РОБОТА З ІЛЮСТРАЦІЯМИ ТА АУДІОВІЗУАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

РОБОТА З ІЛЮСТРАЦІЯМИ ТА АУДІОВІЗУАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ



Сприймання і розуміння учнями тексту відбува­ється глибше і емоційніше, якщо його читання й ана­ліз передбачають роботу з ілюстративним матеріалом. Це зумовлено передусім особливостями мислення і сприймання молодших школярів, які прагнуть до кон­кретного, образного, яскравого. Виняткову роль унаоч­нення тексту підкреслювали видатні педагоги-гуманісти Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський, Л. В. Занков та ін.

У наш стрімкий час різні види унаочнення інформації стають все більш важливим і невід'ємним засобом якос­ті її передачі не лише для дітей, а й для дорослих. Це зу­мовлено тим, що зорове сприймання, зорова пам'ять активізують асоціативне та образне мислення, мовлен­ня, стимулюють інтерес. Методикою читання у початко­вих класах передбачено широке використання ілюстра­тивного матеріалу. У нових підручниках з читання реа­лізовано цілісну концепцію ілюстративного оформлен­ня всіх навчальних книг, ідеями якої є: єдиний підхід до ілюстрування усіх підручників і водночас образотворча різноманітність ілюстративного матеріалу, доступність, наближеність до життя сучасних дітей, емоційність, можливість багатофункціонального використання.

 

Окреслимо зміст і функції ілюстративного ма­теріалу, який охоплює різні за видом ілюстрації.

1. Ілюстративний матеріал на обкладинках і форза­цахвідкриває курс читання; його не можна обминати або вважати поліграфічною прикрасою. Кожен форзац є органічною частиною змісту підручника.

Другокласники вже добре знають, що книгу можна «читати» за малюнками, що обкладинка несе багато інформації, тому ознайомлення з кожним новим підручником з читання необхідно розпочинати із всебічно розгляду усіх елементів обкладинки.

Для всіх класів витримано єдиний стиль художнього оформлення обкладинок. Центром є розміщення в арці композиції, яка розкриває тему — діти і книга — через певний сюжет. Так, форзаци у підручнику для Я класу (І частина) є безпосереднім унаочненням текстів першого розділу «Від слова — до книги». Опрацьовуючи науково-популярні оповідан­ня «Як з'явилася друкована книга», «Як жила книга за часів Київської Русі», вчитель привертає їхню увагу до малюнків першого форзацу, який може слугувати наочною опорою для стислого ознайомлення з історією книгодрукування. Друга частина підручника для З класу розпочинається розділом «Сторінки для до­питливих», тому перший форзац близький до нього за змістом. Учні можуть звертатися до розгляду форзацу як на початку вивчення розділу, так і на інших етапах роботи. Зокрема, на етапі мотивації до читання творів розділу вчитель пропонує уважно розглянути форзац і поміркувати над запитаннями: «Чому у центрі фор­зацу написано багато різних запитань? Як називають людину, що все прагне знати, до всього «допитатися»? Прочитайте прислів'я («Хто багато читає, той багато знає»). Як ви думаєте, чому саме це прислів'я надруко­ване на форзаці?» Так розгляд і аналіз зображеного слугує мотиваційною установкою для сприймання но­вого розділу.

Ілюстративний матеріал на другому форзаці є доб­рим унаочненням для проведення останнього уроку з «Читанкою». Його зміст дозволяє дітям пригадати і на­звати твори, герої яких зображені, а також узагальнити вивчене про жанри: казки, вірші, байки, оповідання.

У 4 класі ілюстративний матеріал на форзацах стає більш узагальненим. Так, у першій частині підручника на форзаці образно і водночас конкретно доказано складний шлях створення сучасної книги. Цей матеріал унаочнює, ущільнює величезну інформацію, яка у словесній формі є малодоступною для дітей. Крім того малюнки разом з підписами розширюють словниковий запас учнів, вводять у світ книгознавства і поліграфії. Цей форзац також слугує основою для творчих завдань, скажімо на тему «Як до тебе прийшла «Читанка?» та ін.

Іншу функцію виконують форзаци другої частини підручника для 4 класу, який завершує навчання читанню у початковій школі. Так, зміст першого форзацу узагальнює і систематизує, знання дітей про твори всіх жанрів, які вони читали у 2—4 класах. Назви жанрів усної народної творчості і творів українських і зару­біжних письменників написані на пелюстках фантас­тичної квітки, серединка якої складена з різних кни­жок. Цей символ образно показує дітям цілісність літературного процесу, важливість усіх жанрів. Зміст другого форзацу теж відіграє узагальнюючу і мотива­ційну роль в літературному розвитку дітей. Він має дві теми. Його домінантою є акровірш Д. Білоуса «Слово», у якому урочисто уславлено наше рідне слово; поет на­пучує дітей любити і берегти його. Друга тема форзацу: добірка прислів'їв, які утверджують універсальну цін­ність знань.

Отже, ілюстративний матеріал форзаців має знач­ний розвивальний і виховний потенціал, який необ­хідно повною мірою використати на уроках читання.

2. Унаочнення апарату орієнтування у змісті під­ручника та його структурі.Умовні позначення охоп­люють найважливіші і найбільш частотні види завдань («прочитай правильно», «з'ясуй значення слів», «про­читай, подумай»). Крім того, символ у вигляді пташки виділяє теоретичні відомості та інші тексти укладача «Читанок». Якщо діти розпочинають роботу з новим підручником, слід неодноразово звернути їх увагу на відповідність умовного позначення змісту завдання.

Структура підручників з читання для всіх початко­вих класів має єдину систему зорового розмежування назв: кожного розділу, теми, блоків «Чи уважно ти читав?» і «Пригадайте, поміркуйте». Основою ілюст­ративного матеріалу є українознавча символіка, твори українського народного мистецтва. Так, у 2 класі на­зви розділів написано на українських рушниках різних регіонів нашої країни, а тем — у рамках-віночках з польових квітів. У 2 класі цей задум реалізовано через різні зразки рослинного орнаменту. У 4 класі з цією метою використано мотиви петриківського розпису за творами відомого народного майстра Федора Панька. Звертаємо увагу вчителів на мотиваційну і прогностичну роль малюнків-заставок до розділів. Вони є своєрідною образотворчою установкою до сприймання змісту всього розділу. Тому корисно для роз­етку читацької самостійності, образного мислення пропонувати дітям на основі уважного розгляду цих малюнків висловлювати припущення щодо зв'язку назви розділу, малюнка-заставки до нього і змісту творів, які до нього відносяться. Завершуючи читання розділу, варто знову розглянути заставку. Якщо вчи­тель звертає увагу на художнє оформлення структури підручника, це поступово виховує у дітей культуру сприймання навчальної книги як цілісності текстової і художньо-ілюстративної частин.

3. Багатофункціональність ілюстративного мате­ріалу до творів.За ним проводяться: вибіркове читан­ня, переказ, характеристики дійових осіб, різні творчі роботи, розвиток усного мовлення. Розглядаючи малюнки, діти засвоюють їх художню мову, вчаться розрізняти кольори і відтінки, композицію, план; з'ясовують роль пейзажу, емоційну тональність (дра­матичний, героїчний, ліричний, гумористичний чи сатиричний малюнок).

За величиною і способом розташування у підручни­ках можна виділити такі групи малюнків: 1) оборонні, які розташовані вздовж текстів. Вони переважно ілюст­рують одиничні об'єкти віршованих творів; 2) великі сюжетні (0,5 сторінки), що ілюструють основні події тексту; 3) малюнки-розвороти, які наче з'єднують дві сторінки, близькі за змістом чи темою, наприклад, вірші одного автора, вірші різних авторів на одну тему тощо; вони виконують не лише зображувальну, а й уза­гальнюючу функції.

Варто привернути увагу дітей до того, що малюнки до художніх творів і науково-пізнавальних оповідань відрізняються. Так, малюнки до художніх творів підсилюють образність опису, а в ілюстраціях до науково-полярних творів переважає реалістичність зображення, що унаочнює предмет чи явище за суттєвими ознаками.

Зміст ілюстративного матеріалу, що є у підручниках з читання, дозволяє встановлювати в процесі роботи над твором такий взаємозв'язок між ілюстраціями і текстами: від малюнка до тексту; від тексту до малюнка, від малюнка до малюнка (з метою їх порівняння) – й межах одного малюнка (сюжет, кольори, настрій дійових осіб тощо). Деякі вчителі не надають належного значення роботі з малюнками, спеціально не навчають учнів «читати» ілюстрацію, обмежено використовують завдання на зіставлення текстової і образотворчої інформації, розгляд малюнків здійснюється переваж­но після читання тексту.

З метою повноцінної реалізації методичних функ­цій ілюстрацій рекомендуємо такі види завдань:

—знаходження уривку, який відповідає зображе­ному на малюнку: «Який епізод казки зображено на малюнку?» («Лисичка-кума» І. Франка);

—конкретизація, доповнення прочитаного новою інформацією, наприклад: «Що нового ви дізналися про стародавні часи, розглядаючи малюнок?» («Наші предки слов'яни» Олександра Олеся);

—образне уявлення прочитаного: «Розгляньте, якою зображено Улянку. Чи такою ви уявляли дівчин­ку?» («Лісовою стежкою» О. Донченка); «Як зобразив художник політ Ікара?» (міф «Дедал та Ікар»);

—виховання позитивних почуттів, оцінних су­джень (краси, радості, співпереживання, осуду): «Яке почуття викликає у вас зображене на малюнку?» («Красиві слова і красиве діло» В. Сухомлинського); «Як передає художник своє ставлення до дійових осіб байки?» («Зозуля і півень» Л. Глібова), «Як на малюн­ку передано красу ранньої осені?» («Рідні краєвиди» Д. Чередниченка);

—поглиблення розуміння прочитаного на основі зі­ставлення його з малюнком: «Зіставте малюнок із віршем. Чи відповідає зображене змістові?» («Дівчин­ка і море» А. Качана);

—зорова опора для структурування тексту на час­тини і відтворення прочитаного: «Розгляньте малюн­ки. Які частини тексту вони ілюструють?» («Ловись рибко!» Я. Стельмаха); «До якої частини тексту немає малюнка?» («Біда навчить» Лесі Українки); «Розгляньте , якими зображено Лисицю і Вовка; як передано хитрість і підступність Лисиці і простодушність Вовка?» (п'єса-казка «Лисиця, що впала з неба» Н Шейко-Медведєвої);

—- розповідь за малюнком: «Розгляньте малюнок. Складіть за ним розповідь про те, як відбувається репетиція звірів-артистів» («Веселі артисти» О. Вишні);

- самостійне формулювання запитань до малюнка: .Розгляньте малюнок. Які запитання ви б поставили до нього?» («Ярослав Мудрий» Олександра Олеся).

 

Крім малюнків-ілюстрацій до текстів, у всіх підруч­никах є портрети поетів і письменників. У другому класі діти мають можливість розглянути 26 кольоро­вих портретів, у третьому — 12, у четвертому — 15. Портрети розміщено у контексті відомостей про ав­торів творів. У процесі первинного розгляду, а потім і узагальнення прочитаних творів добре ще раз привер­нути увагу учнів до портретів: яким саме зображено ав­тора, чи бачили діти інші його зображення тощо.

У підручнику для 4 класу є кілька слайдів, що зба­гачують знання дітей фактичним матеріалом, викли­кають особливий інтерес: фотографії обкладинок книг різних жанрів; пам'ятника засновникам Києва, площі Ринок у Львові, Національного музею Тараса Шевчен­ка в Києві, фото Лесі Українки в національному вбранні. Сприймання фотографій відрізняється тим, що зображене є достовірним, а тому важливо, якщо є можливість, прокоментувати ці об'єкти.

До фотографії «Площа Ринок у Львові» є завдання: «Будьте дослідниками! Дізнайтеся, скільки років на­раховує історія Львова». Перша документальна згадка про Львів датується 1256 р. Заснував місто галицько-волинський князь Данило Романович і назвав його на честь сина Лева. Центром давньоруського Львова була сучасна площа Старий Ринок. Цю площу і зараз на­зивають серцем Львова. (За виданням: Б. В. Мельник. Вулицями старовинного Львова. — Л.: Світ, 2001. – с. -20.)

Розгляд пам'ятника засновникам Києва можна доповнити інформацією про те, що він побудований на честь1500-річчя заснування міста і називається «Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь». Цю велику скульптуру створили художник В. Бородай та архітектор М. Фещенко.

Підручники для 4 класу збагачено репродукціями 8 картин (серія «Діти очима художника»), які тематично пов'язані зі змістом окремих розділів, За жанром це портрети, пейзажі, натюрморт і сюжети-картини відомих художників.

 

Дмитро Ліхачов, відомий діяч російської культур» влучно сказав, що живопис — це поезія, яку бачать, але не чують, а поезія — це живопис, який чують, але не ба­чать. На уроках читання сприймання художнього сло­ва і живопису поєднане за змістом і часом, що сприяє естетичному розвитку дітей. За таких умов вони мо­жуть сказати: «Бачу картину, намальовану поетом».

Організовуючи розгляд учнями картини, бажано актуалізувати міжпредметні зв'язки, зокрема, з уроками образотворчого мистецтва та мови. Як відомо, основним образотворчим і виразним засобом живопису є колір. За допомогою кольорових нюансів художник передає стан і настрій зображеного, своє ставлення до нього. З уроків образотворчого мистецтва діти вже знають, що кольори поділяються на теплі і холодні, що вони можуть бути легкими і важкими. Наприклад, легкими вважають жовтий, блакитний, а важкими — темно-коричневий, темно-вишневий кольори. Близькі (споріднені) — жовтий, червоний, далекі (контраст­ні) — зелений, фіолетовий тощо.

 

Керуючи розглядом картин, вчитель ставить за мету активізувати почуттєву сферу, образне мислення, мов­лення дітей, збагатити загальну культуру. Цьому сприяє аналіз насичення картини кольорами, компо­зиції картини: пози, одяг, рухи персонажів; вираз об­личчя, прийоми, які використав художник для виді­лення головного, передачі свого ставлення, роль дета­лей і контрасту, визначення загального тону, настрою картини.

 

Проаналізуємо художні особливості картин — пор­третів дітей. Перша з них — «Дівчинка-книголюбка (художник В. Хабаров). Художник розмістив дівчинку в центрі картини. Вона сидить у глибокому синьому кріслі. Очевидно, невипадково, що на картині на приглушуному тлі світлим кольором виділено обличчя і футболку дівчинки. Вона не піднімає очей, не звертає уваги на незручність пози, видно, що не встигла прибрати ковзани... Все це ніби промовляє до глядача —книжка зараз для дівчинки найцікавіше на світі. Картина передає зосереджене, одухотворене занурення у світ книги, що викликає у глядачів теплі почуття до читачки. Розташування цієї ілюстрації поміж творів роздлу «Рости книголюбом» емоційно утверджує радість спілкування з гарною книгою, бо «дружба з книгою це свято».

 

Репродукцію картини Е. Камінськоіі «Моя сестрич­ка» розміщено у темі «Пригоди і захоплення твоїх ро­весників». На картині зображено дівчинку 6—7 років,яка захоплена малюванням. Юну художницю нама­льовано на тлі синюватої стіни, яка обвішана малюн­ками. Це ніби її особиста виставка. Що дівчинка любить малювати? Які фарби переважають на її ма­люнках? Привертаємо увагу дітей, як саме зображено героїню картини. Знову спостерігаємо прийом виділен­ня головного. Світлим кольором зображено ніжне, до­бре обличчя дівчинки, блакитні очі. Вона задумливо дивиться на глядачів. Може, юна художниця мріє про новий сюжет, адже в руках у неї наготові пензлик? Вираз обличчя дівчинки, її поза дуже природні, роз­куті. Біля її ніг довірливо розлігся рудий песик. Кар­тина дихає теплом, любов'ю митця до цієї милої ди­тини. За ілюстраціями портретів корисно запропо­нувати дітям скласти творчі розповіді (наприклад, доповнити побачене: як звуть дівчинку, песика, де вона живе, про що думає).

У розділі «Сторінки історії» діти читають просте, емоційне оповідання «Гвардії Савочка» Ю. Збанацького. Перегукується з ним репродукція картини М-Д. Козина «Земляк». Ця двофігурна композиція ху­дожника передає хвилюючий епізод воєнного лихо­ліття — зустріч воїна і дитини, яка опинилась серед руїн після бою. Бувалий солдат бережйо тримає на колінах тендітну фігурку босого, голодного хлопчика і Умає про своє, сокровенне. Може, він згадує свій дім, дітей, може, його переповнює почуття гіркоти за втрати, яких було дуже і дуже багато... Хлопчика худож-зображує з великим співчуттям. Багато інформації передають спостережливим глядачам деталі к тини: як їсть хлопчик, як він тримає хліб; вдалині видно розбитий німецький танк (мабуть, був запеклий бій, і наші солдати перемогли). У солдата виглядає з-за спини автомат — отже, він звичайний піхотинець який у Велику Вітчизняну війну проміряв своїми ногами тисячі й тисячі кілометрів. Завершуючи розгля" картини, можна запропонувати дітям поміркувати на запитаннями: «Хто ж є земляком: хлопчик для солда та чи солдат для хлопчика? Чому художник назвав картину саме «Земляк», а не «Земляки»?» У складанні розповіді за картиною цікаво запропонувати дітям роз-горнути уявний сюжет «післядії», тобто придумати варіанти продовження зображеного сюжету.

Репродукцію картини Валентини Виродової-Готьє «Хлопчики» (1984) вміщено після вірша М. Рильсько­го «Ким хочеш бути, хлопчику, в житті?» Художниця малює хлопчиків, які на мить зупинились серед квіту­чого лугу, що освітлений сонцем. Радість життя підкреслено кольором: переважають блакитний і зеле­ний кольори (мрійливість, життєствердження). Білосніжний песик, вірний друг хлопчаків, мабуть, весело гавкає, бо один з них повернувся до песика і сміється. Цей сюжет картини показує дитячу безпо­середність, безтурботність. На яскравому тлі картини контрастно виділяється фігурка старшого хлопчика у синьому костюмі, який серйозно вдивляється у щось, чого ми не бачимо. Можливо, художниця хоче цим сказати, що у житті є різні настрої і багато незвіданого. Чорнявий хлопчик тримається спокійно, впевнено, очевидно, у нього врівноважений характер.

Отже, синьо-зелений квітучий луг утверджує ра­дість сонячного дня, фігурки хлопчиків згармонізо-вані у кольорі та русі, що підкреслює близькість світо­сприймання і почуттів дітей. До цієї картини можна запропонувати учням завдання на розвиток уяви. «Придумайте, про що хлопчики можуть розмовляти. Уявіть, що ви йдете їм назустріч. Про що б ви запитая один одного? Якби намалювати героїв картини на бе­резі річки, що тоді треба буде змінити на малюнку?»

Картина сучасної художниці Галини Кириленко - Баранникової «На тренуванні» розкриває світ днтячих захоплень у спорті. Створюючи картину на цю тему, художниця ретельно вивчала реальні сцени тренуван-приглядаючись до характерних рухів юних фігурантів, роблячи багато замальовок. На картині бага-Р Фігурна сюжетна композиція відображає момент тренування дітей різного віку, яких охоплює бажання пасиво кататися на льоду. Розглядаючи картину, учні омітять, що юні фігуристи катаються по-різному: рщий хлопчик впевнено, маленькі діти трошки роз­гублено. Художниця по-різному зображує їхні пози, виразність рухів, одяг. Як вдягнені хлопчики, а дівча­та? Дітей зображено у той момент, коли тренер їм щось пояснює. Нехай учні висловляться, що, на їхню думку, говорить тренер юним фігуристам.

У кольоровій гамі картини художниця викорис­товує різні відтінки синього і блакитного кольорів. Доцільно, щоб діти поміркували, чому саме цей колір переважає на картині. Де колір яскравіший? За до­помогою яких ліній передано рухи дітей? Складаючи розповідь за картиною, учні помітять напис на бар'єрі льодового поля «Москва — Олімпіада-80», який за­свідчує, що художниця хотіла зафіксувати реальну подію — Всесвітню спортивну олімпіаду, що відбулася в Москві.

Особливу роль відіграє в естетичному і мовленнє­вому розвитку дітей сприймання й аналіз натюрморту Катерини Білокур «Богданівські яблука». Його роз­гляд може мати самостійне значення, а також бути компонентом створення інтегрованого образу осінніх яблук. Адже ілюстрацію розміщено поряд з прекрас­ною поезією Андрія Малишка «Яблука».

Натюрморт написала Катерина Василівна Білокур (1900—1961) — жінка незвичайної долі й виняткового таланту. Все життя вона присвятила малюванню кві­тів, плодів рідної землі, увічнюючи їх на полотнах, "-віти вона вважала очима землі, вінцем краси. Наді­лена унікальним даром тонко сприймати світ природи, вона — самоучка — так малювала квіти і плоди, що, вони промовляли до глядачів, наче живі.

Розглядаючи натюрморт, діти помічають піднесений колорит картини. Біло-рожеві яблука на тлі селянської хустки в центрі картини урочисто світяться своєю прозорістю. Тут вдало передано простір, глибин картини. Окрім того, знизу і з боків яблука обраадлев гілками ніжного яблуневого цвіту, а вгорі зображев пташок. Цим художниця ніби розказує про гармонію світі природи, передає своє захоплення красою, заклв кає нас не порушувати її чарівність.

У другій частині підручника для 4 класу діти розглядають репродукції пейзажів відомих українських художників.

На картині Володимира Яценка «Рання весна» зображено розлив весняної води, яка затопила ліс і дійшла до хати, що видніється вдалині. Тут переважає блакит­ний колір, який передає глибину неба, що плавно зли­вається з темно-синьою водою. Хоча сонця на картині не видно, деталі картини засвідчують, що день по-справжньому сонячний. Світлі плями на деревах, світло, що ллється крізь гілля дерев, показують, що краєвид звеселяє яскраве сонце. Тіні дерев на тихій воді, нерухо­мий човен ще раз підкреслюють тишу і благодать весня­ного дня. Особливо виділяються білі-білі берізки. Поєднання на картині землі і неба наче утверджує, що високе і земне в природі гармонізує єдність світу, роз­криває поезію цієї пори року в такому звичайному куточ­ку рідної землі. Картина викликає у глядачів світлі по­чуття очікування справжньої весни. Ось-ось вода відійде у своє русло, і все навкруги зазеленіє, розквітне.

У цьому ж розділі діти читають знаменитий уривок з твору Миколи Гоголя «Чудовий Дніпро», який є гімном величавої ріки. Поряд, на розвороті, учні ба­чать репродукцію картини Архипа Куїнджі «.Місячна ніч на Дніпрі». На ній зображено тиху українську ніч, про це говорить нерухомий силует вітряка, вихопле­ний із темряви скупим світлом місяця. Тишу і спокій передає місячна доріжка, що застигла на широкій гладіні річки. Уважно розглядаючи картину, діти змо­жуть помітити відтінки чорного кольору. Це підкрес­люють золотисті плями місячного сяйва, переходи чор­ного кольору в темно-фіолетовий, темно-темно коричневий. Саме ці переходи дозволяють глядачу розрізнити небо і берег ріки, які зливаються вдалині.

Порівнюючи художній опис Дніпра Миколи Гоголя живописне зображення річки Архипа Куїнджі, діти можуть зробити висновок про те, як засобами слова і живопису можна по-різному створювати художній образ.

Узагальнюючи сказане, рекомендуємо вчителю таку послідовність організації роботи над картиною:

— підготовка учнів до її сприймання (розповідь про художника, час написання тощо);

— первинний розгляд картини (від загального — ко­
лорит, настрій, композиція — до деталей);

— осмислення образів і настрою зображеного;

— цілісна розповідь за картиною;

— творчі завдання, спрямовані на розвиток фантазії.

Застосування аудіовізуальних засобів у навчальному процесі стає все необхіднішим. Екранна культура (кіно, телебачення, відео) є могут­нім засобом пізнання світу і самовираження людини, джерелом її емоцій, розвитку мислення і творчості. Світ сучасної дитини не можна уявити без мас-медіа, які є потужними конкурентами вчителя і підручника як джерел інформації. Можливість дивитися програми телебачення дозволяє сучасній дитині спостерігати за проявами всіх людських почуттів і вчинків, які молод­шому школяреві самостійно важко диференціювати за принципами моралі й естетичної цінності. Щоб прилу­чити дітей до елементарної екранної культури, в уроки позакласного і класного читання доцільно включати перегляд фрагментів дитячих відеофільмів і мульт­фільмів, які дозволяють акцентувати увагу на почуттє­вій сфері сприймання побаченого, розрізнення і оціню­вання стану дійових осіб.

Багато родин зараз мають відеотеки, у яких є і ди­тячі фільми. Якщо вчитель розкриє батькам переваги колективного перегляду й обговорення кращих дитя­чих фільмів, протягом навчання у початковій школі можна буде спільними зусиллями створити «Класний кінотеатр», допомогти дітям всього класу повноцінно сприймати й оцінювати побачене.

Послідовність роботи з фільмами, як правило, охоплює три етапи: вступне слово вчителя (або у 4 класі учня, який уже бачив фільм), перегляд фільму (при-

лизно 15—20 хв), обговорення (бесіда, дискусія).

Кожна думка під час обговорення має бути доброзичливо вислухана, обмін думками і враженнями не повинен перетворитися на опитування. Ситуація спідк вання під час перегляду і обговорення має бут вільною. Як правило, діти насамперед звертають увагу на сюжет — події, пригоди. Тому доцільно, щоб гл дачі спочатку висловились щодо цього, а вже потім відбувся аналіз власне почуттів, вчинків героїв. Наступним є обговорення прийомів, які використав режисер у побудові фільму. Скажімо, як розпочато фільм, як зображено позитивного і негативного героїв як змінювалась музика протягом фільму, з чого видно ставлення режисера до дійових осіб тощо. За перегля­нутим фільмом можна запропонувати різні творчі зав­дання: підготувати у групі до інсценізації уривок з фільму (його кульмінацію чи розв'язку); написати лист своєму другу про побачене; намалювати епізод фільму; скласти розповідь від імені героя фільму; поставити один одному запитання за побаченим тощо. Такий підхід до перегляду фільмів збагачує мовлення, по­чуттєву і мислительну сферу кожної дитини.

Не применшуючи значення виразного читання вчителя, підкреслимо важливу роль звукозапису на уроках читання. Звукозаписи (аудитивні засоби на­вчання) охоплюють касети, компакт-диски, записи радіопередач. Принагідно зазначимо, що дослідники наводять цікавий факт щодо часу зародження звуко­запису як засобу шкільного навчання. Так, у лютому 1908 року Л. М. Толстой начитав на фонограф кілька текстів для учнів Яснополянської школи. Він вважав надзвичайно корисним для учнів почути на платівках голоси видатних письменників1. Але, незважаючи на таку давню історію, звукозапис у школі, і зокрема у по­чатковій, не набув достатнього попіирення. Особливо це стосується останніх років, коли навчальні фонозаписи майже не видавалися. Водночас у сім'ї діти до­сить часто слухають касети. Тому доцільно спільно з батьками шукати можливості залучення звукозапису на уроках читання. Якщо такі можливості знаходять­ся, бажано використовувати звукозапис з різною метою: для слухання, аналізу і наслідування виразного читання; для доповнення музичним фрагментом сприймання художнього тексту, слухання народних пісень, слухання Державного Гімну України тощо. Окрім того, якщо дозволяють технічні можливості, яобре записати і прослухати виразне читання учнів, пискусії, ранки. Цей засіб не лише стимулює учнів до поліпшення якості читання, а є переконливим імпуль­сом для виявлення резервів дитячого читання.

Отже, умовами ефективного використання звуко­запису на уроках читання є: чітке визначення вчи­телем мети слухання; створення в учнів мотивації до активного сприймання; відповідна змістова і словни­кова підготовка; виділення учнями у процесі слухання певної інформації та її наступне відтворення; аналіз і обмін враженнями від прослуханого в контексті мети застосовування звукозапису.


 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.236.13 (0.034 с.)