Канал розподілу (маркетинговий канал)

— сукупність незалежних організацій, що беруть участь у процесі просування товару або послуги від виробника до споживача. К. р. використовує цей товар чи послуги або безпосередньо, або для виробництва на їх основі інших товарів чи послуг.

Канал товароруху дворівневий

— один з видів розповсюдження товарів, що включає двох посередників. На споживчих ринках такими посередниками зазвичай стають оптовий і роздрібний торговці; на ринках товарів промислового призначення це можуть бути промислові дистриб’ютори і дилери.

Канали неособистої комунікації

— канали комунікації, що поширюють повідомлення, коли немає особистого контакту або зворотного зв’язку; включають в себе основні засоби масової інформації, створення специфічної атмосфери і організацію різних заходів.

Канали особистої комунікації

— канали, якими двоє або кілька осіб спілкуються один з одним напряму. Це спілкування, наприклад, двох співрозмовників, лектора з аудиторією, телефонний контакт і навіть особисте листування.

Канали розподілу

— 1) мережа агентств і інших посередників, що зв’язують виробника і кінцевого споживача; 2) альтернативні способи розподілу продукції виробника. Виробник може вибрати один з п’яти варіантів: виробник — проміжний чи кінцевий споживач; виробник — оптовик — роздрібний торговець — споживач; виробник — брокер (комісіонер), консигнатор чи агент — оптовик — роздрібний торговець — споживач; виробник — брокер (комісіонер), консигнатор чи агент — роздрібний торговець — споживач.

Канали розподілу непрямі

— переміщення товарів і послуг від виробника до споживача не прямо, а через посередника — незалежного учасника товароруху. К. р. н. переважно залучають підприємства і фірми, котрі для збільшення своїх ринків і обсягів збуту згодні відмовитися від багатьох збутових функцій і витрат і, відповідно, від певної частки контролю над каналами збуту, а також згодні на деяке послаблення контактів зі споживачами своєї продукції. Як збутові посередники можуть виступати незалежні оптові підприємства (дистриб’ютори), промислові і збутові агенти, брокери, комісіонери і т. д. Інколи К. р. н. можуть включати кількох послідовно діючих посередників. Наприклад, дворівневий канал розподілу складається з виробника — оптового пос ередника — роздрібного торговця-споживача. Трирівневий, крім згаданих, включає ще й дрібнооптового торговця.

Канали розподілу прямі

— переміщення товарів і послуг від виробника до споживача без використання посередницьких організацій.

Канали розподілу товару

— сукупність підприємств чи окремих осіб, що беруть на себе або допомагають передавати комусь іншому право власності на конкретний товар чи послугу на їхньому шляху від виробника доспоживача. У галузі маркетингу канал розподілу товару є складником системи товароруху, що охоплює всі основні процеси збутової діяльності підприємства: опрацювання замовлень, підготовку товарів до відвантаження, перевірку якості, складське господарство, транспортні операції тощо.

Капітал торгової марки

— цінність торгової марки. Визначається тим, наскільки торговій марці довіряє споживач, а також іменним упізнаванням, якістю, в якій споживач упевнений, сильними марочними асоціаціями та іншими активами, такими як патенти, торгові знаки, відносини між каналами розповсюдження.

Капітальне майно

— товари промислового призначення, які наявні в кінцевому товарі частково. Поділяються на стаціонарні споруди і допоміжне обладнання.

Карти-схеми сприйняття

— інструмент позиціонування товарів, призначений для наочного зображення близькості між товарами або сегментами, яка вимірюється психологічними чинниками, для оцінювання котрих застосовують метод багатомірного шкалування споживацьких сприйняттів і переваг.

Кваліфікований ринок

— група покупців, яка виявляє зацікавленість і має прибуток, доступ і право користування стосовно до певного товару або послуги.

Квота

— кількісна межа, дозволена для ввезення в країну товарів певних категорій. Мета квотування — зберегти незмінним курс іноземної валюти, захистити місцевих виробників і запобігти зростанню безробіття.

Керована вертикальна маркетингова система

— координує послідовні етапи виробництва і розподілу товарів завдяки величині й потужності одного з учасників системи, а не за допомогою єдиного власника або договірних зобов’язань.

Керування за контрактом

— спільне підприємство, в якому місцева компанія репрезентує зарубіжній ноу-хау з менеджменту; зарубіжна компанія своєю чергою надає капітал. Місцева компанія експортує не продукцію, а послуги менеджменту.

Керування запасами

— галузь економічної науки, що розв’я­зує завдання раціональних витрат і поповнення матеріальних ресурсів на різних господарських об’єктах.

Керування маркетингом

— аналіз, планування, здійснення й контроль за проведенням заходів, розрахованих на встановлення, зміцнення і підтримку вигідних обмінів з цільовими покупцями заради досягнення таких завдань фірми, як одержання прибутку, збільшення обсягу збуту, розширення ринку.

Керування продуктом

— метод керування, що передбачає створення спеціальних органів, відповідальних за планування, проектування, виробництво і збут певних видів продукції. Характерний для фірм з великим ступенем диверсифікованості.

Керування ситуаційне

— прийняття стратегічних рішень у міру виявлення потенційних проблем збуту.

Керування якістю продукції

— методи й діяльність, використовувані для задоволення вимог до якості продукції.

Кількісне дослідження

— дослідження, що передбачає одержання інформації від великої кількості покупців поштою або під час особистого інтерв’ю для проведення статистичного аналізу.

Клуб-склади або клуб оптовиків

— підприємство роздрібної торгівлі за низькими цінами, яке торгує обмеженою номенклатурою марочних бакалійних товарів, електропобутовими приладами, одягом та іншими товарами, надаючи істотну знижку членам таких клубів, тому що вони платять щорічні членські внески.

Ключові чинники успіху

— сильні й слабкі сторони організації, які якнайбільше впливають на успіх організації. Їх визначають, порівнюючи з конкурентами.

Командна торгівля

— залучення фахівців з торгівлі, маркетингу, інжинірингу, фінансів, технічного супроводу і навіть менеджерів вищої ланки до обслуговування великих і складних замовлень.

Комбіновані маркетингові системи

— багатоканальні системи розподілу, коли яка-небудь фірма формує два або більше канали розподілу, щоб охопити два або більше сегмента ринку. При цьому, для того щоб доставити товари фірми споживачеві, використовують безліч прямих і непрямих підходів.

Комерціалізація

— освоєння серійного виробництва і випуск нового товару на ринок.

Комерційні інтерактивні служби

— компанії, що надають своїм передплатникам за певну місячну плату інформацію, розваги, можливість купівлі та інші маркетингові послуги в режимі реального часу. При цьому компанії підключаються до Iнтернет через власні комп’ютерні мережі і комп’ютери, тим самим забезпечуючи більш високий рівень секретності інформації, що передається.

Комівояжер

— роз’їзний агент торговельної фірми, який пропонує покупцям товари за наявними у нього зразками, каталогами і т. п.

Компанії з організації товароруху

— компанії, що надають складські, транспортні або інші послуги та допомагають складувати і переміщувати товари від виробника до споживача.

Компанія, орієнтована на конкурентів,

— компанія, дії якої в основному визначаються діями і реакцією конкурентів. Вона переважно спостерігає за діями конкурентів, їхніми частками ринків і намагається знайти стратегії для протидії конкурентам.

Компанія, орієнтована на ринок,

— компанія, що спостерігає як за покупцями, так і за конкурентами, приділяючи їм однакову увагу під час розроблення власних маркетингових стратегій.