Теорія вільного виховання Руссо..

“Еміль, або про виховання“(1762).

Принцип слідування за вказівками при­роди, відповідно з яким: а) кожному віковому періоду повинні відповідати особливі форми виховання і навчання; б) виховання має бути трудовим і сприяти розвитку самодіяльності та ініціати­ви учнів; в) інтелектуальному вихованню повинні передувати вправи для розвитку фізичних сил і органів чуття.

Таке виховання повинно відбуватися на лоні природи, у тісному контакті з нею.

ДЖЕРЕЛА ВИХ.:

Від природи (внутрішній розвиток здібностей та органів людини)

Від оточуючих речей (набуття влас­ного досвіду відносно оточення)

Від людей (навчання тому, як корис­туватися природними здібностями)

Принцип природовідповідності:

природне виховання допомагає вільному розвитку дитини, який відбувається через самостійне накопичення нею життєвого досвіду.

Він заперечує авторитаризм у вихованні. Дітей повинні обмежувати тільки закони природи. Звідси заперечення Руссо методів покарання і примусу у вихованні. Замінити методи покарання методом “природних наслідків“ від неправильних вчинків.

Безпосереднім вираженням ідеї вільного виховання є вимога Руссо, щоб дитина була вільною у виборі змісту навчального матеріалу i методів його вивчення. Що її не цікавить, у користі чого вона не впевнена, того вона i не буде вчити. Завдання вихователя так організувати всі впливи на дитину, щоб їй здавалося, що вона вивчає те, що сама хоче, а насправді те, що він їй підкаже.

МЕТОДИ ВИХ.:

Фізична праця у саду, в огороді, у майстерні ("праця є неминучим обов'язком суспільної людини"), реміс­ниче навчання, прогулянки, дотримання режиму праці і відпочинку.

Вправи, приклад старшого, бесіди, показ, спостереження, навіювання, зма­гання.

Здійснив спробу намітити вікову періодизацію розвитку дитини. 4:

– вік немовляти (0-2 р.), який охоплює період до оволодіння дитиною мови;

– дитинство або “сон розуму“ (2-12 р.), коли переважає чуттєве пізнання дитиною світу;

– отроцтво (12-15 р.) – період розумового розвитку та трудового виховання;

– юність (15-18 р.) – період бур i пристрастей, час морального i статевого виховання. З цього періоду починається найголовніше у вихованні – вчити любити людей.

Протиріччя політичних і філософських передумов у теорії педагогіки Д.Локка. Д.Локк - прибічник реальної освіти

В основній філософській праці «Дослідження про людський розум» Локк прагнув довести, що у свідомості людини нема вроджених ідей і уявлень, душа дитини – tabula rasa. Уявлення приходять у людську свідомість через відчуття, через органи чуттів – і це є найголовнішим засобом пізнання світу. Проте, філософія Локка є дуалістичною. На його думку, окрім зовнішнього досвіду, існує досвід внутрішній, який є власною діяльністю розуму. Істина полягає не у відображенні у свідомості об’єктивної реальності, а в узгодженні уявлень і понять одне з одним.

Локком була запропонована ПРОГРАМА РЕАЛЬНОЇ ОСВІТИ, яка передбачала необхідну підготовку до “ділових занять в реальному світі“, до комерційної діяльності. Він радив вивчати живу мову, замість мертвих: англійську i французьку. У число “корисних“ для вивчення предметів ввійшли географія, малювання, математика, астрономія, філософія, історія, право. Сюди ж Локк включав стенографію i бухгалтерію, як такі, що дають необхідні знання для промисловості i торгівлі.

Прихильники реальної освіти розширили зміст навчання природничими, фізико-математичними науками, новими мовами, креслення і т. п., щоб дати знання, які знадобляться в житті, господарській та підприємницькій діяльності.

Локк метою виховання вважав виховання джентльмена, який вміє розумно і передбачливо вести свої справи, є дворянином за походженням і вирізняється витонченістю поведінки, та разом з тим володіє якостями буржуазного ділка, практичної людини. Для джентльмена, на його думку, найважливіше виробити характер і волю. Морально вихована людина – це та, якій вчинки диктує розум, і яка вміє діяти всупереч своїм почуттям і бажанням.Локк приділяв увагу фізичному вихованню з тієї позиції, що здоров’я необхідне для того, що вести справи і бути благополучним. Також Локк рекомендував, щоб вихованець займався якимсь ремеслом, аргументуючи це тим, що праця на свіжому повітрі корисна для здоров’я, а знання ремесла можуть знадобитися діловій людині як підприємцю.

Проблема підготовки вчителя в зарубіжній історії педагогіки XVII – XIX (КОменський)

У школі має панувати дух доброзичливого ставлення до дітей, для яких перебування тут повинно приносити радість. Необхідно так поставити викладання, щоб дітям було цікаво. Слід використовувати ігри і розваги для виховання дітей. У справі виховання будь-яке насильство шкідливе, не досягаючи мети, воно принижує дитину і прищеплює їй рабську психологію. Завдання освіти - допомогти учневі виробити власні переконання. Ця професія-“найпочесніша під сонцем“.

Ряд вимог до вчителя. Учитель повинен бути чесним, наполегливим, працьовитим, релігійним, бути зразком доброчесностей. Найбільша турбота вчителя – захоплювати дітей своїм прикладом. Він повинен любити учнів і ставитись до них по-батьківськи. Бути для них не тільки керівником, але й другом і охоронцем у всьому доброму. Коменський ставить високі вимоги до освіти вчителя. Для учнів він повинен бути живою бібліотекою.

Запропонований Песталоцці підхід до виховання і навчання дітей має індивідуалізуючий характер, що тоді було великою новиною. Він вимагає від педагога вивчення і врахування на практиці індивідуальності дитини, надання їй не тільки елементарних відомостей, але й розбуджування та скріплювання її духовних сил, морального і суспільного ушляхетнювання. Цим Песталоцці переосмислив соціальну роль учителя і дав зрозуміти, що для успішного виховання молоді потрібні професійно вишколені вчителі.

 

Принцип природовідповідності

Коменський першим з педагогів послідовно обґрунтував принцип природовідповідності у вихованні. Він розглядав людину як частину природи. Людина складається з усіх основних елементів природи, вона – світ у зменшеному вигляді, мікрокосмос. Оскільки це так, то і розвивається людина за спільними з природою законами. Отже, навчально-виховний процес повинен будуватися у відповідності з цими законами.

Песталоцці основним принципом виховання вважав його злагоду з природою. Задатки і здібності, які є у дитини зроду, треба розвивати в природній послідовності, яка відповідає законам розвитку людини.

Фребель виходив з природних особливостей дітей молодшого віку (рухливість, безпосередність, допитливість, прагнення до наслідування і т.п.). Він вважав, що для задоволення потреб дитини у діяльності і спілкуванні з іншими дітьми необхідно організувати заняття у товаристві її ровесників, якому дав у 1840 р. поетичну назву “ дитячий сад“. Основна мета дитячого саду – сприяти розвитку природних особливостей a дитини: дитина – рослина, яка розвивається (звідси і назва закладу).

Основними факторами впливу на дітей Руссо вважав природу, людей та предмети оточуючого світу. Основне завдання виховання, яке здійснюється людьми і речами, полягає у тому, щоб узгодити свої впливи з природним розвитком дитини. Принцип слідування за вказівками при­роди, відповідно з яким: а) кожному віковому періоду повинні відповідати особливі форми виховання і навчання; б) виховання має бути трудовим і сприяти розвитку самодіяльності та ініціати­ви учнів; в) інтелектуальному вихованню повинні передувати вправи для розвитку фізичних сил і органів чуття.

Заперечує авторитаризм у вихованні. Дітей повинні обмежувати тільки закони природи. Щоб дитина була вільною у виборі змісту навчального матеріалу i методів його вивчення.

Л. Толстой: «вільне виховання повинно сприяти розвитку природних задатків дитини, допомагати самостійно формувати світогляд і моральні переконання».