Навчально-педагогічна практика

Участь у дипломному спектаклі чи шоу-видовищі (з основ акторської
майстерності), підготовленому на IV курсі.

Переддипломна практика на всіх відділеннях естрадно-циркового
училища, в естрадних колективах (професійних і самодіяльних), в
музичних театрах, на телебаченні. Студент бере участь в роботі над
естрадним номером та підготовкою спектаклю-видовища як спів-
режисер. Студентам нерідко доручають всю організаційну і значну
частину творчої роботи над окремими номерами, спектаклями і
програмами.

База практики ~ бажано, щоб студент проходив переддипломну
практику в тому концертному залі (клубі, палаці культури, студії,
училищі, театральному чи естрадному колективі), де згодом він стави-
тиме свою дипломну роботу: синтетичний естрадний номер, естрад-
но-музичний спектакль чи масове театралізоване видовище.

Від ініціативи, творчої дисципліни студента, від його уміння працю-
вати з автором, акторами і постановочною частиною залежить успіх
дипломного спектаклю-видовища в даному колективі.

На п'ятому курсі обов'язковою є постановка програми в самодіяль-
ному естрадному колективі чи в естрадно-цирковій студії.
Керівництво курсу повинно забезпечити студенту необхідну консуль-
тацію, оскільки це його перша самостійна постановка.

 

Після переддипломної практики студент подає письмовий звіт про
свою роботу і розгорнуте повідомлення перед однокурсниками.

Крім звіту, в письмовій формі подаються: режисерський примірник
естрадної п'єси чи сценарію масового видовища, у постановці яких
практикант брав участь, документ про випуск спектаклю чи видовище
і характеристику роботи студента.

Постановка дипломної роботи (масове або естрадне видовище, спектакль
у музичному театрі, музично-розважальна програма на телебаченні,
естрадний спектакль, естрадний концерт, номери різних жанрів і т. д.).

Протягом десятого семестру здійснюється підготовка і постановка
дипломної роботи.

Перед її захистом студент подає декану факультету і на кафедру
режисерський примірник сценарію, творчу характеристику керівництва
естрадного чи театрального колективу, де здійснювалася постановка,
протокол обговорення і прийому естрадного спектаклю чи видовища.
Бажано представити також відгуки критиків у пресі.

Захист дипломних робіт здійснюється перед Державною екзамена-
ційною комісією за наявності таких матеріалів і документів:

- літературний сценарій естрадного спектаклю чи масового видовища;

- режисерський план дипломної постановки з відображенням най-
важливіших елементів режиського вирішення спектаклю чи видовища
(події, виражальні засоби для створення необхідної атмосфери, темпо-
ритми дії мізансцени, смислові та емоційні акценти, світло, музика,
шуми, кіно й відеоматеріали та ін.), з переліком виконавців, завданням
для музичного керівника, балетмейстера, хормейстера, художньо-
постановочної частини, звукорежисера та ін.;

- режисерський монтажний лист спектаклю чи видовища;

- світлова партитура;

- музично-шумова партитура;

- ескізи художньо-образного вирішення постановки та ескізи кос-
тюмів для учасників (тільки тих, що виготовлялися спеціально для
даного спектаклю чи видовища), при необхідності подається макет;

- ноти творів, спеціально написаних для дипломної постановки;

- реферат з відображенням процесу формування режисерсько-
го задуму, всього комплексу робіт і заходів, пов'язаних з його
втіленням.

У рефераті необхідно розкрити такі питання:

- співвідношення творчих і організаційних завдань у роботі над
постановкою естрадного спектаклю чи видовища;

- співвідношення художньо-творчих і педагогічних завдань у роботі
над постановкою;

- методика репетиційної роботи з художніми масовими колективами
і окремими виконавцями;

- принципи роботи з композитором, музичним керівником, балет-
мейстером, хормейстером, режисером кіно і фонових трибун, худож-
ником, звукорежисером, керівниками колективів, художньо-постановоч-
ною частиною;

- участь спонсорів, адміністрації області, району, міста, установ
культури у підготовці і проведенні спектаклю чи видовища;

- зразки афіш, програм, запрошень, буклетів, фотографій, а також
рецензії в пресі.

Після захисту дипломної постановки і складання державного екзамену
всі матеріали і документація подаються на кафедру.

Література

Алексеев А. Г. Серьезное и смешное. - М.: Искусство, 1967.

Ардов В. Е. Разговорные жанры эстрады и цирка. - М.: Искусство, 1968.

Борев Ю. П. О комическом. - М.: Искусство, 1957.

Брудный В. И. Обряды вчера и сегодня. - М.: Наука, 1968.

Бейлин А. М. Аркадий Райкин. - М.: Искусство, 1965.

Викторов А. В. Начинаем эстрадный концерт. - М.: Знание, 1974.

Виккерс Р. Б. Юрий Тимошенко и Ефим Березин. - М.: Искусство, 1982.

Василинина И. Клавдия Шульженко. - М.: Искусство, 1979.

ВершковскийЭ. В. Режиссура массовых представлений - Л.: Просвещение, 1977.

Велехова Н. А. Охлопков и театр улиц. - М.: Искусство, 1970.

Генкин Д. М. Массовые праздники. - М.: Просвещение, 1987.

Грин М. Я. Публицист на эстраде. - М.: Искусство, 1981.

Гершуни Е. П. Заметки о музыкальной эстраде. - Л.: Сов. композитор, 1963.

Гершуни Е. П. Рассказываю об эстраде. - Л.: Искусство, 1968.

Горчаков Н. М. Режиссёрские уроки Вахтангова. - М.: Искуство, 1957.

Дземидок Богдан. О комическом. - М.: Прогресс, 1974.

Дмитриев Ю. А. Эстрада и цирк глазами влюблённого. - М.: Искусство, 1971.

Дмитриев Ю. А. Леонид Утёсов. - М.: Искусство, 1982.

Довженко А. П. Собр. соч. в 4-х т. - М., 1969.

Дамаз Ж. Увлечение мюзик-холлом. - Париж, 1960.

Захава Б. Е. Мастерство актёра и режиссёра. - М.: Искусство, 1969.

Конников А. П. Мир эстрады. - М.: Искусство, 1980.

Клитин С. С. Режиссёр на концертной эстраде. - М.: Искусство, 1971.

Кузнецов Е. М. Из прошлого русской эстрады. - М.: Искусство, 1958.

Кнебель М. О. Слово в творчестве актёра. - М.: Искусство, 1954.

Курбас А. С. Статьи и воспоминания о Л. Курбасе. - М.: Искусство, 1988.

Кристи Г. В. Воспитание актёра школы Станиславского. - М.: Искусство, 1978.

Лук А. Н. О чувстве юмора и остроумии. - М.: Искусство, 1968.

Мечик Д. И. Искусство актёра на эстраде. ~ Л.: Искусство, 1972.

Мочалов Ю. А. Композиция сценического пространства. - М.: Просвещение, 1981.

Миронова М. В. и Менакер А. С. В своём репертуаре. - М.: Искусство, 1984.

Мазаев А. И. Праздник как социально-художественное явление. - М.: Наука, 1978.

Мейерхольд В. Э. Статьи, письма, речи, беседы. - М.: Искусство, 1968.

Марков П. А. Режиссура Вл. И. Немировича-Данченко в музыкальном театре. -

М.:ВТО, 1960.

Немирович-Данченко Вл. И. Театральное наследие. Статьи, речи, беседы, письма. - М.:

Искусство, 1963.

Набатов И. С. Заметки эстрадного сатирика. - М.: Искусство, 1957.

Покровский Б. А. Об оперной режиссуре. - М.: ВТО, 1973.

Попов А. Д. О художественной целостности спектакля. - М.: ВТО, 1959.

Попов А. Д. Творческое наследие. - М.: Искусство, 1979.

Ремез О. Я. Мизансцена - язык режиссёра. - М.: Искусство, 1963.

Резникович М. Ю. От репетиции к репетиции. - К.: Абрис, 1996.

Смирнов-Сокольский Н. П. Сорок пять лет на эстраде. - М.: Искусство, 1976.

Станиславский К. С. Собр. соч. - М.: Искусство, 1954 - 1961.

Синев Н. М. В жизни и на эстраде. - К.: Мистецтво, 1983.

Тихомиров В. Д. Беседы о режиссуре театрализованых представлений. - М.:

Сов. Россия, 1977.

Туманов И М. Высокая тема художника. В сборнике: Театр под открытым небом. - М.:

ВТО, 1969.

Туманов И. М. Режиссура массового праздника и театрализованого концерта. - М.:

Просвещение, 1976.

Триадский В. А. Основы режиссуры театрализованых представлений. - М.:

Просвещение, 1985.

Товстоногов Г. А. Круг мыслей. - Л.: Искусство, 1972.

Товстоногов Г. А. Зеркало сцены. - М.: Искусство, 1984.

Утёсов Л О. Спасибо, сердце. - М.: Искусство, 1978.

Уварова Е. Д. Эстрадный театр: миниатюры, обозрение, мюзик-холлы. - М.:

Искусство, 1982.

Филимонов Ю. С. Заметки о слове на эстраде. - М.: Сов. Россия, 1970.

Чечётин А. И. Основы драматургии театрализованных представлений. - М.:

Просвещение, 1981.

Чехов М. А. Литературное наследие в 2-х т. - М.: Искусство, 1986.

Шапировский Э. Б. Конферанс и конферансье. - М.: Искусство, 1970.

Шоу Б. О драме и театре. - М.: Искусство, 1963.

Эйзенштейн С. М. Избранные произведения в 6-ти т. - М.: Искусство, 1964.

Яхонтов В. Н. Театр одного актёра. - М.: Искусство, 1958.

Ярон Г. М. О любимом жанре. - М.: Искусство, 1963.

Навчальне видання

 

Валерій Павлович ЗАЙЦЕВ

РЕЖИСУРА

ЕСТРАДИ
ТА МАСОВИХ ВИДОВИЩ

Навчальний посібник
(2-е видання)

Відповідальна за випуск О.Л. Рожнова

Переклад з російської і літературна редакція Л.П. Світайло
Редагування Л.В. Московченко,
Н.О. Пашутинська
Художнє оформлення та верстка B.C. Бажина

Підписано до друку 10.11.2005 р. Формат 60x84 ¹/_Ів

Папір офсетний №1. Друк офсетний.
Ум. др. арк. 16.0. Обл. вид. арк.19.96. Тираж 1000.
Зам. № 34

Видавництво "Дакор"

04214, м. Київ, вул: Героїв Дніпра, 69

Тел/факс: [phone]

Web: www.dakor.com.ua

Email: [e-mail]

Свідоцтво серія ДК № 215 від 10.10.2000 р.

Віддруковано з готових діапозитивів в друкарні ПП Мошака М.І.

(свідоцтво ДК № 867 від 22.03.2002 p.).
32300, Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський,

вул. П'ятницька, 9а,
Тел. [phone], 2-20-79

 

'Реф/сура естради та ма-сових

що за своїм характером нагадують дитячі ігри: піжмурки, третій
зайвий", "тихіше їдеш - далі будеш", "море хвилюється" і т. д. Корисні
також деякі спортивні кімнатні ігри, що вимагають спритності,
стрімкості, кмітливості, вивільнення м'язів. Іншими словами, викону-
ються вправи для фізичної активності, розкріпачення і зняття напру-
ження. Гіподинамія завдає шкоди сценічному життю студента. Це, на
жаль, властиво і багатьом акторам-професіоналам на естраді: думки
та емоції вокалістів, акторів розмовного жанру часто пробиваються до
глядача крізь фізичну оболонку перекрученими, не збагаченими
повнокровним життям тіла. Між іншим саме фізична природа актора -
"провідник і транслятор" думок. Саме фізична природа робить проце-
си внутрішнього життя зримими для глядачів. Життя тіла породжує
сценічну дію в її первинному вигляді, форма якої насичена напруженою
твог/чою емоцією, що шукає виходу назовні у відповідному жесті, -
вважав А. Я. Таїров. Тому дуже важливо, щоб на заняттях з акторсь-
кої майстерності педагог умів помічати найменші м'язові "затиски"
(напруження міміки, затиснені пальці рук, зведені плечі, напружене
дихання і т. п.).

Звичайно, повне звільнення м'язів - це крайність, можлива тільки у
вправах. На сцені актор, соліст ніколи не повинен доводити тіло до
повної м'язової розслабленості, а лише звільнення від зайвого напруження,
зберігаючи його настільки, наскільки це необхідно для виконання даної
дії. Винятком можуть бути випадки зображення сну, непритомності,
смерті, коли наш актор повинен повністю розслабити м'язи.

Темпоритм, заданий розминкою, "розігріває" психофізичний апарат
студента, готуючи його до виконання спеціальних вправ, до миттєвого
відгуку на поставлені завдання:

- студенту пропонується, за сигналом педагога, закричати від жаху чи
від радості, розреготатися, заплакати, проспівати півнем, загавкати і т. д.

- студенту пропонується зобразити поведінку і передати пластику
рухів тварин і птахів (кішки, собаки, папуги, орла, тигра, мавпи, змії,
верблюда, шуліки, ведмедя, коня і т. д.).

Такі вправи вимагають миттєвої реакції, і виконуються як експромт,
імпровізація, вони тренують імпровізаційне начало, необхідне естрад-
ному артисту. Такі вправи не допускають аналізу і тривалої підготовки.
Чим довше студент буде роздумувати і настроюватися, тим важче йому
буде виправдати і виконати завдання. К. Станіславський називав такі
вправи внутрішньою акробатикою для актора.

Другий етап - оволодіння основами акторської майстерності, -

вироблення умінь включатися у процес сценічної дії. Для початку слід
ознайомити студентів з тим, що таке життєва дія і як ця дія, така звична
для виконання в житті, при перенесенні її на сцену зазнає змін, бо на
сцені вона виконується для публіки. Відомі фізіологи І. М. Сеченов і
І. П. Павлов довели, що будь-яке почуття (емоція) виявляється в тому
чи іншому м'язовому напруженні, і назвали це психофізичною дією. Це
стало основою "методу фізичних дій" К. С Станіславського. Сценічна
творчість - це постановка великих завдань і справжня, продуктивна,
доцільна дія для їх виконання. У книзі Б. Захави "Майстерність актора
і режисера" пропонується таке визначення дії: "Дія - це вольовий акт
людської поведінки, спрямованої до певної мети. Хоч будь-яка дія... є
актом психофізичним, тобто має дві сторони - фізичну і психічну, проте,
мені видається, доцільним умовно, з чисто практичною метою
розрізняти два основних види людських дій: фізичні, психічні...

Будь-яка фізична дія має психічний бік, і будь-яка психічна дія має
фізичний бік". У чому полягає відмінність між ними?

"Фізичними діями називаємо ті, що мають на меті внести певні зміни
в навколишнє середовище, в той чи інший предмет і для здійснення
яких потрібна витрата переважно фізичної (мускульної) енергії.

Психічними називаємо дії, що мають на меті вплинути на психіку
(почуття, свідомість, волю) людини. Об'єктом впливу в цьому випадку
може бути не тільки свідомість іншої людини, а й власна свідомість
діючого".

Дія - це специфічна ознака театру, його виражальний засіб, як
виражальними засобами, скажімо, живопису є колір і лінія. Арістотель
вважав, що коли одне робить, а інше робиться - дія знаходиться посе-
редині. Людська дія - це, передусім, процес, процес психофізичний і
цілісний. Але чи кожна людська дія є предметом сценічного мистецтва,
творчістю? Наприклад, студент розглядає аудиторію. Така дія ще не є
творчістю, оскільки в ній відсутній елемент вимислу. Якщо ж цю
життєву дію виправдати вимислом, то відбудеться її перенесення з
реальної площини в уявну, в якій тільки й може здійснюватися
творчість. Уявімо, що студент справді розглядає аудиторію, щоб
розмістити в ній виставку студентських картин чи декорації до свята.
Роль вимислу в сценічній творчості буде ще відчутнішою, якщо запро-
понувати здійснити одну й ту ж дію в різних запропонованих обставинах.
Наприклад, пройти через зал для глядачів і піднятися на сцену. Студент
може виправдати цю дію тим, що він проходить через двір і
підіймається на ґанок будинку. При виконанні вправи, природно,