Кожна держава здійснює облік зовнішньоекономічних операцй у вигляді платіжного балансу. В ньому відображуються надходження валюти і її використання за певний період часу. .

Платіжний баланс – співвідношення всієї сукупності надходження з-за кордону та платежів за кордон за певний проміжок часу, тобто співвідношення вимог і платежів.

Структура платіжного балансу

І Баланс поточних операцій складається з:

 - торгового балансу – співвідношення між надходженнями за експортом і платежами за імпортом товарів;

 - балансу послуг і некомерційних платежів -;

ІІ Баланс руху коштів і кредиту складається з:

 - балансу короткострокових капіталів;

 - балансу довгострокових капіталів.

Фактори, що впливають на стан платіжного балансу:

- нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, конкуренція;

- циклічні коливання економіки;

- зростання закордонних державних видатків;

- мілітаризація економіки;

- міжнародна фінансова взаємозалежність;

- зміни в міжнародній торгівлі;

- форс-мажорні обставини.

Заходи щодо вирівнювання сальдо платіжного балансу:

- використання золотовалютних резервів держави;

- залучення зовнішніх джерел фінансування.

Валютні резерви виражають платоспроможність країни перед закордоном та міжнародну валютну ліквідність.

Централізовані резерви:

- іноземна валюта (депозити, скарбничі векселі, чеки, ринкові цінні папери);

- авуари в СПЗ (SDR) (грошові ресурси банку, що є на його рахунках у закордонних банках);

- резервні позиції в МВФ;

- золото.

Якщо валютні надходження перевищують платежі, платіжний баланс активний, якщо навпаки,- пасивний.

 

           3.Конвертованість валюти. Валютний курс та його види

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої країни.

Через валютний курс долається національна обмеженість грошової одиниці та відбувається перетворення її локальної цінності у цінність інтернаціональну. Валютний курс є також об'єктивним економічним показником, який відображає тенденції внутрішнього економічного розвитку країни та стан і перспективи її зовнішньоекономічних відносин.

Класифікація валютних курсів:

1) Врахування інфляції:

-номінальний валютний курс — це відносна ціна двох валют, тобто ціна одиниці національної валюти, виражена в одиницях іноземної валюти.

-реальний валютний курс— це номінальний валютний курс, помножений на співвідношення внутрішніх цін до цін країни, до валюти якої котується національна валюта.

2) Спосіб фіксації:

- плаваючий;

- фіксований.

3) Спосіб розрахунку:

-  паритетний;

- фактичний.

4) Вид угоди:

- поточний курс SPOT курс іноземної валюти, який застосовується під час проведення валютних операцій типу СПОТ. SPOT це угода на купівлю-продаж іноземної валюти на короткотерміновий період.

- терміновий курс FORWARD - ціна, за якою дана валюта продається або купується за умови передачі її на певну дату в майбутньому. Таким чином, при укладанні такого роду угод сторони намагаються передбачити рівень обмінного курсу.

5) Спосіб установки:

- офіційний;

- ринковий.

6) Відношення до учасників угоди:

- курс покупця;

- курс продавця.

Конвертованість або обіг національної грошової одиниці – це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти.

За ступенем конвертованості розрізняють валюти:

- вільно конвертовані (резервні);

- частково конвертовані;

- замкнуті (неконвертовані).

Вільно конвертована валюта (ВКВ) – валюта, яка вільно та необмежено обмінюється на інші іноземні валюти (повна зовнішня та внутрішня конвертованість). ВКВ називають резервною валютою, у такій валюті центральні банки інших країн накопичують та зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків (долар, фунт стерлінгів, швейцарські франки, єни, євро).

Частково конвертована валюта – національна валюта країн, в яких застосовуються валютні обмеження для резидентів та за окремими видами обмінних операцій. Розрізняють такі основні сфери валютних обмежень: поточні операції платіжного балансу (торгові та неторгові угоди); обмежений продаж іноземної валюти, заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту, регулювання строку платежів, експорту та імпорту. Основна причина валютних обмежень – нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розлад платіжних балансів.

Замкнута (неконвертована) валюта – національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

У реальній практиці міжнародних відносин в умовах паперово-грошового обігу застосовуються наступні два види валютних курсів: фіксовані та  гнучкі (плаваючі).

Фіксовані курси – система, що припускає наявність зареєстрованих паритетів, які знаходяться в основі валютних курсів, що підтримуються державними валютними органами.

Гнучкі (плаваючі) курси – це система, при якій у валют відсутні офіційні паритети.

Розрізняють  наступні режими плаваючих курсів:

- вільне плавання, при якому валютні курси змінюються в залежності від попиту та пропозиції на ринку;

- регульоване плавання.

Визначення курсу валют називають котируванням, яким займаються офіційні державні органи.

При котируванні валют вказується курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким банки купують цю валюту. Котирування може бути обов'язковим для суб'єктів валютних операцій або суто номінальним, орієнтовним. Тоді валютний курс, визначений котируванням, може не збігатися з курсом конкретної угоди.

Базою визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності різних національних валют.

Купівельна спроможність валюти виражається як сума товарів і послуг, що можна придбати за дану грошову одиницю. Співвідношення купівельної сили валют стосовно певної групи товарів і послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності. Він характеризує товарне наповнення окремих грошових одиниць та є одним із основних факторів визначення валютних курсів. Порядок визначення паритету купівельної спроможності наведено в табл.. 6.3.

 

Таблиця 6.3. Розрахунок купівельної спроможності валют

Споживча корзина	Ціна в валюті А	Ціна в валюті В	А/В	Вага товарів в споживчий корзині, %
1 група товарів	40	20	2	50
2 група товарів	25	10	2,5	30
3 група товарів	90	30	3	15
4 група товарів	350	100	3,5	5

 

Купівельна спроможність валюти (КСВ) =(2*50+2,5*30+3*15+3,5*5)/100=2,36.

Таким чином, співвідношення валют складе:  1В=2,36А.

Крім методу порівняння цінової оцінки споживчого кошика, з метою визначення точного співвідношення валют застосовується також метод валютного кошика. Суть його полягає у встановленні умовної міжнародної грошової одиниці.

Купівельна спроможність валюти – це основа валютного курсу. На реальні валютні курси впливають такі фактори:

1)  зміна обсягів ВВП;

2) стан торговельного балансу країни;

3) рівень інфляції;

4) внутрішня та зовнішня пропозиція грошей;

5) відсоткові ставки;

6) перспективи політичного розвитку;

7) державне регулювання валютного курсу.