За даним кошторисом складають 511787

Прибуток, що передбачається від реалізації квитків для видовища
складає: 1 914 984 грн. Таким чином весь прибуток становить 1 403 197 грн.

Наведений кошторис є одним із варіантів для проведення зазначе-
ного театралізованого видовища. При організації та проведенні теат-
рально-видовищних заходів складання кошторису є обов'язковою
складовою роботи режисера-постановника.

Деякі режисери вважають, що головна їх турбота - сфера творчості,
а організаційні питання - справа директорів. Це неприпустима помилка,
їх не можна випускати з рук, оскільки жоден режисер без налагодженої
роботи адміністративного апарату нічого не досягне. При цьому режисер
мусить займатися і організацією, і кошторисом, і цифрами. Ще Гете
писав, що цифри не керують світом, але вони показують, як скеро-
вується світ. Цифри - об'єктивний показник, і враховувати їх режисер
естради та масових видовищ зобов'язаний.

Додаток З

Постановочний план - обов'язковий у процесі створення масового
дійства. Він є керівництвом до дії, містить завдання для всіх цехів, що
включені в загальний процес підготовки майбутнього дійства.

У постановочному плані, що створюється на основі літературного
сценарію, режисер зобов'язаний передбачити та врахувати всі компо-
ненти багатоструктурної сценічної композиції масового видовища.

Це, так би мовити, ретельна диспозиція перед боєм, де кожна самостійна
ланка включена в загальну структуру і взаємодіє з іншими ланками,
як у відпрацьованому механізмі.

Звичайно, протягом репетицій до постановочого плану вносяться ко-
рективи, початковий варіант змінюється, та основа його, як правило,
залишається і є не тільки відправною для численних відгалужень
масового дійства, а й документом, на підставі якого складається кошторис,
визначаються терміни репетиційної роботи, замовляються твори
поетам та композиторам, працює постановочна група, колективи та
виконавці, створюється художнє оформлення, шиються костюми і т. ін.
Тому складання режисерсько-постановочного плану, або робочого
сценарію, як його ще називають, - відповідальний етап у процесі
постановки режисером масового дійства. У літературному сценарії
масового дійства необхідно увиразнити образне режисерське вирішен-
ня, яке згодом, під час постановки, знайде конкретне втілення в тому
чи іншому епізоді видовища.

Окрім усього іншого, постановочний план визначає схему театралізо-
ваного дійства — послідовність номерів в епізодах та послідовність
самих епізодів, дає можливість заздалегідь розробити побудову масо-
вих сцен, визначити характер мізансцен, продумати пластичне
вирішення епізодів, передбачити потребу в бутафорії, реквізиті,
музичних інструментах, костюмах, фонограмах і т. ін.

Разом з тим вже у літературному сценарії, фактично, визначені
завдання і для художника, і композитора, балетмейстера, як і для
акторів. Кожна з цих самостійних творчих ланок, підкоряючись
наскрізній ідеї сценарію, знаходить своє місце в загальній драма-
тургічній монтажній структурі. И

Цей процес випереджає створення постановочного плану та мон-
тажних аркушів, де конкретно і остаточно визначаються репертуар,
колективи, виконавці, адміністративна частина, а також час прибуття
колективів, транспорту, їх розташування і т. ін. Все це ставить прак-
тичне виконання художньо-режисерського задуму, закладеного в
літературному сценарії театралізованого дійства.

Додаток 4
Репетиційний план

Усталених форм репетиційного плану не існує, оскільки кожен захід
чи театралізований концерт, чи то масове видовище диктують свою
форму та методику складання плану і побудови репетиції. Точно визна-
чити зміст всіх репетицій, щоб на них ніхто не гаяв часу, — справа
доволі складна, і не кожному з режисерів вона вдається. Тому затверд-
жується загальний принцип до складання репетиційного плану для
всіх форм видовищ.

План складається після того, як визначились солісти та виконавці,
терміни виготовлення музичного матеріалу, реквізиту, оформлення,
костюмів, фонограм, відеоряду, визначились класи, зали, майданчики
для репетицій. Репетиційний план визначає час початку репетицій для
всіх учасників дійства, кількість репетицій, їх тривалість, послідовність,
забезпечення репетиційним оформленням, реквізитом, бутафорією,
костюмами.

Для репетиційного плану найдоцільнішою є така послідовність:

1. Попередня репетиційна робота в класах та репетиійних залах.

2. Технічні та монтувальні репетиції на сцені.

3. Технічні репетиції для перевірки та уточнення світлової, звукової
партитур, для перевірки та перегляду всього кіноматеріалу, якщо такий є.

4. Коректурні репетиції музичних ансамблів, груп та оркестру, робота
з нотним матеріалом.

5. Репетиції складних номерів та епізодів з великою кількістю вико-
навців; саме такими завжди, або майже завжди, є пролог, епілог, та
інші масові композиції й сцени.

6. Репетиції солістів та виконавців, пов'язаних з оркестром, музич-
ними групами, фонограмами.

7. Репетиції читців, учасників драматичних сцен, уривків, учасників
літературно-музичних композицій, виконавців номерів оригінальних
жанрів.

8. Репетиції виконавців та колективів, які тісно пов'язані з художньо-
декоративним оформленням, світлом, звукозаписом.

9. Зведені репетиції, на яких, поєднуються всі компоненти, всі скла-
дові майбутнього театрального дійства.

10. Прогонні репетиції, на яких представлені всі технічні служ-
би, всі цехи, вся адміністративно-постановочна частина, всі учасники

театралізованого дійства. Кількість таких репетицій залежить від
складності програми і від того, наскільки ґрунтовно підготовані кожен
номер, епізод, незалежно від інших. Якщо на прогонних репетиціях
з'ясується, що якість номера вимагає доопрацювання, - не слід затри-
мувати та зупиняти хід загального прогону, а провести репетицію цього
номеру чи епізоду в інший час і в іншому приміщенні.

11. Генеральна репетиція, на якій режисер здійснює творчий
контроль усіх ланок виконавського та допоміжного складу.

Частина третя

Педагогічні умови

підготовки режисера естради

та масових видовищ

Розділ І

Основні принципи організації
навчального процесу

™ • рофесійна освіта режисерів естради і масових видовищ
[і ш вимагає творчого підходу - пошуків, експериментів, вив-
J/- / чення досвіду відомих педагогів-фахівців.

Вона диктує специфічні вимоги до навчального процесу.
Так, підготовка режисера повинна здійснюватися з урахуванням спе-
цифіки естради як виду мистецтва та особливостей розвитку її форм в
сучасних умовах.

Естрадне мистецтво відзначається жанровим різноманіттям: музика,
спів, танець, живопис, література, драматургія, кіно - всі вони органічно
поєднуються як компоненти єдиного цілого.

Завдяки синтезу мистецтв естрада має особливий вплив на людину.
В цьому вона не поступається телебаченню й кінематографу, вигідно
відрізняючись від них здатністю безпосередньо спілкуватися з глядачем,

учасником творчого процесу. Фантазія глядача розгортається з волі
автора, композитора, виконавця. Естрадне мистецтво - яскраве, ви-
разне, лаконічне. Номер на естраді триває від двох до семи хвилин,
пісня - від трьох до п'яти, мініатюра - від п'яти до десяти. Звідси основ-
ний принцип естрадності - концентрованість дії, найсуворіший режим
часу і виражальних засобів, уміння сказати, показати багато у лаконічних
і динамічних формах. Широкі режисерські мізансцени створюються на
естраді виразним жестом, лаконічним рухом, дією.

Мистецтво естради мобільне, воно використовує комбіновані засоби
художньої виразності, сприяючи яскравому виявленню творчої
індивідуальності.

Ось чому при підготовці режисерів естради необхідно зважати на
специфічні особливості його творчої діяльності в естрадному мистецтві.
Підготовка режисера сьогодні передбачає оволодіння студентом осно-
вами менеджерської діяльності у сфері концертної естради. Адже саме
він повинен мати всю повноту влади, - матеріальної, творчої і
адміністративної. Уособленням такої "самодержавної" влади повинен
бути менеджер (продюсер). Він - кінцева інстанція у визначенні мети,
і він же забезпечує її реальне втілення. Він займається "розкруткою"
артиста, організуючи для нього гастрольно-концертні тури. Без про-
дюсерської підтримки, жоден молодий артист не досягне того творчого
рівня, що відповідає іміджу "зірки".

Навіть якщо артист має виключні природні дані, за відсутності
власного менеджера, він ніколи не стане зіркою.

Сьогодні рівень виконавської майстерності, якість звучання живого
звука - найвразливіші в мистецтві естради. Хто несе відповідальність
за це, хто може дати матеріальні і організаційні гарантії молодому артис-
ту естради? Сьогодні такі обов'язки бере на себе продюсерський центр
чи якась інша студія, фірма, компанія, що займається організацією
концертної діяльності, або окремий менеджер. Тільки маючи матеріаль-
ну базу, менеджер може підтримати і далі розвинути перший успіх
артиста - перемогу на конкурсі чи фестивалі.

У сучасних умовах режисер естради повинен уміти організувати
репетиційну і концертно-ділову діяльність артиста. В ідеалі, режисер
повинен поєднувати в одній особі дві професії: режисера і менеджера.
На жаль, не кожен режисер естради володіє цією унікальною про-
фесією. У режисера, як і у менеджера, одна й та ж мета - знайти юне
обдаровання, розвинути його талант, створити образ, сформувати
сценічний імідж, виховати особистість для нашої естради. Тільки

творча співдружність режисера і менеджера здатна сьогодні створити
для української естради людей ділових, творчих, здатних одночасно
вирішувати творчо-естетичні і організаційно-фінансові питання.

Викладання режисури повинно здійснюватися на основі взаємопроник-
нення і взаємодії з іншими спеціальними дисциплінами, на основі їх
органічного взаємозв'язку.

Всі фахові дисципліни, взаємодіючи одна з одною, допомагають
осягнути всю складність роботи над створенням номерів у певних естрад-
них жанрах. Так, навчальний курс "Слово на естраді" передбачає
вивчення і створення номерів таких жанрів, як фейлетон, вірш, проза,
байка, літературно-музична композиція, сольний конферанс (монолог,
естрадна реприза, безпосереднє спілкування з глядачем, оголошення
концертних номерів); парний конферанс (інтермедія, сценка), пародія,
куплет, скетч.

Дисципліна "Оригінальний жанр" передбачає вивчення і створення
номерів таких жанрів, як пантоміма, клоунада, ілюзійний номер,
фізкультурно-акробатичний номер, жонглювання, музична ексцентри-
ка, еквілібристика та ін.

Курс "Сучасна музика і пісня на естраді", а також "Пластика і сучас-
ний естрадний танець" передбачає оволодіння основними видами
сучасного естрадного вокального і хореографічного мистецтва.

Дисципліна "Пластика і сучасний естрадний танець" викладаються з
другого до шостого семестру; "Слово на естраді" і "Оригінальний жанр"
вивчаються з другого до восьмого семестру. Протягом другого, третього,
четвертого і п'ятого семестрів "Слово на естраді" і "Оригінальний жанр" є
доповненням до курсу "Акторська майстерність". Студенти беруть участь
у роботі над естрадними номерами як виконавці і як асистенти педагогів.

Виконавська майстерність в естрадних номерах грунтується на
принципах внутрішнього виправдання, на виявленні "життя людського
Духу" у творах різних жанрів, формі.

Керівник курсу повинен систематично відвідувати заняття, на яких
студенти набувають знань і навичок в роботі над різними жанрами естрад-
ного мистецтва, брати активну участь у виробленні внутрішньої дії
естрадного номера.

З шостого до восьмого семестру курси "Слово на естраді" та
"Оригінальний жанр" вивчаються як складові навчальної дисципліни
"Режисура естради". Студенти здійснюють самостійну постановку
номерів мовних жанрів, а також - пантоміму, клоунаду, ексцентричні
танці та ін. Керівництво режисерськими роботами студентів

здійснюється педагогами з дисциплін "Слова на естраді" та "Оригіналь-
ного жанру" спільно з художнім керівником курсу. У цей же період
навчання вводиться курс "Робота режисера естради з автором", що є
одним із важливих аспектів курсу "Режисура". Тут студенти вивчають
теорію драми, природу комічного, закони драматургії малих форм.

У сьомому й восьмому семестрах студенти спільно з педагогом
вчаться створювати сценарій масового видовища, оскільки майбутнім
режисерам естради доведеться не тільки брати участь у постановці
сценаріїв масових видовищ, а часто й самим бути авторами сценарію.

У цей час доцільно розпочати вивчення дисципліни "Сучасна музи-
ка і пісня на естраді".

Робота викладача режисури повинна включати два напрями:

- вивчення природи естрадних номерів, їх структури, законів їх
створення відповідно до певного жанру;

- вивчення законів, специфічних особливостей поєднання і монтажу
окремих номерів у єдине художнє ціле, тобто, вивчення і засвоєння
техніки й майстерності режисера-постановника.

В естрадному концерті, художньому огляді, масовому видовищі при-
сутні різні жанри як окремі самостійні номери. Головним елементом естрад-
них жанрів є номер, створений за властивими естрадному мистецтву
законами, логікою драматургічного розвитку сюжету. Естрадний номер
повинен відразу заволодіти увагою глядача. Він не може мати розлогого
вступу, інакше не вистачить часу для розвитку дії і розв'язки. Естрадні
номери повинні бути яскравими, помітними, легкими для сприймання.
Дотеп, каламбур, дивний трюк, гра словом, несподіване, часом парадок-
сальне завершення - все це особливість естрадного номера.

Однак естрада - це не просто сукупність номерів різних жанрів, це
особливе монтажне поєднання номерів, результатом якого є цілісне
естрадне видовище. Мова йде не тільки про естрадний конферанс, а
про особливу естрадну режисуру у створенні естрадного видовища
загалом. Особливо, якщо це естрадне видовище має сюжет і є, по суті
справи, справжнім естрадним спектаклем. Тут важливо пам'ятати про
монтаж, якому С. Ейзенштейн надавав особливого значення підкреслюю-
чи, що школою монтажу є кіно і, головним чином, мюзик-хол та цирк,
оскільки зробити хороший (з" формальної точки зору) спектакль - це
побудувати міцну мюзик-хольну циркову програму на основі п'єси.
Принцип монтажу застосовується в різних мистецтвах: в поезії, дра-
матургії, в театральних постановках, в кіноепопеї, в подієвих телевізійних
програмах, в драматургії масового дійства, в естрадному видовищі.

Особливого значення у вихованні майбутніх режисерів естради і
масових видовищ набувають заняття з акторської майстерності.
Органічний зв'язок основ режисури і майстерності актора - один з
головних принципів підготовки режисерів. Тому етюди, над якими сту-
дент працює на заняттях з режисури, повинні бути складовою роботи
над майстерністю актора. Студенти-режисери, осягаючи основи акторсь-
кої професії, засвоюють секрети акторських жанрів на естраді, які не
можна розглядати поза вимогами акторської творчості. Основи
акторської школи закладаються протягом усього процесу навчання,
що дозволяє їм опанувати основні елементи органічної дії: дивитися і
бачити, слухати і чути, діяти - зовнішньо і внутрішньо - в запропоно-
ваних обставинах найпростіших етюдів. Студенти повинні усвідомити,
що дія на естраді повинна бути безперервною.

Для виконання сценічних завдань, для творчого вчинку студенту
необхідно мобілізувати весь свій життєвий досвід, свідомо чи інтуїтивно;
необхідно розвивати уміння активно емоційно мислити в умовах етюду.

Належне оволодіння майбутнім режисером акторською майстерністю -
це основа для його роботи з акторами в різних жанрах.

Вивчення основ режисури невіддільне від засвоєння принципів
музичної драматургії. Музиці на сучасній естраді належить провідне
місце. Розуміння законів музичної драматургії значно розширює
професійні можливості режисера для роботи з музичними жанрами
естради. Аналіз музичної драматургії передбачає розкриття засобів і
прийомів композиції, характеристику інтонаційно-образного ладу, ме-
лодичних, темпових і ритмічних елементів музичної форми. Як зазначав
Г. Нейгауз: "Музика - мистецтво звука. Вона не дає видимих образів,
не говорить словами і поняттями. Вона говорить тільки звуками. Але
говорить так само ясно і зрозуміло, як говорять слова, поняття і зримі
образи. її структура така ж закономірна, як структура художньої
словесної мови, як композиція картини, архітектурної побудови".

Режисеру важливо виявити зміст музичної драматургії.

Матеріалом для режисерських студентських робіт можуть бути
уривки з опер, водевілів, оперет, музичних комедій, а також окремі
музичні номери. В наш час набуває поширення джазова опера ("Порги
і Бесс" Дж. Гершвіна), мюзикл ("Вестсайдська історія" Л. Бернстайна),
джазовий фільм-оперу ("Шербурзькі парасольки" М. Леграна). Но-
вим словом у сучасному музичному мистецтві стали гротескні твори
Д. Шостаковича (опера "Ніс", сцени в поліції з опери "Катерина
Ізмайлова"), ("Любов до трьох апельсинів") С. Прокоф'єва. Вс. Е. Мейер-

хольд вважав, що режисеру необхідно бути музикантом, адже він
повинен знати, як музично розкрити п'єсу незалежно від того оперний
це спектакль чи музичний, драма чи п'єса, для якої не передбачалося
музичного супроводу.

Засвоєння основ режисури естради невіддільне від вивчення особли-
востей малої драматургії, від набуття навичок режисерської роботи з
естрадним репертуаром.

Відомо, що одна з найскладніших проблем для естради - це репер-
туар, особливо в розмовному жанрі. Тут, як і в театрі, якщо не більшою
мірою, успіх номера залежить від драматургії. У таких жанрах, як
інтермедія, скетч, частівки, головним для актора є художньо повноцінний
текст. Тому досягнення в розмовному жанрі залежать і від драматургії
як літературної основи сценічного твору.

Концертна практика свідчить, що режисер естради і масових видовищ
часто сам змушений створювати репертуар. Для цього йому необхідно
знати основи теорії драми, розумітися на природі художнього
конфлікту, відчувати психологію розвитку сценічного образу. Тому
для студентів, майбутніх режисерів естради і масових видовищ, важ-
ливим є навчальний курс "Робота режисера з автором". Адже робота з
автором об'ємна і складна, бо в ній найбільше точок зіткнення різних,
часом протилежних думок і почуттів, життєвих спостережень.

Режисерська, як і акторська робота, не досягає своєї мети, якщо в
основі естрадного твору буде художньо недосконалий текст. Та передусім,
режисеру естради важливо знати класику - комедії (Арістофана,
Плавта, Шекспіра, Мольєра), твори комедіографів таких відомих
письменників, як Чапек, Гашек, Вишня, Зощенко, Аверченко, Ільф і
Петров, а також тих авторів, які пишуть спеціально для естради ~
Альтов, Горін, Арканов, Виноградський, Володарський, Жванецький та ін.
Особливого значення набуває знання механізму створення ефекту комічно-
го, специфіки естрадної репризи як основи драматургії малих форм.

У навчальному курсі з режисури ґрунтовного вивчення вимагають
основи композиції і мізансценування, адже без чітко продуманих
мізансцен, без точного пластичного малюнка не можна видовищно ор-
ганізувати простір. Мізансцена є одним з могутніх засобів втілення
задуму режисера, вона розкриває наскрізну дію і є логічною формулою
її пластичного вираження.

Тільки оволодівши мистецтвом мізансценування, режисер зможе
компонувати видовище в стрункі пластичні композиції. Мізансцена
має бути дійовою, динамічною. Вона повинна бути пластичною, і таке

пластичне вирішення диктується характером драматургічного матеріалу,
його стилем: "Всі дії акторів на сцені вимагають яскравої, вражаючої
сценічної форми, - писав А. Д. Попов. ~ Тому режисер повинен володіти
умінням не тільки організувати ці дії, а й знайти такі виражальні засоби,
як у скульптурі і в живописі". Тому студенти-режисери повинні
вивчати мову цих видів мистецтва, оскільки вона допомагає форму-
вати їх монтажнр-композиційне чуття, без якого важко створювати
сценічний і ландшафтний простір.

Для формування у режисера майстерності композиції йому необхідно
детально вивчати особливості масових композицій, створених класиками
образотворчого мистецтва, що допоможе майбутнім режисерам оволодіти
"живописом світла". Крім того майбутній режисер повинен засвоїти
основи звукорежисури, радіо- та звукотехніки.

Вивчення курсу режисури передбачає виховання організаторських
навичок, без яких режисер не може відбутися як майстер.

Багаторічний режисерський досвід переконує, що в роботі режисера-
постановника одна з основних функцій ' творчо-організаційна- Тому
навіть талановитий, наділений багатою уявою, але при цьому незібра-
ний, недисциплінований, неорганізований, він ніколи не стане поста-
новником естрадних і масових видовищ. Організаторські здібності
виховуються шляхом наполегливої і систематичної роботи над собою.
Без дисципліни, без організації, передусім самого себе, режисер ніколи
не зможе організувати роботу постановочної групи і спрямувати їх
зусилля на виконання творчих завдань.

Матеріалом у творчості композитора є звуки і нотний стан, для ху-
дожника — фарби і полотно, для скульптора ~ різець і камінь. Творчим
матеріалом для режисера є творчі люди. Тому уміння працювати з ни-
ми, захоплювати їх і вести за собою - основна риса режисера-поста-
новника естрадних і масових видовищ. Ще одна особливість режи-
серської роботи полягає в тому, що режисер - завжди керівник: він
лідер творчого колективу, що охоплює десятки, а часом і сотні людей.
Він працює з найрізноманітнішими людьми: і суто творчими - драма-
тургами, поетами, композиторами, акторами, і з технічними працівни-
ками, для яких робота над естрадним чи масовим видовищем аж ніяк
не є творчою, а суто технічною, причому вельми копіткою, такою, що
вимагає від них не тільки вміння й досвіду, а й великих фізичних зу-
силь. Тому для вирішення творчих завдань режисер повинен уміти
впливати на людей, запалювати їх своїми ідеями. А це можливо тільки
за умови володіння відповідними якостями, досконального знання своєї

справи, і при цьому, - особистої організованості і дисциплінованості.
Курс режисури естради на всіх етапах його вивчення вимагає від сту-
дентів глибокого засвоєння академічного курсу режисури, спеціальних
та історико-теоретичних дисциплін, пов'язаних з естрадою і масовими
видовищами.

Йдеться, передусім, про творчу необхідність ґрунтовного опрацю-
вання спадщини К. С Станіславського: його вчення про надзавдання,
дію, наскрізну дію як неодмінну умову створення будь-якого видовищ-
ного мистецтва, і естрадного, зокрема.

Крім того, якнайуважнішого вивчення вимагає творчість таких
майстрів, як Be. E. Мейерхольд, Е. Б. Вахтангов, Л. С. Курбас, А. Я. Таїров,
Б. Брехт, Н. П. Охлопков, С, Е. Радлов, Н. В. Петров, І. М. Туманов, І. Т. Шароєв,
Б. Г. Шарварко. їх творчість - це історія становлення й розвитку режи-
сури масових свят і театральних концертів.

Нарівні з академічним курсом режисури і акторської майстерності
на заняттях з режисури естради повинні вивчатися й основні види естрад-
них і масових видовищ, специфіка роботи з ними. Для розвитку у
майбутніх режисерів музичності і пластичності, а також для засвоєння
специфіки естрадних жанрів необхідний цикл спеціальних фахових дис-
циплін, узгоджених з програмою курсу "Режисура і майстерність актора".

Для активізації вивчення форм сучасної естради та шляхів їх
розвитку необхідні семінарські заняття, на яких студенти зможуть
вивчати і аналізувати як творчість естрадних артистів, окремі естрадні
концерти, програми і театралізовані видовища, так і проблеми розвит-
ку цього виду мистецтва загалом.

Не можна не враховувати творчих і організаційних труднощів, які
переживає сучасна естрада, - це рівень загальної художньої культури,
виконавської майстерності, етичних орієнтацій майбутніх діячів ест-
ради. Вирішенню цих завдань повинна бути присвячена педагогічна та
наукова діяльність кафедри режисури естради і масових видовищ.

Навчальна програма з режисури естради і масових видовищ повинна
включати такі основні розділи:

- теоретичні основи режисури;

- основи акторської майстерності;

- режисерські вправи і постановка (етюдів, уривків, картин і актів з
водевілів, комедій, музичних п'єс, інсценування, створення номерів
різних жанрів);

- режисерський аналіз музично-драматичного твору (водевілі,
оперети, музичної комедії, естрадної п'єси);

- розробка режисерського задуму і постановочного плану;

- робота над окремими жанрами естрадного мистецтва;

- робота з акторами різних естрадних жанрів над створенням естрад-
них номерів;

- робота з автором над творами малих форм (фейлетон, куплети,
скетч, парний конферанс, клоунада і т. п.);

- робота з акторами над пошуком музично-словесною виразністю;

- робота над мізансценою;

- робота з акторами над створенням естрадного спектаклю, видовища;

- робота з композитором, диригентом, художником і балетмейстером;

- розробка сценарію, постановочного плану;

- розробка режисерської документації;

- постановка масового видовища;

- виробнича практика студентів (за окремою програмою для кожного
року навчання);

- взаємозв'язок між теоретичним і практичним засвоєнням дисциплін
спеціального циклу.

Розділ II

Програма курсу "Основи режисури
та акторської майстерності"

Головним для виховання режисерів естради й масових видо-
вищ є органічне поєднання у навчальному процесі основ ре-
жисури і майстерності актора за відповідними програмними
вимогами з цих дисциплін (послідовно за роками навчання).

Перший рік навчання

Режисура - вивчення теоретичних основ режисури. Засвоєння
елементів режисури у постановці етюдів.

Майстерність актора - оволодіння елементами внутрішньої
техніки актора за системою К. С Станіславського і В. І. Немировича-
Данченка.

Другий рік навчання

Режисура - режисерський аналіз драматичного або музично-
драматичного твору (третій семестр). Робота над створенням постано-
вочного плану (четвертий семестр). Постановка студентом етюду або
уривка з твору, над режисерським планом якого він працює. Підготовка
студентом (як асистентом педагога з майстерності актора) уривків,
картин з п'єс, водевілів, музичних комедій.

Майстерність актора ~ початок роботи над образом, над виконан-
ням ролей в уривках з музично-драматичних творів, участь у курсо-
вих режисерських роботах як виконавців.

Третій рік навчання

Режисура - застосування принципів режисерського аналізу й скла-
дання постановочного плану для створення естрадного номера, естрадного
спектаклю і видовища. Постановка номерів з курсу "Оригінальний жанр".
Початок роботи як режисера естради з автором (шостий семестр).
Засвоєння принципів побудови гумористичних і сатиричних номерів.

Майстерність актора - створення сценічного образу, участь у курсо-
вих режисерських роботах як виконавців, підготовка видовища як кур-
сової роботи.

Четвертий рік навчання

Режисура - створення постановочного плану і складання режи-
серської документації для масового видовища. Постановка номерів
різних жанрів. Робота над піснею, над засобами словесно-музичної
виразності. Композиційне освоєння простору. Участь у постановці
різножанрового естрадного видовища. Робота режисера з автором (над
естрадною репризою, сценарієм і текстами номерів, над сценарієм
масового видовища).

Майстерність актора ~ завершення роботи над сценічним обра-
зом, участь у дипломному спектаклі та в номерах різних жанрів.

П'ятий рік навчання

Робота над дипломним естрадним спектаклем.
Робота над дипломними концертними номерами.

На основі викладених програмних вимог постають такі
творчі завдання з режисури і майстерності актора для кожного ро-
ку навчання.

Перший рік навчання

Специфічні особливості естрадного мистецтва, основні напрями його
розвитку, особливості акторської і режисерської творчості на естраді.
Вивчення основ режисури і оволодіння елементами внутрішньої техніки
актора за системою К. С Станіславського і В. І. Немировича-Данченка.

Режисура. Теоретична частина. Синтетична природа мистецтва
театру і естради. Режисерський задум і його втілення. Головна думка
твору і вибір виражальних засобів. Режисер, його роль і значення у
творчому процесі.

Режисер - художній керівник, педагог і організатор.

Дія як основний виражальний засіб театрального і естрадного мис-
тецтва. Відбір дій, їх логічна послідовність, втілення основної ідеї в
наскрізній дії спектаклю. Дія як збудник сценічних почуттів.

Запропоновані обставини.

"Відчуття правди" і "відчуття форми" в теоретичних узагальненнях
Є. Б. Вахтангова. К. С. Станіславський, В. І. Немирович-Данченко про
школу переживання і школу уявлення. Вчення К. С Станіславського
про дві перспективи.

Джерела естради і її зв'язок з мистецтвом скоморохів. Жанри естра-
ди, їх особливості, взаємозв'язок та спеціфіка.

Принципи роботи режисера естради з актором. Естрадний номер як
основа мистецтва естради. Артист естради як головна творча постать
естрадного номера і естрадного спектаклю. Робота режисера з драма-
тургом. Режисер - співавтор драматурга. Задум сценарію, визначення
його ідеї, основних сюжетних колізій, кульмінації, розв'язки.

Масові свята і масові видовища. Особливості роботи над постановкою
театралізованого видовища. Робота режисера з композитором, балет-
мейстером, художником, диригентом.

Режисерське вирішення ідейно-естетичного змісту у пластичному,
декоративному, музичному втіленні естрадного масового видовища.