Уроки-інсценізащї за п'єсами-казками

У початкових класах учні читають три п'єси-казки: «Бабусина пригода» Олександра Олеся, «Гуси-лебеді» Н. Куфко і «Лисиця, що впала з неба» Н. Шейко-Медведєвої. Термін п'єса прийшов з французької мови і буквально означає — «частина, шматок». Його літературне значення є синонімом поняття «драма» — твір, у якому події відтворюються через вчинки і розмови (діалоги і монологи) персонажів. Термін п'єса увійшов у літературний словник порівняно недавно — у XX ст. П'єса одночасно належить до театрального мистецтва і до літератури, бо тексти п'єси є основою спектаклю, але може читатися і як самостійний твір. П'єса поділяється на дії — закінчені частини твору і епізоди в них. У тексті є ремарки (від фр.— «позначка, примітка») — авторські пояснення, що містять стислу характеристику обставин дії, зовнішності та поведінки дійових осіб.

Ознайомлення молодших учнів з п'єсами відбувається на основі достатнього досвіду читання народних і авторських казок. Тому для дітей доступним є пояснення сутності цього жанру через порівняння його найважливіших ознак із казкою. Зокрема, учні дізнаються, що зміст п'єси передано через розмови дійових осіб. У тексті є описи місць, де відбувається дія, інколи — слова ведучого. Дійові особи говорять діалогами і монологами. Ознайомлення з цим жанром розпочинається у З класі, де діти читають віршовані казки Олександру Олеся і Н. Куфко. Мова казок легка, з чіткими римами, їх сюжет добре зрозумілий читачам. Це сприяє тому, що основна увага у сприйманні тексту зосереджується на виразності читання, характеристиці дійових осіб. А саме це допомагає добре уявити й інсценізувати текст. Перш ніж читати ці твори, необхідно привернути увагу дітей до назви розділу: п'єси-каз-ки — це казки, написані у вигляді п'єс. Оскільки побудова твору для дітей є незвичною, слід організувати її аналіз. Зокрема, під керівництвом учителя читачі знаходять всі структурні елементи тексту: їх розташування на сторінці, перелік дійових осіб, опис місця дії, слова дійових осіб, пояснення автора щодо їх поведінки. Після цього вчитель коротко розповідає про автора. Олександр Олесь відомий дітям як автор поезій про природу. Тут він постає як автор дитячої п'єси, яку створив для свого сина. Згодом цей твір став широковідомий українським дітям, бо входив до змісту шкільних читанок попередніх видань.

Автором казки «Гуси-лебеді» є Ніна Броніславівна Куфко. Це нове прізвище для вчителів і дітей. Н. Куфко народилася у 1915 р. їй випало на долю пережити чимало випробувань: війна, голод, життя поза Україною. Вона довгий час працювала вчителем, керівником шкільного театру в школах Києва. Спілкуючись із дітьми, відчула їх потяг до перевтілювання, інсценізації. Бідність репертуару дитячих театрів спонукала її писати дітям п'єси, обробляти для сцени відомі народні казки. Успіх вистав був таким переконливим, що видавництво «Веселка» видало збірку її п'єс-казок «Заяча криничка», до якої увійшла 21 казка. Писали про Ніну Куфко й освітянські газети.

Сюжет відомої російської казки «Гуси-лебеді» авторка переробила таким чином, що його персонажі,іх одяг, дії передано в контексті українських звичаїв, введено нові обставини, вчинки дійових осіб. Стара казка заграла новими барвами.

У 4 класі діти читають великі за обсягом уривки з п'єси-казки Нелі Семенівни Шейко-Медведєвої «Лисиця, що впала з неба», що написана за мотивами народних казок. Це український драматург, яка наодилася в м. Бориславі на Львівщині, закінчила університет. Зараз живе в Києві, її твори включено у підручники з української літератури. Як показують наші спостереження і відгуки учителів про новий зміст читання, молодші школярі охоче, натхненно розігрують п'єси, швидко запам'ятовують ролі і з допомогою дорослих показують їх у спектаклях.

Для правильного інтонування реплік дійових осіб, інсценізації прочитаного необхідно з'ясувати зміст авторських ремарок, бо вони є своєрідною установкою на сприймання та розуміння тексту. Важливо також уважно розглянути ілюстрації. Усіх дійових осіб зображено по-різному. Наприклад, Лисиця тричі з'являється перед читачем. І скрізь вона виглядає по-різному. А чому? Вовк є на чотирьох малюнках — і скрізь розгублений, дуже простодушний. Аналіз малюнків у зіставленні з епізодами тексту є ефективним прийомом розвитку художнього мислення, поглиблення сприйняття образів персонажів п'єси.

Оскільки п'єса-казка вивчатиметься протягом трьох уроків, бажано на останньому підготувати вибіркову інсценізацію прочитаного, застосовуючи характерні образні деталі, що уособлюють дійових осіб. (Наприклад, в учня, який читає слова Вовка, на голові червона шапка, дівчинка-Лисиця обв'язана картатою хусткою і т. п.)

Тема. Кожна пригода — до мудрості дорога. Уроки за п'єсою-казкою Нелі Шейко-Медведєвої «Лисиця, Що впала з неба».

Мета. Закріпити знання дітей про п'єсу як жанр; Домогтись розуміння побудови тексту п'єси, привернути увагу до ролі слів автора; вчити розрізняти і характеризувати позитивних і негативних дійових осіб за їхніми висловами, вчинками; удосконалювати уміння виразно читати репліки персонажів; інсценізувати тексти; висловлювати оцінні судження; порівнювати зображення дійових осіб на малюнках і в тексті твору.

1. Мотиваційна і змістова підготовка учнів до опрацювання твору.

У ході бесіди вчитель актуалізує знання дітей про поняття, пов'язані із темою уроку:

— Які п'єси-казки ви читали? Чи дивилися п'єси у театрі, по телевізору? Які особливі прикмети має п'єса-казка? Поміркуємо разом, що треба, щоб показати на сцені п'єсу. (Для цього потрібна участь багатьох людей насамперед режисера і артистів. Потрібні і відповідні костюми, музика та інше.) Звернемося до теми уроку «Кожна пригода — до мудрості дорога» і назви твору.

Як ви вважаєте, чи не криється у самій назві п'єси натяк на якусь незвичайну пригоду? Адже що це за дивна лисиця, що літає по небу і падає на землю? Очевидно, на читачів чекає якась цікава і хитромудра розповідь.

Твір опрацьовується протягом трьох уроків: 1 урок — дія перша; 2 урок — дія друга; 3 урок — вибіркова інсценізація прочитаної п'єси.

2. Первинне ознайомлення із змістом першої дії (читання із супровідним аналізом).

Вчитель пропонує учням знайти у підручнику новий розділ, розглянути малюнок-заставку (с. 61).

—Хто зображений на малюнку? (Лисиця, Вовк і Ворона зустрілися на засніженій галявині.) Придивіться, як вони виглядають: Лисиця гарно вдягнена і впевнено, глузливо дивиться на Вовка, Вовк — хапається за голову, а Ворона щось йому кряче. На наступній сторінці розпочинається п'єса-казка. Розглянемо, як її оформлено. Що йде за назвою? Прочитаємо вголос, хто є дійовими особами. Скільки їх? Чи звернули ви увагу, що серед дійових осіб різні тварини — свійські і дикі, а також люди. Є серед них і ті, яких ви бачили на малюнку. Далі опис дії. Слідкуйте за текстом: я почну читати, а ви потім продовжите. (Вчитель читає до ремарки «Розступаються. Чумак прицілюється».) Перевіримо, чи ви запам'ятали дійових осіб. Хто перший з'являється у п'єсі, а хто — пізніше? Що сказано автором про кожного персонажа? Запам'ятайте, що предмети, які є у персонажів, не випадкові. Кожен з них буде згадуватися по ходу п'єси. Чи всі дійові особи вже з'явились перед нами? (Ні, ще немає Лисиці.) Що трапилось далі? (Вчитель доручає читати добре під товленим учням, які мали завдання вдома прочитати частину п'єси.) Учні читають до слів «Всі. Слава!!!»

Запитання на розуміння цієї частини тексту:

— Хто і чому гнався за Вовком? Які злочини він вчинив? Як хотіли покарати злодюгу? Чому ж цього не сталося? Як ви думаєте, чому Заєць, Пастушок, Дівчина, Овечка і Чумак повірили Вовку? Як поставилися до цього Сірко та Віл?

3. Ознайомлення учнів з текстом першої дії.

Учні мовчки читають текст (до кінця першої дії). Запитання на розуміння прочитаного.

— Які слова вам незрозумілі? (Уточнюємо, як діти зрозуміли значення слів паливода, второпати, скривдженого, обмовила, несамохіть, шкутильгати.) Коли і як з'явилася Лисиця? Як Вовк сприйняв розповідь Лисиці? Як Лисиці вдається дурити Вовка? Якою у цій дії є роль Ворони? Отже, простежимо ланцюжок подій:

Вовк попався і його мають розстріляти, Вовк клянеться не їсти м'яса і бути другом і помічником, його призначають старостою. З неба падає Лисиця. Вовк її вважає немічною і годує, береже. А Лисиця?

4. Розгляд малюнків на с. 64 і с. 66.

— Які частини тексту вони ілюструють? Якими зображено дійових осіб на першому малюнку? (Вовк —розгублений, Заєць — веселий, а Віл і Сірко — сердиті, незадоволено йдуть геть.) Якою постає перед читачами Лисиця? Врахуйте, що п'єса показується глядачам,тому і малюнки наче образи зі сцени.

5. Читання в особах тексту на с. 65—66. Знайдіть першу розмову Лисиці з Вовком. Прогляньте, як Лисиця розмовляє з Вовком. А як з Вороною? Які розділові знаки у репліках кожної дійової особи? (З учні читають Уривок.) Чи сподобалось вам читання? Хто був більш переконливим? Що б ви порадили наступним читачам?

6. Тренування у швидкості орієнтування в тексті.

— Знайдіть, чиї це слова: «Постривайте! А останнє слово?!»; «А ти, я бачу, розумна пташка...»; «І він ні разу?..»; «Не добрий, а дурний!».

7. Рефлексія діяльності.

— Яким, на вашу думку, вийшов у нас урок? Що сподобалось? А що пропонуєте змінити на наступному уроці?

8. Домашнє завдання: прочитати другу дію п'єси; вибрати собі роль; поміркувати, з якою інтонацією, жестами, мімікою її краще прочитати.

На другому уроці пріоритетним завданням має бути характеристика головних дійових осіб за їх вчинками і висловлюваннями, розгляд малюнків як джерело образної і смислової інформації, порівняння зображень Лисиці, Вовка і Ворони на різних малюнках.

На третьому уроці доцільно підготувати інсценізацію уривків різним складом виконавців. Девіз цього уроку: Відкрий у собі актора!

До уроку готується відповідне обладнання (ігровий реквізит, елементи костюмів дійових осіб). Для домашнього завдання розподіляються виконавці ролей для розігрування мізансцен (сценічні дії виконавців). На уроці перед виконанням п'єси вчитель наставляє дітей щодо відповідності інтонації, пози, жестів, рухів у передачі слів героїв п'єси. Треба так організувати цей урок, щоб якомога більше дітей випробували себе в якості артиста. Для мізансцени слід відібрати найбільш виразні, яскраві уривки. (Наприклад, призначення Вовка старостою, як Лисиця впала з неба, розв'язка п'єси.)

Вчитель і глядачі заохочують «акторів», визначають, кому переконливіше вдалось зіграти роль.

9. Колективна дискусія: Який смисл передає заголовок «Кожна пригода — до мудрості дорога»? Чому навчила дійових осіб ця пригода? Від чого автор застерігає читачів? Зміст п'єси може бути доброю основою для вистави у шкільному театрі.

§ 5. УРОКИ ЗА ТВОРАМИ ПРО СВІТ ПРИРОДИ І ДИТИНСТВА

Тема. Образ дівчинки, для якої ліс, наче рідний дім. Оповідання Олеся Донченка «Лісовою стежкою» (З клас).

Мета. Розвивати уміння знаходити в тексті описи, роздуми, характеризувати головну героїню з опорою на текст і малюнок; удосконалювати уміння складат план; розвивати фантазію.

Обладнання: репродукція картини чи фотоілюстрації на тему «Золота осінь».

 

і. Мотиваційна підготовка до сприймання нової теми.

— Ми продовжуємо читати «Цікаву книгу Природи». Прочитати правильно її може той, хто не байдужий до природи, вміє спостерігати, знає звички, життя тварин, розуміється на травах, квітах. Сьогодні ви познайомитесь з дівчинкою, для якої ліс, наче рідний дім.

Про неї письменник Олесь Донченко написав книгу «Лісничиха» (1947), уривок з якої ми прочитаємо.

Олесь Донченко (1902—1954) народився на Полтавщині в сім'ї вчителів. Видав близько ста книжок і віршів, п'єс, оповідань для дітей та молоді. Цікавою є і історія створення книги «Лісничиха». Проїжджаючи якось лісом, а було це восени 1944 року, Олесь Васильович побачив, як маленька дівчинка затоптувала багаття.

— Отакі школярі! — поскаржилась вона письменнику, який допоміг їй гасити вогонь.— Розклали вогнище і пішли! А могло ж статися лихо — згорів би увесь ліс...

— А ти ж хто? — спитав здивований Олесь Васильович.

— Я — лісничиха. Комусь же треба доглядати ліс.

У розмові з'ясувалося, що батьки дівчинки загинули, а вона живе вдвох з дідусем у селі. І турбується про ліс, береже його.

Письменник раптом побачив перед собою не маленьку дівчинку, а дорослу людину, відповідальну, яка ставиться до природи як до рідного дому. Він знайшов те зерно, з якого мала прорости нова повість.

2. Артикуляційна і мовна розминка.

Робота над скоромовками:

В горішнику горішина, В сіренької горлички

горішками обвішана. Туркотливе горличко.

 

Читання на одному видоху:

 

На поляні під сосною

гарно-весело весною.

Чорний жук з-під зелен листу

дме в трубу, у голосисту.

 

— Прочитайте назву оповідання:

 

3. Читання учнями оповідання вголос і мовчки з частинами. Попереднє вправляння у правильному читанні слів: зненацька, видзвонює, прадавньої палахкотять, навпростець, вилискував.

4. Аналіз тексту з метою характеристики головної героїні та автора оповідання.

Учитель пропонує учням знайти в тексті опис зовнішнього вигляду дівчинки.

— Що ж ми дізналися про дівчинку? (Що вона школярка, їй тринадцять років, як вона була одягнена, які в неї риси обличчя, яка постава, хода, які руки, волосся.) Що ж допомогло нам уявити героїню? (Детально описано зовнішність, одяг дівчинки, використано яскраві порівняння. Наприклад, білу хустинку дівчинки автор порівнює з терен-цвітом; очі — «такі світлі й зелені, що в темряві, мабуть, блимають, як світлячки»; «кругле ніжне підборіддя схоже було на яблуко, а припечений сонцем кирпатенький ніс скидався на жовту лісову грушку»; йшла вона «легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою». Руки в дівчинки були шершаві, наче дубова кора, засмаглі і подряпані; волосся — біле і легке, як пух. Дівчинка схожа була на кульбабку.) Розберемося в її почуттях. Які слова показують, що Улянку вразив ліс? А що ще ви хотіли б дізнатися про дівчинку? Яких відомостей у тексті немає? (Про її родину, де вона живе, у якому класі вчиться.) Порівняйте текст із зображенням Улянки на малюнку. Чи такою ви її уявляли? Чи могли б ви сказати, де і коли зустрів автор цю дівчинку. (На початку жовтня, в лісі.) Що можна сказати про автора цього оповідання? (Він був надзвичайно спостережливим.) З чого ви зробили такий висновок? (Він побачив і ледве помітну лісову стежку, яка звивалася між старезних дубів, і круту гору, і прозорий струмок, і кладку із сухої деревини, і уявив усі дії дівчинки.)

5. Проглядове читання учнями кожної частин оповідання з метою доведення твердження, що ліс для Улянки і справді рідний дім. У першій і другій частинах описано зовнішність дівчинки і розповідається про те, як вона йшла лісом, а в третій частині показано її емоційний стан, захоплення змінами, що відбулися в лісі з настанням осені.

— Як дівчинка виявляє своє захоплення осіннім лісом? (Вона «наче вперше помітила, що ліс її любий вже прибрався в нову чарівну одежу».) Що ж то за чарівна одежа була? Зверніться до початку оповідання. Який період осені там названий? (Це була золота осінь, початок жовтня.) Зверніть увагу, як Улянка зверталася до берізок. (Вона називає їх сестрами-берізками, запитує: «Чи ви це, мої білокорі?») А які слова свідчать про те, що це золота осінь? («Свічками золотими палахкотять».) Як ви зрозуміли цей вислів? (Листя на березах пожовкло, стало золотим. Тихого, сонячного дня воно ніби палахкотить, відсвічує золотими вогнями-свічками.) А як передано захоплення і здивування Улянки лісом, самою осінню? («Ой, який же ти став тепер, мій лісу-брате!.. Як же ти пишно прибрався! Ось ти яка, осінь, у лісі».) Чи можна ці звертання Улянки до лісу, берізок, осені вважати її власними роздумами, міркуваннями? (Так, автор підкреслює це двома словами: «думає дівчинка».)

6. Зіставлення опису образу золотої осені в оповіданні і на малюнку.

— Ви уявили картину золотої осені в лісі через сприймання Улянки. Переконалися, що дівчинка знає ліс, любить його, милується його красою, а отже, і оберігає його. Очевидно, і ви могли б розповісти про щось подібне зі своїх спостережень.

7. Висновок з уроку.

— Звернемось до теми уроку. Якою постає Улянка в нашій уяві? Що ми дізналися про її зовнішність, ставлення до природи, мислення? Якби ви зустрілися з Улянкою, про що б хотіли запитати? Отже, ми познайомились з дівчинкою, для якої ліс, наче рідний дім. Ми маємо пам'ятати, що людина лише частинка природи, яку треба добре знати й берегти.

8. Домашнє завдання: скласти план оповідання; підготувати за ним переказ прочитаного, поміркувати, як по-іншому можна назвати оповідання; придумати продовження мандрівки Улянки-кульбабки лісом.