Зарубіжна політико-правова доктрина

 

Розгляд праць таких мислителів як Ж. Боден, Дж. Локк, Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо дав можливість сформувати основні принципи політико-правової ідеології, пов’язаної з реалізацією права на державну незалежність. Згідно з концепціями мислителів, складовими чинниками державотворення мало стати утвердження державно-правового статусу етнічних територій, проблеми, пов’язані із формуванням національної ідентичності як основної складової держави.

Майбутнє української державності залежить від того, чи зможе влада забезпечити громадянам реалізацію їхніх природних прав. Саме тому теорія природного права й суспільного договору стала теоретичним обґрунтуванням становлення національної державності, проголошувала право націй на самовизначення, оскільки в ній закладено тезу про право людини змінювати такий державний порядок, де нація не може повною мірою самовдосконалюватись і розкрити власні здібності.

Дж. Локк і Ш. Монтеск’є вважають, що свобода є правом робити все, що дозволено законами. Тому, на наш погляд, проблема рамок свободи, шляхом свідомого дотримання закону, постає однією із головних в українському державотворенні.

Природно-правова традиція мала визначальний вплив на Американську і Французьку революції й зумовила виникнення держави сучасного типу - демократичної, конституційно-правової, де визначено межі свободи людини. Орієнтація на правові засади мала стати складовою ідеології вітчизняного державотворення. У майбутній українській Конституції мали знайти своє відображення основні засади держави нового типу - принцип природного права та розподілу влад, пріоритет прав людини.

Поряд з тим політико-правові методи, що супроводжували становлення державності, мали неправовий, жорстокий характер. Перспективи вітчизняного державотворення були пов’язані з тим, чи відобразить політико-правова доктрина необхідність захисту державної незалежності збройним шляхом.

Успіхи вітчизняного державотворення значною мірою залежали від ефективності державно-владного механізму. Державотворчий досвід США свідчить, що функції державного управління здійснюються розгалуженою системою спеціально створених органів. Це пов’язано з наявністю таких владних інститутів, як глава держави і уряд, парламент, а також суди. Тут формується держава, яка не допускає деспотичного використання своїх повноважень.

Поділ політико-правової думки на різноманітні, за змістом, державно-правові течії відбувався в процесі боротьби між феодалізмом і капіталізмом. Тому утворення партій зумовлене поглибленням суперечностей у державно-правових відносинах, а основним змістом їх діяльності стали вимоги такої форми державної влади, як представницько-конституційна держава, що уособлювала на практиці ідею парламентаризму. Практичне втілення ідея парламентаризму в її основних сучасних вимірах вперше знайшла саме в Англії. Йдеться про представницький характер парламенту, його діяльність на постійній основі, двопалатну структурованість, а головне - визнання за парламентом функції законотворення.

Зазначимо, що український державотворчий процес має будуватись із врахуванням особливостей парламентаризму в окремих країнах. Це стосується проблем двопалатного парламенту, визначення характеру і змісту депутатського мандату, принципу виборчої системи.

Глибина розробки зарубіжною політико-правовою думкою ідеї державності була пов’язана із ставленням як європейських мислителів, так і урядів до українського питання.

Політико-правові ідеали європейських мислителів з означеного питання носили здебільшого полемічний характер, оскільки виражали погляди й інтереси двох протилежних таборів: про- та антиросійського. Найбільш прихильною до України була німецька політико-правова думка та політичні доктрини її союзників. Предметом їх аналізу стали питання, пов’язані із відродженням української державності, та шляхи побудови незалежної Української держави.

Важливим фактором, що вплинув на формування та розвиток ідеї української державності, стала боротьба слов’янських народів за створення незалежних держав. За цих умов лідери польського визвольного руху визнали право українського народу на державну незалежність. Але уже на рубежі ХІХ - ХХ століть політико-правова ідеологія більшості діячів польського національно-визвольного руху ігнорувала право українського народу на державну незалежність й базувалася на територіальних претензіях до України. У свою чергу, політико-правові ідеали російських політичних партій не були направлені на реалізацію права української нації щодо утворення власної держави.

Державно-правові ідеали початку ХХ ст. формувалися під знаком народного представництва, закріплюючись у гаслах про необхідність скликання Установчих зборів. Доведено, що, на відміну від Заходу, ідея Установчих зборів набула в Росії значного поширення. Тому, за певних обставин, українська спільнота могла використати Установчі збори як представницький орган з метою реалізації державницького ідеалу.

З кінця ХІХ століття відбувається трансформація російської правової доктрини в напрямку від правового нігілізму до ліберальних ідей. У межах ліберальної традиції зароджується російська філософія права. Право сприймалося як умова творчої реалізації особистості. Подальший розвиток концепції природного права знайшов своє відображення в ідеї про право людини на достойне існування, реалізацію якого має забезпечити держава, що знаходимо в поглядах В. Соловйова.

Зазначені політико-правові ідеали не були безпосередньо пов’язані з проблемами вітчизняного державотворення, оскільки центральною постаттю доктрини виступав окремо взятий індивід, а не людська спільнота. Разом з тим, у контексті ідеї української державності, зазначені політико-правові ідеали мали важливе значення при умові здобуття Україною державної незалежності. Саме в дихотомії держава - особа держава має забезпечити реалізацію природних прав і свобод індивіда.

Становлення доктрини вітчизняного державотворення значною мірою було зумовлене формою державного правління в Росії. Російська влада не спромоглася гармонізувати державно-правові відносини шляхом переходу до конституціоналізму і, як наслідок, вдосконалити форму правління. Відсутність правових, легальних основ для розвитку ідеології вітчизняного державотворення мала негативний вплив на процес становлення Української держави.