ПРОГНОЗ Здебільшого несприятливий

Ревматоїдний артрит

Ревматоїдний артрит – хронічне, системне запальне захворювання спо- лучної тканини з переважним ураженням суглобів за типом деструктивно- ерозивного поліартриту. Характерним для цієї хвороби є негнійний хроніч- ний синовіт переважно дрібних суглобів кінцівок, проте запальні явища часто бувають симетричні і з часом призводять до деформації та анкілозу.

Частіше хворіють жінки середнього віку, які мають порушення гуморального (наявність ревматоїдних факторів) та клітинного імунітету. Продромальна стадія астенія, адинамія, відсутність апетиту, помірне схуднення, блідість, дратівливість, професійна непрацездатність, суг- лобовий біль мігруючого характеру, міалгії, тимчасова м’язова скутість. Три- валість продромального періоду варіабельна; він триває тижні або місяці й завершується встановленням суглобового синдрому в початковій стадії.

Початкова стадія: гарячка, астенія, адинамія, зменшення маси тіла, відсутність апетиту, дифузні міалгії і артралгії, синдром Рейно, невралгії. Біль поєднується з припухлістю у суглобах і локалізується переважно міжфалангово. Ознаки поліартриту згодом поширюються на п’ястково-фалангові та променеза- п’ясткові суглоби

Стадія яскравих клінічних проявів (період розпалу) характеризується гарячкою, яка з’являється вже в початковий період, коливаючись від 37,5- 37,8 °С до 39 °С, особливо у вечірні години. Тривалістьтемпературного періоду – від кількох тижнів до кількох місяцівВиражена блідість, землянистий колір обличчя, який нагадує „каву з молоком”. Запальний процес поширюється на всі суглобові сегменти, включаючи і шийний відділ хребта та проявляється – болем, припухлістю, обмеженістю рухів, девіацією, суглобовими деформаціями і анкілозамиПроксимальні міжфалангові суглоби набувають специфічного для ревматоїдного артриту веретеноподібного вигляду. Артрит суглобів кистей, гомілок, колін, ліктів характеризується „глобусною” формою, властивою для ревматоїдного ар- триту.. В цій стадії ревматоїдного артриту розвиваються зміни з боку м’язів, які проявляються міальгіями, м’язовими контрактурами й атрофічними змінами. Шкіра на долонях стає дуже тонкою, прозорою і гладенькою на дотик. Виражена ранимість шкіри і знижена її регенеративна здатність. Нігті стають сухими, ламкими, мають поздовжні смуги. Волосся стає рідшим, сухим і має схильність до випадання, знебарвлюється.

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ: - суглобовий; - міопатичний; - інтоксикаційний.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

І. Основна програма: 1. Використовують комплекс лікарських засобів, які впливають на різні патогенетичні ланки (фармакотерапія – системна і локальна); - нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак натрію – ортофен, вольтарен, диклоберл, наклофен; диклофенак калію – рапід; напроксен; фенілбутазон – бутадіон, бутазолідин; піроксикам – роксикам, еразон; ібуп- рофен; суліндак – клінорил; індометацин – метиндол; кислота тіапрофено- ва – сургам; кетопрофем; мелоксикам – моваліс; німесулід – месулід; це- лебрекс – целекоксіб); - базисна терапія (метотрексат, солі золота – натрій ауротіомалат, ауранофін; азатіоприн; сульфазалазін; гідроксихлорохін; пеніциламін); 470 - глюкокортикостероїди (преднізолон, тріамцинолон, метилпреднізолон, дексаметазон, бетаметазон); - локальна терапія: внутрішньосуглобове введення кортикостероїдів, інгібіторів протеаз; - плазмоферез, лімфоцитоферез – рекомендують за відсутності відповіді на стандартне лікування.

2. Фізіотерапія: загальні сірководневі й радонові ванни, ультразвук, фоно- форез з гідрокортизоном, синусоїдальні струми, грязьові й парафінові аплікації.

3. Лікувальна гімнастика. 4. Масаж. 5. Механотрудотерапія.

ІІ.Додаткові методи: - імунокоригуюча терапія; - ортопедичне лікування; - променева терапія – ультрафіолетове чи рентгенівське опромінення. ІІІ. Допоміжні методи – лікувальне харчування, фітотерапія, гомеопатія, рефлексотерапія, психотерапія, курортне лікування (поза фазою загострення).

Кропив’янка

(алергічний дерматоз) характеризується швидкою появою невеликих сверблячих міхурів на шкірі, які зумовлені набряком обмеженої ділянки сосочкового шару шкіри, збільшення проникності судинної стінки. Вони схожі на висипання, які виникають при опіку кропивою.

ЧИННИКИ: - лікарські препарати; - харчові продукти; - укуси різних комах; - хімічні та фізичні фактори.

КЛІНІКА Захворювання починається раптово з інтенсивного свербіння шкіри. В цих місцях з’являються гіперемовані ділянки висипань, які виступають над шкірою. Пізніше виникають міхурці, які бліднуть, може відбутись відшару- вання епідермісу. Захворювання може супроводжуватись загальною слабістю, головним болем, нерідко – підвищенням температури тіла до 38-39°С. При кропив’янці можуть уражатись і внутрішні органи: слизова обо- лонка дихальних шляхів (виникає кашель, стридорозне дихання), кишеч- ник (проноси), суглоби (артралгії).

Для діагностики важливе значення має детальне збирання анамнезу, проведення шкірних проб, ефективність антигістамінних препаратів.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ 1. При тяжких станах можлива госпіталізація. 2. Елімінаційна дієта (вживання води до 2 літрів на день), відміна меди- каментозного лікування, голодування. При алергії до пір’я протипоказані харчові продукти з курячого м’яса і яєць. При алергії до пилку дерев вик- лючають продукти, які мають загальні з цим пилком антигенні властивості (горіхи, березовий, вишневий, яблучний соки та інші), при алергії до злако- вих трав – хліб та інші продукти з борошна. 3. Повторніочисні клізми, ентеросорбції. 4. Медикаментозна терапія: - антигістамінні препарати (супрастин, димедрол, піпольфен, діазолін); - при харчовій кропив’яниці – автосироватка, гістаглобулін; - при тяжкому перебігу, розвитку набряку гортані – кортикостероїди; - при розвитку колапсу – адреналін, мезатон, серцеві засоби; - для зменшення свербіння – гарячий душ, обтирання оцтом, напівспир- товим розчином.

Набр’як Квінке

гігантська кропив’янка) – на- бряк шкіри, що розповсюджується на всі її шари, деколи і на підшкірну осно- ву, слизові оболонки. Він розвивається внаслідок накопичення значних кон- центрацій медіаторів запалення і збільшення проникності судинної стінки.

КЛІНІКА Початок захворювання гострий без передвісників. Через декілька хви- лин після впливу алергену, виникає великий блідий щільний несверблячий інфільтрат, при натискуванні на який не залишається ямки. Він може мати досить великі розміри (рис. 3.23). Найчастіша локалізація їх – губи, щоки, повіки, мошонка, слизова оболонка порожнини рота (язик, м’яке піднебін- ня, мигдалики).

Тривалість набряку – від кількох хвилин до кількох годин. Найбільш небезпечним є набряк в ділянці гортані, який зустрічається в 25 % випадків. Він проявляється охриплістю голосу, “гавкаючим” кашлем, утрудненим дихання аж до асфіксії, на- буханням шийних вен. При локалізації набряку на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту хворих тур- бує нудота, блювання спочатку їжею, а потім – жовчю.

Виникає гострий біль, спочатку лока- лізований, а потім розлитий по всьому животу, здуття живота, пронос. Може бути позитивним симптом Щоткіна-Блюмберга. При локалізації патологічного процесу в сечовивідних шляхах розвивається затримка сечі. При появі набряку на обличчі в процес мо- жуть втягуватись мозкові оболонки і виникати менінгеальні симптоми (ригідність м’язів потилиці, різкий головний біль, корчі)

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

1. При тяжких формах хворих необхідно госпіталізувати. 2. Рекомендується голод, сольове проносне, очисні клізми, ентеросорбція. 3. Медикаментозне лікування: - антигістамінні засоби; - глюконат кальцію; - глюкокортикоїди; - дегідратуюча терапія (сечогінними засобами). При набряку гортані хворі потребують невідкладної медичної допомо- ги, при необхідності – накладання трахеостоми.

Анафілактичний шок

– один із найтяжчих проявів алергічної реакції негайного типу, яка виникає у разі повторного введення в організм алерге- ну. Шок проявляється загальними тяжкими реакціями, які початковим збудженням з наступним гальмуванням функції центральної нервової системи, бронхоспазмом, артеріальною гіпотонією, спазмом глад- ком’язових органів.

 Чинники: - медикаментозні препарати (пеніциліни, стрептоміцин, рентгеноконт- растні речовини, новокаїн, амідопірин, ацетилсаліцилова кислота, вітамі- ни групи В, ферменти, загальні та місцеві анестетичні засоби); - укуси перетинчасто-крилих комах (оси, бджоли, шершні); - температурний (охолодження великої поверхні тіла); - харчовий (коров’яче молоко, цитрусові, шоколад); - аскаридоз (під час міграційної фази).

КЛІНІКА При швидкому розвитку у хворого раптово може з’являтися різка блідість шкіри, холодний піт, ціаноз обличчя, губ, тулуба, і кінцівок, зіниці розширені, він непритомніє при яви- щах тяжкого колапсу. Хворі скаржаться на відчуття холоду. В інших ви- падках хворий спочатку збуджений, потім поступово стає апатичним і впа- дає в кому. Можуть виникати тонічні і клонічні судоми, пульс ниткоподіб- ний, тони серця дуже ослаблені або не вислуховуються, артеріальний тиск не визначається. У цьому разі, як правило, настає смерть. При легшому перебігу анафілактичний шок може починатися з продромальног періоду: відчуття жару з різкою гіперемією шкіри, загального збудження або навпаки – в’ялості, депресії, страху смерті, пульсуючого головного болю, шуму у вухах, стискаючого болю за грудниною. Виділяють такі клінічні варіанти захворювання: абдомінальний, колап- тоїдний, церебральний, асфіксичний. Після гострої фази наступає післяшоковий період, який триває 3-4 тижні, коли можуть виникнути рецидиви та ускладнення (алергічний міокардит, гепатит, гломерулонефрит,неврит).

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

1. Лікування починають негайно. Терапію починають там, де у хворо- го виник шок. 2. Припинити введення медикамента. 3. Покласти хворого, повернувши голову на бік, щоб не було асфіксії блювотними масами, язик зафіксувати. 4. Накласти джгут на 25 хвилин, проксимальніше від місця введення препарату. Якщо шок спричинило ужалення, треба видалити жало. На місці ін’єкції (укусу) накладають лід. 5. Місце ін’єкції (укусу) обколюють 0,1% розчином адреналіну гідрохлориду в кількості 0,2-0,3 мл. 6. Якщо хворий в тяжкому стані, ввести 0,5 мл адреналіну внутрішньо- серцево (в 4 міжребер’я на 2 сантиметри назовні від лівого краю груднини в порожнину лівого шлуночка). Через 5-15 хвилин під контролем артері- ального тиску, дихання і пульсу роблять повторні внутрішньовенні вве- дення адреналіну в дозі 0,25-0,5 мл. 7. Відсмоктують секрет з дихальних шляхів. У разі розвитку набряку гортані роблять трахеостомію. 8. Оксигенація для поліпшення загального стану. 9. Глюкокортикоїди, антигістамінні препарати, регідратаційна терапія. 10. При бронхоспазмі – еуфілін (внутрішньовенно). 11. Якщо шок спричинений препаратами пеніциліну, вводять фермент, що руйнує його – пеніциліназа. 12. Після стабільного відновлення порушених функцій хворий повинен перебувати в стаціонарі не менше 1 місяця, протягом якого він отримує гіпо- алергенну дієту, антигістамінні препарати, вітаміни. Виписують його із ста- ціонару тільки при повній нормалізації всіх функціональних показників.

52. Сироваткова хвороба – алергічне захворювання, яке зумовлене вве- денням сироваток чи препаратів із них і характеризується запальним по- шкодженням судин і сполучної тканини

ЧИННИКИ – гетерелогічні або гомологічні білкові препарати. Більшість сироваток виготовляють з крові гіперімунізованих коней. Білки цих сироваток і є антигенами, які зумовлюють сироваткову хворобу.

КЛІНІКА При первинному введенні сироватки розвитку гострої реакції передує інкубаційний період (7-10 діб). Далі у продромальному періоді спостері- гається гіперемія і гіперестезія шкіри, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, невеликі висипання навколо місця ін’єкції. Температура піднімається до 39-40 оС, з’являється висипання, яка супроводжується вираженим свер- біжем і має еритематозний, папульозний, зрідка геморагічний характер. Після появи висипки температура тіла знижується. Досить часто захворю- вання супроводжується поліартларгією, скутістю у суглобах. Найчастіше уражаються колінні, ліктьові, гомілковостопні і променезап’ясткові сугло- би. У хворих виявляють регіонарний лімфаденіт, іноді збільшується селезін- ка. Хворі скаржаться на серцебиття, задишку, біль в ділянці серця, слабість. Об’єктивно – артеріальний тиск знижений, тони серця ослаблені. При тяжкому перебігу захворювання в патологічний процес втягуються органи травлення (нудота, блювання, діарея), нирки (гломерулонефрит), легені (емфізема), печінка (гепатит). Ураження з боку нервової системи проявляються у вигляді невриту і поліневриту та дуже рідко – у вигляді менінгоенцефаліту.

Діагностику сироваткової хвороби проводять на основі анамнезу, скарг, об’єктивного обстеження та лабораторних даних. У крові в продромальний період спостерігаються незначний лейкоз, низька ШОЕ. На висоті захворю- 493 вання – лейкопенія з відносним лімфоцитозом, значно збільшена ШОЕ, тром- боцитопенія, зниження рівня еозинофільних гранулоцитів, гемаглютинуючі антитіла до вказаної сироватки у високих титрах.

ПРОГНОЗ При легкому та середньому ступенях захворювання гострий період триває 5-7 діб і зміни зворотні. При тяжкому перебігу процес триває 2-3 тижні. Хронічний рецидивуючий перебіг, як правило, зумовлений безперер- вним надходженням алергену в організм.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ 1. При тяжкій формі захворювання лікування проводять як при шокові. 2. При легкій формі призначають препарати кальцію, аскорутину, ан- тигістамінних засобів. 3. Для зменшення свербіжу рекомендують теплі ванни і обтирання 5% ментоловим спиртом, або розведеним столовим оцтом. 4. При ураженні суглобів призначають нестероїдні протизапальні пре- парати (вольтарен, ібупрофен). 5. При ураженні серця і нервової системи – кортикостероїди. 6.Симптоматична терапія за показаннями.