К.Ушинський про зміст освіти

Критикуючи це й теорію матеріального освіти, і теорію формального, зазначаючи їх однобокість,К.Д. Ушинський стверджував, що метою навчання має бути збагачення розуму дитини необхідними знаннями за одночасного розвитку його розумових здібностей.

Вирішував проблему змісту освіти, вважаючи необхідним залишити "в школах й у наших підручниках тільки те, що справді потрібне і корисно в людини. Пропонував піддати "сильному перегляду навчальний матеріал і переробити програми навчання". Однією із визначальних недоліків шкільної програми вважав відрив змісту від життя, потреб суспільства. Заслуга Ушинського зводилася до того, що він займався переробкою наукових знань у відповідність до віковими і психологічними особливостями учнів, тобто. переробкою наукової системи в дидактичну.

Критерії відбору змісту навчального матеріалу для школи: • відповідність змісту рівню розвитку науки; • важливість і значення для життя людини кожного знання, що да ється в школі; • врахування вікових особливостей і можливостей дітей при побудові навчального курсу; • народність, тобто вивчення здобутків народної культури в усіх навчальних дисциплінах.

Реальна освіта — система загальної середньої освіти, що мала практичне спрямування, і давала ширші, порівняно з класичною, знання з природничих, фізико-математичних наук, нових мов,креслення, (малювання). Класична освіта -тип загальної середньої освіти, в основу якого покладено вивчення латинської і грецької мов і античної літератури.Реальні школи започаткував протестантський теолог Йоган Юлій Гекер, зробивши наголос на отриманні практичних знань учнями, що походили з усіх прошарків суспільства, зокрема селян.

ЗМІСТ ОСВІТИ Народна школа: - рідна мова як провідний предмет навчання, засіб морального та розумового розвитку дитини; - арифметика, Закон Божий, елементи природознавства, основи вітчизняної історії; - основиремесел.

 

К.Ушинський «Проект учит.семінарії»

Ушинський був незадоволений системою підготовки народних учителів у Росії. У статті "Проект учительської семінарії" він розробив систему під­го­товки майбутніх учителів для сільських народних шкіл.

Учительська семінарія має бути закритим закладом інтернатного типу і розташовуватись у мальовничому містечку або навіть у селі. Оскільки її мета –готувати вчителів для сільських початкових шкіл, бажано вчити вихідців із села. Для вчителя будь-якої народної школи не потрібні широкі знання, тому навчання має бути «не широке але енциклопедичне і особливо пристосоване до призначення вихованців».Особа вчителя означає все у справі виховання, тому він повинен бути всебічно підготовленим до вчительської роботи. Любити свою професію, бути завжди зацікавленим в удосконаленні своєї майстерності, володіти педагогічним тактом, бути психологом, знати психологію дитини, вивчати і добре знати свого вихованця.Видатний педагог вказував, що народним учителем може бути лише лю­дина, яка близька до народу, тісно пов’язана з ним, знає народну мову, живе народними інтересами.

Ушинський розробив проект учительської семінарії, куди радив приймати лише тих, у кому можна передбачити хороших учителів. Попередній відбір семінаристів відбувається через навчання протягом кількох років у підготовчій учительській школі з наступним складанням іспиту.. Запропонувавши два етапи підготовки майбутніх учителів молодших класів: підготовча вчительська школа з 15 років (термін навчання від 3 до 4 років) та вчительська семінарія (термін навчання 2–4 роки). Головну діяльність учительської семінарії Ушинський вбачав у практичних заняттях. З метою практичної підготовки майбутніх учителів він вперше запроваджує педагогічну практику для семінаристів.

Уперше розробив і обґрунтував антропологічний підхід до підготовки майбутніх учителів. До антропологічних наук педагог відніс: анатомію, фізіологію людини, психологію, філософію, логіку та ін.

Народний учитель повинен досконало володіти письмом, уміти малювати, креслити, виразно читати і обов’язково співати. Народний учитель повинен уміти порадою і ділом подати потрібну агрономічну і медичну допомогу селянам.

Для підвищення кваліфікації народних вчителів Ушинський пропонував організовувати при семінаріях вищі педагогічні курси, щорічні лекції з педагогіки і психології, він позитивно ставився до проведення вчительських з’їздів, зборів, нарад.

Громадсько-педагогічний рух в Україні (60-ті роки ХІХ ст.)

60-ті роки XIXстоліття характеризуються новими явищами в історії школи та педагогічної думки в Україні. Скасування кріпосного права, розвиток капіталізму, загострення соціальних суперечностей, зростання селянських заворушень, революційно-демократичний рух - усе це об'єктивно сприяло розвитку шкільної освіти. У 60-х роках XIXст. передові педагоги України виступили проти станової школи з її муштрою і відривом від життя, теорії від практики. Вимогам реформи початкової, середньої і вищої школи, розвиткові жіночої освіти, боротьбі за українську національну школу, запровадженню ефективніших методів навчання приділялося дедалі більше уваги.

Цей період характеризується бурхливим розвитком педагогічної преси, появою цілого ряду педагогічних журналів і газет. На сторінках педагогічних журналів висвітлювались питання, що стосувалися реформи шкільної освіти, психології, педагогіки, дидактики, методики викладання окремих дисциплін та ін. Суспільно-педагогічний рух 60-х років був неоднорідним. Педагоги, що належали до різних напрямків, трактували питання з своїх класових позицій. Педагогічна думка середини та кінця XIXст. була представлена М.І.Пироговим, Л.М.Толстим, М.О.Корфом та ін. (буржуазно-ліберальний напрямок), К.Д.Ушинським, В.І.Водовозовим, М.Ф.Бунаковим та ін. (буржуазно-демократичний напрямок), М.Г.Чернишевським, В.Г.Бєлінським, Д.І.Писаревим (революційно-демократичний напрямок), О.В.Духновичем, П.О.Кулішем, Л.Ф.Головацьким та ін. (національний напрямок).

 

 

Послідовники К.Ушинського

Корф створив новий тип народної початкової школи – земську трирічну школу, де заняття велися одним учителем одночасно у трьох класах. Пропагуючи ідею загальної обов’язкової початкової освіти, він відкрив понад 100 таких земських шкіл в Олександрівському і Бердянському повітах. За цим зразком створювалися сільські школи по всій Росії. Відстоював аналітико-синтетичний (тобто звуковий) метод вивчення грамоти і одним із перших у Росії запропонував його широке застосування. У створених ним школах Корф запроваджує навчання за підручниками Ушинського. Сам створив для цих цілей підручник-читанку "Наш друг", яка доповнювала "Рідне слово" Ушинського. Пізніше написав до неї методичні рекомендації для вчителів. Корф написав першу в Росії книгу з школознавства "Русская начальная школа", що призначалась для діячів земських шкіл і була педагогічною енциклопедією початкової освіти.

Т. Лубенець був послідовником К. Ушинського. Обстоював демократичні, гуманістичні ідеї в педагогіці. Виступав за проведення загального обов'язкового початкового навчання, а також за навчання рідною мовою, за зв'язок школи з життям.Принцип гуманізму, зв’язку теорії з життям, свідомого засвоєння знань, наступності в навчанні, врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

встановлення зв’язку між процвітанням держави і розвитком системи освіти;

необхідність формування в дітей розумових здібностей і моральних якостей;

вимоги до вчителя.

 

48. Національно-освітнє питання у 19 ст.

Шевченко піддав гострій критиці станову систему освіти в царській Росії. Він вказував на недостатню кількість навчальних закладів на Україні, а з тих закладів, що існували, виходили духовно скалічені молоді люди. Навчання зводилось до того, щоб навчити дітей читати релігійні книжки і виховати їх в дусі покори. Мріяв про справжню народну школу, побудову якої пов’язував, передусім, з революційною перебудовою суспільства. Народну школу уявляв як школу, де панує рідна мова. Ставив також питання про необхідність освіти для жінок нарівні з чоловіками.Шевченко гаряче вболівав за відкриття недільних шкіл, підтримував їх ма­теріально.

Грушевський обстоював питання українства як на російському, так і на галицькому грунті. Довготривале керівництво Науковим товариством ім.Т.Г.Шевченка, яке перетворив з суто літературного в науково-літературне і прагнув того, щоб на його ґрунті заснувати в Україні Академію Наук, та світова війна завадила йому цього досягти. Грушевський на власні кошти заснував у Києві школу імені свого батька. Очолював львівську Крайову Шкільну Раду. Справа освіти широких народних мас. Він з особливим запалом закликав, щоб у народних школах навчання відбувалось українською мовою, щоб скрізь ширити українську пресу і книгу,ґрунтовно обговорює справу заснування українських кафедр при університетах тощо.

Драгоманов. Публічні виступи в різних газетах із закликом до освіченої української та російської громадськості об'єднатися задля проведення радикальних реформ у галузі освіти: створення елементарної, спеціальної та вищої шкіл. Він наполягав на поверненні прав українській мові, насамперед в галузі народної освіти. Займаючись просвітницькою діяльністю, Драгоманов мріяв про той час, коли етичне та естетичне виховання в українських школах звернеться до джерел педагогічного впливу кращих народних традицій, а діти будуть виховуватись прекрасними українськими піснями; він прагнув створити українську енциклопедію (розробив план до неї). Не раз піднімав Драгоманов проблеми вчительства. Особливо його хвилювало становище сільських учителів.

Русова. Принциповою основою змісту навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах та школах вважала рідну мову, національні свята та обряди, християнські цінності українського народу. Позашкільна освіта має базуватися на системі вечірніх шкіл кількох типів: недільні школи, школи ліквідації неписьменності, повторно-додаткові, фахові і професійні школи, а також народні університети. Основним принципом навчання і виховання в українській школі вона вважала народність, а педагогіним ідеалом - національно-релігійний.