Поняття частки у статутному (складеному) капіталі господарського товариства

Слід вказати на відмінності у цивілістичному та у господарському розумінні корпоративних прав та поняття «частки». Так, у ЦК України поняття корпоративних прав взагалі відсутнє. Натомість реалізовано ідею про те, що тільки частка у статутному (складеному) капіталі господарського товариства як сукупність майнових прав учасника є об’єктом цивільних прав та обороту, а немайнові права учасників господарського товариства (включаючи особисте немайнове право участі) набуваються на підставі придбання частки.

У ГК України (ст. 167), а також у Законі України «Про акціонерні товариства» (ст.2) корпоративні права визнаються єдиною сутністю, що має економічний зміст. Поняття частки у статутному (складеному) капіталі господарського товариства, в свою чергу, слугує засобом, що дозволяє застосувати у правовому регулюванні відступлення корпоративних прав правила відчуження речей. Як уявляється, цей підхід є більш адекватним правовій природі корпоративних прав господарського товариства, зокрема, ТОВ та ТДВ. Однак при цьому слід враховувати, що:

- по-перше, права не є речами, вони мають зобов’язальну природу;

- по-друге – корпоративні права не є тотожними класичним майновим правам, включаючи право вимоги у грошовому зобов’язанні. Адекватне сприйняття специфічної природи частки полягає у розумінні того, що частку неможливо механічно вирізати із системи корпоративних координат шляхом присвоєння їй речового статусу. Адже обіг корпоративних прав (частки) опосередковується волею господарського товариства та його учасників і та залежить від їх дій (що буде показано нижче).

Право учасника ТОВ (ТДВ) розпорядитися своєю часткою суміщається із переважними правами інших учасників на її придбання

Відповідно до положень ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», ст. 147 ЦК України учасник ТОВ має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Однак відчуження учасником ТОВ своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства, тобто у статуті ТОВ може існувати заборона на відступлення частки особам, які не є учасниками товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Частка учасника ТОВ може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим ТОВ воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до ст. 144 ЦК України.

Питання про момент переходу частки до її набувача

Частка у статутному капіталі ТОВ (ТДВ) новому набувачеві може бути передана:

- на виконання договору (купівлі-продажу, міни, дарування, застави тощо);

- у порядку спадкоємництва (правонаступництва). Відповідно до ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» частка у статутному капіталі ТОВ переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст. 148 ЦК України;

- за рішенням суду;

- шляхом внесення до статутного капіталу іншого господарського товариства.

Проблемним питання у всіх вищевказаних процедурах, на яке немає однозначної відповіді ні в законодавстві, ні в роз’ясненнях вищих судових органів, ні в юридичній літературі, є питання про те, з якого моменту частка вважається переданою її набувачу. Необхідність визначити цей момент пояснюється тим, що перехід частки співпадає із набуттям можливості реалізувати корпоративні права, пов’язані із часткою. Крім цього, якщо частка передається на підставі договору, саме з цього моменту обов’язки продавця чи іншої особи, що відчужує частку, перед її набувачем можна вважати виконаними.

Оскільки у корпоративній практиці частка у статутному капіталі ТОВ (ТДВ) найчастіше передається (відступається) на підставі договору, проаналізуємо питання переходу права на частку у ситуації її повного оплатного відступлення відповідно до договору купівлі-продажу. Зрозуміло, що у випадку позадоговірного придбання частки питання про момент її переходу до набувача повинне вирішуватися по аналогії.

Існують щонайменше три варіанти відповіді на питання про те, з якого моменту корпоративні права (частка) господарського товариства вважаються такими, що передані набувачу за договором:

- з моменту передачі-прийняття корпоративних прав (частки) згідно з укладеним договором про відступлення корпоративних прав (частки) безвідносно до того, чи було прийняте рішення вищим органом товариства (зборами учасників) про вихід учасника, який корпоративні права (частку) відступив, та про прийняття до складу учасників товариства особи, яка набула корпоративні права (частку), а також безвідносно до того, чи внесені та зареєстровані відповідні зміни до статуту товариства;

- з моменту проведення зборів учасників господарського товариства, на яких приймається рішення про вихід з товариства учасника, який відступає корпоративне право, прийняття до товариства особи, на користь якої відступається корпоративне право (частка), а також про внесення відповідних змін до установчого документу товариства;

- з моменту державної реєстрації нової редакції статуту господарського товариства, в якому фіксується змінений склад його учасників. Як уявляється, останній підхід є найбільш обґрунтованим - виходячи із правової природи корпоративних прав, необхідності забезпечення управлінських та інших інтересів учасників господарського товариства, а також інтересу товариства як юридичної особи на легітимність складу учасників у процесі обігу корпоративних прав та зважаючи на юридичне значення державної реєстрації змін до установчого документу товариства і статусу інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі.

Вищевказаний підхід, однак, не в повній мірі підтримується вищими судовими інстанціями – ВС України та ВГС України, які в своїх рекомендаційних документах спираються на положення цивільного законодавства (зокрема, ЦК України), для змісту якого є характерним домінування приватно - правових засад, зокрема:

- у регулюванні договірних відносин цілком очевидною є тенденція максимально реалізувати засадничий для цивільного права принцип свободи договору. Такий же підхід застосовується і до договорів відступлення корпоративних прав;

- в ігноруванні або ухиленні від визнання значення публічних процедур та публічних елементів у статусі юридичних осіб приватного права, якими в ЦК України саме і визнаються господарські товариства як вид підприємницьких товариств (ст.ст. 81,87 ЦК України).

Крім цього, у ЦК України вирізняється чітка тенденція до впровадження договірних конструкцій, за якими передається право власності на речі, у сферу тих договірних відносин, що виникають стосовно інших об’єктів. Прикладом саме і слугує заміна інституту договору відступлення майнових прав інститутом договору їх купівлі-продажу (ч. 2 ст. 656 ЦК України), або ж інституту договору відступлення корпоративних прав інститутом договору купівлі-продажу частки (ст. 147 ЦК України). Для договорів, що опосередковують оборот речей (договір купівлі-продажу та інші) завжди є, були та будуть характерними посилені механізми охорони прав їх сторін, зокрема, в частині точної ідентифікації моменту переходу права власності на відчужену річ відповідно до умов договору чи приписів закону.

Вищевикладене підтверджується судовою практикою вирішення конфліктних ситуацій, що виникають у зв’язку із передачею частки у ТОВ (ТДВ). В разі, якщо після придбання особою частки (корпоративних прав ТОВ або ТДВ) загальні збори учасників тривалий час не скликаються для прийняття рішення про внесення змін до статуту товариства у зв’язку зі зміною складу учасників, новий учасник ТОВ може пред’явити в суд позов до товариства (відповідач у справі), у якому просити суд зобов’язати товариство в особі його виконавчого органу скликати загальні збори учасників товариства, на яких розглянути питання про внесення змін до статуту товариства у зв’язку зі зміною складу учасників такого товариства. Такий спір є корпоративним, а отже буде розглядатися відповідно до ГПК України господарським судом за місцезнаходженням товариства.

Слід мати на увазі, що в разі, якщо вище зазначений позов пред’явить учасник, який володіє більше як 20% голосів, господарський суд може відмовити в задоволені такого позову, мотивуючи це тим, що стаття 61 Закону України «Про господарські товариства» надає учасникам, які володіють більш як 20% голосів, право самостійно скликати позачергові загальні збори учасників у разі, якщо голова товариства не виконує їх вимоги (такий підхід ґрунтується на аналогії з п.23 Постанови Пленуму ВС України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року №13).

Просити суд зобов’язати державного реєстратора зареєструвати зміни до статуту товариства, пов’язані зі зміною складу учасників товариства, учасник такого товариства може лише після того, як державний реєстратор неправомірно відмовить товариству у реєстрації змін до статуту товариства пов’язаних зі зміною складу учасників товариства, затверджених рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказаний спір є адміністративним, а тому повинен розглядатися за правилами КАС України.

 

Правове регулювання зміни складу учасників ТОВ (ТДВ)