Узгодження числівників з іменниками.

Числівник один (одна, одно, одне) узгоджується з іменником у роді, числі і відмінку: один крок, одна команда, одне озеро, одні друзі; одній подрузі, однією (одною) подругою і т. д.

Числівники два, три, чотири підпорядковують іменники, які стоять при них у формі називного відмінка множини (часто з наголосом родового відмінка однини): два столи, три карбованці, чотири мішки, дві сестри.

Числівники п’ять, шість, сім і т. д. керують іменниками в родовому відмінку множини: п’ять сторінок, шість аркушів, сім днів, тридцять сім партизанів, п’ятсот п’ятдесят вісім тисяч карбованців.

Мішані числа, що включають в себе елемент з половиною, з чвертю:

• керують називним відмінком множини, якщо вони стоять при числівниках два, три, чотири: два з чвертю метри, два з половиною кілограми, три з чвертю кілометри;

• від п’яти і більше такі числівники керують родовим відмінком множини: п’ять з половиною кілометрів, сорок з половиною процентів, п’ять з чвертю діб;

• інші мішані дроби, в яких назва дробу приєднана до цілого числа сполучником і, керують тільки родовим відмінком однини: п’ять і одна п’ята кілометра, дванадцять і три сьомих кілограма, вісім і сім дев’ятих гектара.

Деякі іменники (типу киянин, подолянин, селянин), іменники четвертої відміни, іменник друг, а також іменник чоловік у значенні лічильного слова при числівниках два, три, чотири приймають форму родового відмінка однини: два громадянина, три киянина; прибуло всього лиш три чоловіка; два імені, три поросяти.

У непрямих відмінках числівники узгоджуються з іменниками як прикметники: двох хлопців, чотирьом робітникам, дев’яти (дев’ятьом) школам; двадцяти семи комбайнів; двадцятьма вісьмома комбайнами.

При складених числівниках іменники вживаються у формі, яка підпорядковується останньому компонентові числівника: вісімдесят три робітники, чотириста двадцять п’ять піонерів.

У сполученні зі збірними числівниками іменники вживаються в формі родового відмінка множини: двоє дітей, п’ятеро хлопців, семеро поросят.

При числівниках обидва, обидві іменник виступає у формі називного відмінка множини: обидва таланти, обидві армії.

Числівник півтора сполучається з іменниками чоловічого і середнього роду в формі родового відмінка однини, півтори з такою ж формою іменників жіночого роду: півтора року, півтора відра; півтори години.

53. Написання не та ні з різними частинами мови.

Частка НЕ пишеться разом:

1.з усіма частинами Якщо слово без НЕ не вживається

2. У складі префікса недо- в іменниках, прикметниках, дієсловах, дієприкметниках:

недосяжність, недооцінка; недозрілий.

3. З іменниками, прикметниками, прислівниками, займенниками, якщо додаванням

не утворюється слово, яке можна замінити синонімом без не: правда – неправда (брехня),

4. У займенниках неабихто, неабищо,

5. У частках невже, нехай.

6. У сполучниках незважаючи на, немовби, неначе, неначебто.

7. При зіставленні непротилежних ознак: річка нешвидка, а глибока;

«Запам’ятайте». Слід розрізняти написання немає, не має:давно немає листів від сина;

він не має грошей на квиток.

Частка не пишеться окремо:

1. Із дієсловами: не пише, не слухає

2. Коли в реченні є протиставлення: море не чорне, а синє;

3. Якщо прикметник має при собі пояснювальне слово (займенник, прислівник) із

часткою ні, а також якщо перед ним стоять слова далеко, зовсім, аж ніяк: нікому не

відомий; мені зовсім не приємний.

4. Якщо частка НЕ становить одного поняття з наступним словом, а є лише

запереченням: йому бракує не знань, а бажання.

5. З дієсловами та дієприкметниками, що виступають присудками, а також у

дієслівних формах на -но, -то та дієприслівниках: книга не прочитана; не прочитавши,

6. Із дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова: не переписаний

мною текст.

7. Із прикметниками у функції присудка, якщо часткою заперечується ознака.

8. Якщо між часткою та прикметником-присудком можливе дієслово є (був, була):

цей будинок не старий (не є старий);

9. Із прислівниками, числівниками, займенниками, сполучниками, частками,

прийменниками та з незмінюваними присудковими словами: не гаразд, не досить, не дуже

не можна, не треба, не дивно, не інакше, не раз,та інші.

Частка НЕ пишеться через дефіс

1. Якщо вживається як префікс в іменниках – власних українських: не - Європа

Частка НІ пишеться разом:

1. З іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками, сполучниками, якщо

слово без ні не вживається: нісенітниця, нівечити, ніяковий, нібито.

2. У заперечних займенниках, якщо частку не відокремлює прийменник: ніхто, ніщо,

3. У заперечних прислівниках: ніде, ніколи

Частка ні пишеться окремо:

1. У сталих словосполученнях із часткою ні: ні світ ні зоря;

2. Якщо частку від займенника відокремлює прийменник: ні до чого; ні з кого.