Використання числівникових форм в медичних документах.

Числівник - частина мови, що одзначає певну абстрактно – математичну кількість або порядок предметів при лічбі та відмінювання за відмінками або родами, відмінками і числами.

Особливості вживання числівників у мові медика

 1.У порядкових числівниках, утворених від назв десятків, перша частина не змінюється: п’ятдесятий, вісімдесятий.

 2. На початку складних слів (прикметників, іменників) перші чотири числівники мають форми одно-, дво-, три-, чотири- перед голосними: двоповерхова лікарня,

одноразові шприци, триразове харчування, чотирифазний процес.

 3. Форми двох-, трьох-, чотирьох- вживаються лише перед голосними:

двохелементний протез, трьохактна процедура, чотирьохопорний апарат.

 4. У складних числівниках від 11 до 19 наголос падає на склад – нá- (одинáдцять, чотирнáдцять), а в числівниках від 50 до 80 – на склад –ся- (сімдеся′т, вісімдеся′тий).

 5. Складні слова, в яких перша частина вказує на цифрове позначення, можуть записуватися двома формами: 20- відсотковий і 20%; 5- міліграмовий і 5- мг

Правопис прислівників.

Прислівники, утворені злиттям прийменників з іменниками, що пишуться разом (надворі, нагору, вдень), треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменників з іменниками, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день.

Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет, а прислівник вказує на місце, напрямок, час: нагорі— на горі, удень — у день, надворі — на дворі, укінці — у кінці, назустріч — на зустріч. Наприклад: Зверху цього не видно — З верху гори видно далеко; Знаю правило напам’ять — Якщо на пам’ять не покладаєшся, запиши.

Окремо пишуться ті прислівники, де іменник зберігає своє значення: до речі, на жаль, до вподоби, без упину.

Найчастіше вживаються в них такі прийменники:

Без — без пуття, без угаву, без упину, але безвісти, безперестанку;

В (у) — в міру, в ногу, уві сні, у вічі, але впам’ятку, вгору;

З — з розгону, з переляку, з радості, але зсередини, зверху;

На — на жаль, на щастя, на добраніч, але нарозхват, нанівець;

Під — під силу, під вечір, під кінець;

По — по суті, по щирості, по честі, але повік, поночі.

В окремих випадках прислівники й однозвучні з ним відмінювані слова з прийменниками можна розрізняти наголосом: набік — на бік, надворі — на дворі, навіки — на віки.

Разом пишуться:

- Прислівники, утворені від короткої форми прикметника: допізна, замолоду, згарячу, зліва, помалу, сповна.

- Прислівники, утворені сполученням прийменника, крім по, з числівником: учетверо, натроє, вперше, спершу.

- Першою частиною яких є частки: де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-, що стають префіксами: щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки.

Запам’ятайте! У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається: дарма що, хіба що, тільки що, поки що.

- Прислівники, утворені злиттям з іменником, який уже не вживається: навпростець, восени, дощенту.

- Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, привселюдно, стрімголов, чимдуж, нашвидкуруч (на швидку руку).

- Прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: нащо, почому, внічию, втім, але за віщо.

Через дефіс пишуться:

- Прислівники, в яких повторюються основи: видимо-невидимо, ледве-ледве, близько-близько, сполучення синонімів чи антонімів: без кінця-краю, видимо-невидимо, більш-менш, часто-густо, тяжко-важко.

- Прислівники, утворені від прикметників і займенників із префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-нашому, по-твоєму, по-братерськи, по-літньому, по-доброму та від порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по-четверте.

- Складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь, казна-коли, будь-де, де-небудь, так-то, казна-коли.

- Складні прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інде, вряди-годи.

 

Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені з двох іменників, іноді розділених одним або двома прийменниками: кінець кінцем, одним одна, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу, день у день, рука в руку, раз від разу.

Через два дефіси пишуться прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч, де-не-де, коли-не-коли, як-не-як.

Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давн,іх-давен.

Написання и, і в кінці прислівників:

- Після г, к, х пишеться и: навкруги, мовчки, трохи.

- У кінці прислівників з префіксом по- після ж ч пишеться и: по-вовчи, по-заячи.

- В інших — після ч — і: поночі, тричі.