Способи визначення координат по карті за допомогою приладів. Суть визначення координат висячим ходом у 2 – 3 сторони.

Застосовується в умовах закритої і напівзакритої місцевості, коли відсутня взаємна видимість між точкою що прив’язується і контурними точками. Визначення координат може здійснюватися розгорнутим, або зімкненим, або висячим ходом.

Артилерійські підрозділи застосовують, як правило висячий хід. Число сторін такого ходу не повинно перевищувати трьох, для забезпечення необхідної точності визначення координат.

Польові роботи при прокладці хода полягають у вимірюванні кутів між сторонами ходу або у безпосередньому визначенні їх дирекційних кутів і у вимірюванні довжин його сторін; роботу виконують у наступному порядкові (розглянуто бусольний хід у 2 сторони):

 

 

 

– встановити бусоль у проміжній точці А, зорієнтувати її у дирекційних кутах;

– навести монокуляр у контурну точку (КТ) і по бусольному кільцю зняти значення дирекційного кута з точки А на точку КТ, змінити його значення на 30-00 для оримання дирекційного кута a_КТ–А з точки КТ на точку А;

– виміряти дальність Д_КТ–А від точки А до точки КТ (як правило дальність вимірюється за допомогою двометрової далекомірної рейки, що встановлюється на контурній точці КТ);

– навести монокуляр у точку що прив’язується (ВП) і по бусольному кільцю зняти значення дирекційного кута a_А–ВП з точки А на точку ВП;

– виміряти дальність Д_А–ВП від точки А до точки ВП (як правило дальність вимірюється за допомогою двометрової далекомірної рейки, що встановлюється на ВП).

за допомогою НИХ-1 (АЛЛ, СТМ, МК) рішенням ПГЗ визначити прямокутні координати проміжної точки А, а потім за координатами проміжної точки А визначити координати точки що прив’язується.

 

Матеріали, що використовуються для чищення та змащення каналу ствола.

Для чищення ствола використовують:

розчин РЧС (розчин чищення стволів);

гас;

содовий розчин;

мильну воду.

Розчин РЧС застосовується для хімічного очищення каналу ствола з метою видалення з нього нагару та обміднення.

Він складається з: 100-200 г вуглекислого амонію; 5-10 г двохромовокислого калію (хромпік); 1л води, річна, колодязна, водопровідна, прісно-озерна, дощова; забороняється використовувати морську і гірко-солену воду.

Хімічне чищення розчином РЧС може проводитися при температурі від –10 до +50оС, при більш низькій температурі розчин замерзає. У цьому випадку проводиться чищення ствола гасом. Очищення розчином РЧС слід проводити в день стрільби після охолодження ствола. Кількість розчину РЧС, необхідного для очищення одного ствола, залежить від калібру гармати:

для 100-мм гармати – 5 л;

для 122-мм гармати – 5,5 л;

для 152-мм гармати – 6,5 л.

Хімічне очищення гармати повинно проводитися на відкритому повітрі або в приміщенні з гарною вентиляцією.

Для змащення ствола гаубиці використовують мастило ГОИ-54п.

 

 

Білет № 43

1 Призначення схеми орієнтирів. Порядоквибору орієнтирів і складання схем орієнтирів.

Орієнтирі призначають з метою забезпечення швидкої і надійної передачі (прийому) цілевказівок і докладів про розвідані цілі, а також, визначення місцеположення розвіданих цілей на місцевості відносно орієнтирів.

Орієнтири вибирають з права наліво по рубежах від себе до противника. Кількість орієнтирів повинна бути невеликою і кожному із них присвоюється свій номер.

За орієнтири вибирають окремі ясно спостережні місцеві предмети, які противник не може знищити і відносно яких легко передавати цілевказівки.

Всі орієнтири старшого начальника, які спостерігаються з даного спостережного пункту, являються обов'язковими для підрозділів розвідки. Їх вносять в схему орієнтирів і за ними зберігаються номери, присвоєні старшим начальником.

В ході наступу по мірі просування вперед призначають нові орієнтири. В обороні орієнтири вибирають як перед переднім краєм, так і в глибині оборони своїх військ.

По кожному орієнтиру визначають із спостережного пункту дирекційний кут і дальність, і готують схему орієнтирів. Дальності до орієнтирів визначають за допомогою приладів, по карті або на око, кути визначають за допомогою приладів.

Схема орієнтирів являє собою креслення вільного масштабу, на яке в перспективному вигляді наносять орієнтири в смузі (секторі) розвідки. При перенесенні схеми орієнтирів на чистий аркуш паперу наносять:

- умовний знак спостережного пункту, з якого ведуть спостереження і підписують його координати;

- лінію основного напрямку стрільби і біля кінця цієї лінії підписують дирекційний кут основного напрямку;

- орієнтири із збереженням їх вигляду і відносного розміщення на місцевості (ближній - ближче, дальній далі від точки СП) і біля кожного орієнтира підписують умовну назву орієнтира його номер, дирекційний

кут і дальність до нього в метрах;

- напрямок (лінії) з точки спостережного пункту на орієнтир; при цьому прокреслена лінія повинна підходити до тієї точки орієнтира на яку візувалося перехрестя приладу при вимірюванні кутів.

В заголовку схеми вказують, для якого спостережного пункту вона складена. Внизу схема підписується тим, хто її робив і вказується дата відпрацювання.