Компаративістики(порівняння).

Системності, що передбачає розгляд фактів і явищ виховання і навчання в рамках всієї шкільної системи і шкільних традицій відповідної епохи; аналіз ідей, висловлювань, теорій педагогів минулого в рамках їх цілісних концепцій виховання; вивчення педагогічних систем минулого в системі конкретних соціальних відносин, політичного ладу, суспільних та ідеологічних поглядів із врахуванням боротьби між окремими їх напрямками.

Виховання як категорія сусп.. існування. Виховання у первісному с-ві. Особливості виховання у різних суспільствах

Виховання — це складний і багатогранний процес формування особистості, створення оптимальних умов для її фізичного, психічного та соціального розвитку.

ТЕОРІЇ:Представники біологізаторської теорії (Г. Спенсер, Ш. Летурно) вважають, що виховання успадковане людьми з тваринного світу. З позицій психологічної теорії (П. Монро) в основі виховання лежить несвідоме інстинктивне прагнення дітей активно наслідувати дії старших. Релігійна концепція (К. Шмідт) в основу кладе твердження, що Бог, створивши людину, через Святого Духа наділив її особливим даром – умінням виховувати.(суч.вчені наз.її ідеалістичною).Представники трудової теорії (Ф. Енгельс, Л. Морган) стверджують, що поштовхом до виникнення виховання в людському суспільстві було виробництво найпростіших знарядь праці. (передача знань як їх виробляти,корист.ними). Соціокультурна (І. Д. Бех, І. А. Зязюн, О.А.Дубасенюк, М.В.Левківський, О.В.Сухомлинська). вихован­ня як результат накопичення досвіду соціальної, виробничої, мистецької та професійної культури. А головним йо­го завданням стає інтеріоризація цих надбань зростаючою особи­стістю з тим, щоб забезпечити оптимальну її соціалізацію в сус­пільстві.

Майже всі дослідники сходяться у тому, що виховання невіддільне від людського суспільства і притаманне йому з самого початку його існування. Виховання виникло як наслідок потреби у передачі наступним поколінням нагромадженого виробничого, соціального i духовного досвіду.

За первісного стада, коли тільки завершується процес біологічного становлення людини, ніяких організованих форм виховання ще нема. Не існує диференціації виховних впливів морального, трудового, тим більше інтелектуального спрямування. Примітивний,стихійний,неусвідомлений хар-р виховання. Дородовий період.

З 40 до 20 тис. років до н.е.(у цей час люди стали проживати родами)- на етапі раннього матріархату виховання було безпосередньо пов'язане з виконанням побутових обов'язків і ще не виділялось в особливу соціальну діяльність. У зв'язку з розвитком знарядь праці старші почина­ють виконувати спеціальну соціальну роль - готувати дітей до життя. Першоосновам матріархату починають вчити хлопчиків й ді­вчаток у цей період у перших навчальних закладах - "будинках молоді», які функціонували окремо для дітей різної статі.

Доцільність вищеназваних закладів простежується й у період патріархату.)(20 тис.р.до н.е.) Тоді з'являються такі ви­ди діяльності, як мисливство, землеробство, скотарство та ремес­ло. Останнє дозволяло вдосконалювати знаряддя праці.

Вже в умовах первісного суспільства на етапі пізнього патрі­архату виховання виділяється як спеціальна соціальна діяльність, котра зумовлювалася конкретними вимогами тодішнього "виро­бництва" - здобуванням засобів для виживання. Виховання ди­ференціювалося й відповідно до статі дитини.

Процес виховання у первісному суспільстві завершувався іні­ціацією, посвяченням у дорослість, існували практичні випробування для юнаків і дівчат, котрі засвідчували про їхню готовність до праці, до життя в общині.

Країни Стародавнього Сходу – прабатьківщина освіти

У древньосхiдних країнах виховання підростаючого покоління вже чітко виділяється як самостійна соціальна функція суспільства.

Найголовнішою його ознакою у цей період була поява спеціальних навчально-виховних закладів – шкіл, де відбувалося систематичне навчання дітей. Появі шкіл як спец.інституцій сприяло поява писемності; необхідність збереження та передачі знань,досвіду;потреба підготовки чиновників,воїнів,жерців.

Перші школи виникли у III-II тисячол. до н. е. у таких державах як Шумер, Єгипет, Індія, Китай. Ассірія Вавилоні.

Перші навчальні заклади, в яких готували писарів, називали Будинками табличок (шумерська назва - едубби), що походить від назви табличок на глині, на яких здійснювалося клинописання. Ця система письма була складною і тяжкою для вивчення. Вона нараховувала біля 600 знаків.При храмах.Вчитель – “батько будин­ку глиняних табличок“, учень – “син будинку глиняних табличок“. Методика -механ.запам’ятовування,каліграфічна переписка текстів.Навчання платне.Тексти на знайдених вченими глиняних табличках свідчать, що у шумерських школах вивчали відомості з ботаніки, зоології, географії, математики, астрономії. Музика,співи,реліг.,юр.,мед.знання.

Поступово вони перетворювалися у своєрідні центри просвіти. Разом з тим виникла особлива література, призначена для обслуговування школи. Так еддуби трансформ. В “Будинки знань".

ЄГИПЕТ. 2 типи шкіл: школи жерців та школи писців.

У школах для жерців вивчали ієрогліфічне письмо, яке вважалося священним. У цих школах все огорталося містикою і таємничістю, тут передавали уміння відправляти релігійні культи, а також повідомляли наукові відомості з математики, астрономії, географії і медицини, які трималися у таємниці від інших людей. Загалом в школах жерців навчалися хлопчики із жрецьких родин. Кількість учнів становила не більше 10.Школи ці вла­штовувалися при храмах і називалися рамессеум. Термін навчан­ня сягав до 10 р.

Однак потреби господарського, суспільного життя, управління державою спонукали до створення у ІІІ-му тисячоліт­ті шкіл писців. Саме у цих закладах готували майбутніх держав­них чиновників Єгипту. Учень спочатку вправлявся у письмі на глиняних табличках або навощених дощечках і тільки тоді, коли набував достатніх навичок, йому давали папірус. Писарі використовували спрощений варіант письма – ієратичне. Ідеал вих.- покірна,мовчазна,стійка до ударів долі людина.

КИТАЙ. У II тисячол. до н. е. винайши папір.

6 мистецтв китайської освіти: мораль,музика, письмо, лічба, стрільба з лука,верховна їзда.

Пед.ідеал -повага молодших до старших.Сапопізнання і самоспоглядання.

Виховання начитаної зовнішньо ввічливої людини,яка вол.вн.рефлексією,вміє підтрим.

гармонію та лад у душі.

Ієрогліфічне письмо,яке на­раховувало кілька десятків тисяч ієрогліфів. Навчання грамоти тривало понад 15 років, воно було доступне лише дітям чиновників і багатіїв.

Першими китайськими школами були общинні школи, які згодом поділялися на центральні і місцеві. Для підготовки різних чиновників відкривалися спеціальні навчальні заклади: юридичні, математичні, медичні, художні. Крім державних існували також приватні школи. Першу приватну школу відкрив Конфуцій.

ІНДІЯ. У II тисячол. до н. е. виникли школи в Індії. Про їх існування свідчать Веди – складені санскритом – стародавньою індійською мовою. Ідеальне вих.: розум.,дух., фізичне.

Вчителя-наставника поважали.Вчителя-ремісника-ні.

Матеріалом для письма в Індії служило пальмове листя. На півночі країни для письма використовували внутрішню сторону берести.У Ведах збереглися відомості про школи для двох вищих станів ("варни"): школи брахманів та школи кшатріїв.

На час навчання учні жили у будинку вчителя. Навчання у школі тривало 10-12 р.Заняття полягали, передусім, у заучуванні напам’ять віршів, гімнів й інших релігійних текстів. Письмо у школах прививалося, як і у суспільстві в цілому, дуже повільно.

У різні періоди у древньоіндійських школах вивчалися: граматика, література, математика, історія, медицина, етика, танці, музика, філософія, красномовство.