Практичні завдання до теми 7

Тести

1. Грошово-кредитна політика - це:

а)  сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин;

б)  регулювання економічного зростання;

в) діяльність держави, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку виконання угоди з валютними цінностями.

 

2. Грошово-кредитна політика здійснюється з метою:

а) забезпечення безінфляційного грошового обороту;

б) регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та збалансування платіжного балансу;

в) кредитування економіки та регулювання грошової маси.

 

3. Який орган державної влади щорічно інформує НБУ про напрями грошово-кредитної та валютної політики, розробленої ним на наступний рік і на триваліший період:

а) Президент;

б) Прем’єр-міністр;

в) ВРУ;

г)   Міністерство фінансів України?

 

4. Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики України є:

а) вплив на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит і пропозицію грошей в Україні;

б) кредитування економіки та регулювання обсягу грошової маси;

в) купівля-продаж казначейських зобов’язань, власних зобов’язань НБУ (депозитних сертифікатів), а також визначених правлінням НБУ комерційних векселів, інших цінних паперів і боргових зобов’язань.

 

5. Основним об’єктом грошово-кредитного регулювання з боку центрального банку є:

а) сукупна грошова маса, від розміру якої залежить динаміка основних показників розвитку економіки;

б) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

в) розширення обсягів кредитних операцій, зниження рівня відсоткових ставок і загальне зростання грошової маси.

 

6. Рестрикційна грошово-кредитна політика (політика «дорогих» грошей) спрямована на:

а)  обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

б) згладжування різких коливань фаз економічного циклу, боротьби з інфляцією та для стабілізації грошової системи;

в)  подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги.

 

7. Рестрикційна грошово-кредитна політика застосовується з метою:

а)  обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

б) згладжування різких коливань фаз економічного циклу, боротьби з інфляцією та для стабілізації грошової системи;

в)  подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги.

 

8. Експансіоністська грошово-кредитна політика це:

а) обмеженням обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

б) розширення обсягів кредитних операцій, зниження рівня відсоткових ставок і загальне зростання грошової маси;

в) подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги.

 

9. Політика грошової експансії застосовується з метою:

а) подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги;

б) збільшення грошової маси, що призводить до посилення інфляційних процесів і зниження купівельної спроможності національної грошової одиниці;

в) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті.

 

10. Недоліком політики грошової експансії є:

а) збільшення норми обов’язкових резервів, що призводить до зменшення кредитного потенціалу банків і маси грошей в обігу;

б) збільшення грошової маси, що призводить до посилення інфляційних процесів і зниження купівельної спроможності національної грошової одиниці;

в) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті.

 

 

11. Емісія грошей — це:

а) покриття та фінансування поточних потреб держави;

б) випуск грошей в обіг в усіх формах, що веде до збільшення грошової маси в обігу;

в) випуск в обіг готівкових грошей;

г) забезпечення національної економіки засобами обігу, платежу, нагромадження.

 

12. Основним видом забезпечення грошей, що емітуються центральними банками, є:

а) золотий запас;

б) валютний запас;

в) державні боргові зобов’язання;

г) вони є незабезпеченими.

 

13. Інструмент грошово-кредитної політики, сутність якого полягає в установленні обов’язкової норми ресурсів, яку комерційні банки повинні зберігати в центральному банку у відсотках до залучених депозитів — це:

а) обов’язкові резерви;

б) норматив резервування;

в) мінімальні обов’язкові резерви;

г)  максимальні обов’язкові резерви.

 

14. Політика «дорогих грошей» призводить до:

а) обмеження обсягу грошової маси;

б) розширення обсягів грошової маси;

в) не впливає на зміну грошової маси;

г) не впливає на зміну грошової маси, а прискорює швидкість її обігу.

 

15. До інструментів грошово-кредитної політики НБУ належить:

а) визначення норм обов’язкових резервів, операції на відкритому ринку, організація системи банківського нагляду;

б) процентна політика, операції на відкритому ринку, норма обов’язкових резервів;

в) операції на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, ліцензування комерційних банків;

г) облікова ставка, операції на відкритому ринку, касове виконання бюджету.

 

16. Які кредитні установи беруть участь в емісії депозитних грошей:

а) центральний банк;

б) трастові компанії;

в) страхові компанії;

г) комерційні банки?

 

17. Якщо центральний банк прагне збільшити масу грошей в обігу, то в політиці відкритого ринку він буде:

а)	надавати позики комерційним банкам;
б)	купувати валюту; продавати валюту;
в)	купувати облігації внутрішньої державної позики;
г)	продавати облігації внутрішньої державної позики.

 

18. Якщо центральний банк купує велику кількість державних цінних паперів на відкритому ринку, то він переслідує при цьому мету:

а)	зробити кредит більш дорогим;
б)	збільшити загальну масу грошей в обігу;
в)	збільшити обсяг інвестицій;
г)	підвищити дисконтну ставку.

 

19. Операції на відкритому ринку як інструменти грошово-кредитної політики центрального банку – це:

а)	операції центрального банку з продажу чи купівлі іноземної валюти;
б)	операції з купівлі-продажу державних цінних паперів;
в)	операції, пов’язані з кредитною емісією;
г)	розміщення центральним банком облігацій зовнішньої позики.

 

20. Норма обов'язкових резервів є:

а)	засобом обмеження грошової маси;
б)	сприяє забезпеченню ліквідності комерційного банку;
в)	вводиться як засіб, що протидіє вилученню внесків.

 

21. Як необхідно змінити норму обов’язкових резервів, якщо потрібно зменшити грошову масу в обігу:

а)	підвищити;
б)	знизити;
в)	залишити без змін.

 

22. Як необхідно змінити облікову ставку, якщо потрібно збільшити грошову масу в обігу:

а)	підвищити;
б)	знизити;
в)	залишити без змін?

 

23. Якщо центральний банк купує іноземну валюту на валютному ринку, то він прагне:

а)	збільшити масу грошей в обігу;
б)	зменшити масу грошей в обігу;
в)	посилити контроль за діяльністю комерційних банків;
г)	зменшити курс національної валюти;
д)	підвищити курс національної валюти;
е)	поповнити золотовалютний запас.

 

24. Надлишкові резерви, що є у розпорядженні комерційних банків, впливають на їх здатність розширювати пропозицію грошей у такий спосіб:

а)	чим більше надлишкових резервів, тим менший потенціал банківської системи;
б)	чим більше надлишкових резервів, тим більший потенціал банківської системи;
в)	не існує взаємозв’язку.