Депозитний та грошовий мультиплікатор

 

Внески грошових коштів юридичних та фізичних осіб у банківські установи називаються депозитами.

Депозитний мультиплікатор (Mд) - характеризує здатність банківської системи створювати нові гроші, тобто збільшувати їх пропозицію, і знаходиться в обернено пропорційній залежності від норми мінімальних банківських резервів (r):

	m = 1 / r

 

                                                                                                          (3.1)

Депозитний мультиплікатор показує, у скільки разів комерційні банки на базі залучення грошей на свої депозити і надання позик збільшують розмір грошової маси в обігу.

Пропозиція грошей прямо пропорційна грошовій базі та коефіціенту

грошово-кредитного мультиплікатора та визначається за формулою:

 

М=Гб×m                                                 (3.2 )

Грошовий мультиплікатор (Мг) - враховує вилучення з грошового обігу не лише банківських резервів, а й готівкових грошей і показує, на скільки грошових одиниць змінюється пропозиція грошей при зміні грошової бази на одну одиницю.

mг = (1 + k) / (r + k)

                                                                                                   (3.3),

де k - відношення депозитів до готівкових грошей.

Монетаристська теорія розглядає пропозицію грошей як альтер­нативний чинник протидії попитові, як два невіддільних і водночас проти­лежних боки єдиного економічного механізму, що постійно взаємодіють на монетарному ринку.

Грошовий мультиплікатор — це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні та ін­вестуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів.

Грошову мультиплікацію можна розглядати за трьома напрямами:

простий мультиплікатор депозитів — це можливий, нічим не деформований процес зростання банківських депозитів унаслідок надання центральним банком у банківську систему додаткових резервів та кредитно-розрахункового обслуговування банками своїх клієнтів. У цьому випадку вплив НБУ проявляється у визначені обсягу рефінансування комерційних банків та у встановлені норми обов’язкових резервів. Вплив комерційних банків полягає в оперативному та повному розміщенні вільних резервів, що з’явилися в їх обороті, у підтриманні процесів кредитування і розрахунків в ідеальному стані;

трансформація простого мультиплікатора депозитів під впливом коефіцієнта Рв/Д (Рв — вільні резерви, Д — банківські депозити). Цей показник виражає зусилля комерційних банків (без участі центрального банку) щодо зміни обсягів резервів. Якщо зусиллями банків коефіцієнт Рв/Д зростатиме, це свідчитиме про стимулювання процесу мультиплікації депозитів завдяки збільшенню зберіган­ня банками своїх ресурсів у грошовій формі (резервів) без трансформації їх у позички. І навпаки, зниження цього коефіцієнта свідчитиме, що банки позитивно впливають на мультиплікатор депозитів;

трансформація простого мультиплікатора депозитів під впливом коефіцієнта Го/Д (Го — готівка в обігу, Д — банківські депозити). Цей показник відображає вплив небанківських інституцій, тобто клієнтів банку на зростання пропозиції грошей. Такий вплив ґрунтується на тому, що пропозиція грошей (Пр) складається з двох елементів: готівки поза банками (Го) та поточних депозитів (Дп).

Власниками обох елементів є небанківські інституції, і вони вирішують, яку частку свого запасу грошей тримати в готівковій формі, і яку в безготівковій. Тобто, якщо зростатиме частка Го, відповідно зменшуватиметься Дп. Як наслідок знизиться і зменшиться пропозиція грошей. Отже, між динамікою показника Го/Дп та рівнем мультиплікації і пропозиції грошей існує обернена залежність. Основними чинниками, що впливають на розподіл запасу грошей між Го і Дп є такі явища і процеси в економіці: накопичення багат­ства, очікувана віддача, очікувані ризики, стан ліквідності, інформаційна вартість, перевага анонімності.

 

Практичні завдання до теми 3

 

Тести

1.  Параметри попиту на гроші визначають такі чинники:

а)	ціни на товари;
б)	обсяги виробництва;
в)	відсоткова ставка;
г)	доходи населення;
д)	грошово-кредитна політика центрального банку.

 

2.  Залежність попиту на гроші від проценту доходності облігацій внутрішньої державної позики:

а)	прямо пропорційний;
б)	обернено пропорційний.

 

3.  Розподіліть на дві групи наведені сектори грошового ринку згідно з їх належністю до ринку грошей і ринку капіталів:

а)	ринок короткострокових фінансових активів;
б)	ринок середньострокових позик;
в)	ринок короткострокових позик;
г)	ринок цінних паперів;
д)	ринок довгострокових позик.

 

4. Які фінансові інститути функціонують у секторі прямого фінансування грошового ринку:

а)	банки;
б)	пенсійні фонди;
в)	страхові компанії;
г)	біржі;
д)	позабіржові системи торгівлі цінними паперами?

 

5.  Як впливає зміна норми обов’язкового резервування на пропозицію грошей:

а)	прямо;
б)	обернено.
в)	не впливає?

 

6. Які структури беруть участь у збільшенні пропозиції грошей:

а)	уряд;
б)	уряд і центральний банк;
в)	уряд і комерційні банки;
г)	уряд, комерційні банки і центральний банк;
д)	комерційні банки і центральний банк;
є)	центральний банк?

 

7. На розмір якого елементу валового національного продукту найбільш впливають зміни в рівні ставки відсотка:

а)	споживчі витрати;
б)	інвестиції;
в)	державні витрати;
г)	експорт;
д)	імпорт?

 

8. Попит на гроші для угод змінюється наступним чином:

а)	зростає при збільшенні процентної ставки;
б)	зростає при зниженні процентної ставки;
в)	знижується при збільшенні номінального обсягу ВНП;
г)	знижується при зменшенні номінального обсягу ВНП.

 

9. Попит на гроші з боку активів залежать від ставки відсотка за ощадними вкладами наступнім чином:

а)	чим нижче ставка проценту, тим нижче бажання мати готівку;
б)	чим вище ставка проценту, тим вище бажання мати готівку;
в)	чим вище ставка проценту, тим нижче бажання мати готівку;
г)	попит на гроші з боку активів не залежать від ставки відсотка за ощадними вкладами.