Клініка виразкової хвороби шлунка

Хворі скаржаться на біль у животі, вона може бути переймоподібна, ріжуча, пронизуюча, дуже рідко тупа і слабка. Виразність болю завжди залежить від глибини виразки та ступеня порушення рухової функції шлунка. Болі найчастіше локалізуються в епігастральній ділянці. Можуть проектуватися вгору і вліво. Печія, відрижка повітрям завжди супроводжують виразкову хворобу. Дуже часто буває нудота, блювання кислим вмістом, майже одразу після їжі, і на висоті болю. А в період загострення болю щоденні, в основному на голодний шлунок. Після прийому їжі дещо зменшуються, але це тимчасово, вона знову з’являється через 30-60 хвилин після неї. Характерно наявність нічних болів, вони змушують хворих вставати з ліжка і приймати їжу. Дуже часто виразка шлунка супроводжується запорами, за рахунок порушення евакуаторної функції шлунка і спазму товстого кишечника. Апетит, при не ускладненій виразці шлунка збережений, а іноді і навпаки підвищений, так званий «вовчий голод», через те, що після їжі болі, хоч на деякий час, але вщухають. На зовнішній вигляд хворі не мають, будь-яких особливостей, але відмічено, що виразкову хворобу хворіють люди з астенічною статурою (худі). За рахунок того, що є розлади з боку вегетативної системи, спостерігається блідість шкірних покривів, вологість долонь і посиніння кистей рук, на дотик вони холодні, є пітливість долонь, язик обкладений білим нальотом. Якщо виразка ускладнилася кровотечею, то кал може бути пофарбований, є спеціальні методи дослідження, для визначення прихованої крові в стільці.

Діагностика

-На основі скарг

-ФГСД

-Ренген з контрастом(барієва суміш)

Лікування

Консервативне лікування виразкової хвороби включає в себе:

І.Дієтотерапію (дієта № 1А, 1Б за Певзнером).

II.Фізіотерапію (ультразвук, торфо-, грязе-, озокерито лікування).

III. Медикаментозну терапію:

1. Засоби, що пригнічують хелікобактерну інфекцію (де-нол, трихопол, оксацилін, ампіокс)2. Антисекреторні засоби:

а) М-холінолітики: (атропін, платифілін); (гастроцепін).

г) Антагоністи гастринових рецепторів (проглумід).

д) Антациди (альмагель, фосфалюгель, маалокс, вісмут).

4. Гастроцитопротектори:

а) Цитопротективні засоби, що стимулюють слизоутворення:

- карбеноксолон;

- синтетичні простагландини - енпростил, сайтотек.

б) Цитопротектори, що утворюють захисну плівку:

- сукралфат;

- де-нол;

- смекта.

в) Обволікальні і в'яжучі засоби:

6. Засоби, що нормалізують моторну функцію шлунка і дванадцятипалої кишки (церукал,

реглан, метоклопрамід), спазмолітики (но-шпа, папаверин).

V. Гіпербаричну оксигенацію.

VI. Фітотерапію.

Хіругічне лікування.

Ускладнення виразки

Виразкова кровотеча виникає у 15-20 % хворих і проявляється блюванням типу «кавової гущі» і чорними дьогтеподібними випорожненнями (меленою), а також низкою загальних симптомів - слабістю, запамороченням, тахікардією, зниженням АТ, непритомністю. Допомога: холод на живіт, кровоспинні(амінокапронова к-та, диценон, хлористий кальцій)

Перфорація (прорив) Класичними симптомами перфорації є гострий «кинджальний» біль у надчеревній ділянці, напруження м’язів передньої черевної стінки, ознаки пневмоперитонеуму, а потім - перитоніту зі швидким погіршенням стану хворого. Кровотеча і перфорація належать до ускладнень, що виникають раптово і безпосередньо загрожують життю хворого. Допомога: холод на живіт і госпіталізація

Пенетрація - це розповсюдження виразки за межі стінки шлунка та дванадцятипалої кишки в оточуючі тканини й органи. Про можливість пенетрації виразки передусім свідчить змі нена клінічна симптоматика. Клінічна картина залежить від глибини проникнення виразки і від того, який орган залучено до процесу. Біль втрачає добовий ритм і зв’язок із вживанням їжі, не купірується антацидами.

Пілеростеноз -Порушується евакуаторна діяльність шлунка і дванадцятипалої кишки. Клінічна картина стенозу залежить від ступеня його вираженості. При компенсованому стенозі нерідко спостерігається відчуття важкості в епігастрії після вживання їжі, відрижка кислим, блювання, яке полегшує стан. При субкомпенсованому стенозі переважає інтенсивний біль в епігастрії, виникають відчуття розпирання, відрижка тухлим, рясне блювання з наявністю їжі, вжитої напередодні. Спостерігається також різке схуднення. Допомога: промивання шлунка

Малігнізація (злоякісне переродження) виразки шлунка. Найчастіше перероджуються в рак кальозні виразки шлунка. Дуже часто малігнізуються виразки пілоричного і субкардіального відділів. При малігнізації відбувається подальше пригнічення секреторної функції шлунка, змінюється типовий стереотип болю; погіршується апетит, прогресує анемізація, збільшується ШОЕ. В діагностиці першорядне значення належить прицільній гастробіопсії з подальшим гістологічним дослідженням.

Рак шлунку

Рак шлунка – це злоякісна Епітеліальна пухлина слизової оболонки шлунка.

Чинники:

Екзогенні:

-біологічні(віруси)

механічні(недоброякісна їжа)

Ендогенні

-Ослаблений імунітет

-спадковість

Гастрит типу А

Симптоми раку шлунка

Рання стадія розвитку раку шлунка часто протікає без клінічних проявів, симптоматика починає розвиватися, як правило, вже при пухлини другої-третьої стадії (проростання в підслизові шари і далі).З розвитком захворювання виявляються наступні симптоми: біль в епігастрії (спочатку помірна), важкість у шлунку після прийому їжі, зниження апетиту і схуднення, нудота аж до блювоти (блювання, як правило, сигналізує про зниження прохідності шлунка – закупорці пухлиною привратникового відділу).При розвитку раку в області кардії можлива дисфагія (порушення ковтання).На третій стадії раку (коли пухлина вражає всі шари стінки шлунка аж до м'язового і серозного) виникає синдром раннього насичення. Це пов'язано зі зниженням розтяжності шлунка.При проростання пухлини в кровоносні судини можуть виник Шлункові кровотечі.

Діагностика:

-На основі клінічних скарг

-Єдиною підставою для встановлення діагнозу «рак шлунка» є результати гістологічних дослідження новоутворення.

-Наявність збільшених лімфовузлів

-УЗД органів черевної порожнини проводять для з'ясування розповсюдження пухлинного процесу

-При лабораторному дослідженні крові виявляють специфічні онкомаркери. Кал перевіряють на присутність прихованої крові

Лікування:

Променеву терапію (опромінення уражених пухлиною органів і тканин іонізуючого випромінювання) виробляють для зупинки зростання та зменшення пухлини в передопераційному періоді і в якості засобу, що пригнічує активність ракових клітин і знищення ймовірних вогнищ раку після видалення хіміотерапії.

Хіміотерапія – медикаментозне придушення зростання злоякісних утворень.. Найчастіше хіміотерапія комбінується з променевою терапією для посилення ефекту.

Хірургічне лікування також, як правило, поєднується з тим чи іншим способом придушення активності ракових клітин.

Пацієнти, що страждають на рак шлунка, Повинні добре, повноцінно харчуватися протягом усього лікування.

Цироз печінки

Цироз печінки – хронічне дифузне прогресуюче захворювання печінки, яке проявляється структурною перебудовою її паренхіми у вигляді вузликової трансформації і фіброзу, внаслідок некрозу гепатоцитів, появою шунтів між портальною і центральними венами в обхід гепатоцитів з розвитком портальної гіпертензії і наростаючої печінкової недостатності

Етіологія. Серед причин розвитку цирозу печінки ведуче місце займають інфекції, хронічний вплив вірусів (віруси гепатиту В, С, дельта), тривале вживання алкоголю. Цироз печінки викликають токсичні речовини(зокрема, хлорвмістимі розчинники, інсектициди), деякі медикаменти (метотрексат, і інші).

Патогенез. Ведучим в патогенезі цирозу печінки є мостовидні некрози в її паренхімі. При мостовидному некрозі зникають гепатоцити печінкових пластинок. Ці некрози порушують нормальну регенерацію печінки, оскільки замість померлих гепатоцитів розвивається сполучна тканина, яка розділяє дольку на декілька неправильних частин – несправжніх дольок.

Кровопостачання гепатоцитів в новоутворених несправжніх дольках погіршується, розвивається гіпоксія, а в умовах дії етіологічного фактору запалення і гіпоксії вони гинуть.

Клінічна картина.

Одним з найбільш раннніх проявів цирозу печінки є:

-Астенічний або астеновегетативний синдром Він включає в себе слабість, зниження

працездатності, підвищену стомлюваність, подразливість, пригнічення настрою.

-Мезенхімально-запальний синдром і синдроми гепатолізу В результаті некрозу гепатоцитів наростають диспепсичні симптоми, болі в правому підребір’ї, поява або посиленням свербіння шкіри, жовтяниця, посилення позапечінкових судинних знаків (печінкові долоні, судинні “зірочки”), підвищенням температури, активності трансаміназ, г-глютамінтрансамінази, 5-фракції лактатдегідрагенази в сироватці крові, показників осадкових проб (тімолової та інші)

-Диспептичний синдром і синдром хронічної мальабсорбції (зниження апетиту, гіркота в роті, відчуття переповнення шлунку, нудота, блювота, метеоризм, проноси, закрепи, стеаторея, а також ознаки недостатності вітамінів) сухість шкіри, ангулярні стоматити, малиновий язик, В12- дефіцитна анемія.

Синдром ендотоксикозу проявляється артеріальною гіпотензією, лейкоцитозом, поліклональною гіпергамаглобулінемією.

Синдром печінкової енцефалопатії - порушення знешкодження аміаку і інших токсинів, що поступають з кишечника. Початкова її стадія проявляється лімфопенією, подразливістю, головними болями, порушенням почерку, спецтранзиторною депресією, сповільненням мови. В пізній стадії відмічається сонливість, неадекватна поведінка, тремор, ступор, кома.

-Геморагічний синдром розвивається в результаті зниження білково-синтетичної функції печінки, і як наслідок зменшення кількості альбумінів, фібриногену, протромбіну, а також кількості тромбоцитів. Він проявляється судинними зірочками, геморагіями, носовими кровотечами.Гепатолієнальний синдром, що супроводжується тромбоцитопенією, лейкопенією, анемією поліетіологічного генезу (внаслідок підвищеної руйнуючої здатності селезінки, та кровотеч з варикозно розширених вен).

Діагностика.

Клінічний аналіз крові з визначенням коцентрації гемоглобіна, кількості лейкоцитів, тромбоцитів, ретикулоцитів. При цьому виявляється анемія при, синдромі гіперсиленізму – панцитопенія, підвищення ШОЕ, лейкоцитоз – в період загострення і лейкопенія в період компенсації. Біохімічне дослідження крові з визначенням рівня:білірубіну і його фракцій – при цирозі печінки відмічається гіпербілірубінемія з зібільшенням як кон’югованої так і некон’югованої фракції,альбуміну, глобуліну, загального білка і імуноглобулінів в сироватці крові. Для цирозу печінки характерні гіпоальбумінемія, гіпер л2 і гамма-глобулінемія, гіперіммуноглобулінемія. УЗД, комп’ютерна томографія

Лікування

Усім хворим на цироз печінки рекомендований щадний режим з обме­женням фізичного навантаження. Призначають дієту. Категорично заборонено вживання алкоголю, виключаються гепатоток- сичні препарати (антидепресанти, транквілізатори, наркотики та ін.). Забо ­ роняється проведення бальнео- і фізіопроцедур, інсоляції, вакцинацій. 1 щоденне введення глюкози. есенціале. Гепабене. анаболічні стерої­ди (ретаболіл/Вітамінотерапія).

Жовчнокам'яна хвороба

Хвороба характеризується наявністю у жовчному міхурі або (і) в жовчних протоках каменів, (конкрементів).

Етіологія та патогенез

застій жовчі у жовчному міхурі.a лкогольними захворюваннями печінки. Інфекція. ожиріння, гіподинамія, дієта з великим вмістом холестерину, похилий вік, жіноча стать, цукровий діабет, хронічні інфекції жовчних шляхів.

Клінічна картина.

Основним симптомом є напад сильного болю у правому підребер’ї - жовчна колька. Біль має ріжучий, нестерпний характер. Він починається раптово й іррадіює у праве плече, шию, під праву лопатку. спостерігаються напруження черевних м’язів у правому підребір’ї, нудота, блювання, здуття живота, підвищується температура тіла. може виникати жовтяниця.

Для діагностики жовчнокам’яної хвороби застосовують методи холецистографії та ультразвукової діагностики (УЗД). Метод УЗД є інформативним у 95-98 % випадків.

Лікування.

Невідкладна допомога у разі виникнення жовчної кольки полягає у введенні антиспастичних засобів, зокрема по 1 мл 0,1%го розчину атропіну сульфату та 0,2 % платифіліну гідротартрату підшкірно. Іноді призначають наркотичні препарати (2 мл 1%-го розчину промедолу тощо). Ефективною є правобічна чи подвійна паранефральна новокаїнова блокада.

Хронічний панкреатит

Хронічний панкреатит -це запальне захворювання підшлункової залози довгостроково рецидивуючого перебігу, що характеризується поступовим патологічних змін її клітинної структури і розвитком функціональної недостатності.

 Причини

зловживання алкоголем і жовчнокам'яна хвороба. Розвиток хронічного запалення підшлункової залози. застосування лікарських засобів. Хронічний панкреатит розрізняють по тяжкості перебігу та структурних порушень (важкий, середньої тяжкості і легкий). Протягом захворювання виділяють стадії загострення, ремісії і нестійкої ремісії.