Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів

Важлива умова ефективної навчально-виховної роботи – єдність школи і сім’ї, якої досягають за умови формування педагогічної культури батьків. Саме такій ідеї підпорядковані програми школи молодих батьків та педагогічної культури молодої сім'ї. Вони спираються на систему перевірених і утверджених досвідом численних поколінь найважливіших сімейних цінностей, до яких насамперед належать здоров'я, любов та взаємоповага членів сім'ї, матеріальне благополуччя і духовність. В основі – особистісно-орієнтовний підхід, найбільш коректний і плідний у роботі з сім'єю, який дозволяє врахувати конкретні життєві та індивідуальні характеристики. В такому ж напрямку орієнтовані і програми з етно- та родинної педагогіки, які включені до навчальних предметів різних навчальних закладів.

Тісний взаємозв'язок школи і сім'ї може здійснюватися в таких напрямках: педагогічна освіта батьків і залучення батьків до виховної роботи.

Педагогічна освіта батьків

Виділяють форми роботи:

Педагогічний лекторій. Передбачає озброєння батьків систематичними знаннями з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання шляхом читання лекцій, проведення бесід.

Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп. Розпочинають роботу з першого класу, заняття проводять керівники школи. Об’єднує класи-паралелі. Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття проводять у вигляді лекцій та семінарів. Батьки готуються до занять, приймають участь в обговоренні проблем. Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання (“Трудове виховання”, “Найкоротший шлях до добра – через прекрасне” тощо), протягом року проводять в школі її теоретичне й практичне вивчення. У виступах батьки підводять підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом.

День відкритих дверей. Головна мета – показати роботу всієї школи, привернути увагу батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки: оформлення школи, підготовка програми свята (концерт, зустрічі у класах, відвідання виставок, спортивні змагання тощо).

Класні батьківські збори. Традиційна форма роботи, але методика проведення потребує вдосконалення. Один з варіантів – формування проблемної тематикию Проведенню зборів допоможе заздалегідь складений питальник (Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, виробляли волю. Охарактеризуйте стан вашої дитини, коли вона зустрілася зі справжньою трудністю. Відвідування батьків вдома. Мета може бути різною: встановлення контактів з сім’єю, з’ясування її загальної та педагогічної культури, умов життя учня, надання порад, встановлення єдиних вимог до учня, обговорення відхилень у поведінці дитини і вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання та подолання, залучення батьків до участі в роботі школи тощо. Листування. Передбачає періодичне надсилання батькам листа, в якому розповідається про успіхи учня в навчанні, старанність, дбайливість та відповідальність за доручення. Можна повідомити про певні труднощі, з якими зустрічається їхня дитина, виказати бажання зустрітися. Варто висловити щиру подяку за хороше виховання дитини. Лист передають батькам через їх дитину, попередньо ознайомивши її із змістом. Використовують коли класний керівник не може зустрітися з батьками дома або запросити їх до школи.

Консультації батькам. Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад стосовно питань, що виникають у батьків.

Запрошення батьків до школи. Конфіденційна розмова спрямована на вирішення шкільних проблем дитини (негативна поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу довіри. Педагог висловлює свої вимоги, відповідає на запитання батьків, надає корисні поради. Необхідно пам’ятати, що надмірне акцентування на недоліках учня викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть, якщо він має рацію. Тематичні вечори запитань і відповідей. Сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання. Запрошуються працівники правоохоронних органів, лікарі, психологи, соціальні працівники, фахівці, причетні до проблем виховання молоді.

Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і рекомендацію психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, що переважають в учнів даного класу, окремій дитині.

Ці форми роботи доповнюють нові види сумісної діяльності школи і батьків. Залучення батьків до виховної роботи

У виховному процесі школи, крім педагогів, беруть участь батьки, працюючи в класних та загальношкільних батьківських комітетах, виконуючи практичні завдання, доручення вчителів. Батьківський комітет класу. Створюютьз метою демократизації управління, встановлення зворотного зв’язку для поточного коригування управлінських рішень, сприяння виконанню статутних завдань школи, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів та надання допомоги сім’ї у вихованні і навчанні дітей.

Загальношкільний батьківський комітет. Обирають назагальношкільних батьківських зборах.Складається з представників батьківських комітетів класів. На зборах обирають голову батьківського комітету школи, створюють комісії: навчальну, культурно-масову, господарську, з трудового виховання і професійної орієнтації, з педагогічної пропаганди.

Виконання батьками практичних завдань, доручень. Найбільш перспективна форма підвищення культури батьків, озброєння їх педагогічними знаннями і досвідом. Встановлення контактів, спілкування батьків з дітьми, класним керівником у процесі виконання педагогічних доручень сприяє зближенню учнів з батьками.

Виділяють види доручень:

активну виховну позицію, безпосередню роботу з дітьми: індивідуальну (наставництво, шефство), групову (керівництво гуртком за інтересами);

надання організаційної допомоги вчителю: підтримка в проведенні екскурсій (надання транспорту, забезпечення путівками), організація зустрічей з цікавими людьми, створення класної бібліотеки, клубу аматорів книги; участь у розвитку;

участь у розвитку та зміцненні матеріальної бази школи, вирішенні господарчих питань (допомога в обладнанні кабінетів, виготовлення обладнання, приборів, ремонт школи тощо).

При встановленні контактів шляхом педагогічного доручення слід звернутися до батьків з питаннями, чим вони можуть допомогти школі і проханням висловити свої пропозиції у письмовій формі (найкраще це робити на класних батьківських зборах).

Взаємодія з батьками

Організація рівноправної взаємодії з батьками – один із важливих аспектів спілкування вчителя.

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками учитель повинен враховувати важливість таких чинників:

1. Запрошення батьків до співробітництва. Досить часто вчитель вбачає в батьках людей, що перебувають в опозиції щодо нього.

2. Дотримання рівної позиції з батьками. Об’єднання зусиль учителя і сім’ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправства.

3. Визнання ролі батьків у співпраці. Учитель повинен завжди підкреслювати важливу роль батьків у вихованні та розвитку дитини.

4. Вияв любові, захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками встановлюється одразу як тільки вчитель показує, що бачить позитивне в характері дитини, симпатизує їй, захоплюється нею.

5. Пошук нових форм співпраці. Крім традиційних форм співпраці учитель може запропонувати одному з батьків провести батьківські збори, разом продумавши їх тематику, структуру тощо.

Виділяють психолого-педагогічні правила взаємодії, способи встановлення контакту вчителів з батьками:

використання заходів, спрямованих на зміцнення й підвищення авторитету батьків.

довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні.

педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім’ї.

життєстверджуючий, мажорний настрій у вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, сильні боки сімейного виховання, орієнтація на успішний розвиток особистості.

Існує не один десяток способів вирішення педагогічного завдання. Тому педагогіку слід розглядати як науку про загальні закони ефективного впливу на особистість, а не як рецептурний показник.

 

 

28. Сутність позакласної виховної роботи.

Позакласна виховна робота — різноманітна діяльність учителів, вихователів, класних керівників, спрямована на виховання учнів і здійснювана в позаурочний час

Важливу роль у становленні особистості, гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною відіграє позакласна робота. Тому виховна робота планується, керуючись ідеями самоцінності дитинства, демократичного діалогу між поколіннями. Позакласна виховна робота — різноманітна діяльність учителів, вихователів, спрямована на виховання учнів і здійснювана в позаурочний час. Її мета полягає у задоволенні інтересів і запитів дітей, розвитку їх творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкування. Домінуюча роль в її організації належить класному керівнику та вихователюгрупи подовженого дня, які є передусім організаторами позакласних виховних заходів (організованої діяльності колективу, спрямованої на досягнення певної виховної мети), діють у співдружності з іншими педагогічними

школи. Одночасно вони є ініціаторами залучення учнів до роботи гуртків, секцій у позашкільних закладах. Позакласна виховна робота спрямована на закріплення, поглиблення знань, застосування їх на практиці, розширення кругозору учнів, формування наукового світогляду. Не менш важливим є вироблення умінь і навичок самоосвіти, розвиток творчих здібностей, організація дозвілля, культурного відпочинку. Особливість позакласної роботи полягає в добровільній участі в ній (учні обирають профіль занять за інтересами), суспільній спрямованості (зміст виховного впливу відповідає потребам суспільства, відображає досягнення науки, культури, мистецтва), ініціативності та самодіяльності учнів (врахування бажання дітей, їх пропозицій). Педагогічна практика виробила різноманітні форми позакласної виховної роботи.

Форми виховної роботи — варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу. До них належать класні години, етичні бесіди, зустрічі з відомими людьми, екскурсії, обговорення книг, читацькі конференції, диспути тематичні, розважальні, вечори і

ранки, свята, змагання (спартакіади), турніри, виставки, конкурси, колективні творчі справи та ін. Класна година. Як одна з форм позакласної виховної роботи, вона передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування класного керівника з учнями з метою формування у них соціальної зрілості. Дбаючи про ефективність класної години, класний керівник перед її проведенням має подумати над питаннями: «Якою вона буде? Кому потрібна вона — педагогу чи учням? Які можливі результати?». Відповіді на ці питання визначально вплинуть на вибір теми класної години, особливості її підготовки та проведення. Готуючись до класної години, настроюючи себе на непросту, але відверту, взаємодовірливу розмову, мав би зважати на такі рекомендації: — класні години мають бути систематичними; — на розгляд учнів бажано виносити цікаві, актуальні для них питання; — не варто влаштовувати на класних годинах педагогічного аналізу діяльності учнів впродовж значного проміжку часу; — проведення класної години має відбуватися за чітким планом, у мажорному тоні спілкування; — слід заохочувати учнів до вільного висловлювання думок, не дорікаючи їм за помилковість суджень, враховувати їх соціально-психологічні особливості,

створювати умови для подальшого розвитку школярів у процесі вільного спілкування; — не допускати ігнорування запитань учнів, вислуховувати їх відповіді, виявляти терпимість, залучати всіх учнів до розмови, не залишаючи поза увагою несміливих; — цікавитись інтересами учнів для визначення подальших тем класних годин, проводити їх не тільки у школі, а й у музеях, на природі, за місцем роботи батьків та ін. Етична бесіда. Ця форма виховної роботи спрямована на формування в учнів умінь і навичок моральної поведінки, оволодіння загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями. Інформацію про моральні норми діти отримують в сім'ї, на уроках, із засобів масової інформації тощо. Але цей процес здебільшого стихійний, не сприяє формуванню стійких переконань. У дітей під впливом різних чинник і нерідко виникають хибні уявлення про моральні цінності. Тому в навчально-виховній роботі необхідно надати цьому процесу системності, науковості, щоб сформувати в дітей надійні засади моральних цінностей. Цій меті служать етичні бесіди, в основі яких — використання діалогу. Вони сприяють узагальненню дитячих спостережень, вражень і переживань, певних знань морально-етичних норм, що сприяє поступовому сходженню особистості до нових моральних якостей. У системі підготовки і проведення етичних бесід важливим є дотримання певних методичних правил:

— бесіди проводить класний керівник або вихователь групи подовженого дня; — тривалість бесіди залежить від віку учнів: 1—4 класи — 25—30 хв. — підготовка до бесіди має тривати 5—6 днів; — тема бесіди залежить від віку учнів, рівня підготовки колективу, взаємин у колективі, соціально-економічних умов у суспільстві; — організація бесід відбувається за такими основними етапами: підготовчий, проведення бесіди, наступна діяльність школярів, оцінювання вчителем рівня сформованості в учнів моральних норм і навичок; — необхідне залучення усіх дітей до висловлення власних думок щодо певних моральних понять; — слід використовувати цікавий матеріал, задіювати різні педагогічної прийоми, які б спонукали школярів до активної емоційно-розумової діяльності; — потрібно продумувати план бесіди, давати учням конкретні завдання на етапі підготовки до неї, які викликали б у них інтерес; — аналізувати вплив бесіди на поведінку вихованців, класного колективу загалом; — продовжувати роботу над проблемами, що обговорювались під час бесід. У розвитку школярів настає період, коли їх вже не задовольняє інформація класного керівника про правила і норми поведінки. Із зростанням рівня їх соціального розвитку формуються такі важливі якості, як самооцінка, критичність, соціальна активність, прагнення самостійна розібратися у складних моральних питаннях, здатність до

філософського осмислення дійсності. Тому старшокласники більш схильні до участі у диспутах — усних публічних обговореннях наукових, політичних, моральних проблем з метою пошуку істини. Зустрічі з відомими людьми. Мета їх може бути різною: профорієнтаційна (запрошують представників різних професій, викладачів вищих навчальних закладів), розвиток моральних, громадянських якостей (зустрічі з ветеранами війни, праці, спорту, мистецтва) тощо. Обговорення книг, читацькі конференції. Влаштовують їх для пропаганди художньої та науково-популярної

літератури серед учнів, активізації їх самостійності в оцінних судженнях, думках. Під час підготовки до них учні працюють над виступами з певних проблем (на матеріалі одного або кількох творів, творчості письменника, літературної або наукової проблеми). На конференції учні виступають з доповідями, повідомленнями, в яких висловлюють своє ставлення до твору або проблеми, ставлять інсценівки або переглядають

уривки кінофільму. Підбиваючи підсумки, вчитель зосереджує їх увагу на найважливіших аспектах проблеми. Виставки. Їх присвячують досягненням учнів в гуртках дитячої творчості та на уроках праці, у сфері образотворчого мистецтва, результатам краєзнавчих, туристичних походів. Екскурсоводи-школярі демонструють експонати, відповідають на запитання, організовують обмін досвідом.

Масові свята. Організовують як дні, тижні, місячники підвищеної уваги до поезії, музики, театру, кіно, дитячої книги тощо. У них беруть участь всі учні школи. Під час таких свят традиційно відбуваються зустрічі з письменниками, художниками, композиторами.

Змагання. Спрямовані вони на стимулювання інтересів, здібностей учнів, сприяють підвищенню їх активності.

Фізкультурно-спортивні змагання (класні, шкільні, міжшкільні) пропагують спорт, здоровий спосіб життя. Їх оздоровчо-виховний ефект залежить від ретельної підготовки, врахування можливостей, стану здоров'я кожної дитини.

Конкурси, олімпіади. Проводять для виявлення талантів, розвитку творчих можливостей дітей. Конкурси (дитячого малюнка, художніх робіт, технічних конструкцій), олімпіади (з навчальних предметів) організовують за певним графіком, заздалегідь повідомляють про це учнів. Переможців оголошують публічно, відзначаючи їх успіхи на урочистій лінійці.