Та його вплив на навколишнє природне середовище

Об’єкт, предмет, методи, завдання та структура екології

Мета вивчення: з’ясувати сутність поняття «екологія»; зрозуміти причини розширення предмету вивчення екології в другій половині ХХ ст., трансформації її з розділу біології в комплексну самостійну науку, одним із основних напрямів дослідження якої є вивчення взаємовпливу суспільства та природного середовища;познайомитись з основними науковими методами дослідження науки та її пріори­тетними завданнями; визначити місце сучасної екології в системі навчальних дисциплін з підготовки майбутніх менеджерів.

З’ясовуючи сутність поняття «екологія», варто звернути увагу на те, що цей термін співзвучний з терміном «економіка». Їх об’єднує спільний корінь «еко» (від грец. «oikos»), що в перекладі означає дім, житло, помешкання. Однак, економіка та екологія мають різні предмети вивчення, мету та завдання. Економіка – це наука про організацію та ведення господарства (домашнього, регіонального, національного), а екологія – це наука про взаємозв’язки живих систем з оточуючим середовищем.

Екологія порівняно молода наука. Вперше термін «екологія» з’явився в 1866 р. в наукових працях німецького вченого-біолога Ернста Геккеля.

У своїй праці «Естественная история миротворения: общедоступное изложение учения о развитии» Е. Геккель так пояснив сутність екології: «Під екологією ми розуміємо суму знань, які належать до економіки природи: вивчення всієї сукупності взаємовідносин тварини з навколишнім середовищем як органічним, так і неорга­нічним і, насамперед, її дружніх і ворожих стосунків з тими тваринами і рослинами, з якими вона прямо чи опосередковано вступає в контакт. …взаємовідносин, що їх Дарвін називає умовами, які породжують боротьбу за існування».

Проіснувавши майже 100 років як розділ біології, екологія у другій половині ХХ ст. трансформувалася в комплексну міждисциплінарну науку, яка досліджує багатокомпонентні та багаторівневі екологічні системи, закономірності розвитку біосфери, взаємозв’язки між живими організмами і навколишнім світом, взаємовплив людини (суспільства) і природи.

За М.Ф. Реймерсом, сучасна екологія – це: 1) частина біології (біоекологія), яка вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів) між собою та навколишнім середовищем, тобто має той предмет вивчення, що його визначив Е. Геккель; 2) дисципліна, яка вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархіч­ного рівня; 3) комплексна наука, яка досліджує середовище прожи­вання живих істот, у тому числі й людини; 4) сфера знань, яка розглядає деяку сукупність предметів і явищ під кутом зору суб’єкта чи об’єкта (здебільшого живого та за участю живого); 5) дослідження місця людини як виду і суспільства в екосфері планети, її зв’язків з екосистемами і величини впливу на них.

Хоча офіційно засновником екології вважають Е. Геккеля, варто відзначити, що ще в 1861 році російський вчений-біолог І.М. Сєченов висловив просту і в той же час дуже важливу ідею про невіддільність живих організмів від оточуючого середовища, сутність якої полягає в тому, що живий організм не може існувати без оточуючого середо­вища, звідки він отримує всі необхідні життєві ресурси «…поэтому в научное определение организма должна входить и среда, влияющая на него». Ця ідея по суті стала стержнем сучасних екологічних досліджень.

Навколишнє середовище

Рис. 1.1. Абстрагована схема взаємодії живої системи з навколишнім середовищем

Рис. 1.2. Взаємодія суспільства та природного середовища

Стрімкому розвитку екології в останні десятиліття та перетворення її із розділу біології в окрему науку сприяли:

- - екологічна криза, яка стала наслідком надмірного, екологічно необґрунтованого антропогенного навантаження на природне середо­вище, набула глобального масштабу та зумовила необхідність глибокого вивчення закономірностей взаємовпливу суспільства і природи;

- - необхідність вирішення таких важливих проблем як: раціональне використання природних ресурсів, зменшення забруднення середовища промисловими та побутовими відходами, збереження генофонду рослинного і тваринного світу, зменшення негативного впливу еколо­гічних факторів на здоров’я людини тощо.

Об’єктом дослідження екологіїє екологічна система. З розвитком людського суспільства більшість природних екологічних систем трансформувалися у еколого-економічні системи (О. Бачинський називає їх соціоекосистемами). Еколого-економічні системи – це взаємообумовлене поєднання в межах конкретної території природних та антропогенних компонентів (населення і господарських об’єктів).

Предметом вивчення сучасної екологіїєзакономірності функціону­вання екологічних систем та взаємозв’язки і взаємовплив між їхніми компонентами.

Вивчаючи історію формування та структуру цієї науки, необхідно акцентувати увагу на тому, що «геккелівська» екологія та сучасна екологія суттєво відрізняються, перш за все «масштабом» предмету вивчення.

За визначенням М.Ф. Реймерса (1994 р.): «современная экология – это новый раздел знания, наука о выживании в окружающей среде, фундаментальная основа для природоохранного и средоохранного знания… Для экологии характерен широкий, системный межотраслевой взгляд, она из строго биологической науки превратилась в значи­тельный цикл знания, вобрав в себя разделы географии, геологии, хи­мии, физики, социологии, теории культуры, экономики, даже теологии…».

Білявський Г.О. (2004 р.) дав наступне пояснення сутності сучасної екології: «екологія ХХІ ст. – це комплекс наук про будову, функціонування, взаємозв’язки багатокомпонентних і багаторівневих систем у природі й суспільстві та засоби кореляції взаємного впливу техносфери і біосфери з метою збереження людства і біосфери».

Таким чином, сучасна екологія – це комплексна наука, що охоплює широке коло питань щодо функціонування екологічних систем різного рангу, взаємодії та взаємовпливу суспільства і природного середовища. Весь комплекс сучасних екологічних досліджень можна об’єднати в три основні напрями:

- - природничий (екологія рослин, екологія тварин, екологія попу­ляцій, екологія біоценозів, ландшафтна екологія тощо);

- - соціально-економічний (медична екологія, правова екологія, етноекологія, економіка природокористування тощо);

- - техніко-технологічний (промислова екологія, сільськогосподарсь­ка екологія, будівельна екологія, транспортна екологія, інженерна екологія, радіологічна екологія тощо).

Метою науки є дослідження механізму функціонування екологічних систем, вивчення закономірностей взаємовпливу суспільства та природи, визначення та наукове обґрунтування напрямів найбільш ефективного в природничому, економічному та соціальному відно­шеннях природокористування. Ця мета зумовлює наступні завдання:

- - вивчення з позицій системного підходу сучасного стану біосфери планети та науковий прогноз його змін у майбутньому;

- - вивчення та пояснення причин і механізмів виникнення та еволюції сучасної екологічної кризи на глобальному та регіональному рівнях;

- - розробка напрямів гармонізації взаємовідносин людського суспі­льства та природи, збереження здатності екосистем Землі до самовідновлення та саморегуляції;

- - розробка та запровадження наукових основ раціонального природокористування та регіонально адаптованого управління проце­сами природокористування й природоохоронною діяльністю.

Сучасна екологія застосовує в своїх дослідженнях різноманітні наукові методи, серед яких:

- - системного пізнання (досліджуваний об’єкт вивчається як сукупність взаємопов’язаних компонентів);

- - аналізу (складні явища та об’єкти розчленовуються за певними ознаками на дрібніші);

- - синтезу (узагальнення споріднених ознак та властивостей);

- - історичний (дослідження розвитку об’єкта у часі);

- - математичний (визначення за допомогою математичних розра­хунків певних властивостей об’єкта);

- - статистичний (статистичне групування та вибірка досліджуваних об’єктів чи явищ за певними ознаками);

- - моделювання (розрізняють матеріальні моделі – зменшені копії оригіналів, наприклад, акваріум як зменшена копія ставка та абстрактні моделі – вербальні (словесний опис), графічні (схеми досліджуваного об’єкта), математичні (опис об’єкта за допомогою математичних виразів).

Сучасна екології також застосовує спеціальні методи; екологічного нормування; екологічного картографування; екологічного прогнозування.

Будь-яке екологічне дослідження починається зі спостереження. Це може бути або просте спостереження без втручання в досліджу­ваний об’єкт, або експеримент, зміст якого полягає в тому, що до досліджуваної екосистеми свідомо вноситься якась зміна і через певний час порівнюються результати спостережень на контрольній ділянці (без внесення змін) та на експериментальній.

Варто зазначити, що екологічні дослідження – це досить складна процедура, що зумовлено, перш за все, складністю об’єкта досліджен­ня та великою часовою протяжністю процесів, які відбуваються в ньому. Тому екологія часто використовує в своїх дослідженнях результати стихійних експериментів, спровокованих як природними так і антропогенними чинниками.

Маючи такий складний об’єкт дослідження, екологія пов’язана із багатьма науками:

- - природничими (біологія, геологія, фізична географія, метеорологія, гідрологія, хімія, фізика) – від них вона запозичила такі поняття як живий організм, природне середовище, компоненти природного сере­довища, фізичні та хімічні властивості природного середовища, фізіологічні потреби живих організмів тощо;

- - економічними (економічна теорія, галузеві економіки) – спільні інтереси щодо вивчення економічних відносин у сфері використання, відновлення та охорони природних ресурсів, особливостей функціонування еколого-економічних систем тощо;

- - соціальними (медицина, юриспруденція) – спільні інтереси у сфері дослідження впливу природних факторів на здоров’я людини та застосування правових аспектів регулюючого впливу на процеси природокористування;

- - технічними науками – спільні інтереси у сфері дослідження впливу науково-технічного прогресу на природне середовище та можливостей використання досягнень НТП для регулювання взаємовпливу суспільства і природи.

Термінологічний словник

Екологічна система – комплекс, в якому між абіотичними та біотичними компонентами відбувається постійний кругообіг речовини, енергії та інформації.

Методи – це певні засоби, прийоми, послідовність операцій, що застосовуються конкретною наукою в процесі дослідження об’єкту

Об’єкт дослідження науки – це частина об’єктивно існуючої дійсності, на яку направлена пізнавальна діяльність людини.

Предмет вивчення науки – певні властивості або відношення об’єкта, які вивчаються конкретною наукою за допомогою різнома­нітних наукових методів.

 

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 1