Особливості вживання дієприкметників та дієприслівників в українській мові.

Дієприкметник – це особлива форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією, наприклад: вражаючий, доведений. За відношенням до стану дієприкметники поділяються на активні та пасивні.

Активні дієприкметники

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією: замерзлий, пересохлий, намоклий, зарослий.

Запам’ятайте!

-Активних дієприкметників на -ший, -вший в українській мові немає: рос. Сделавший; прибывший; бывший; уснувший; укр. Той, що зробив; прибулець; колишній; заснулий.

-Активні дієприкметники теперішнього часу на -учий (-ючий) не характерні для сучасної української літературної мови і є маловживаними. Вони утворюються не від усіх дієслів і дуже рідко керують залежними словами. Трапляються в науковій термінології (випускаюча кафедра, описуючий пристрій, узагальнюючий виступ, дестабілізуючі чинники), у художніх творах (синіючі далі).

В українській мові збереглися лише деякі давні дієприкметники теперішнього часу на -учий (-ючий), ачий (-ячий), що перетворилися вже на якісні прикметники, тобто виражають постійну ознаку предмета, причому здебільшого в інтенсивному вияві. Це – співучий (співучий народ), живучий (живуча істота), родючий (родючий ґрунт), палючий (палюче сонце), кусючий (кусюча муха), лежачий (лежачий камінь), ходячий (ходячий анекдот), зрячий (зряча людина), терплячий (терплячий чоловік) та ін.

Серед термінів, що мають паралельно з варіантом на -учий (-ючий) інші форми словотворення, слід вибирати останні, тобто не знеболюючий, а знеболювальний; не дезінфікуючий, а дезінфекційний; не деформуючий, а деформівний тощо.

Замість активних дієприкметників слід уживати:

-Прикметники з суфіксами -льн-, -н- (рос. Окружающий – укр. Навколишній; рос. Измеряющий – укр. Вимірювальний; рос. Тормозящий – укр. Гальмівний);

-Іменники (рос. Выступающий – укр. Промовець; рос. Поступающий – укр. Вступник; рос. Трудящийся – укр. Трудівник);

-Підрядні означальні речення (заболевший – той, що захворів; інженер, работающий над проектом – інженер, який працює над проектом);

-Дієприслівникові звороти (рос. Выступающие депутаты призывали – укр. Виступаючи, депутати закликали).

Вибір такого засобу залежить насамперед від суті позначуваного поняття, а також від значення іменника, з яким він поєднується.

Пасивні дієприкметники

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена дією іншого предмета: розроблені препарати, проведений експеримент.Пасивні дієприкметники в українській мові мають форму минулого часу і творяться від основи інфінітива за допомогою суфіксів:

- н: написаний (від написати);

- ен (-єн): розбуджений, подвоєний (від розбудити, подвоїти);

-т: збитий, розвинутий (від збити, розвинути).

 

При утворенні пасивних дієприкметників із суфіксом -ен відбуваються такі чергування: Г, з – ж: Постригти – пострижений, Знизити – знижений, Д – дж: Полагодити – полагоджений,

С – ш: Покосити – покошений,

Т – ч: Розтратити – розтрачений,

К – ч: Посікти – посічений,

С – д: Перевести – переведений,

З, д – ж, дж: Наїздити – наїжджений,

С, т – ш, ч (щ): Почистити – почищений,

Б – бл: Зробити – зроблений,

П – пл: Втопити – втоплений,

В – вл: Позбавити – позбавлений,

М – мл: Засоромити – засоромлений,

Ф – фл: Розграфити – розграфлений.

Запам’ятайте!

1. В українській мові в суфіксах пасивних дієприкметників не подвоюють літеру н (рос. Данный – укр. Даний; рос. Окруженный – укр. Оточений; рос. Сделанный – укр. Зроблений).

2. У суфіксах пасивних дієприкметників ніколи не пишуть літеру и (ї), а тільки е (є): загоїти – загоєний, заспокоїти – заспокоєний.

3. Дієприкметники з часткою -ся в українській мові не утворюють!

4. Пасивних дієприкметників на -мий в українській мові немає:

Рос. Значимый, незабываемый, незаменимый, называемый; укр. Значущий, незабутній, незамінний, якого називають.

 

Дієприслі́вник — невідмінювана форма дієслова, яка, пояснюючи присудок, називає додаткову дію.

Дієприслівник відповідає на питання що роблячи? Що зробивши? Наприклад: мірку́ючи, пи́шучи, чита́ючи, міркува́вши, писа́вши, чита́вши.

Дієприслівник поєднує в собі деякі граматичні ознаки як дієслова, так і прислівника, що відбито й в назві: дієприслівник буквально означає прислівник, що діє, перебуває в дії.

Із дієслівних рис йому властиві такі: категорія виду (доконаний — зупинившись, схилившись; недоконаний — говорячи, знаючи), категорія часу (теперішній — знаходячи, виступаючи; минулий — притаївшись, пройшовши).

Дієприслівник, як і дієслово, може мати залежні слова. Як і прислівник, дієприслівник не відмінюється (серед дієслівних форм, не відмінюється, зокрема, інфінітив), а також у реченні виконує роль обставини.