежно від умов повернення, державного регулювання цього процесу, особливостей позичальника тощо. Отже, доцільно розглянути фактори, які впливають на відсоткові ставки.

Надання кредиту — це ризик з боку кредитора, оскільки позичальник за певних умов може не повернути отримані гроші. Тому найпершим фактором, який буде зумовлювати конкретний рівень відсотка по конкретній позиції, е ступінь ризику — ймовірність втрати грошей кредитором. Тут залежність пряма: чим більша ймовірність неповернення грошей, тим більший буде відсоток. Разом з тим, загроза втрати грошей може досягати такого рівня, що вона взагалі не компенсується збільшенням відсотка. За цих умов кредит не надається.

Певний вплив на відсоткову ставку справляє розмір кредиту. За інших рівних умов кредитор віддає перевагу більшим кредитам, оскільки це зменшує його витрати на вивчення економічного становища позичальника, на обслуговування кредиту тощо. Отже, кредитор погоджується надавати більші суми під менші відсотки.

По-іншому впливає на відсоткову ставку термін надання кредиту. Оскільки у довготривалому періоді ймовірність непередбачуваних подій більша, то для перестрахування втрат від них відсоток по кредитах також буде більшим.

Впливає на відсоткові ставки також державна політика оподаткування. Якщо відсотки, отримані від надання кредиту не оподатковуються чи оподатковуються на пільгових умовах, то вартість отримання кредиту буде меншою. Так, поки дисконти по облігаціях внутрішньої державної позики в Україні не оподатковувалися, їхня доходність була нижчою, тобто отримання коштів обходилося державі дешевше. Після введення оподаткування ціна залучення коштів зросла.