Призначення, комплект та ттх дак – 2

Ефективність стрільби артилерії у значній мірі залежить від точності визначення місцеположення (координат цілі). Тому разом з удосконаленням артилерійських систем постійно повинні удосконалюватись і засоби артилерійської розвідки. Наприкінці 60-х років на озброєння військ стали поступати квантові далекоміри.

Основною їхньою перевагою е висока точність визначення дальності у зрівнянні зі стереодалекомірами. Так, якщо для далекоміра ДС-1 на дальність 3 км DД=1,5% (45 м), то для квантового далекоміра гранична помилка незалежно від дальності не перевищує 10м, а середня складає 3,3м.

Квантові далекоміри забезпечують:

- ведення візуальної розвідки місцевості, противника;

- визначення відстаней до цілей, орієнтирів, реперів, розривів снарядів, мін;

- вимірювання горизонтальних (в т. ч. дирекційних) і вертикальних кутів.

Вони застосовуються:

- для ведення розвідки противника і місцевості, спостереження за діями своїх військ;

- для засічки (визначення полярних координат) цілей, орієнтирів, реперів;

- для обслуговування стрільби артилерії;

- для топогеодезичної прив'язки СП.

 

ТТХ квантового далекоміра

Найменування характеристик	1Д11М
1. Збільшення	8,7^х
2. Поле зору	б°
3. Межі вимірювання кутів:
- горизонтальних	± 30-00
- вертикальних	± 4-50
4. Межі вимірювання відстаней:
- мінімальна	200 м
- максимальна	8 – 10 км.
5. Час готовності до виміру	30с.
6. Частота вимірів	5-7 с
7. Гранична помилка виміру	10 м.
8. Кількість цілей, які фіксуються на індикаторі
9. Перископічність	330 мм

 

В комплект прибору 1Д11 входять: прийомо–передавач, кутовимірювальна платформа, тринога, з'єднуючий кабель, акумулятор 21НКБН-35, укладальна скринька, ЗІП і документація.

 

Боєприпаси, що використовуються на зразку озброєння (снаряди і бойові заряди).

2С3М

Для стрільби зі 152-мм самохідної гаубиці 2С3М використовуються постріли роздільно-гільзового заряджання зі снарядами:

кумулятивний обертовий БП-540;

осколково-фугасний ОФ-540, ОФ-540Ж, ОФ25;

осколково-фугасний активно-реактивний ОФ22;

з готовими уражаючими елементами 3Ш2.

Крім того 2С3М комплектується пострілами зі снарядами спеціального призначення: димовими, освітлювальними, агітаційними, запалювальними й іншими спеціальними снарядами (інерційні, холості і навіть хімічні та ядерні постріли), які за необхідності подаються на вогневу позицію.

 

Д-30

Для стрільби зі 122-мм гаубиці Д-30 використовуються постріли роздільно-гільзового заряджання зі снарядами:

кумулятивний обертовий БП1;

кумулятивний необертовий БК6, БК13;

осколково-фугасний ОФ-462, ОФ-462Ж, ОФ24, ОФ24Ж, ОФ56, ОФ56-1;

з готовими уражаючими елементами 3Ш1.

Крім того Д-30 комплектується пострілами зі снарядами спеціального призначення: димовими, освітлювальними, агітаційними, які за необхідності подаються на вогневу позицію.

 

3 Розрахувати коректуру за допомогою ПРК при пристрілюванні за допомогою далекоміра при поправці на зміщення більше 5-00, якщо отримано спостереження: вправо 35, переліт 180 метрів. Данні для підготовки ПРК. Д_К = 3200 м, = 9500 м, ПС = 7-00, ΔХтис= 15. Вогнева позиція з права.

Розв’язання: Приціл менше 4, доворот лівіше 0-22.

 

 

Білет № 36

 

Порядок пристрілювання за допомогою далекоміра при ПЗ 5-00 і більше.

Пристрілювання починають поодиноким пострілом основної гармати на вирахуваних установках. За виміряним відхиленням розриву від цілі визначають коректури в дальності і напрямку і на виправлених установках призначають три постріли з темпом, який забезпечує надійну засічку кожного розриву. До стрільби на ураження переходять після введення коректури, яка визначена за середнім відхиленням розриву (центру групи розривів) від цілі, але не менше, як за двома.

До стрільби на Ураження переходять також, якщо під час пристрілювання отримано влучення в ціль. Якщо отримано влучення в групову ціль, вводять коректури на виміряне відхилення розриву (центру групи розривів) від цілі.

Основні особливості стрільби при поправці на зміщення 5-00 та більше: відхилення розривів по дальності спостерігаються із спостережного пункту як бокові, а бокові розриви спостерігаються як відхилення по дальності, розсіювання снарядів по дальності спостерігається з КСП як бокове, при цьому порівняно мала можливість отримання розриву на лінії спостереження; використання коефіцієнту віддалення та кроку кутоміра для визначення коректур, як це робиться при поправці на зміщення до 5-00, не стає можливим.

Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ПРК, ПУВ та МК.

Коректури дальності та напрямку за допомогою ПУВ та МК визначають як різницю топографічних дальностей та дирекційних кутів по цілі та розриву (центру групи розривів).

 

Способи визначення координат по карті за допомогою приладів. Суть визначення координат полярним способом.

Координати точок, що прив’язуються, визначають за допомогою приладів або топоприв’язників (автономної апаратури топоприв’язки) відносно контурних точок топографічних карт, аерознімків або фотопланів. При визначенні координат точок по карті за допомогою приладів використовують наступні способи:

- полярний спосіб;

- ходи.

- засічки: пряма, зворотна (по зворотним дирекційним кутам, по виміряним відстаням, по виміряним кутам) або комбінована;

Полярний спосіб.

Полярний спосіб застосовується, коли є пряма видимість між точкою що прив’язується і контурною точкою. Суть полягає у вимірюванні на місцевості полярних координат (дальності і дирекційного кута) з контурної точки на точку що прив’язується та визначенні по ним прямокутних координат.

Способи визначення відстані та дирекційного кута з контурної точки на точку що прив’язується розглянуто відповідно у розділах 7 і 8.

Якщо прилад встановлюється не на контурній точці, а на точці що прив’язується, то виміряний з неї дирекційний кут змінюють на 30-00.

Обчислення координат точки, що прив’язується зводиться до рішення прямої геодезичної задачі за допомогою СТМ, номограми НИХ-1, таблиць прирощень координат, логарифмічної лінійки або мікрокалькулятора.

Координати контурної точки визначаються по карті за допомогою циркуля-вимірювача та хордокутоміра, або – з дещо меншою точністю – за допомогою мірки артилерійського круга АК-3 відповідного масштабу (1:50000 або 1: 25000).

Пряма геодезична задача може також бути вирішена графічним способом на карті. Порядок рішення:

- нанести точку що прив’язується на карту;

- зняти з карти прямокутні координати і висоту отриманої точки.

Нанесення на карту точки що прив’язується здійснюється як правило за допомогою АК-3 і МПЛ-50. Для цього потрібно:

- відшукати на карті контурну точку, з якої відомі дирекційний кут та дальність до точки, що прив’язується;

- накласти на карту АК-3 так, щоб його центр співпав з цією контурною точкою і діаметр 0-00 – 30-00 був паралельним вертикальним лініям сітки карти нульовою поділкою на Північ;

- з’єднати МПЛ-50 з АК-3, при цьому лінійку розмістити уверх шкалою дальності з масштабом, що відповідає масштабу карти;

- сумістити робочий зріз лінійки (шкалу прицілів) з поділкою шкали круга, що відповідає заданому дирекційному куту (по цифрам червоного кольору), наносять на карту точку і з’єднують її прямою лінією з контурною точкою;

- дальність до точки проектують з шкали дальності на робочий зріз і наносять точку що прив’язується на карту.

Нанесення точки на карту можна також виконати за допомогою хордокутоміра та циркуля-вимірювача; цей спосіб більш точний, але потребує більше часу, тому більш доцільно для отримання точного результату провести рішення аналітично.