Західноукраїнський економічний район

До складу району входять Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська та Чернівецька області. Це - найбільший район в Україні за площею (158 км² або 26,1% території України) і другий за кількістю населення (13,2 млн чол., або 26,0%) після Донецько-Придніпровського. Західноукраїнський район розташований поблизу географічного центру Європи, має зручне транспортне сполучення як із східноєвропейськими, так і центральноєвропейськими державами. Водночас район досить віддалений від основної металургійної бази України, від чорноморських портів. Він має різноманітні корисні копалини, сприятливі агрокліматичні умови, лісові багатства, значні трудові ресурси. Це зумовило спеціалізацію району на переважно неметаломісткому, працемісткому машинобудуванні, гірничодобувній, хімічній промисловості, багатогалузевому агропромисловому комплексі, легкій і лісовій промисловості. Західноукраїнський район веде перед в Україні за валовим обсягом продукції сільського господарства (30%), в першу чергу – за виробництвом цукрового буряку (43%); за виробництвом товарів народного споживання в легкій промисловості (28%), особливо тканин (39%).

Природні передумови. Західноукраїнський район має найбільш складну геологічну будову порівняно з іншими районами країни. Його східна частина розташована на Волино-Подільській плиті, південно-західна зайнята Карпатською гірською системою. З північного сходу Карпати відокремлюються Передкарпатським передовим прогином, з південного заходу – Закарпатським прогином. Саме з тектонічними прогинами пов’язані найбільш важливі поклади корисних копалин. З Передкарпатським прогином пов’язані родовища нафти (Долина, Борислав, Надвірна), газу (Дашава, Більче-Волиця), калійних солей (Калуш, Стебник), кухонної солі (Дрогобич), сірки (Роздол), озокериту, мінеральних вод. Закарпатський прогин багатий на кухонну сіль (Солотвин), поліметали, алуніти, барит.

Корисні копалини платформної частини району не такі різноманітні й багаті. Тут найбільше значення має Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн, а також родовища фосфоритів в Придністров’ї (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька області). На півночі району є поклади торфу. Район багатий на сировину для будівельної промисловості.

Контрасти геологічної будови району зумовили його рельєфну неоднорідність. Заболочені низини Полісся межують із сильно розчленованою річково-яружною системою поверхні Волинської, Подільської й Придніпровської височин. Гірська система Карпат певним чином впливає на особливості розміщення сільського господарства, транспортної мережі, системи розселення.

Агрокліматичні умови сприятливі для сільського господарства. Західноукраїнський район найкраще забезпечений вологою, порівняно з іншими реґіонами, континентальність клімату тут не так виявляється. Але якість ґрунтів дещо гірша. Полісся зайняте дерново-підзолистими ґрунтами, природна родючість яких невисока. Гірські райони вкриті бурими лісовими ґрунтами, центральна площа Поділля – сірими лісовими, східна частина – опідзоленими чорноземами. Окремими пасмами в Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській областях вкраплюються родючі типові чорноземи. В Західноукраїнському районі зосереджені найбільші й найкращі за якістю ліси країни. Особливо виділяється Карпатський реґіон, де лісопокрита площа становить понад 40%. Із хвойних порід переважають сосна (передусім на Поліссі), ялина (насамперед у Карпатах), ялиця. З листяних – дуб, граб, береза. Західноукраїнський район розташований в трьох природних зонах – мішаних лісів (Полісся), лісостепу та гірській зоні Карпат; це зумовлює різноманітність галузевої спеціалізації сільського господарства.

Водними ресурсами, в тому числі питною водою, Західноукраїнський район забезпечений краще, ніж країна в цілому. Велике значення мають мінеральні води, які поширені по всій території району і становлять (поряд із гірськими, лісовими ландшафтами, покладами озокериту), основу рекреаційного господарства. Не тільки в Україні, а й за її межами відомі такі бальнеологічні курорти як Трускавець, Немирів, Хмільник, Моршин та інші.

За інтегральним природно-ресурсним потенціалом (22% загальноукраїнського показника) район поступається тільки Донецько-Придніпровському. Різноманітність ресурсної бази сприяла розвитку тут гірничо-хімічної промисловості, паливно-енергетичної, лісохімічної, розвиненого сільського господарства, харчової, лляної промисловості, рекреаційного комплексу.

Демографічні передумови. Західноукраїнський район характеризується значною кількістю населення взагалі й трудових ресурсів зокрема. Трудоресурсний потенціал району – цілком достатній, бо значна частина трудових ресурсів буде вивільнятися із сільського господарства зі зростанням продуктивності праці.

Демографічна ситуація в Західноукраїнському районі сприятливіша, ніж у решті реґіонів України. Природний приріст населення в районі невисокий, але тільки тут цей показник має у нас позитивне значення (Закарпатська, Івано-Франківська, Волинська, Рівненська, Львівська, Чернівецька). Області Поділля (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська) мають неґативний показник. Найвище значення приросту – в Закарпатській області (1,8‰), найнижче – у Вінницькій (-6,9‰).

Сприятливі демографічні умови району зумовлюють розвиток тут працемісткого виробництва: точне машинобудування, легка промисловість, працемісткі галузі сільського господарства. Рівень урбанізації тут нижче пересічного по Україні. Найвищий він у Львівській області (61,0%), але більшість областей мають показник менший за 50%. З великих міст тут виділяється Львів, в цілому ж у міській мережі найбільш типові середні та малі міста. Процес концентрації міського населення в Західноукраїнському районі триває досить високими темпами, що також є характерною ознакою.

Економічні передумови. Район складається з кількох історико-географічних реґіонів – Волині, Галичини, Поділля, Буковини, Закарпаття, – які в різні часи були частинами різних держав: Австро-Угорщини, Польщі, Росії, Румунії, Чехословаччини. Це стримувало внутрішньореґіональні інтеграційні процеси. З іншого боку, Галичина, що була в складі Австро-Угорщини, отримала стимул до більш раннього розвитку капіталістичних відносин, ніж інші реґіони України. Тут була збудована перша в Україні залізниця (Перемишль – Львів у 1861 р.), розвивалася гірничодобувна промисловість. Велику політичну, духовну, культурну й економічну роль в усі часи відігравав Львів, вплив якого відчувався не тільки в Галичині, але й в усій країні.

На галузеву структуру району впливає його економіко-географічне положення. Значна віддаленість від металургійної бази зумовила недоцільність розвитку тут металомісткого машинобудування, а власних значних металургійних підприємств район не має через брак сировини. Водночас близькість до європейських країн сприяє становленню плідних кооперативних зв’язків на рівні підприємств і навіть галузей, особливо в машинобудуванні, хімічній промисловості. Здавна досить тісні зв’язки існували з країнами Східної Європи, а тепер відкрилися можливості для кооперування із західноєвропейськими країнами. Цьому сприяє також розвинена мережа транзитних шляхів (залізничних, автомобільних, трубопровідних), що з’єднують Україну з Заходом.

Територіально-галузева структура народногосподарського комплексу. Питома вага Західноукраїнського району в валовому продукті країни становить 18,3%, це друге місце після Донецько-Придніпровського району. Галузева структура складається з паливно-енергетичного, машинобудівного, хімічного, лісовиробничого, агропромислового, рекреаційного комплексів, дуже розвиненої легкої промисловості. В народному господарстві поєднуються матеріаломісткі й енергомісткі (гірничо-хімічна, паливно-енергетична, лісохімічна й деревообробна, цукрова промисловості) галузі з нематеріаломісткими, працемісткими (точне машинобудування, легка промисловість). Промисловість здебільшого працює на власній сировині, але використовує й довізну (метали, газ, нафтопродукти, бавовна тощо). Взагалі галузева структура економіки району близька до структури Центральноукраїнського району, але тут значно більше розвинені галузі, пов’язані з корисними копалинами: паливно-енергетична, гірничо-хімічна.

Паливно-енергетичний комплекс представлений Львівсько-Волинським вугільним басейном, родовищами нафти й газу у Передкарпатті. Вугілля використовується переважно на місцевих теплових електростанціях, головними з них є Бурштинська й Добротворська. Буре вугілля в невеликій кількості видобувається в Закарпатті. Поклади нафти й газу видобуваються вже давно, ще з минулого сторіччя, й вони здебільшого вичерпалися. Значна кількість цих енергоресурсів приходить до реґіону з Росії. Хімія органічного синтезу Західноукраїнського району все більше орієнтується на довізну сировину. Газові родовища району входять у систему «Братерство», яка має вихід до сусідніх східноєвропейських країн.

Електроенергетична мережа, крім теплових електростанцій включає також Рівненську й Хмельницьку АЕС, гідроелектростанції в Закарпатті (Теребля-Ріцька) й на Дністрі (Дністровська ГЕС).

Машинобудівний комплекс складається з електронного й електротехнічного машинобудування, виробництва автомобілів, автокранів, сільськогосподарської техніки.

Електронне й електротехнічне машинобудування з зосереджене у Львові (телевізори, кінескопи, радіоелектронна, медична апаратура), Луцьку (електроапаратура), Рівному (електротехніка), Хмельницькому (трансформаторні підстанції), Вінниці (радіотехнічна апаратура).

Транспортне машинобудування представлене автомобільними заводами у Львові та Луцьку. Сільгоспмашинобудування є поширеною галуззю; головні центри – Львів, Ковель, Вінниця (тракторні агрегати). Технологічне обладнання для різних галузей виробництва виготовляється в Хмельницьку, Івано-Франківську.

Хімічний комплекс – багатогалузевий. Гірничо-хімічна промисловість представлена видобутком калійних і кухонних солей, сірки. Основна хімія – виробництво кислот (Новий Роздол), калійних (Калуш, Стебник) і азотних (Рівне) добрив. Успішно розвивається хімія органічного синтезу. Насамперед це Сокаль (хімічні волокна), Калуш (поліетилен). Фармацевтична промисловість зосереджена у Львові.

Легка промисловість територіально дуже поширена й представлена багатьма центрами. Це – текстильна промисловість – Тернопіль (бавовняні тканини), Рівне (лляні тканини), Луцьк (шовк); трикотажна (Львів, Івано-Франківськ); взуттєва (Львів, Івано-Франківськ, Хмельницький, Виноградів, Чернівці); швацька (Львів, Чернівці, Хмельницький). На Західноукраїнський район припадає 23% трикотажу та 27% взуття, виготовленого в країні.

Агропромисловий комплекс характеризується значним обсягом валової продукції та галузевою різноманітністю; це район зернового господарства, найбільшого в країні виробництва цукрових буряків (43% до загальноукраїнського виробництва), льонарства, овочівництва, виробництва м’яса (27%), у Закарпатті вирощується виноград.

За природними умовами, район поділяється на кілька зон сільськогосподарської спеціалізації. Полісся спеціалізується на молочно-м’ясному скотарстві, льонарстві, картоплярстві. Передкарпатська зона представлена льонарством, цукровими буряками, скотарством м’ясо-молочного напряму, свинарством. Гірська зона Карпат зайнята пасовиськами зі спеціалізацією на м’ясо-молочному скотарстві й вівчарстві.

Найбільшу територію займає лісостепова зона, яка спеціалізується на виробництві цукрових буряків, зернових культурах (пшениця, ячмінь), м’ясо-молочному скотарстві, свинарстві. Три області Поділля (Вінницька, Хмельницька і Тернопільська) виробляють 68% цукрових буряків району, 61% зерна, 42% овочів, 44% м’яса. Найбільш розвинений АПК у Вінницькій області. Закарпаття спеціалізується на виноградарстві, овочівництві, тютюнництві, м’ясо-молочному скотарстві, вівчарстві.

Харчова промисловість представлена, насамперед, виробництвом цукру. Цукрові заводи розташовані скрізь у лісостеповій зоні, але найбільше – у Вінницькій області. З інших галузей виділяється борошномельна, спиртова, овочеконсервна, м’ясна, молочна, сироварна.

Лісопромисловий комплекс – одна з найтиповіших ланок господарства Західноукраїнського району. Його підприємства розміщені в Карпатському реґіоні та Поліссі. Найбільш цінну деревину дають Карпатські ліси. У Карпатах, Передкарпатті й Закарпатті зосереджені основні потужності деревообробної промисловості: Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Дрогобич, Свалява, Ужгород, Мукачеве. В Поліському реґіоні головні центри – Рівне, Костопіль, Сарни, Ковель, Ківерці. Целюлозно-паперова промисловість розміщена в Понінці, Жидачеві, Рахові.

Промислові вузли. У районі сформовані вузли, які базуються на матеріало- й енергомісткому виробництві. Це – Червоноградський, Дрогобицько-Стебницький, Рівненський, Новороздольський, Калусько-Долинський вузли. Індустріальний профіль їх визначають вугільна, нафтова, газова, гірничо-хімічна, хімічна промисловості (як основна, так і хімія органічного синтезу), виробництво електроенергії. Особливістю цих вузлів є сильний техногенний вплив на навколишнє середовище.

До іншої групи належать Львівський, Луцький, Івано-Франківський вузли. Вони зорієнтовані на машинобудування, легку й харчову промисловість, деревообробку.

Основні проблеми удосконалення територіально-галузевої структури району. Проблемою найбільш загального характеру є помітна індустріальна відсталість більшості областей реґіонів. Це виявляється в недостатньому поки ще розвиткові галузей «верхнього поверху», особливо складного машинобудування, верстатобудування. Виробництво валового продукту на душу населення тут менше, ніж у середньому по Україні. Найбільш відсталі в своєму розвитку області – Волинська, Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Закарпатська. Нижче середнього рівня розвиток Вінницької, Івано-Франківської, Чернівецької областей. Лише Львівська область має рівень вище середнього. Отже, потенційні можливості реґіону далеко не вичерпані. При активізації інвестиційної діяльності він може розвиватися за рахунок нових потужностей в машинобудуванні, тонкій хімії й інших працемістких виробництвах.

Надається додатковий імпульс формуванню й розвитку вузлів – Вінницького, Хмельницького, Тернопільського, Чернівецького.

Передкарпатський реґіон, а також Рівненський промвузол знаходяться в зоні екологічної напруги, це проблема, яка мусить бути негайно вирішена за рахунок, зокрема, галузевого перепрофілювання. Активізації й розширенню підлягає приміська сільськогосподарська зона навколо обласних центрів і промвузлів, що збільшить виробництво овочів, молока, м’яса.