ТОП 10:

Дивідендні відносини у товаристві з обмеженою відповідальністю (товаристві з додатковою відповідальністю)



У законодавстві України є відсутньою імперативна вказівка на періодичність виплати частки прибутку господарськими товариствами (за винятком АТ). Таким чином, ТОВ та ТДВ мають можливість самостійно встановлювати таку періодичність відповідно до правил, зафіксованих у їх статутах. Вирішення цього питання відноситься до компетенції вищого органу управління ТОВ та ТДВ. Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції зборів ТОВ належить, серед інших питань, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку. Наведена стаття, відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про господарські товариства», застосовується також і до ТДВ[9].

Підстави та процедура звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами

Згідно з ст. 96 ЦК України та ст. 57 Закону України «Про господарські товариства» учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Як вказується у ст. 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна ТОВ, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі ТОВ припиняє його участь у товаристві.

Слід вказати, що використання моделі звернення стягнення на частину майна ТОВ, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами повинне відбуватися у вигляді певної послідовності етапів. По-перше, у випадку недостатності майна у прямого боржника (тобто в учасника) кредитори повинні звернутися з відповідними вимогами до ТОВ (чи ТДВ) як до субсидіарного боржника. Лише у випадку відмови від виконання законних вимог кредиторів вони, по-друге, набувають права звернутися до суду виходячи із встановленої законом підвідомчості справ з позовом до додаткового боржника (ТОВ чи ТДВ) про сплату боргу чи про виділ відповідного майна. І лише на підставі судового рішення виникають достатні підстави для здійснення в якості третього етапу державною виконавчою службою примусових дій стосовно майна, що на праві власності належить ТОВ (ТДВ), в якому учасник-боржник має частку.

Правила виплати вартості частки у випадку виходу учасника із ТОВ(ТДВ)

Відповідно до положень ст. 148 ЦК України учасник ТОВ має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Оскільки законодавець не визначив форму повідомлення учасником товариства про свій вихід, на практиці сформувався підхід про те, що учасник подає в канцелярію ТОВ чи поштою рекомендованим (цінним) листом з повідомленням про вручення нотаріально засвідчену заяву про свій вихід із ТОВ (ТДВ). День, наступний за днем отримання ТОВ відповідної заяви і буде першим днем строку, встановленого законодавством чи статутом ТОВ.

При цьому, відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю йому сплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу учасника. Крім того учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Постає питання про те, що ж собою являє майно ТОВ та як визначається його вартість? Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Слід відзначити, що крім майна у вказаному вище розумінні будь-який суб’єкт господарювання має також і боргові зобов’язання, які також повинні враховуватись під час визначення суми коштів, належної до сплати учаснику, який вибув з товариства.

Що стосується вартості майна товариства, яке лягає в основу розрахунку суми виплат такому учаснику, то ні в ЦК України, ні в Законі України «Про господарські товариства» поняття «вартості майна» не визначено. Відсутнє таке поняття і в інших нормативно-правових актах України. Тому для правильного розуміння існуючих підходів у визначенні вартості майна товариства необхідно звернутися до судової практики.

Так, у п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13 (надалі – Постанова № 13) зазначено, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно до його частки в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Також Верховний Суд звернув увагу на важливий критерій, який може суттєво вплинути на розмір виплати учаснику при його виході з товариства, – це повнота внесення учасником вкладу до статутного капіталу товариства. У згаданій Постанові № 13 зазначено, що у разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Аналогічний підхід щодо визначення вартості частини майна товариства міститься і в п. 3.7. Рекомендацій Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28 грудня 2007 р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», де зазначено, що в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Виходячи з вищезазначеного обґрунтованою для товариства буде виплата учаснику, який виходить, лише частки у чистих активах товариства, розрахованої на підставі даних його балансу. У вище згаданих Рекомендаціях ВГСУ вказав на статті активу і пасиву балансу, які повинні враховуватись при визначенні вартості чистих активів товариства.

Також ВГСУ роз'яснив, що будь-який учасник ТОВ має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна. На практиці ринкова вартість майна визначається шляхом проведення експертної оцінки.

Тобто, як бачимо, вартість майна для розрахунку розміру виплат учаснику може визначатися виходячи з показників фінансової звітності товариства або за результатами експертної оцінки.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Зрозуміло, що передача майна в натурі породжує для ТОВ зобов’язання по нарахуванню податку на додану вартість. Крім того, слід враховувати вимоги податкового законодавства до справедливої (звичайної) ціни при розрахунку бази для оподаткування вказаним вище податком.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

 

 


[1]ВВР України. – 1993. - № 39. - Ст.383.

[2]До набуття 6 червня 2011 р. чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва» від 21 квітня 2011 р. мінімальний розмір статутного капіталу ТОВ становив 1 мінімальну заробітну плату. Для ТДВ мінімальний розмір статутного капіталу не встановлювався.

[3]Суворов Н.С. Об юридических лицах по римскому праву. – М.: Статут, 2000. – с. 125-126.

[4]ВВР України. – 2009. - № 19. - Ст.263.

[5]Суперечності судової практики з цього питання знайшли своє відображення Рішенні КС України від 5 лютого 2013 р. № 1-рп/2013 та у окремій думці судді Лилака Д.Д. стосовно цього Рішення.

[6]КС України у Рішенні від 5 лютого 2013 р. № 1-рп/2013 вказав, що при визначенні повноважності загальних зборів учасників Товариства та результатів голосування за прийняття їх рішень враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом Товариства. При цьому протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства - незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів.

[7]Іншу точки зору див.: Кравчук В. Вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю: проблемні питання /Володимир Кравчук // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 1. - С. 11 - 14.

[8]Детальніше про проблемні питання діяльності вищого органу ТОВ із одним учасником див.: Костенко Л. І один у полі воїн, або Як провести збори з одним учасником /Леся Костенко // Бухгалтерія. - 2011. - № 38 - С. 77-79.

[9]Така правова позиція підтримується Мінюстом України (лист від 10.06.2011 р. № 379-0-2-11-8.1, опубліковано: Бухгалтерія. – 2011. - № 36. - С. 50).







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.207.254.88 (0.006 с.)