Інфаркт міокарда. Клінічні форми. Невідкладна допомога. Лікування

Інфаркт міокарда (ІМ) - гостре захворювання, зумовлене виникненням вогнища ішемічного некрозу в серцевому м’язі у зв’язку з абсолютною або відносною недостатністю коронарного кровотоку.

У клінічних перебігу інфаркту міокарда виділяють п'ять періодів:

· 1 період – Передінфарктному (продромальний): частішанні і посилення нападів стенокардії,може тривати кілька годин, діб, тижнів;

· 2 період – Найгостріше: від розвитку ішемії до появи некрозу міокарда, триває від 20 хвилин до 2 годин;

· 3 періоди – Гострий: від освіти некрозу в миомаляции (ферментативного розплавлюванні некротизованої м'язової тканини), тривалість від 2 до 14 діб;

· 4 період – Підгострий: початкові процеси організації рубця, розвиток грануляційної тканини на місці некротичної, тривалість 4-8 тижнів;

· 5 період – Постінфарктний: дозрівання рубця, адаптація міокарду до нових умов

функціонування.

Допомога

1. Забезпечити хворому повний спокій і приплив свіжого вооздуха.

2. Дати нітрогліцерин, попередити, що його треба повністю розсмоктати. Наступну таблетку дати через 5 хвилин. Повторити не більше 3 разів. Якщо немає нітрогліцерину, дайте валідол. Потрібно виміряти артеріальний тиск, тому що воно може різко знизиться. Якщо це сталося, нітрогліцерин і валідол давати не можна.

3. Для заспокоєння хворого накапати 30-40 крапель валокордину або корвалолу на шматок цукру і дайте розсмоктати.

4. Дати 1 таблетку аспірину (для зниження процесу тромбоутворення). Таблетку треба розжувати і запити водою. Можна дати 2 таблетки анальгіну для зменшення болю.

5. Поставити гірчичники на ікри ніг як відволікаючий засіб.

6. Обов'язково викликати "Швидку допомогу".

7. Якщо розвинулася клінічна смерть - приступити до непрямого масажу серця.

Головним принципом невідкладного лікування є відновлення кровопостачання у ішемізованій ділянці. З цією метою використовують тромболітики (стрептокіназа). Тромболізис доцільно використовувати у перші години після початку ангінозного нападу. Крім того, процедура має низку небезпечних ускладнень (кровотечі).

Для постінфарктної реабілітації застосовують:

· нітрати (нітросорбіт, кардикет)

· антиагрегантні препарати (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель)

· препарати, що запобігають розвитку\прогресуванню атерослерозу та ін

Гостра лівошлуночкова недостатність.

Гостра лівошлуночкова недостатність - проявляється серцевою астмою, набряком легенів. Хворі скаржаться на почуття вираженої нестачі повітря (задишку), важку задишку в спокої (часте поверхневе дихання), ціаноз шкірних покривів. У більш важких випадках гостра лівошлуночкова недостатність, яка розпочинається як серцева астма, швидко прогресує і переходить у набряк легенів: задишка посилюється, дихання стає клекотливим, його добре чути на відстані, посилюється кашель з виділенням серозного або кров’янистого пінявого харкотиння.

Причини

· захворювання серця (вроджені та набуті вади серця, фіброеластоз міокарда, міокардити, перикардити, обмінні кардіопатії, міокардіодистрофія, пухлини серця тощо);

· екстракардіальні (захворювання легенів, печінки, нирок, органів кровотворення та інші хвороби, які викликають ураження або перевантаженняміокарда). Також до основних захворювань і станів, що сприяють розвитку ГСН, можна віднести:

· Гостре зниження скорочувальної здатності міокарду через його пошкодження або

"оглушення" (гострий інфаркт міокарду, ішемія міокарду, міокардит, операція на серці,

наслідки використання штучного кровообігу, важка травма головного мозку, токсичні дії на міокард та ін.).

· Наростання проявів (декомпенсація) хронічної серцевої недостатності.

· Порушення цілісності клапанів або камер серця; тампонада серця.

· Виражена гіпертрофія міокарду (особливо з наявністю субаортального стенозу).

· Гіпертонічний криз.

· Підвищення тиску в малому колі кровообігу (тромбоемболія легеневої артерії, гострі

захворювання легких та ін.).

· Тахі- чи брадіаритмії

· Хворому слід надати положення напівсидячи з опущеними ногами, зробити гарячу ванну для ніг або накласти джгути на нижні кінцівки (іноді і на верхні) з метою депонування в них крові та зменшення її припливу до серця.

· Кожні 10-15 хв джгути обов’язково знімають і накладають повторно після перерви, стежать за станом кінцівок хворого, щоб не трапилося їх омертвіння. Під язик дають нітрогліцерин (при цьому треба пам’ятати, що вжитий під язик препарат у дозі 0,00005 г діє не довше 20 хв), це необхідно враховувати при повторному його прийманні). Щоб покращити постачання тканин киснем, проводять оксигенотерапію через носові катетери зі швидкістю подачі кисню 6—10 л/хв. Щоб запобігти виділенню піни, використовують вдихання через маску парів 20 % етилового спирту або парів 10 % спиртового розчину антифомсилана. Тривалість вдихання суміші парів етилового спирту та кисню не повинна перевищувати 30—40 хв; потім хворий вдихає чистий кисень протягом 10—15 хв і знову суміш кисню та етилового спирту. І так повторюють скільки необхідно.. При значному пінаутворенні піну аспірують з верхніх дихальних шляхів.