Механізм формування попиту та пропозиції грошей

Грошовий ринок відображає попит на гроші та їхню пропозицію.

Попит на гроші – це запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент.

Попит на гроші (МD) формується з таких складових:

- попит на гроші як засобу обігу (діловий, операційний або попит на гроші для здійснення угод);

- попит на гроші як засобу збереження вартості (попит на гроші як активи, попит на запасну вартість, або спекулятивний попит).

Чим вищий рівень прибутку в суспільстві, тим більше укладається угод; чим вищий рівень цін, тим більше необхідно грошей для укладання угод у межах національної економіки. Модель попиту на гроші та їх залежність від відсотку подана на рис. 7.1.

 

%                          %                              %

 

                                                                                                      Гр.од.

А) попит на гроші б) попит на гроші    в) сукупний попит

для угод           з боку активів             на гроші

 

Рис.7.1. Види попиту на гроші та їх залежність від відсотку

 

По горизонтальній осі відкладається розмір грошової маси, а по вертикальній – відсоток (відсоток за ощадними вкладами, депозитами, цінними паперами тощо). Попит на грошову масу зменшується із збільшенням відсотка. Чим більший відсоток, тим менш розумно зберігати свої кошти у вигляді готівки. Краще мати їх у вигляді засобів, що дають прибуток. Зі зниженням відсоткової ставки попит на грошову масу зростає.

Попит на гроші тісно пов'язаний зі швидкістю грошового обігу обер­нено пропорційною залежністю. У міру зростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обігу, буде довше перебувати в розпорядженні економічного суб'єкта і буде більш повільним її обіг і навпаки:

1) швидкість грошей не може бути постійною;

2) збільшення швидкості обігу грошей і падіння попиту на гроші може компенсувати дефіцитні платіжні кошти при зниженні умови монетаризації ВНП і послабити кризу неплатежів;

3) зменшення швидкості обігу грошей шляхом збільшення попиту на них послаблює вплив збільшення маси грошей в обігу на кон'юнктуру ринку.

Провідними чинниками, що визначають сукупний попит на гроші на макрорівні є:

- зміна обсягу виробництва (національного доходу);

- зміна абсолютного рівня цін;

- зміна реального обсягу виробництва;

- швидкість обігу грошей.

Для урахуванням сучасних показників впливу на попит існує така формула:

 

,                               (7.1)

де V — реальний обсяг ВНП;

Р — середній рівень цін;

R — рівень очікуваного доходу за альтернативними грошовими активами;

В — обсяг багатства;

I — рівень інфляції;

О — очікувані зміни ринкової кон'юнктури;

+ — пряма залежність;

- — обернена залежність.

Провідні фактори, що визначають загальний попит на гроші, наве­де­ні в табл. 7.1.

 

Таблиця 7.1. Фактори, що визначають попит на гроші

Показники	Зростання динаміки цін	Зростання реальних доходів	Зростання альтернативної вартості зберігання грошей (ставки відсотка)
Номінальний попит на гроші	Пропорційно збільшує залишки грошей	Збільшує попит	Зменшує попит
Реальний попит на гроші	Не змінює попиту на реальні залишки грошей	Збільшує попит	Зменшує попит

 

Щоб краще зрозуміти функціональну залежність між основними чинниками, що визначають попит на гроші, зобразимо їх у вигляді кривих у системі координат, як це показано на рис. 7.2.

 

Рис. 7.2. Графік кривої попиту на гроші

 

По вертикалі системи координат відображена норма (у відсотках) очікуваного доходу на альтернативні грошам активи, включаючи норму депозитного процента. Зміна цієї норми означає зміну альтернативної вартості зберігання грошей у формі, яка не приносить доходу.

По горизонталі відображений обсяг попиту на гроші в млрд. грн. Сукупність кривих МД, МД₁, MД₂ відображає функціональну зміну попиту на гроші залежно від двох груп чинників: зміни номінального обсягу ВНП та зміни норми очікуваного доходу (тобто альтернативної вартості зберігання грошей). Криві ПК, ПК₁ і ПК₂ відбивають зміну поточної каси як трансакційної складової попиту на гроші.

Залежність попиту на гроші від номінального обсягу ВНП (Y) виявляється у зміщеннях кривої МД вліво і вниз у позицію МД₁, якщо Y змен­шується, чи вправо і вверх у позицію МД₂, коли Y збільшується. У цих випадках передусім зміщується крива поточної каси (ПК), яка реагує ли­ше на зміни обсягу Y, про що свідчить її вертикальне положення. При зменшенні обсягу ВНП потреба в поточній касі буде зменшуватися, ПК зміститься в позицію ПК₁ і "потягне" за собою криву загального попиту МД у позицію МД₁. Відповідно при збільшенні обсягу ВНП потреба в по­точній касі зростатиме, ПК зміститься в позицію ПК₂ і "виштовхне" криву МД у позицію МД₂. Аналогічно може впливати на зміну положення кривої МД зміна обсягу багатства, що його мають у своєму розпорядженні еко­номічні суб'єкти, оскільки вона, власне, є наслідком зміни обсягу ВНП.

Залежність попиту на гроші від норми очікуваного доходу (R) вияв­ляється у переміщенні його величини безпосередньо по кривій МД. Якщо норма доходу зростає, наприклад з 6% до 10%, то попит з точки А, яка адекватна обсягу 4,0 млрд. грн., переміститься в точку Б, яка відповідає обсягу 3,0 млрд. грн., тобто скоротиться на 1,0 млрд. грн. І навпаки, при зниженні норми доходу, наприклад з 6% до 4%, обсяг попиту перемісти­ться в точку В, адекватну 5,0 млрд. грн., тобто зросте на 1,0 млрд. грн. При цьому крива ПК залишається нерухомою, бо вважається, що трансакційна складова попиту не реагує на зміну норми доходу (відсотка).

У разі одночасної зміни обох чинників впливу на попит відбудеться зміщення кривої попиту в нове положення (ДМ₁ чи ДМ₂) і самої точки попиту на новій кривій, що спричинить зміну попиту в іншому розмірі, ніж при зміні кожного з цих чинників окремо. З наведеного вище графічного зображення попиту на гроші чітко видно два різні характери його руху:

- у вигляді переміщення самої кривої попиту вверх і вправо чи вниз і вліво, що свідчить про еластичність попиту на гроші від номінального обсягу валового продукту;

- у вигляді руху точки попиту по його кривій вверх і вліво чи вниз і вправо, що свідчить про еластичність попиту на гроші від відсотка та інших очікуваних доходів на активи. Ці два види руху потрібно чітко розрізняти, але розглядати у взаємозв'язку, щоб мати завершену картину динаміки попиту на гроші.

Пропозиція грошей – це бажання економічних суб’єктів позичати певну частину своїх грошових коштів заради одержання доходу.

Під пропозицією грошей (МS) мається на увазі загальна кількість грошей, що перебувають в обігу; вона складається із агрегатів МІ, М2, МЗ.

 На пропозицію грошей впливають наступні чинники: норма обов’язкового резервування, облікова ставка, типова ринкова процента ставка, багатство економічних суб’єктів, тонізація підприємницької діяльності, стан довіри до банків.

Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в якийсь момент можуть мати у своєму розпорядженні певний запас гро­шей, який вони можуть за кращих умов пустити в обіг.

На мікроекономічному рівні кожний економічний суб'єкт, взаємодіючи зі своїм попитом, у випадку перевищення запасу грошей пропонує їх для продажу на ринку. І, навпаки, перевищення попиту над наявними запаса­ми формує його попит на гроші.

На макроекономічному рівні пропозиція формується під впливом фактичної грошової маси в обігу, яка і становить природну межу пропози­ції грошей. Лише додаткова емісія здатна розширити пропозицію грошей на цю межу.

Керує пропозицією банківська система за допомогою трьох важелів:

грошової бази, що є консолідованим показником резервних грошей банківської системи;

банківських резервів;

грошово-кредитного мультиплікатора як коефіцієнта збільшення кількості грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку.

Грошова база (m_б) перебуває під постійним контролем центрально­го банку і багатьох інших показників, що діють незалежно від його волі і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей.

Такими показниками можуть бути зміни:

- норми обов'язкового резервування;

- дисконтної ставки;

- типової ринкової процентної ставки;

- багатства економічних суб'єктів;

- процентної ставки за депозитами до запитання;

- тонізація підприємницької діяльності, яка обслуговує зміну структу­ри грошових запасів на користь готівки;

- низький стан довіри до банків, банківська паніка.

Пропозиція грошей виражається формулою:

 

                                           (7.2)

де М₁ — пропозиція грошей або готівки поза банками;

m — коефіцієнт грошово-кредитного мультиплікатора;

m_б — грошова база.

 

До інструментів, за допомогою яких центральні банки можуть актив­но регулювати пропозицію грошей в економіці, належать:

- встановлення норми обов'язкового резервування коштів комерцій­ними банками, що дає змогу утримувати певний мінімальний рівень лік­відності банківської системи;

- рефінансування комерційних банків;

- операції на відкритому ринку.

Оскільки пропозиція грошей як явище екзогенне формується на­самперед банківською системою, графічне зображення кривої пропозиції в системі координат буде залежати від тактичних цілей грошово-кредит­ної політики.

Якщо тактичною метою цієї політики є підтримання на не­змінному рівні маси грошей в обороті при вільному русі процентної ставки, то крива пропозиції грошей матиме такий вигляд (рис. 7.3):

 

 

Рис. 7.3. Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на підтримання маси грошей в обороті на незмінному рівні

 

Вибір тактичної цілі грошово-кредитної політики і відповідної їй кри­вої пропозиції грошей залежить від конкретної економічної ситуації в краї­ні та тих чинників, які обумовили зміну попиту на гроші, відповідно до якої банківська система повинна відкоригувати пропозицію грошей.

Слід зазначити, що основні постулати монетаристів у принципових моментах збігаються з теоретичними поглядами Дж. Кейнса. Однак є і деякі протилежності. Так, Дж. Кейнс вважав, що збільшення грошової маси приводить до підвищення пропозиції грошей і викликає внаслідок цього зниження відсотка. Його падіння сприяє нарощуванню інвестицій­ного процесу і зростанню суспільного виробництва. Що ж стосується мо­нетаристів, то грошова маса в них уже своєю зміною безпосередньо впливає на суспільне виробництво.

Схему впливу надмірної пропозиції грошей у країні на інфляцію зо­бражено на рис. 7.4.

 

 

Рис. 7.4. Вплив надмірної пропозиції грошей на інфляцію

 

Отже, надмірна пропозиція грошей або призводить безпосередньо до інфляції, або чинить інфляційний тиск на економіку країни.