Відповіді до білетів випускного екзамену

Відповіді до білетів випускного екзамену

 

Білет № 1

 

Міра кутів в артилерії.

Завчасна підготовка стрільби та ведення самої стрільби пов'язані з необхідністю виміряти кути.

Загальноприйняті одиниці виміру кутів - градуси, хвилини, секунди при проведенні розрахунків в польових умовах є незручним.

Тому в артилерії за одиницю кутових одиниць прийнята поділка кутоміра.

Якщо коло радіуса R поділити на 6000 однакових центральних кутів. Центральний кут, довжина дуги якого дорівнює частини довжини кола, називається 1/6000 поділкою кутоміра.

 

 

Рис. 1. Поділка кутоміра.

 

АВ= даного кола. Таким чином, центральний кут, який опирається на дугу, що дорівнює R, тобто поділка кутоміра, називається тисячною: 0-01 = 1 п.к. = 1 тис.

Для зручного усного передавання кута в поділках кутоміру сотні поділок вимовляють окремо від десятків та одиниць. Цей засіб, тобто відокремлення, використовують і для запису для чого сотні поділок кутоміру відділяють від десятків і одиниць рискою. Приклади:

 

Кут в п.к.	Записують	Вимовляють
	60-00	шістдесят нуль
	37-84	тридцять сім вісімдесят отири
	20-00	двадцять нуль
	1-06	один нуль шість
	0-69	нуль шістдесят дев’ять
	0-01	нуль нуль один

Значення поділки кутоміру до риски називають великими поділками кутоміру (ВПК), а після риски – малими поділками кутоміру (МПК). Малою поділкою кутоміру називають одну поділку кутоміру (одну тисячну). Великою поділкою кутоміру називають кут в 100 малих поділок кутоміру:

1 ВПК = 100 МПК = 1-00.

При практичних розрахунках зручно вважати, що довжина дуги, яка відповідає куту в одну поділку кутоміра, дорівнює 1/1000 радіуса, яким проведено коло. Тому поділку кутоміра називають ще "тисячною". В коло входить 6000 поділок кутоміра, або 6000 "тисячних”.

 

Збройні сили України, їх склад і призначення.

Збройні Сили України складаються з видів Збройних Сил

1. Сухопутні війська.

2. Повітряні Сили.

3. Військово-Морські Сили.

Сухопутні війська призначені для розгрому угрупувань військ противника і можуть брати участь у армійських, повітрянодесантних, морських і протидесантних операціях на континентальних і приморських напрямках військових дій. Сухопутні війська складаються з родів військ, з’єднань і частин спеціальних військ і тилу Сухопутних військ. Механізовані і танкові війська складають основу Сухопутних військ. Основу механізованих (танкових) військ складають механізовані (танкові) об’єднання, з’єднання і частини.

Повітряні Сили призначені для надійного прикриття з повітря угрупувань військ Збройних Сил, основних адміністративних і економічних центрів країни. У взаємодії з іншими видами Збройних Сил України вони можуть виконувати завдання на континентальних і морських ТВД по: знищенню засобів ЗМУ, основних угруповань противника (особливо авіаційних); здійсненню повітряних перевезень; веденню повітряної розвідки; десантуванню військ; забезпеченню зв’язку і управління.

Повітряні сили призначаються для ураження з повітря авіаційних, сухопутних і морських угрупувань противника, об’єктів системи державного і військового управління, об’єктів тилу, військово-економічного потенціалу, транспортних комунікацій противника, авіаційної підтримки Сухопутних військ, десантування повітряних десантів, ведення повітряної розвідки, завоювання переваги в повітрі, тобто надійно прикрити з повітря Сухопутні війська, адміністративні і економічні центри країни.

До складу Повітряних Сил входять: зенітно-ракетні війська; радіотехнічні війська; авіація (ППО, військово-транспортна, бомбардувальна, винищувальна, винищувально-бомбардувальна, розвідувальна).

Військово-Морські Сили призначені - для ураження об'єктів військового і військово-економічного потенціалів противника і розгрому його військово-морських сил на морських театрах воєнних дій.

Організаційно ВМС складаються з об’єднань; надводних сил; підводних сил; авіації ВМС; берегових військ; морської піхоти; військово-морських баз; з’єднань, частин, закладів.

 

Білет № 2

 

Поразка живої сили, розташованої відкрито та укрито у різних спорудах.

Знищення надводних цілей.

Білет № 3

 

Білет № 4

 

Білет № 5

 

Білет № 6

 

При стрільбі прямою наводкою з гармат під установками для стрільби розуміють установку прицілу, поправку напрямку, яка вводиться по шкалі бокових поправок у оптичний приціл чи кутомір панорами та точку прицілювання.

При визначанні установок для стрільби керуються наступними правилами: ПС і УВ арт. Ст.. 349.

Дальність до цілі визначають за допомогою приладів, по картці вогню гармати, по карті або окомірно.

Вираховану установку прицілу і поправку напрямку /кутомір/ визначають з урахуванням поправок на відхилення умов стрільби від табличних.

Для визначення поправок використовують результати попередніх стрільб. Коли відсутні такі відомості, командир батареї (взводу) визначає і доводить до командирів гармат поправки на відхилення умов стрільби від табличних. Коли немає часу або неможливо визначити умови стрільби, враховують поправки хоча б приблизно. У всіх випадках ураховують індивідуальні поправки гармати на відхилення ліній прицілювання..

ПС і УВ арт. ст.. 350.

Точку прицілювання вибирають у центрі цілі або в найбільш вразливій її частині.

Прицільну марку /перехрещення панорами/ під час стрільби по нерухомих цілях сполучають з точкою прицілювання, працюючи підйомним та поворотним механізмами в одну сторону, наприклад, зліва направо або зверху вниз.

Відхилення снарядів від цілі за дальністю ї напрямком визначають за місцем падіння снарядів, осколків / хмарці розриву або вирві/, або за допомогою спостереження відхилення траси відносно цілі / точки прицілювання /.

Хмарку розриву спостерігають у момент її появи. Відхилення траси за напрямком ї висотою виміряють на висоті цілі; приціл та наводка за висотою вважаються вірними, якщо траса проходить нижче верхнього краю і вище її основи.

 

Білет № 7

 

Білет № 8

 

1 Напрямки, які прийняті за початкові при вимірюванні та побудові кутів. Істинний і магнітний азимути, дирекційний кут та взаємозв`язок між ними.

При вимірюванні кутів на місцевості за початковий напрямок приймають: північний напрямок істинного (географічного) меридіану; північний напрямок магнітного меридіану; північний напрямок вертикальної лінії кілометрової сітки карти; основний напрямок стрільби;

напрямок на орієнтир (на ціль).

Від початкових напрямків вимірюються чи відкладаються кути, які широко застосовуються в артилерії, топографії та геодезії.

Істинний азимут кут (А), утворений північним напрямком істинного меридіану і напрямком на орієнтир, ціль, іншу точку, виміряний по ходу годинникової стрілки від 0 до 360 градусів. Позначається літерою “ А “. Вимірюється на місцевості за допомогою топогеодезичних приладів і використовується для обчислення дирекційного кута.

Магнітний азимут - кут, утворений північним напрямком магнітного меридіану і напрямком на орієнтир, ціль, іншу точку, виміряний по ходу годинникової стрілки від 0 до 360 градусів. Позначається літерами «Ам» або «Аm». Вимірюється на місцевості за допомогою компасу, бусолі, а також вираховується по виміряному на карті дирекційному куту.

Дирекційний кут – кут, утворений північним напрямком вертикальної лінії координатної сітки карти і напрямком на орієнтир іншу точку, виміряний по ходу годинникової стрілки від 0 до 360 градусів (0 до 60-00). Позначається літерою “ α “. Вираховується на місцевості за допомогою магнітного або істинного азимутів.

Взаємозв’язок між кутами: α = А – γ, А = α + γ, α = Ам – ∆Ам, Ам = α + ∆Ам

де: γ – зближення меридіанів; ∆Ам – поправка бусолі

 

Білет № 9

 

Білет № 10

 

Білет № 11

 

Білет № 12

 

Білет № 13

 

1 Балістична підготовка стрільби артилерії(завдання, визначення ).

Балістична підготовка в дивізіоні (батареї) проводиться перед кожною стрільбою і у ході стрільби.

Білет № 14

 

Білет № 15

 

1 Метеорологічна підготовка стрільби артилерії (завдання, бюлетень „Метеосередній”).

Завданням метеорологічної підготовки є визначення відхилень метеорологічних умов, які враховуються під час стрільби. (ПС і УВА ст. 26).

Метеорологічна підготовка включає:

- наземні метеорологічні вимірювання і зондування атмосфери, яке проводиться з метою виявлення розподілу метеоелементів по висоті;

- розрахунок середніх відхилень метеоелементів від нормальних значень на метеостанціях (постах), і складання бюлетенів „Метеосередній”;

МЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ – це зведення відомостей про метеоелементи, які надходять у артилерійські підрозділи у вигляді спеціальних цифрових телеграм.

- передачу метеобюлетнів у артилерійські частини і підрозділи у вигляді спеціальних цифрових телеграм;

- визначення в артилерійських дивізіонах і батареях балістичних відхилень метеоелементів для розрахунку поправок під час визначення установок для стрільби.

Визначення метеоумов здійснюють, або іншими словами вище перераховані завдання метеорологічної підготовки розв’язують:

1. Артилерійські метеорологічні станції.

2. Метеопости, які оснащені станцією вітрового зондування – МП з СВЗ.

3. Метеопости артилерійських дивізіонів.

4. В реактивній артилерії – метеопости реактивних батарей.

Метеорологічний бюлетень „Метеосередній”.

МЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ – це зведення відомостей про метеоелементи, які поступають у артилерійські підрозділи у вигляді спеціальних цифрових телеграм. Ця телеграма – це кінцевий результат роботи АМС або МП.

Бюлетень „Метеосередній” вміщає середні значення метеорологічних елементів в слоях атмосфери від поверхні Землі до стандартних висот бюлетеня.

Метеорологічні станції передають бюлетені по радіо в установлені часи *(строки) по принципу циркулярного радіомовлення.

Для скорочення об’єму радіограм з метою прискорення передавання бюлетенів використовується спеціальний артилерійський метеорологічний код. Закодовані бюлетені складаються тільки із цифр. Цифри розташовані по групам таким чином, що значення кожної цифри визначається її місцем у групі і місцем групи у бюлетені. Групи відділяють одна від одної знаком „тире”.

Під час складання метеорологічних бюлетенів керуються наступними правилами.

Для даних, розміщених в бюлетені відводиться по коду визначена кількість цифр. Якщо якісь дані мають фактично меншу кількість цифр, то місце яке остається незаповненим – заповнюється нулями.

Наприклад: висота АМС – 60 м в бюлетені записується -0060, температура повітря +3⁰С записується – 03 і т.і.

Знак „мінус” який означає від’ємне значення тих чи інших даних, в бюлетень не записують. Для означення від’ємних значень будь яких даних, до першої цифри, на відведене для них цифр, прибавляється умовне число 5..

Наприклад: Відхилення наземного тиску -5 мм рт.ст. позначається і записується як 505. Відхилення температури повітря -14⁰С позначається як 64⁰С. Середнє значення густини повітря -6 позначається в бюлетені як 56. Відхилення температури повітря від -50 і нижче поміщується без додавання умовного числа 5.

Дані які поміщені в бюлетені округляються:

- висота АМС до 10 м;

- Досягнута висота температурного і вітрового зондування – до 1 км;

- Відхилення наземного тиску атмосфери – до 1 мм рт.ст.

- Відхилення температури повітря - 1⁰С;

- Відхилення густини до 1%;

- Напрямок вітру до 1-00;

- Швидкість вітру до 1 м/сек..

Бюлетень „Метеосередній” складається для 20 стандартних висот (приймаючи висоту АМС за стандартну висоту 0).

Прийняте число стандартних висот дозволяє при порівняно малому об’ємі бюлетеню відобразити по висоті метеорологічні фактори з такою детальністю, при якій помилки лінійної інтерполяції даних бюлетеню будуть не суттєвими.

Шаг стандартних висот відповідає характеру зміни метеорологічних факторів з висотою. Для невеликих висот, де ці зміни самі великі, стандартні висоти вибрані частіше. Зі збільшенням висот шаг стандартних висот відповідно збільшується.

Бюлетень „Метеосередній” завжди складається до висоти 30 км. Недостаючі дані отримують шляхом екстраполяції.

Складений бюлетень „Метеосередній” буде мати вигляд:

”МЕТЕО ІІ08 - 08103 - 0080 - 01376 - 0211 - 741706 - 0409 -711807 -

- 0808 - 671908 - 1207 - 652109 - 1606 - 642309 - 2005 – 632609 -

- 2405 - 632808 - 3005 - 623207 - 4005 - 643607 - 5006 – 653908 -

-6006 - 653809 - 8005 - 653812 - 1004 - 643915 - 12 - 644312-

- 14 - 644434 - 18 - 644424 - 22 ” 6вй322 - 26 - 634219 -

- 30 - 634218 – 2627”.

Розшифровка бюлетеню:

Група (4 цифри)

- Метео 11 – умовне позначення бюлетеню „Метеосередній”

- 08 - бюлетень складений Метеорологічною станцією № 8.

Група (5 цифр)

08103 зондування атмосфери закінчено 8-го о 10 годині 30 хвилин.

Група (4 цифри)

0080 висота розташування метеостанції над рівнем моря 80 м.

Група (5 цифр)

013 відхилення наземного тиску атмосфери на рівні АМС + 13 мм рт..ст.

76 відхилення наземної віртуальної температури на рівні АМС -26⁰С

Група (4 цифри)

02 стандартна висота в сотнях метрів 02=200м

11 середнє відхилення густини повітря в слої атмосфери від поверхні Землі до стандартної висоти в процентах 11%

Група (6 цифр)

74 середнє відхилення температури повітря в градусах в слої атмосфери від поверхні Землі до стандартної висоти указаної в 5-ій групі (74)= - 24⁰С

17 дирекційний кут напрямку (звідки дме) середнього вітру в великих поділках кутоміра для цієї ж висоти (17) = 17-00

06 швидкість середнього вітру в слої атмосфери від поверхні Землі до стандартної висоти в м/сек. (06) = 6 м/сек..

Всі наступні чотирьохзначні групи цифр до 31 групи вказують на стандартну висоту і середнє відхилення густини повітря як в 5-ій групі. 31 група -12 і далі 14, 18, 22, 26, 30 – стандартні висоти в км, а шестизначні групи аналогічні 6-ій групі цифр.

Остання група (4 цифри)

26 досягнута висота температурного зондування – 26 км

27 досягнута висота вітрового зондування – 27 км.

Вище цієї висоти дані отримуються екстраполяцією.

Для даних, розміщених в бюлетені відводиться по коду визначена кількість цифр. Якщо якісь дані мають фактично меншу кількість цифр, то місце яке остається незаповненим – заповнюється нулями.

Наприклад: висота АМС – 80 м в бюлетені записується -0080, температура повітря +3⁰С записується – 03 і т.і.

Знак „мінус” який означає від’ємне значення тих чи інших даних, в бюлетень не записують. Для означення від’ємних значень будь яких даних, до першої цифри, на відведене для них цифр, прибавляється умовне число 5.

 

Білет № 16

 

Білет № 17

 

Білет № 18

 

Білет № 19

 

Білет № 20

 

Білет № 21

 

Білет № 22

 

Білет № 23

 

Білет № 24

 

Білет № 25

 

Білет № 26

 

1 Коефіцієнт віддалення (К_в) (призначення, порядок визначення, приклад).

Коректури дальності і напрямку та пристрілюванні цілі визначають за допомогою приладів або розрахунком.

Визначаючи коректури розрахунком, застосовують коефіцієнт віддалення К_в та крок кутоміра К_к.

Коректури вводять з точністю, яку дозволяють прицілювальні пристосування.

При пристрілюванні цілі в умовах малого зміщення розриви, які відхилилися від цілі виводять на лінію спостереження за допомогою коефіцієнт віддалення К_в.

Кут α виміряний з спостережного пункту (СП) (рис. 1) необхідно перерахувати для вогневої позиції (ВП) – β.

ЦР=0,001Д_сп α=0,001Д_т^ц β

тоді: β=αД_сп/Д_т^ц

з співвідношення: αД_сп/Д_т^ц=К_в

тоді: β=α К_в

де: Д_сп – дальність від спостережного пункту до цілі

Д_т^ц – топографічна дальність від вогневої позиції до цілі

Визначаючи коректури напрямку – β, для виводу розривів на лінію спостереження бокове відхилення розриву – α (центру групи розривів), взяте з протилежним знаком, множать на коефіцієнт відхилення - К_в.

 

Білет № 27

 

Білет № 28

 

1 Крок кутоміра (К_к)(призначення, порядок визначення, приклад).

Крок кутоміра К_к призначений для утримання розривів на лінії спостереження під час зміни дальності стрільби.

 

 

З рисунка видно, що К_к=АЦ/0,001Д_т^ц

Величину АЦ можна знайти з трикутника АРЦ

АЦ=ПЗ*0,001*ΔД

де ΔД – стрибок приціла в м., для захвата приціла у вилку,

ПЗ – поправка на зміщення, тоді

К_к=

так як ΔД – розраховують на 100 м., величина стрибка тоді:

К_к=

Для визначення довороту на крок кутоміра, відповідає коректурі дальності ΔД, одну соту коректури дальності множать на крок кутоміра,

β=0,001ΔД*К_к

Доворот на крок кутоміра виконують у бік спостережного пункту, якщо дальність зменшується, та в протилежний бік, якщо дальність збільшується.

 

 

Білет № 29

 

Білет № 30

 

Білет № 31

 

Білет № 32

 

Білет № 33

 

 

1 Підготовка ПРК до роботи (навести приклад).

Для підготовки ПРК – 69 до пристрілювання необхідно:

- записати в схему підготовки, розташовану на лівій половині верхньої частини приладу значення Д_к, Д_т, та ПЗ;

- використовуючи схему нанести на прозорі круги мітки Д, У, П, 1;

- встановити в круглому вікні схему взаємного розташування Ц, СП, ВП;

Для зображення розшифровки схем, які використовуються під час роботи з ПРК, введені слідуючи позначення:

- червоний вказівник рухомого круга сумістити з числом, записаним в овалі;

- не збиваючи круга, проти числа, яке записане в овалі зробити олівцем риску Д або У, чи іншу якусь необхідну мітку;

- не збиваючи круга, проти числа, записаного в овалі, зробити олівцем допоміжну мітку;

- поворотом круга сумістити зроблену олівцем риску з числом, записаним у нижньому овалі.

Вхідні дані при всіх способах пристрілювання дозволяється записувати у схеми підготовки приладу з точністю до 50 м по дальності та до 5 поділок кутоміру у напрямку.

 

Схема підготовки приладу

Л і в и й П р а в и й

Д Д

шк cosec шк sec

 

 

у у

шк ctg шк tg

 

 

Білет № 34

 

Білет № 35

 

ТТХ квантового далекоміра

Найменування характеристик	1Д11М
1. Збільшення	8,7^х
2. Поле зору	б°
3. Межі вимірювання кутів:
- горизонтальних	± 30-00
- вертикальних	± 4-50
4. Межі вимірювання відстаней:
- мінімальна	200 м
- максимальна	8 – 10 км.
5. Час готовності до виміру	30с.
6. Частота вимірів	5-7 с
7. Гранична помилка виміру	10 м.
8. Кількість цілей, які фіксуються на індикаторі
9. Перископічність	330 мм

 

В комплект прибору 1Д11 входять: прийомо–передавач, кутовимірювальна платформа, тринога, з'єднуючий кабель, акумулятор 21НКБН-35, укладальна скринька, ЗІП і документація.

 

Білет № 36

 

Полярний спосіб.

Полярний спосіб застосовується, коли є пряма видимість між точкою що прив’язується і контурною точкою. Суть полягає у вимірюванні на місцевості полярних координат (дальності і дирекційного кута) з контурної точки на точку що прив’язується та визначенні по ним прямокутних координат.

Способи визначення відстані та дирекційного кута з контурної точки на точку що прив’язується розглянуто відповідно у розділах 7 і 8.

Якщо прилад встановлюється не на контурній точці, а на точці що прив’язується, то виміряний з неї дирекційний кут змінюють на 30-00.

Обчислення координат точки, що прив’язується зводиться до рішення прямої геодезичної задачі за допомогою СТМ, номограми НИХ-1, таблиць прирощень координат, логарифмічної лінійки або мікрокалькулятора.

Координати контурної точки визначаються по карті за допомогою циркуля-вимірювача та хордокутоміра, або – з дещо меншою точністю – за допомогою мірки артилерійського круга АК-3 відповідного масштабу (1:50000 або 1: 25000).

Пряма геодезична задача може також бути вирішена графічним способом на карті. Порядок рішення:

- нанести точку що прив’язується на карту;

- зняти з карти прямокутні координати і висоту отриманої точки.

Нанесення на карту точки що прив’язується здійснюється як правило за допомогою АК-3 і МПЛ-50. Для цього потрібно:

- відшукати на карті контурну точку, з якої відомі дирекційний кут та дальність до точки, що прив’язується;

- накласти на карту АК-3 так, щоб його центр співпав з цією контурною точкою і діаметр 0-00 – 30-00 був паралельним вертикальним лініям сітки карти нульовою поділкою на Північ;

- з’єднати МПЛ-50 з АК-3, при цьому лінійку розмістити уверх шкалою дальності з масштабом, що відповідає масштабу карти;

- сумістити робочий зріз лінійки (шкалу прицілів) з поділкою шкали круга, що відповідає заданому дирекційному куту (по цифрам червоного кольору), наносять на карту точку і з’єднують її прямою лінією з контурною точкою;

- дальність до точки проектують з шкали дальності на робочий зріз і наносять точку що прив’язується на карту.

Нанесення точки на карту можна також виконати за допомогою хордокутоміра та циркуля-вимірювача; цей спосіб більш точний, але потребує більше часу, тому більш доцільно для отримання точного результату провести рішення аналітично.

 

Білет № 37

 

Білет № 38

 

Білет № 39

 

Білет № 40

 

Білет № 41

 

Білет № 42

 

Білет № 43

1 Призначення схеми орієнтирів. Порядоквибору орієнтирів і складання схем орієнтирів.

Орієнтирі призначають з метою забезпечення швидкої і надійної передачі (прийому) цілевказівок і докладів про розвідані цілі, а також, визначення місцеположення розвіданих цілей на місцевості відносно орієнтирів.

Орієнтири вибирають з права наліво по рубежах від себе до противника. Кількість орієнтирів повинна бути невеликою і кожному із них присвоюється свій номер.

За орієнтири вибирають окремі ясно спостережні місцеві предмети, які противник не може знищити і відносно яких легко передавати цілевказівки.

Всі орієнтири старшого начальника, які спостерігаються з даного спостережного пункту, являються обов'язковими для підрозділів розвідки. Їх вносять в схему орієнтирів і за ними зберігаються номери, присвоєні старшим начальником.

В ході наступу по мірі просування вперед призначають нові орієнтири. В обороні орієнтири вибирають як перед переднім краєм, так і в глибині оборони своїх військ.

По кожному орієнтиру визначають із спостережного пункту дирекційний кут і дальність, і готують схему орієнтирів. Дальності до орієнтирів визначають за допомогою приладів, по карті або на око, кути визначають за допомогою приладів.

Схема орієнтирів являє собою креслення вільного масштабу, на яке в перспективному вигляді наносять орієнтири в смузі (секторі) розвідки. При перенесенні схеми орієнтирів на чистий аркуш паперу наносять:

- умовний знак спостережного пункту, з якого ведуть спостереження і підписують його координати;

- лінію основного напрямку стрільби і біля кінця цієї лінії підписують дирекційний кут основного напрямку;

- орієнтири із збереженням їх вигляду і відносного розміщення на місцевості (ближній - ближче, дальній далі від точки СП) і біля кожного орієнтира підписують умовну назву орієнтира його номер, дирекційний

кут і дальність до нього в метрах;

- напрямок (лінії) з точки спостережного пункту на орієнтир; при цьому прокреслена лінія повинна підходити до тієї точки орієнтира на яку візувалося перехрестя приладу при вимірюванні кутів.

В заголовку схеми вказують, для якого спостережного пункту вона складена. Внизу схема підписується тим, хто її робив і вказується дата відпрацювання.

 

 

 

Білет № 44

 

Білет № 45

 

Білет № 46

 

Найменші приціли (Д-30)

Напрямок	За-ряд	Найменший приціл	Додати	Гармата, кут укриття
6-а	5-а	4-а	3-я	2-а	1-а
Праворуч 1400+250=1650	П
Прямо 1200+250=1450	П
Ліворуч 1000+250=1250	П

Дальності до гребенів укриття: Праворуч 1400, Прямо 1200, Ліворуч 1000.

 

Найменші приціли (2С3М)

Напрямок	За-ряд	Найменший приціл	Додати	Гармата, кут укриття
6-а	5-а	4-а	3-я	2-а	1-а
Праворуч 1400+250=1650м	П
Прямо 1200+250=1450м	П
Ліворуч 1000+250=1250м	П

Дальності до гребенів укриття: Праворуч 1400, Прямо 1200, Ліворуч 1000.

 

 

Білет № 47

 

Білет № 48

 

Білет № 49

 

1 Призначення, характеристика та будова ствола

Ствол - це пристрій, у якому відбувається перетворення хімічної енергії бойового заряду в кінетичну енергію снаряда, призначений для здійснення направленого пострілу і надання снарядові необхідної лі­нійної та кутової швидкості.

Ствол 152-мм гаубиці 2А33 типу моноблок з нарізкою постійної крутизни, пристроєм для вентиляції каналу ствола ежекторного типу та двокамерним дульним гальмом віконного типу.

Ствол складається з: труби (3); казенника (1); муфти (2); пристрою вентиляції (4); дульного гальма (5).

Труба (1) - основна частина ствола; виконує головне його призначення. Передня частина труби називається дульною частиною, задня - казенною частиною. Зовнішня поверхня труби ділиться на конічну та циліндричну частини. Циліндрична частина труби сприймає найбільший тиск порохових газів при пострілі, тому стінки її роблять більш товстими, ніж конічної частини.

У зв’язку з тим, що тиск порохових газів у напрямі дульної частини поступово знижується, товщина стінок труби у цьому напрямі поступово зменшується.

Рисунок 3 - Ствол:

1 -казенник; 2 – муфта; 3 – труба; 4 – пристрій вентиляції; 5- дульне гальмо.

 

Внутрішня порожнина труби називається каналом ствола і поді­ляється на каморну та напрямну частини, які обмежені дульним та казенним зрізом і з'єднуються між собою з'єднувальним конусом.

Каморна частина ствола призначена для розміщення гільзи з бойовим зарядом та запояскової частини снаряда. З одного боку вона обмежена казенним зрізом, а з іншого - початком напрямної частини.

Напрямна частина ствола призначена для надання снарядові направленого польоту з певною початковою лінійною та кутовою швидкістю. З одного боку вона обмежена каморною частиною, а з іншого - дульним зрізом. Напрямна частина має 48 нарізів постійної крутизни, чим забезпечується гіроскопічна стабілізація снаряда в польоті.

Казенник (1) - частина ствола, що має затворне гніздо під клин затвора, який замикає канал ствола під час пострілу. Він призначений для розміщення більшості механізмів затвора і забезпечує необхідну масу відкотної частини та положення центра мас підйомної частини гармати.

Корпус казенника має складну конфігурацію з великою кількі-стю гнізд, каналів та отворів для розміщення деталей та механізмів за-твора та противідкотних пристроїв.

Труба(3) з'єднана з казенником за допомогою муфти (2). Правильність їх взаємного положення фіксується шпонкою, яка закріплюється гвинтом.

Дульне гальмо (5) - надульний газодинамічний пристрій, що призначений для поглинання частини кінетичної енергії відкотної частини гармати під час пострілу. Він нагвинчується на трубу і фіксується стопорами. Правильність взаємного положення труби та дуль­ного гальма можна визначити за рисками, що нанесені на них.

Дульне гальмо – двокамерне, віконного типу. Ефективність його досягає 50% (тобто частина енергії, що поглинається дульним гальмом під час пострілу, становить 50%; інша частина кінетичної енергії поглинається противідкотними при строями, механізмами затвора та йде на переборення сил тертя).

Центральною перегородкою дульне гальмо розділене на дві камори, а кожна з них має по два вікна. Тиск порохових газів на перегородку викликає активну складову дії гальма, а витікання їх під кутом до осі каналу ствола через вікна з високою швидкістю веде до виникнення реактивної сили тяжіння. Взаємна дія активної та реактивної сил призводить до поглинання значної частини кінетичної енергії відкотної частини гармати.

Спереду на дульному гальмі нанесені взаємно перпендикулярні риски, які використовуються при перевірці прицільних пристроїв.

Пристрій вентиляції каналу ствола (ежекторний пристрій) призначений для зменшення загазованості бойового відділення порохо­вими газами.

Кожух, гайка та півкільця, разом з зовнішньою поверхнею ствола створюють об’єм, який під час пострілу заповнюється порохови­ми газами.

Кулькові клапани забезпечують пропускання газів в одно­му напрямі і заповнення ресивера; витікання газів після того, як снаряд залишить ствол, відбувається через сопла, спрямовані у бік дульного зрізу. Висока швидкість витікання газів через сопла створює розрідження, що і забезпечує вентиляцію каналу ствола.

 

Рисунок 4 - Пристрій вентиляції каналу ствола:

1 - гайка; 2 - два півкільця; 3 - кульковий клапан; 4 - кожух ресивера; 5 - сопло

 

Гайка ежекторного пристрою стопориться гребінцем, який закріплюється двома гвинтами.

 

Білет № 50

 

Відповіді до білетів випускного екзамену

 

Білет № 1

 

Міра кутів в артилерії.

Завчасна підготовка стрільби та ведення самої стрільби пов'язані з необхідністю виміряти кути.

Загальноприйняті одиниці виміру кутів - градуси, хвилини, секунди при проведенні розрахунків в польових умовах є незручним.

Тому в артилерії за одиницю кутових одиниць прийнята поділка кутоміра.

Якщо коло радіуса R поділити на 6000 однакових центральних кутів. Центральний кут, довжина дуги якого дорівнює частини довжини кола, називається 1/6000 поділкою кутоміра.

 

 

Рис. 1. Поділка кутоміра.

 

АВ= даного кола. Таким чином, центральний кут, який опирається на дугу, що дорівнює R, тобто поділка кутоміра, називається тисячною: 0-01 = 1 п.к. = 1 тис.