Тест для самоперевірки знань

1. Основними засобами економічного регулювання природоко­ристування є:

а) екологічна освіта та екологічне виховання;

б) плата за використання природних ресурсів;

в) безвідходні технології;

г) штрафи за нанесення еколого-економічної шкоди.

2. Основний зміст платного природокористування полягає в тому, що:

а) природокористувач вносить плату до місцевого чи державного бюджету за використання природного ресурсу;

б) природокористувач вносить плату до місцевого чи державного бюджету за нанесення еколого-економічної шкоди;

в) природокористувач вносить плату до місцевого чи державного бюджету за використання природного ресурсу та нанесення еколого-еко­номічної шкоди;

г) природокористувач вносить плату до місцевого чи державного бюджету за понадлімітне використання природного ресурсу.

3. Методами економічного примусу раціонального використання природних ресурсів та здійснення природоохоронної діяльності є:

а) пільгове кредитування підприємств, які здійснюють ефективну природоохоронну діяльність;

б) матеріальне заохочення за досягнення в природоохоронній діяльності;

в) штрафи за забруднення чи руйнування природних компонентів;

г) збільшення плати за понадлімітне використання природних ресурсів.

4. Методами економічного заохочення раціонального природокористу­ вання та запровадження природоохоронних заходів є:

а) штрафи за забруднення чи руйнування природних компонентів;

б) пільгове кредитування підприємств, які здійснюють ефективну природоохоронну діяльність;

в) матеріальне заохочення за досягнення в природоохоронній діяльності;

г) застосування заохочувальних цін на екологічно чисту продукцію.

5. Вартість ресурсу за затратною методикою визначається за:

а) різницею між одержаним прибутком та поточними витратами;

б) величиною затрат на виявлення, видобуток та використання природного ресурсу;

в) додатковим прибутком, що одержується за рахунок кращої якості ресурсу.

6. Основою для визначення вартості ресурсу за рентною методикою є:

а) величина затрат на виявлення, видобуток та використання природного ресурсу;

б) різниця між одержаним прибутком та поточними витратами;

в) диференціальна рента (додатковий прибуток, що одержується за рахунок кращої якості ресурсу);

г) затрати на відтворення ресурс.

7. У разі відсутності на підприємстві затверджених у встановле­ному порядку лімітів викидів та скидів забруднюючих речовин:

а) нормативи плати за викиди і скиди забруднюючих речовин встановлюються як за понадлімітні;

б) плата за викиди і скиди підприємством забруднюючих речовин взагалі не здійснюється;

в) плата за забруднення здійснюється на основі базових нормативів плати за викиди і скиди забруднюючих речовин в межах ліміту.

8. Еколого-економічна шкода – це:

а) збитки підприємства, що утворюються у разі експлуатації природ­них ресурсів низької якості;

б) виражені у вартісній формі фактичні та ймовірні збитки, які завдаються суспільству внаслідок забруднення або руйнування компо­нентів природного середовища;

в) збитки підприємства, зумовлені збільшенням плати за понадлімітне використання природних ресурсів.

9. Екологічне страхування – це:

а) страхування відповідальності підприємств – джерел підвищеної екологічної небезпеки за заподіяння збитків фізичним та юридичним особам;

б) плата за забруднення навколишнього природного середовища;

в) страхування власних збитків, що виникають внаслідок аварійного забруднення навколишнього середовища;

г) комплексна система спостережень, збору, обробки, систематизації та аналізу інформації про стан навколишнього середовища.

10. Екологічнийризик – це:

а) ймовірність виникнення несприятливих екологічних ситуацій;

б) техногенна аварія, що має несприятливі екологічні наслідки;

в) фактичні збитки, завдані забрудненням природного середовища.

Інформаційні джерела

1. 1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – С. 91–102.

2. 2. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навчальний посібник. – 3-тє вид., випр., доп. – Суми: ВТД «Університетська книга»; К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. – С. 275.

3. 3. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник. – К.: т-во «Знання», КОО, 2000. – С. 133–140.

4. 4. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навчальний посіб­ник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – С. 381–386.

5. 5. Екологія: Підручник / С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 190–240, 346–351.

6. 6. Основи соціоекології: Навчальний посібник / За ред. Г.О. Бачинсько­го. – К.: Вища школа, 1995. – С. 186.

7. 7. Царенко О.М., Нєсвєтов М.О., Кадацький М.О. Основи екології та економіка природокористування. Курс лекцій. Практикум: Навча­льний посібник. – Суми: «Університетська книга», 2001. – С. 87–109.

[Вверх] [Вниз]