Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Робота з ілюстраціями та аудіовізуальними засобамиСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Сприймання і розуміння учнями тексту відбувається глибше і емоційніше, якщо його читання й аналіз передбачають роботу з ілюстративним матеріалом. Це зумовлено передусім особливостями мислення і сприймання молодших школярів, які прагнуть до конкретного, образного, яскравого. Виняткову роль унаочнення тексту підкреслювали видатні педагоги-гуманісти Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський, Л. В. Занков та ін. У наш стрімкий час різні види унаочнення інформації стають все більш важливим і невід'ємним засобом якості її передачі не лише для дітей, а й для дорослих. Це зумовлено тим, що зорове сприймання, зорова пам'ять активізують асоціативне та образне мислення, мовлення, стимулюють інтерес. Методикою читання у початкових класах передбачено широке використання ілюстративного матеріалу. У нових підручниках з читання реалізовано цілісну концепцію ілюстративного оформлення всіх навчальних книг, ідеями якої є: єдиний підхід до ілюстрування усіх підручників і водночас образотворча різноманітність ілюстративного матеріалу, доступність, наближеність до життя сучасних дітей, емоційність, можливість багатофункціонального використання.
Окреслимо зміст і функції ілюстративного матеріалу, який охоплює різні за видом ілюстрації. 1. Ілюстративний матеріал на обкладинках і форзацах відкриває курс читання; його не можна обминати або вважати поліграфічною прикрасою. Кожен форзац є органічною частиною змісту підручника. Другокласники вже добре знають, що книгу можна «читати» за малюнками, що обкладинка несе багато інформації, тому ознайомлення з кожним новим підручником з читання необхідно розпочинати із всебічно розгляду усіх елементів обкладинки. Для всіх класів витримано єдиний стиль художнього оформлення обкладинок. Центром є розміщення в арці композиції, яка розкриває тему — діти і книга — через певний сюжет. Так, форзаци у підручнику для Я класу (І частина) є безпосереднім унаочненням текстів першого розділу «Від слова — до книги». Опрацьовуючи науково-популярні оповідання «Як з'явилася друкована книга», «Як жила книга за часів Київської Русі», вчитель привертає їхню увагу до малюнків першого форзацу, який може слугувати наочною опорою для стислого ознайомлення з історією книгодрукування. Друга частина підручника для З класу розпочинається розділом «Сторінки для допитливих», тому перший форзац близький до нього за змістом. Учні можуть звертатися до розгляду форзацу як на початку вивчення розділу, так і на інших етапах роботи. Зокрема, на етапі мотивації до читання творів розділу вчитель пропонує уважно розглянути форзац і поміркувати над запитаннями: «Чому у центрі форзацу написано багато різних запитань? Як називають людину, що все прагне знати, до всього «допитатися»? Прочитайте прислів'я («Хто багато читає, той багато знає»). Як ви думаєте, чому саме це прислів'я надруковане на форзаці?» Так розгляд і аналіз зображеного слугує мотиваційною установкою для сприймання нового розділу. Ілюстративний матеріал на другому форзаці є добрим унаочненням для проведення останнього уроку з «Читанкою». Його зміст дозволяє дітям пригадати і назвати твори, герої яких зображені, а також узагальнити вивчене про жанри: казки, вірші, байки, оповідання. У 4 класі ілюстративний матеріал на форзацах стає більш узагальненим. Так, у першій частині підручника на форзаці образно і водночас конкретно доказано складний шлях створення сучасної книги. Цей матеріал унаочнює, ущільнює величезну інформацію, яка у словесній формі є малодоступною для дітей. Крім того малюнки разом з підписами розширюють словниковий запас учнів, вводять у світ книгознавства і поліграфії. Цей форзац також слугує основою для творчих завдань, скажімо на тему «Як до тебе прийшла «Читанка?» та ін. Іншу функцію виконують форзаци другої частини підручника для 4 класу, який завершує навчання читанню у початковій школі. Так, зміст першого форзацу узагальнює і систематизує, знання дітей про твори всіх жанрів, які вони читали у 2—4 класах. Назви жанрів усної народної творчості і творів українських і зарубіжних письменників написані на пелюстках фантастичної квітки, серединка якої складена з різних книжок. Цей символ образно показує дітям цілісність літературного процесу, важливість усіх жанрів. Зміст другого форзацу теж відіграє узагальнюючу і мотиваційну роль в літературному розвитку дітей. Він має дві теми. Його домінантою є акровірш Д. Білоуса «Слово», у якому урочисто уславлено наше рідне слово; поет напучує дітей любити і берегти його. Друга тема форзацу: добірка прислів'їв, які утверджують універсальну цінність знань. Отже, ілюстративний матеріал форзаців має значний розвивальний і виховний потенціал, який необхідно повною мірою використати на уроках читання. 2. Унаочнення апарату орієнтування у змісті підручника та його структурі. Умовні позначення охоплюють найважливіші і найбільш частотні види завдань («прочитай правильно», «з'ясуй значення слів», «прочитай, подумай»). Крім того, символ у вигляді пташки виділяє теоретичні відомості та інші тексти укладача «Читанок». Якщо діти розпочинають роботу з новим підручником, слід неодноразово звернути їх увагу на відповідність умовного позначення змісту завдання. Структура підручників з читання для всіх початкових класів має єдину систему зорового розмежування назв: кожного розділу, теми, блоків «Чи уважно ти читав?» і «Пригадайте, поміркуйте». Основою ілюстративного матеріалу є українознавча символіка, твори українського народного мистецтва. Так, у 2 класі назви розділів написано на українських рушниках різних регіонів нашої країни, а тем — у рамках-віночках з польових квітів. У 2 класі цей задум реалізовано через різні зразки рослинного орнаменту. У 4 класі з цією метою використано мотиви петриківського розпису за творами відомого народного майстра Федора Панька. Звертаємо увагу вчителів на мотиваційну і прогностичну роль малюнків-заставок до розділів. Вони є своєрідною образотворчою установкою до сприймання змісту всього розділу. Тому корисно для розетку читацької самостійності, образного мислення пропонувати дітям на основі уважного розгляду цих малюнків висловлювати припущення щодо зв'язку назви розділу, малюнка-заставки до нього і змісту творів, які до нього відносяться. Завершуючи читання розділу, варто знову розглянути заставку. Якщо вчитель звертає увагу на художнє оформлення структури підручника, це поступово виховує у дітей культуру сприймання навчальної книги як цілісності текстової і художньо-ілюстративної частин. 3. Багатофункціональність ілюстративного матеріалу до творів. За ним проводяться: вибіркове читання, переказ, характеристики дійових осіб, різні творчі роботи, розвиток усного мовлення. Розглядаючи малюнки, діти засвоюють їх художню мову, вчаться розрізняти кольори і відтінки, композицію, план; з'ясовують роль пейзажу, емоційну тональність (драматичний, героїчний, ліричний, гумористичний чи сатиричний малюнок). За величиною і способом розташування у підручниках можна виділити такі групи малюнків: 1) оборонні, які розташовані вздовж текстів. Вони переважно ілюструють одиничні об'єкти віршованих творів; 2) великі сюжетні (0,5 сторінки), що ілюструють основні події тексту; 3) малюнки-розвороти, які наче з'єднують дві сторінки, близькі за змістом чи темою, наприклад, вірші одного автора, вірші різних авторів на одну тему тощо; вони виконують не лише зображувальну, а й узагальнюючу функції. Варто привернути увагу дітей до того, що малюнки до художніх творів і науково-пізнавальних оповідань відрізняються. Так, малюнки до художніх творів підсилюють образність опису, а в ілюстраціях до науково-полярних творів переважає реалістичність зображення, що унаочнює предмет чи явище за суттєвими ознаками. Зміст ілюстративного матеріалу, що є у підручниках з читання, дозволяє встановлювати в процесі роботи над твором такий взаємозв'язок між ілюстраціями і текстами: від малюнка до тексту; від тексту до малюнка, від малюнка до малюнка (з метою їх порівняння) – й межах одного малюнка (сюжет, кольори, настрій дійових осіб тощо). Деякі вчителі не надають належного значення роботі з малюнками, спеціально не навчають учнів «читати» ілюстрацію, обмежено використовують завдання на зіставлення текстової і образотворчої інформації, розгляд малюнків здійснюється переважно після читання тексту. З метою повноцінної реалізації методичних функцій ілюстрацій рекомендуємо такі види завдань: —знаходження уривку, який відповідає зображеному на малюнку: «Який епізод казки зображено на малюнку?» («Лисичка-кума» І. Франка); —конкретизація, доповнення прочитаного новою інформацією, наприклад: «Що нового ви дізналися про стародавні часи, розглядаючи малюнок?» («Наші предки слов'яни» Олександра Олеся); —образне уявлення прочитаного: «Розгляньте, якою зображено Улянку. Чи такою ви уявляли дівчинку?» («Лісовою стежкою» О. Донченка); «Як зобразив художник політ Ікара?» (міф «Дедал та Ікар»); —виховання позитивних почуттів, оцінних суджень (краси, радості, співпереживання, осуду): «Яке почуття викликає у вас зображене на малюнку?» («Красиві слова і красиве діло» В. Сухомлинського); «Як передає художник своє ставлення до дійових осіб байки?» («Зозуля і півень» Л. Глібова), «Як на малюнку передано красу ранньої осені?» («Рідні краєвиди» Д. Чередниченка); —поглиблення розуміння прочитаного на основі зіставлення його з малюнком: «Зіставте малюнок із віршем. Чи відповідає зображене змістові?» («Дівчинка і море» А. Качана); —зорова опора для структурування тексту на частини і відтворення прочитаного: «Розгляньте малюнки. Які частини тексту вони ілюструють?» («Ловись рибко!» Я. Стельмаха); «До якої частини тексту немає малюнка?» («Біда навчить» Лесі Українки); «Розгляньте, якими зображено Лисицю і Вовка; як передано хитрість і підступність Лисиці і простодушність Вовка?» (п'єса-казка «Лисиця, що впала з неба» Н Шейко-Медведєвої); —- розповідь за малюнком: «Розгляньте малюнок. Складіть за ним розповідь про те, як відбувається репетиція звірів-артистів» («Веселі артисти» О. Вишні); - самостійне формулювання запитань до малюнка:.Розгляньте малюнок. Які запитання ви б поставили до нього?» («Ярослав Мудрий» Олександра Олеся).
Крім малюнків-ілюстрацій до текстів, у всіх підручниках є портрети поетів і письменників. У другому класі діти мають можливість розглянути 26 кольорових портретів, у третьому — 12, у четвертому — 15. Портрети розміщено у контексті відомостей про авторів творів. У процесі первинного розгляду, а потім і узагальнення прочитаних творів добре ще раз привернути увагу учнів до портретів: яким саме зображено автора, чи бачили діти інші його зображення тощо. У підручнику для 4 класу є кілька слайдів, що збагачують знання дітей фактичним матеріалом, викликають особливий інтерес: фотографії обкладинок книг різних жанрів; пам'ятника засновникам Києва, площі Ринок у Львові, Національного музею Тараса Шевченка в Києві, фото Лесі Українки в національному вбранні. Сприймання фотографій відрізняється тим, що зображене є достовірним, а тому важливо, якщо є можливість, прокоментувати ці об'єкти. До фотографії «Площа Ринок у Львові» є завдання: «Будьте дослідниками! Дізнайтеся, скільки років нараховує історія Львова». Перша документальна згадка про Львів датується 1256 р. Заснував місто галицько-волинський князь Данило Романович і назвав його на честь сина Лева. Центром давньоруського Львова була сучасна площа Старий Ринок. Цю площу і зараз називають серцем Львова. (За виданням: Б. В. Мельник. Вулицями старовинного Львова. — Л.: Світ, 2001. – с. -20.) Розгляд пам'ятника засновникам Києва можна доповнити інформацією про те, що він побудований на честь1500-річчя заснування міста і називається «Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь». Цю велику скульптуру створили художник В. Бородай та архітектор М. Фещенко. Підручники для 4 класу збагачено репродукціями 8 картин (серія «Діти очима художника»), які тематично пов'язані зі змістом окремих розділів, За жанром це портрети, пейзажі, натюрморт і сюжети-картини відомих художників.
Дмитро Ліхачов, відомий діяч російської культур» влучно сказав, що живопис — це поезія, яку бачать, але не чують, а поезія — це живопис, який чують, але не бачать. На уроках читання сприймання художнього слова і живопису поєднане за змістом і часом, що сприяє естетичному розвитку дітей. За таких умов вони можуть сказати: «Бачу картину, намальовану поетом». Організовуючи розгляд учнями картини, бажано актуалізувати міжпредметні зв'язки, зокрема, з уроками образотворчого мистецтва та мови. Як відомо, основним образотворчим і виразним засобом живопису є колір. За допомогою кольорових нюансів художник передає стан і настрій зображеного, своє ставлення до нього. З уроків образотворчого мистецтва діти вже знають, що кольори поділяються на теплі і холодні, що вони можуть бути легкими і важкими. Наприклад, легкими вважають жовтий, блакитний, а важкими — темно-коричневий, темно-вишневий кольори. Близькі (споріднені) — жовтий, червоний, далекі (контрастні) — зелений, фіолетовий тощо.
Керуючи розглядом картин, вчитель ставить за мету активізувати почуттєву сферу, образне мислення, мовлення дітей, збагатити загальну культуру. Цьому сприяє аналіз насичення картини кольорами, композиції картини: пози, одяг, рухи персонажів; вираз обличчя, прийоми, які використав художник для виділення головного, передачі свого ставлення, роль деталей і контрасту, визначення загального тону, настрою картини.
Проаналізуємо художні особливості картин — портретів дітей. Перша з них — «Дівчинка-книголюбка (художник В. Хабаров). Художник розмістив дівчинку в центрі картини. Вона сидить у глибокому синьому кріслі. Очевидно, невипадково, що на картині на приглушуному тлі світлим кольором виділено обличчя і футболку дівчинки. Вона не піднімає очей, не звертає уваги на незручність пози, видно, що не встигла прибрати ковзани... Все це ніби промовляє до глядача —книжка зараз для дівчинки найцікавіше на світі. Картина передає зосереджене, одухотворене занурення у світ книги, що викликає у глядачів теплі почуття до читачки. Розташування цієї ілюстрації поміж творів роздлу «Рости книголюбом» емоційно утверджує радість спілкування з гарною книгою, бо «дружба з книгою це свято».
Репродукцію картини Е. Камінськоіі «Моя сестричка» розміщено у темі «Пригоди і захоплення твоїх ровесників». На картині зображено дівчинку 6—7 років,яка захоплена малюванням. Юну художницю намальовано на тлі синюватої стіни, яка обвішана малюнками. Це ніби її особиста виставка. Що дівчинка любить малювати? Які фарби переважають на її малюнках? Привертаємо увагу дітей, як саме зображено героїню картини. Знову спостерігаємо прийом виділення головного. Світлим кольором зображено ніжне, добре обличчя дівчинки, блакитні очі. Вона задумливо дивиться на глядачів. Може, юна художниця мріє про новий сюжет, адже в руках у неї наготові пензлик? Вираз обличчя дівчинки, її поза дуже природні, розкуті. Біля її ніг довірливо розлігся рудий песик. Картина дихає теплом, любов'ю митця до цієї милої дитини. За ілюстраціями портретів корисно запропонувати дітям скласти творчі розповіді (наприклад, доповнити побачене: як звуть дівчинку, песика, де вона живе, про що думає). У розділі «Сторінки історії» діти читають просте, емоційне оповідання «Гвардії Савочка» Ю. Збанацького. Перегукується з ним репродукція картини М-Д. Козина «Земляк». Ця двофігурна композиція художника передає хвилюючий епізод воєнного лихоліття — зустріч воїна і дитини, яка опинилась серед руїн після бою. Бувалий солдат бережйо тримає на колінах тендітну фігурку босого, голодного хлопчика і Умає про своє, сокровенне. Може, він згадує свій дім, дітей, може, його переповнює почуття гіркоти за втрати, яких було дуже і дуже багато... Хлопчика худож-зображує з великим співчуттям. Багато інформації передають спостережливим глядачам деталі к тини: як їсть хлопчик, як він тримає хліб; вдалині видно розбитий німецький танк (мабуть, був запеклий бій, і наші солдати перемогли). У солдата виглядає з-за спини автомат — отже, він звичайний піхотинець який у Велику Вітчизняну війну проміряв своїми ногами тисячі й тисячі кілометрів. Завершуючи розгля" картини, можна запропонувати дітям поміркувати на запитаннями: «Хто ж є земляком: хлопчик для солда та чи солдат для хлопчика? Чому художник назвав картину саме «Земляк», а не «Земляки»?» У складанні розповіді за картиною цікаво запропонувати дітям роз-горнути уявний сюжет «післядії», тобто придумати варіанти продовження зображеного сюжету. Репродукцію картини Валентини Виродової-Готьє «Хлопчики» (1984) вміщено після вірша М. Рильського «Ким хочеш бути, хлопчику, в житті?» Художниця малює хлопчиків, які на мить зупинились серед квітучого лугу, що освітлений сонцем. Радість життя підкреслено кольором: переважають блакитний і зелений кольори (мрійливість, життєствердження). Білосніжний песик, вірний друг хлопчаків, мабуть, весело гавкає, бо один з них повернувся до песика і сміється. Цей сюжет картини показує дитячу безпосередність, безтурботність. На яскравому тлі картини контрастно виділяється фігурка старшого хлопчика у синьому костюмі, який серйозно вдивляється у щось, чого ми не бачимо. Можливо, художниця хоче цим сказати, що у житті є різні настрої і багато незвіданого. Чорнявий хлопчик тримається спокійно, впевнено, очевидно, у нього врівноважений характер. Отже, синьо-зелений квітучий луг утверджує радість сонячного дня, фігурки хлопчиків згармонізо-вані у кольорі та русі, що підкреслює близькість світосприймання і почуттів дітей. До цієї картини можна запропонувати учням завдання на розвиток уяви. «Придумайте, про що хлопчики можуть розмовляти. Уявіть, що ви йдете їм назустріч. Про що б ви запитая один одного? Якби намалювати героїв картини на березі річки, що тоді треба буде змінити на малюнку?» Картина сучасної художниці Галини Кириленко - Баранникової «На тренуванні» розкриває світ днтячих захоплень у спорті. Створюючи картину на цю тему, художниця ретельно вивчала реальні сцени тренуван-приглядаючись до характерних рухів юних фігурантів, роблячи багато замальовок. На картині бага-Р Фігурна сюжетна композиція відображає момент тренування дітей різного віку, яких охоплює бажання пасиво кататися на льоду. Розглядаючи картину, учні омітять, що юні фігуристи катаються по-різному: рщий хлопчик впевнено, маленькі діти трошки розгублено. Художниця по-різному зображує їхні пози, виразність рухів, одяг. Як вдягнені хлопчики, а дівчата? Дітей зображено у той момент, коли тренер їм щось пояснює. Нехай учні висловляться, що, на їхню думку, говорить тренер юним фігуристам. У кольоровій гамі картини художниця використовує різні відтінки синього і блакитного кольорів. Доцільно, щоб діти поміркували, чому саме цей колір переважає на картині. Де колір яскравіший? За допомогою яких ліній передано рухи дітей? Складаючи розповідь за картиною, учні помітять напис на бар'єрі льодового поля «Москва — Олімпіада-80», який засвідчує, що художниця хотіла зафіксувати реальну подію — Всесвітню спортивну олімпіаду, що відбулася в Москві. Особливу роль відіграє в естетичному і мовленнєвому розвитку дітей сприймання й аналіз натюрморту Катерини Білокур «Богданівські яблука». Його розгляд може мати самостійне значення, а також бути компонентом створення інтегрованого образу осінніх яблук. Адже ілюстрацію розміщено поряд з прекрасною поезією Андрія Малишка «Яблука». Натюрморт написала Катерина Василівна Білокур (1900—1961) — жінка незвичайної долі й виняткового таланту. Все життя вона присвятила малюванню квітів, плодів рідної землі, увічнюючи їх на полотнах, "-віти вона вважала очима землі, вінцем краси. Наділена унікальним даром тонко сприймати світ природи, вона — самоучка — так малювала квіти і плоди, що, вони промовляли до глядачів, наче живі. Розглядаючи натюрморт, діти помічають піднесений колорит картини. Біло-рожеві яблука на тлі селянської хустки в центрі картини урочисто світяться своєю прозорістю. Тут вдало передано простір, глибин картини. Окрім того, знизу і з боків яблука обраадлев гілками ніжного яблуневого цвіту, а вгорі зображев пташок. Цим художниця ніби розказує про гармонію світі природи, передає своє захоплення красою, заклв кає нас не порушувати її чарівність. У другій частині підручника для 4 класу діти розглядають репродукції пейзажів відомих українських художників. На картині Володимира Яценка «Рання весна» зображено розлив весняної води, яка затопила ліс і дійшла до хати, що видніється вдалині. Тут переважає блакитний колір, який передає глибину неба, що плавно зливається з темно-синьою водою. Хоча сонця на картині не видно, деталі картини засвідчують, що день по-справжньому сонячний. Світлі плями на деревах, світло, що ллється крізь гілля дерев, показують, що краєвид звеселяє яскраве сонце. Тіні дерев на тихій воді, нерухомий човен ще раз підкреслюють тишу і благодать весняного дня. Особливо виділяються білі-білі берізки. Поєднання на картині землі і неба наче утверджує, що високе і земне в природі гармонізує єдність світу, розкриває поезію цієї пори року в такому звичайному куточку рідної землі. Картина викликає у глядачів світлі почуття очікування справжньої весни. Ось-ось вода відійде у своє русло, і все навкруги зазеленіє, розквітне. У цьому ж розділі діти читають знаменитий уривок з твору Миколи Гоголя «Чудовий Дніпро», який є гімном величавої ріки. Поряд, на розвороті, учні бачать репродукцію картини Архипа Куїнджі «.Місячна ніч на Дніпрі». На ній зображено тиху українську ніч, про це говорить нерухомий силует вітряка, вихоплений із темряви скупим світлом місяця. Тишу і спокій передає місячна доріжка, що застигла на широкій гладіні річки. Уважно розглядаючи картину, діти зможуть помітити відтінки чорного кольору. Це підкреслюють золотисті плями місячного сяйва, переходи чорного кольору в темно-фіолетовий, темно-темно коричневий. Саме ці переходи дозволяють глядачу розрізнити небо і берег ріки, які зливаються вдалині. Порівнюючи художній опис Дніпра Миколи Гоголя живописне зображення річки Архипа Куїнджі, діти можуть зробити висновок про те, як засобами слова і живопису можна по-різному створювати художній образ. Узагальнюючи сказане, рекомендуємо вчителю таку послідовність організації роботи над картиною: — підготовка учнів до її сприймання (розповідь про художника, час написання тощо); — первинний розгляд картини (від загального — ко — осмислення образів і настрою зображеного; — цілісна розповідь за картиною; — творчі завдання, спрямовані на розвиток фантазії. Застосування аудіовізуальних засобів у навчальному процесі стає все необхіднішим. Екранна культура (кіно, телебачення, відео) є могутнім засобом пізнання світу і самовираження людини, джерелом її емоцій, розвитку мислення і творчості. Світ сучасної дитини не можна уявити без мас-медіа, які є потужними конкурентами вчителя і підручника як джерел інформації. Можливість дивитися програми телебачення дозволяє сучасній дитині спостерігати за проявами всіх людських почуттів і вчинків, які молодшому школяреві самостійно важко диференціювати за принципами моралі й естетичної цінності. Щоб прилучити дітей до елементарної екранної культури, в уроки позакласного і класного читання доцільно включати перегляд фрагментів дитячих відеофільмів і мультфільмів, які дозволяють акцентувати увагу на почуттєвій сфері сприймання побаченого, розрізнення і оцінювання стану дійових осіб. Багато родин зараз мають відеотеки, у яких є і дитячі фільми. Якщо вчитель розкриє батькам переваги колективного перегляду й обговорення кращих дитячих фільмів, протягом навчання у початковій школі можна буде спільними зусиллями створити «Класний кінотеатр», допомогти дітям всього класу повноцінно сприймати й оцінювати побачене. Послідовність роботи з фільмами, як правило, охоплює три етапи: вступне слово вчителя (або у 4 класі учня, який уже бачив фільм), перегляд фільму (при- —лизно 15—20 хв), обговорення (бесіда, дискусія). Кожна думка під час обговорення має бути доброзичливо вислухана, обмін думками і враженнями не повинен перетворитися на опитування. Ситуація спідк вання під час перегляду і обговорення має бут вільною. Як правило, діти насамперед звертають увагу на сюжет — події, пригоди. Тому доцільно, щоб гл дачі спочатку висловились щодо цього, а вже потім відбувся аналіз власне почуттів, вчинків героїв. Наступним є обговорення прийомів, які використав режисер у побудові фільму. Скажімо, як розпочато фільм, як зображено позитивного і негативного героїв як змінювалась музика протягом фільму, з чого видно ставлення режисера до дійових осіб тощо. За переглянутим фільмом можна запропонувати різні творчі завдання: підготувати у групі до інсценізації уривок з фільму (його кульмінацію чи розв'язку); написати лист своєму другу про побачене; намалювати епізод фільму; скласти розповідь від імені героя фільму; поставити один одному запитання за побаченим тощо. Такий підхід до перегляду фільмів збагачує мовлення, почуттєву і мислительну сферу кожної дитини. Не применшуючи значення виразного читання вчителя, підкреслимо важливу роль звукозапису на уроках читання. Звукозаписи (аудитивні засоби навчання) охоплюють касети, компакт-диски, записи радіопередач. Принагідно зазначимо, що дослідники наводять цікавий факт щодо часу зародження звукозапису як засобу шкільного навчання. Так, у лютому 1908 року Л. М. Толстой начитав на фонограф кілька текстів для учнів Яснополянської школи. Він вважав надзвичайно корисним для учнів почути на платівках голоси видатних письменників1. Але, незважаючи на таку давню історію, звукозапис у школі, і зокрема у початковій, не набув достатнього попіирення. Особливо це стосується останніх років, коли навчальні фонозаписи майже не видавалися. Водночас у сім'ї діти досить часто слухають касети. Тому доцільно спільно з батьками шукати можливості залучення звукозапису на уроках читання. Якщо такі можливості знаходяться, бажано використовувати звукозапис з різною метою: для слухання, аналізу і наслідування виразного читання; для доповнення музичним фрагментом сприймання художнього тексту, слухання народних пісень, слухання Державного Гімну України тощо. Окрім того, якщо дозволяють технічні можливості, яобре записати і прослухати виразне читання учнів, пискусії, ранки. Цей засіб не лише стимулює учнів до поліпшення якості читання, а є переконливим імпульсом для виявлення резервів дитячого читання. Отже, умовами ефективного використання звукозапису на уроках читання є: чітке визначення вчителем мети слухання; створення в учнів мотивації до активного сприймання; відповідна змістова і словникова підготовка; виділення учнями у процесі слухання певної інформації та її наступне відтворення; аналіз і обмін враженнями від прослуханого в контексті мети застосовування звукозапису.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; просмотров: 501; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.227.183.161 (0.012 с.) |