Феофан Прокопович належав до найталановитіших українців свого часу. Одначе його Життя пішло таким шляхом, що з його таланту не мала україна великої користі.

М.Возняк

Три різко відмінні періоди розрізняємо у житті Ф.Прокоповича: київський, коли його життя було віддано науці й поезії, перший петербурзький, коли він стає церковним реформатором Росії – стає фактично державним діячем – в цей час тільки інколи кличе в гостину до себе музи, з якими сприятелювався був у Києві; і, нарешті, - другий петербурзький, коли вся його енергія іде тільки на те, щоб утриматися на хвилях каламутного моря двірцевих пристрастей та збурень. У цей час його рука мертвіє до писань творчих, і, тільки смутячись і в розпачі, він може потягтися до пера.

В.Шевчук

…перша причина, чому автор (Ф.Прокопович. – І.С.) вибрав саме таку тему (про «Володимир». — І.С.) – се місцева традиція, пам’ять про зв’язок Києва з давньою історією України. Сим визначив автор виразно першу мету, яку мав при писанню свого твору: представленнє перед очі видавцям давньої історичної традиції України й зазначеннє, що вона повинна бути святою для сучасних київлян.

Я.Гординський

Відповідаючи духові часу та інтенціям самого І.Мазепи, провідною думкою драми (“Владимир” Ф.Прокоповича. – І.С.) була боротьба поступу та освіченості з застоєм і темнотою. Вже самий факт, що тему драми взято з найстаршої доби державності українського народу, говорить про інтенції освіченої української верстви нав’язувати до найстарших традицій автохтонного народу.

І.Січинський

Драма Феофана Прокоповича є насамперед драмою з релігійним сюжетом. Однак показово, що християнські постулати автор вклав не в уста легендарного Ісуса Христа, а історичного давньоруського князя. Це надзвичайно важливий момент у розвитку української драматургії. Феофан Прокопович у «Владимирі» вийшов за рамки старозаповітних і євангельських епізодів, шляхом Ісуса Христа пішов слов’янин, київський князь Володимир. Він, як Ісус Христос, зіткнувся з оточенням, яке не приймало нового вчення.

М.Сулима

 

 

Тема 16. Вертепна драма

 

План:

1. Походження вертепної драми, її синкретичний характер.

2. Історія вивчення вертепної драми. Іван Франко як дослідник вертепу.

3. Вертеп і різдвяна драма: спорідненість і відмінність.

4. Композиція вертепної драми.

5. Образна система вертепної драми. Засоби творення образу запорожця.

6. Стильові особливості вертепної драми, бароковий елемент в ній.

7. Традиції вертепної драми в новій українській літературі.

 

Тексти:

Ø Вертеп // Українська література ХVІІІ ст.... – С.415-445.

Ø Вертеп // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К., 1991. – С.72-103.

 

Література:

1. Возняк М. Історія... – Кн.2. – С.241-256.

2. Воропай О. Звичаї нашого народу. – Т. І. – К., 1991. — С.116-126.

3. Галаган Г., Житецький П. Малоруський вертеп // Матеріали... – Т.І. – С.504-508.

4. Грицай М. Українська драматургія ХVІІ – ХVІІІ ст. – К., 1974. – С.159-188.

5. Грицай М. Українська література ХVІ – ХVІІІ ст. і фольклор. – К., 1969. — С.

6. Давній український гумор і сатира. — К., 1959. — С.144-172.

7. Єфремов С. Історія... – С.184-187.

8. Курочкін О. Новорічні свята українців: Традиції і сучасність. – К., 1978.

9. Маркевич Н. Обычаи, поверья, кухня й напитки малороссиян // Українці... – С.70-103.

10. Махновець Гумор і сатира наших предків // Давній український гумор і сатира. — К., 1959. — С.16-19.

11. Мишанич О. Українська література ХVІІІ ст. // Українська література ХVІІІ ст.... – С.20-21.

12. Перетц В. Ляльковий театр на Русі: Історичний нарис // Матеріали... – Т.І. – С.508-518.

13. Сулима М. Українська драматургія ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 2005. – С.156-165, 294-302.

14. Федас Й. Український народний вертеп (у дослідженнях ХІХ-ХХ ст.). – К., 1987.

15. Франко І. До історії українського вертепу ХVІІІ в. // Франко І. Зібр. творів... – Т.36. – С.170-375.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Вертеп «унікальне явище «козацького бароко» (виділення наше. – І.С.).

П.Хропко

Ставши особливо власністю школи, вертеп прийняв ту подвійну форму, котру адаптувала шкільна драма: поважний текст і веселу інтермедію.

І. Франко

Вертепна драма /…/ є шкільний тип драми, на якому відобразилися впливи пізнішої шкільної теорії /…/ [вона] далеко розвинула рамки простонародності, визнані теорією. Пристосована для всенародного використання, вона являє собою одне з явищ, що вказують на живий зв’язок старої південноруської школи з життям.

П. Житецький

Вертеп постав, без сумніву, з комбінації релігійної різдвяної драми, витісненої з церковної огорожі на міську площу, і зовсім світської лялькової гри.

І.Франко

 

...вистави будувалися за принципом огляду, шляхом нанизування сцен. Завдяки цьому деякі сцени, номери переставлялися, опускалися, з’являлися нові /.../ це характеризує мобільність, динамічність, «відкритість» згаданого принципу, відкриває можливості для імпровізації і варіативності.

Й.Федас

 

 

Тема 17: Розвиток української драматургії

ХVІІІ ст.

 

План:

1. Розвиток теорії драми у ХVІІІ ст. Поетики Феофана Прокоповича (1705), Митрофана Довгалевського (1736-1737), Георгія Кониського (1746).

2. Перша українська історична драма «Милість Божія» (1728).

3. Драми Митрофана Довгалевського (рр. нар. і см. — невід.) "Комічне дійство..." (1736) та "Властотворний Образ…" (1737) та. Залежність творів від засад поетики «Сад поетичний» (1736-1737).

4. Драма-мораліте Георгія Кониського (1717-1795) «Воскресіння мертвих» (1746-1747).

5. Діалог Семена Дівовича (рр. нар. і см. — невід.) «Розмова Великоросії з Малоросією» (1762). Особливості відтворення історії України. Образи Б.Хмельницького і С.Палія.

6. Розвиток жанру інтермедії у творчості М.Довгалевського та Г.Кониського.

 

Тексти:

Ø Дівович С. Розмова Великоросії з Малоросією // Слово многоцінне… — Кн. 4. — С.596-635.

Ø Довгалевський М. Комічне дійство // Українська література ХVІІІ ст. — К., 1983. – С.325-336.

Ø Інтермедії до драм М.Довгалевського та Г.Кониського // Там само. – С.357-378.

Ø Кониський Г. Воскресіння мертвих // Там само. – С.337-356

Ø Милість Божія //Слово многоцінне… — Кн. 4. — С.573-596.

 

Література:

1. Андрущенко М. Київська шкільна драматургія // Андрущенко М. Парнас Віршотворний… – С.76-100.

2. Возняк М. Історія... – Кн. 2. – С.216-222, 230-241.

3. Грицай М. Українська драматургія... – С.31-40, 63-70, 76-93, 120-156.

4. Грицай М. Українська література ХVІ-ХVІІІ ст. і фольклор. – К., 1969. – С.60-62.

5. Гудзій М. Українські інтермедії ХVІІ-ХVІІІ ст. // Українські інтермедії ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 1960. – С.18-30.

6. Давній український гумор і сатира. — К., 1959. — С.71-80, 101-118.

7. Довгалевський М. Поетика. Сад поетичний. – К., 1973.

44. Житецький П. «Енеїда» І.Котляревського у зв’язку з оглядом української літератури ХVІІІ ст. // Житецький П. Вибрані праці. – К., 1987. – С.148-159.

8. Єфремов С. Історія... – С.176-184.

9. Лужницький Г. Театр козацького бароко // Лужницький Г. Український театр: Наук. пр., статті, рецензії: Зб. праць. — Т.І. — Львів, 2004. — С.166-170.

10. Махновець Л. Гумор і сатира наших предків // Давній український гумор і сатира. – К., 1959. – С.8-16.

11. Миленька Г. Український шкільний театр ХVІІ-ХVІІІ ст. // Дивослово. — 1994. — №12. — С.50-51.

12. Мишанич О. Українська література ХVІІІ ст. // Українська література ХVІІІ ст. – К., 1983. – С.16-21.

13. Софронова Л. Київський шкільний театр і проблеми українського бароко // Українське літературне бароко. – К., 1987. – С.109-181.

14. Софронова Л. Славянский театр на пути от барокко к классицизму. (Польша, Украина, Белоруссия, Россия) // Развитие барокко и зарождение классицизма в России: ХVІІ – начало ХVІІІ ст. – М., 1989. – С.59-60.

15. Сулима М. Українська барокова драма // Українське бароко: В 2-х т. — Т.І. — К., 2004. — С.480-484.

16. Сулима М. Українська драматургія ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 2005.

17. Українські інтермедії ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 1960. – С. 99-142, 164-187.

18. Франко І. Історія української літератури. – Ч.1... // Франко І. Зібрання творів.... – Т.40. – С.335-347.

19. Шевчук В. Георгій Кониський // Дивослово. — 1997. — №10. — С.8-13.

20. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К., 2005. – С.319-330, 483-488, 492-503, 525-538, 545-555.

 

Поміркуйте над висловлюваннями:

Якщо і немає в них (драмах ХVІІІ ст. – І.С.) живого струменя поетичної творчості, то є, принаймні, громадська думка, висловлена із щирим переконанням і літературним хистом.

П.Житецький

…їх (драми ХVІІІ ст. – І.С.) написали особи духовні, для яких релігійні мотиви життя зберігають всю свою обов’язкову силу. В цьому відношенні вони нагадують старовинні драми середньовічного типу. Відрізняються ж вони від цих останніх своєю будовою, на якій відбився вплив гуманізму і пізніших псевдокласичних понять про драму.

П.Житецький

Основою української вистави ХVІІ-ХVІІІ ст. було слово, а не дія, діалоги та репліки, а не акторська гра. Виконавці виходили на сцену швидше «для розсужденія», а не для гри. І все ж поступово в шкільній виставі перемагає саме театральне видовище в теперішньому розумінні цього слова. Із залу поступово зникають «слышатели» і він наповнюється «зрителями», на сцену виходять не «отрочища», а «актори». В одній із інтермедій Митрофана Довгалевського згадується гримування, у Георгія Кониського – притвор (церковне значення – притворить себя, притвориться ). Усе це формувало театр. Важливу роль у цьому складному процесі відігравав шкільний театр, театр своєрідний, театр складний, театр навчальний, на якому вчилися всі – драматурги, виконавці й глядачі.

М.Сулима

… головний інтерес «Розмови Великоросії з Малоросією», за задумом його автора, полягав не в сповіщенні нових фактів, а в групуванні вже відомих і освітленні їх певною думкою.

М.Петров

…гумор інтермедій не був тим веселим безтурботним сміхом, яким його хотіли бачити. Будучи нерозривно пов’язаними із шкільною драмою, вони були підпорядковані певній дидактичній і педагогічній меті – вдосконаленню людини і світу, що її оточує /…/ інтермедії, навіть при зовнішньому гумористичному забарвленні, ідеалізують образ козака…

М.Андрущенко

 

 

Тема 18: Літературна творчість «мандрівних дяків»

Сатира ХVІІІ ст.

 

План:

1. Творчість мандрівних дяків (миркачів, пиворізів) як прояв сміхової культури:

a) причини появи;

b) зв’язок із творчістю західноєвропейських ваганів;

c) історія вивчення творчості мандрівних дяків.

2. Тематика творчості мандрівних дяків:

a) тема шкільної науки і методики навчання;

b) вакхічна тема;

c) вірші-травестії на релігійні відправи, Святі книги, різдвяні та великодні сюжети.

3. Мотиви та образи творчості мандрівних дяків в українській літературі ХІХ-ХХІ ст. (Г.Квітка-Основ’яненко, І.Карпенко-Карий, М.Куліш, Вал. Шевчук та ін.).

4. Сатира ХVІІІ ст. як окремий жанр:

a) соціально-політичні обставини формування жанру;

b) сатирично-гумористичні віршовані оповідання («Отець Негребецький», «Пекельний Марко», «Про Кирика і жадного попа»);

c) соціально-політична сатира («Сатирична коляда», «Плач київських монахів», «Доказательства Хама Данилея Кукси потомственні»).

5. Творчість Івана Некрашевича (1742-1796) («Ярмарок», «Сповідь», «Замисел на попа»).

Тексти:

Ø Вірші про Кирика // Українська література ХVІІІ ст. — К., 1983. — С. 208-211.

Ø Доказательства Хама Даниле Кукси потомственні // Там само. — С.211-213.

Ø Некрашевич І. Ісповідь. Замисл на попа // Слово многоцінне… — Кн. 4. — С.720-731.

Ø Отець Негребецький // Українська література ХVІІІ ст. — К., 1983. — С. 224-229.

Ø Пекельний Марко // Там само. — С. 185-191.

Ø Плач дворянина // Там само. — С. 213-215.

Ø Плач київських монахів // Слово многоцінне… — Кн. 4. — С. 768-775.

Ø Поезія мандрівних дяків // Там само. — С. 737-759.

Ø Сатирична коляда // Там само. — С. 760-767.

 

Література:

1. Андрущенко М. Іван Некрашевич – «Дорогоцінності думок під корою просторіччя» // Андрущенко М. Парнас Віршотворний… – С.100-105.

2. Возняк М. Історія... – Кн.2. – С.19-29, 257-287.

3. Грицай М. Давня українська поезія. – К., 1972. – С.81-117.

4. Грицай М. Українська література ХVІ-ХVІІІ ст. і фольклор. – К., 1969. – С.93-109.

5. Давній український гумор і сатира / Упоряд., вступ. ст. і прим. Л.Махновця. – К., 1959. — С. 173-207, 210-298, 328-334, 338-348.

6. Єфименко П. Зразки викривальної літератури в Малоросії // Матеріали... – Т.І. – С.540-543.

7. Єфремов С. Історія... – С.198-205.

8. Кістяківська Н. Іван Некрашевич і його твори // Матеріали… — Т.І. — С. 587-599.

9. Махновець Л. Гумор і сатира наших предків // Давній український гумор і сатира… — С. 19-33.

10. Махновець Л. Сатиричні вірші // Історія української літератури: У 8-ми томах. – К., 1967. – Т. 2. – С.62-70.

11. Микитась В. Ваганти та мандрівні дяки // Київська старовина. – 1992. — №5. – С.99-108.

12. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1994.

13. Мишанич О. Українська література II половини ХVІІІ ст. і усна народна творчість. – К., 1980. – С.158-259.

14. Мишанич О. Українська література ХVІІІ ст. // Українська література ХVІІІ ст. – К., 1983. – С. 14-16.

15. Нога Г. Гра з «нечистою силою» в українському бурлеску ХVІІ-ХVІІІ ст. // Слово і час. – 1996. — №11-12. – С.57-61.

16. Нога Г. До питання про травестійну літературу в Україні ХVІІ-ХVІІІ ст. / Медієвістика: Зб. статей — Вип. 2. — Одеса, 2000. — С.172-182.

17. Нога Г. Звичаї тії з давніх школярів бували…: Український святковий бурлеск ХVІІ-ХVІІІ століть. – К., 2001.

18. Нога Г. Український великодній бурлескний сміх ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 1996.

19. Пехник Г. Школярські вірші ХVІІ-ХVІІІ ст. як явище українського бароко // Медієвістика... – Вип. 1. – Одеса, 1998. – С.98-104.

20. Савченко І. Українська церква у діалогах ХVІІІ ст. // Науково-методичні праці з історії слов’янських народів: Зб. статей. — Вип. 5. — К., 1996. — С.204-217.

21. Український сатирикон: Збірник сатиричних та гумористичних творів українських письменників. – К., 2000. — С. 88-100, 102-111, 113-125.

22. Франко І. Вірш про отця Негребецького // Франко І. Зібр. праць… – Т.35. — С.417-427.

23. Франко І. Історія української літератури // Там само. – Т.40. – С.347-362.

24. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К., 2005. – С.608-617.

25. Шевчук В. Три листки за вікном: Роман-триптих. – К., 1986. – С.15-136.

26. Шолом Ф. Соціально-політична сатира та бурлескно-гумористичні вірші ХVІІІ ст. // Матеріали… — Т.І. — С.543-573.

Поміркуйте над висловлюваннями:

… (мандрівні дяки. – І.С.) були одинокі піонери шкільної освіти, шкільних нахилів та звичок серед народу, котрий дивився на них без жодної неприязні. Головна вартість їх полягала в тому, що вони пристосовували важкувату шкільну премудрість до розуміння народу, переймаючи своєю чергою від нього своєрідні властивості його думки і мови.

П.Житецький

Українські ваганти і «мандрівні дяки» стали зачинателями демократичної літератури народною мовою, пропагандистами передових ідей світової культури, живими розповсюджувачами важливих політичних і громадянських новин.

В.Микитась

…вони утворили особливий жанр «дяківської поезії», складали канти духовні і студні (вільного змісту), не цуралися любовного й розсудливого, медитативного вірша. Писали на замовлення епітафії, поезії на честь тієї чи іншої людини, а особливо кохались у вірші гумористичному й сатиричному.

В.Шевчук

Бурлескна література займає вакантне місце в загальному літературному просторі України. Церковна література вчила людину не забувати дивитися на Небо. Землі в ній відводилося другорядне місце. Ось тут і пробивається могутнє культурне річище, котре змішує земне з небесним, нагадує людині, що вона належить не тільки Богу, але й собі. Для цього не потрібно вдаватись до протиставлень. Навпаки, автори пропагують гармонію у співіснуванні двох світів.

Г.Нога

Значення культурних діячів типу Некрашевича було для України кінця ХVІІІ ст. досить велике. В цей час висока елітарна культура Київської академії фактично гине внаслідок втрати Україною державності і занепаду державницької ідеї. Іде процес розшарування освічених верств українського суспільства – частина русифікується, а частина, як Іван Некрашевич, розчиняється в масі простолюду, не зливаючись, проте, з ним остаточно.

М.Андрущенко

 

 

Тема 19: Життя і творчість Григорія Сковороди

(1722-1794)

 

План:

1. Основні віхи життєвого шляху.

2. Історія вивчення і дослідження літературної та філософської спадщини письменника.

3. Філософські та суспільно-політичні погляди Г.Сковороди. Концепція “філософії серця” як вияв іманентної сутності українського менталітету.

4. Особливості літературної постаті.

5. Лірика Г.Сковороди: барокова традиційність і версифікаційне новаторство. Збірка «Сад божественних пісень» (1753-1785).

6. Розвиток жанру байки у збірці «Байки Харківські» (60-70-і рр. ХVІІІ ст.).

7. Проза Г.Сковороди. Діалоги «Наркіс. Розмова про те: Пізнай себе» (1769-1770), «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру» (1761). Діалоги-притчі «Вдячний Еродій» (1787), «Убогий Жайворонок» (1787).

8. Роль і значення творчості Г. Сковороди у розвитку української літератури.

 

Тексти:

Ø Г.Сковорода. Збірка «Сад божественних пісень». Збірка «Байки Харківські». Наркіс. Вдячний Еродій. Убогий жайворонок // Г.Сковорода. Твори: В 2-х т. – К., 1994.

 

Література:

1. Багалій Д. Український мандрівний філософ Г.С. Сковорода. – К., 1993.

2. Барабаш Ю. «Знаю человека...»: Григорий Сковорода: Поэзия. Философия. Жизнь. – М., 1989.

3. Білецький О. Г.С.Сковорода // Білецький О. Зібр. праць... – Т. І. – С.357-370.

4. Білоус П. Григорій Сковорода як поет український // Білоус П. Актуальні питання… — С. 109-116.

5. Бовсунівська Т. Філософія серця Г Сковороди і українська ментальність // Сковорода Г.: Образ мислителя: Зб. праць. – К., 1997. – С.84-94.

6. Владимирова В. Григорій Сковорода в оцінці Пантелеймона Куліша // Сковорода Григорій: Ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук-теор. праць. — К., 2003. — С.445-449.

7. Возняк М. Історія... – Кн. 2. – С.76-92.

8. Геник-Березовська З. До питання про пізню українську барокову поезію // Геник-Березовська З. Грані культур. Бароко, романтизм, модернізм. — К., 2000. — С. 37-50.

9. Геник-Березовська З. Духовний і поетичний заповіт Григорія Сковороди // Там само. — С. 51-71.

10. Геник-Березовська З. Григорій Сковорода: образ художній і справжній // Слово і час. – 1995. — №3. – С.61-68.

11. Горбач Н. Невідомий Григорій Сковорода. — Львів, 2002.

12. Григорій Сковорода в спогадах сучасників і народних легендах. — Х., 2002.

13. рицай М. Давня українська поезія. – К., 1972. – С.49-52.

14. Драч І., Кримський С., Попович М. Григорій Сковорода: Біографічна повість. – К., 1984.

45. Житецький П. «Енеїда» І.Котляревського у зв’язку з оглядом української літератури ХVІІІ ст. // Житецький П. Вибрані праці. – К., 1987. – С.165-177.

15. Ерн В. Життя і особа Григорія Сковороди // Березіль. – 1992. – № 12. – С.150-175.

16. Єфремов С. Історія... – С.215-222.

17. Іваньо І. Філософія і стиль мислення Григорія Сковороди. – К., 1983.

18. Корнієнко Н. Григорій Сковорода: гіпотеза щастя // Філос. і соціол. думка. — 1992. — №11. — С.113-129.

19. Корпанюк М. Образна система віршів Г.Сковороди // Сковорода Г.: Образ мислителя… – С.265-272.

20. Кравец В. Разговор о Сковороде: С приложением хрестоматии по сковородоведению. – К., 2000.

21. Крекотень В. Байки в українській літературі ХVІІ–ХVІІІ ст. // Байки в українській літературі ХVІІ–ХVІІІ ст. – К., 1963. – С.55-75.

22. Куйбіда В. Тварини-символи у байках Г.Сковороди, біблійних описах та українському фольклорі // Сковорода Г.: Образ мислителя... – С.273-278.

23. Куташ І. Категорія щастя у філософії Сковороди // Хроніка, 2000. – № 37/38. – С.332-350.

24. Ласло-Куцюк М. Апофеоз світла у творчості Григорія Сковороди // Слово і час. – 1990. — №3. — С. 51-59.

25. Литвинов В. Філософські попередники Сковороди в Україні // Сковорода Г.: Образ мислителя… – С.165-173.

26. Ляшенко Л. Блискавиця темної ночі: Повість. — К., 1972.

27. Малахов В. Христологічні мотиви у творчості Г.Сковороди // Образ Христа в українські культурі: Зб. наук. праць. — К., 2003. — С.103-116.

28. Махновець Л. Григорій Сковорода: Біографія. —К., 1972.

29. Мишанич О. Григорій Сковорода // Г. Сковорода. Твори: В 2-х т. – К., 1994. – Т. І. – С.9-35.

30. Мишанич О. Григорій Сковорода і усна народна творчість. – К., 1976.

31. Мостова Л. Жанрово-творча роль іносказання в байках Г.С.Сковороди // Медієвістика... – Вип. 2. – Одеса, 2000. – С.134-141.

32. Нога Г. Григорій Сковорода і українські мандрівні дяки // Сковорода Г.: Образ мислителя… – С.435-442.

33. Петров В. До характеристики філософського світогляду Сковороди // Хроніка, 2000. – Вип. 39-40. – К., 2000. – С.587-603.

34. Пільгук І. Григорій Сковорода: Художній життєпис. — К., 1971.

35. Поліщук Ф. Григорій Сковорода: Життя і творчість. – К., 1978.

36. Попов П. Григорій Сковорода. – К, 1969.

37. Попович М. Григорій Сковорода: філософія свободи. — К., 2007.

38. Сивокінь Г. Григорій Сковорода як читач Біблії // Слово і час. – 1993. — №9. — С. 11-16.

39. Сковорода Г. Твори: В 2-х т. – К, 1972.

40. Сковорода Г. Твори: У 2-х т. — К., 1994.

41. Софронова Л. Три мира Григория Сковороды. — М., 2002.

42. Стадниченко В. Іду за Сковородою: Сповідь у любові до вчителя: Документальна повість-подорож. — К., 2002.

43. Стогній І. Г.Сковорода як філософ і педагог // Сковорода Г.: Образ мислителя… – С.231-239.

44. Тичина П. Сковорода. Симфонія // Тичина П. Зібр. творів: У 12-ти т. — Т.4. — К., 1985. — С. 7-524.

45. Ушкалов Л. Григорій Сковорода: літературний портрет // Ушкалов Л. Сковорода та інші: причинки до історії української літератури. — К., 2007. — С.8-73.

46. Ушкалов Л. Григорій Сковорода: Семінарій. — Х., 2004.

47. Ушкалов Л. Осмислення сковородинівської філософії // Слово і час. — 1992. — №9. — С.

48. Чижевський Д. Григорій Сковорода // Чижевський Д. Філософські твори: У 4-х т. — Т. 1. — К., 2005. — С.33-58.

49. Чижевський Д. Історія... – С.295-296.

50. Чижевський Д. Рештки підручника поетики Сковороди. Сковорода як реформатор віршування // Чижевський Д. Українське літературне бароко. – К., 2003. – С.122-188.

51. Чижевський Д. Філософія Сковороди // Хроніка, 2000. – Вип. 39-40. – К., 2000. – С.455-475.

52. Шевченко В. Григорій Сковорода у спогадах та перших дослідженнях // Визвольний шлях. – 2002. – №11. – С.47-59.

53. Шевчук В. Григорій Сковорода – людина, мислитель, митець // Шевчук В. Дорога... – С.209-219.

54. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко – К., 2005. – С.65-107, 579-608.

55. Шевчук В. Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима: розмисли. — К., 2008.

56. Шевчук Василь. Григорій Сковорода: Роман. — К., 1969.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Світ схожий на театр. Щоб демонструвати на ньому гру з успіхом і похвалою, треба брати ролі за здібностями, бо дійова особа заслуговує похвали не за знатність ролі, а за вдалу гру. Я довго розмірковував про це, і після багатьох випробувань побачив, що не можу представляти на театрі світу ніякої особи вдало, крім простоти і смиріння; я вибрав цю роль і задоволений.

Г.Сковорода

Можна було б сказати, що це (Г.Сковорода. – І.С.) старий міх, наповнений новим вином. Все в ньому: пригоди і спосіб життя, натура, мова, форма писань – все це має подвійний характер, є сумішшю старої традиції з новим духом.