ТОП 10:

Масове свято та його компоненти



асові свята мають свої історичні, соціальні й культурні
/ \/1 джерела. Масове свято - це вінець творчості народу для
^/ Q J_ народу. Розвиток масових свят у будь-якій країні
свідчить, що їх зміст і характер завжди зумовлені
конкретною суспільною ситуацією. Одні види масових видовищ пере-
бувають у процесі становлення, утвердження в культурному житті
суспільства, інші, чітко визначившись за видовими ознаками,
відбрунькувались як окремі жанрові різновиди, треті - відмирають
зовсім, забуті у нових суспільних умовах.


Сьогодні в режисурі масових свят чітко визначаються такі форми
театрально-концертних видовищ: театралізований концерт, теат-
ралізовані видовища різних видів. Вони є основними компонентами
масового свята, при цьому кожен із них має свою специфіку. Масове
свято відрізняється від концерту й видовища. Перше, що відрізняє їх, -
виробничі умови організації і проведення. Так, стадіон відрізняється
від концертного чи театрального залу, а технічні умови проведення
масового свята в міському парку відмінні від технічних можливостей
стаціонарного сценічного майданчика. Друге - художня організація
простору, адже виробничий майданчик є важливим компонентом у
загальній драматургічній структурі масового видовища. Одна справа -
організація простору театралізованого концерту у концертному залі,
інша — організація простору святкування на площах, вулицях, у парку,
на стадіоні. Якщо простір у театрі чи концертному залі двомірний, і
оглядова точка в театрі одна, задана рампою, положенням сцени і
глядачевої зали, то стадіонний простір тримірний, і огляд тут круговий.
На стадіоні видовище сприймається з усіх боків, тому дія, а отже, й
художнє оформлення, його конструкція вибудовуються з урахуванням
цієї особливості.

У постановці видовища на стадіоні режисер і художник враховують
не тільки виробничий простір стадіону, а й особливості навколишнього
простору, їх співвідношення, що впливає на загальне вирішення масо-
вого дійства. Великий простір і сферичність стадіону диктують режи-
серу і художнику необхідність створення як центрального пункту дії,
так і окремих опорних точок, що далі можуть стати основою для головних
епізодів масового дійства. Режисеру і художнику не варто забувати,
що на стадіоні важко утримувати увагу десятків тисяч людей. Слід
заздалегідь продумати, як і на чому її сфокусувати - точно визначити
ігрові точки, зорові кульмінації. Це краще зробити спільно з художни-
ком на макеті. Якщо режисер і художник "програють" у макеті все
масове дійство, вибудують його динаміку, композицію масових
епізодів, їх пластичний образ, визначать основні опорні точки - це
значно полегшить весь творчий процес постановки масового свята.

І, нарешті, третє, що відрізняє масове свято від концерту, - організація
і розподіл уваги глядачів. Якщо в театралізованому концерті чи видо-
вищі необхідно сфокусувати увагу глядача на сценічному майданчику,
то масове свято, навпаки, вимагає поліцентризму, утворення кількох
видовищних центрів, кожен з яких самостійно організує увагу людей,
які прийшли на свято. Поліцентризм масових свят набуває особливого


змісту в карнавалах, з їх чітким ритмом, танцями, атракціонами,
вільним рухом людей у карнавальних костюмах, проходженням деко-
рованих машин — всього того, що, власне, й складає карнавальний хід.
Це необхідно, по-перше, для максимального емоційного впливу на гля-
дача, для створення святкового настрою, а крім того, для уникнення
нещасних випадків при такому скупченні людей. Все це передбачається
сценарієм масового свята, в якому чітко визначаються всі комунікації,
що позв'язують між собою різні компоненти свята.

Четверта відмінність стосується організації і проведення репе-
тиційного процесу. Якщо театралізований концерт чи видовище, що
локалізуються чіткими межами і мають сценічний майданчик, ще
можна відпрацювати на репетиціях, то масове свято не надається до
цього. На відміну від інших форм театрально-концертного видовища
воно відбувається тільки один раз, а якщо й повторюється, то це вже
зовсім інше свято - інший сценарій, режисура й організація, інші глядачі,
інший настрій. Та незважаючи на те, що масові свята, театралізовані
концерти й видовища мають відмінні між собою особливості, їх
об'єднує монтажна структура драматургії.

Традиційна театральна драматургія вимагає докладної розробки
характерів дійових осіб, психологічної мотивації розвитку характерів,
їх життєвої достовірності, безупинного розвитку дії, послідовної зміни
епізодів, поступального руху подій. Зовсім інша справа - драматургія
масового свята. Створюючи її, сценарист і режисер-постановник
враховують:

- надзавдання постановки свята;

- місце проведення (місто, місцевість, село, парк, стадіон, майдан, вулиця);

- масштабність і межі проведення свята (загальноміське, загально-
національне);

- можливості (матеріальні, творчі) палацу культури, стадіону, міста.
Отже, тема свята, місце його проведення, масштаб, художні засоби

визначають і вимоги до драматургії та її режисерського втілення.
Написання сценарію масового свята передбачає визначення:

- жанрових особливостей масового видовища;

- головної ідеї свята;

- основних драматургічних "ходів";

- органічного поєднання художніх і документальних матеріалів;

- поєднання слова, музики, пісні, танцю, образотворчого мистецтва,
світла, кіноматеріалів, пластики;

- загального темпоритму свята;


- змісту окремих епізодів (з різножанровими номерами);

- поєднання епізодів у єдину драматургічну структуру.

Всі ці компоненти (вони й складають власне сценарій), засоби їх мон-
тажу повинні бути вибудувані в струнку сюжетну дію, кожен елемент
якої пов'язаний з іншими.

Варто зазначити, що дія масового видовища (на відміну від театральної)
позбавлена однолінійної послідовності і передбачає відступи, паузи,
затримки, повтори, переключення словесного матеріалу на пластич-
ний, пластичного - на музичний, музичного - на слово і т. д. До речі,
слово у масових видовищах постає у найрізноманітніших своїх
проявах. Вірші, художня проза, тексти пісень, фейлетон, конферанс,
драматичні епізоди, куплети, частівки, дикторський текст - ось далеко
не повний перелік різновидів словесної дії у масовому видовищі.

Сценарно-монтажна структура масового дійства передбачає
поєднання різних і різнорідних компонентів. Тому сценарій вибудо-
вується, скоріше, по спіралі, де кожен епізод чи номер - це самостійна
ланка, спрямована вертикально по висхідній лінії до вершини спіралі,
тобто до смислової кульмінації видовища.

На початковому етапі роботи визначається хід, стиль, ритм, а також
загальний характер майбутнього свята. Сценарій повинен бути
перейнятий основною темою, що цементує як сценарій, так і свято в
цілому. Розкриття теми починається з прологу. Цьому сприяє художнє
оформлення свята, в тому числі й музичне, що об'єднує окремі його
частини, диктує ритм. Слово, зокрема поетичне, є визначальним у
масовому видовищі. Підготувавши таким чином сценарну основу
свята, режисер та сценарист далі художньо втілюють основну
думку, залучаючи до цього складного творчого процесу виконавчі,
акторські можливості. Зокрема, одним із засобів залучення глядача
до масового свята є його безпосереднє включення в дію. І якщо тема
свята, його основна думка близька, а форма зрозуміла й захоплюю-
ча, глядачі починають співпереживати, активно відгукуватися на
творчий задум. Це, як правило, виражається оплесками, різними
вигуками, сміхом, переживаннями. Тому, створюючи драматургію
свята, важливо передбачати реакцію глядачів масового дійства як
активних його учасників, Таким чином, в сюжеті масового свята
важливо визначити кульмінацію, що увиразнює тему свята. Слід
домагатися, щоб у ході свята виникла нова, активна сила, здатна
стерти межу між виконавцями і глядачами, перетворити глядачів на
безпосередніх учасників.


Початок, розвиток, кульмінація, фінал — це обов'язкові складові
драматургії масового свята. Наріжним каменем драматургії масового
свята є монтажна структура, що поєднує різні компоненти в цілісний
твір видовищного мистецтва. Завдання фіналу - закріпити у глядачів
головну думку і настрій свята. Отже, якою б не була тема, масштаби
масового свята, його зміст неодмінно повинен бути передбачений сценарієм.

Сценарій і монтажний лист - це основні документи, за якими пра-
цює режисер. Монтажний лист є для режисера основою для організації
масового свята, документом, що передбачає такі його складові: час,
місце, хід, дії учасників. Сценарій і монтажний лист найчастіше ста-
новлять одне ціле, хоч можуть існувати самостійно. Однак не можна
підміняти одне іншим. Сценарій - це не просто організаційний план
свята, в ньому зосереджене і виражене образне втілення теми, ідеї
масового свята.

Основними структурними компонентами свята, що емоційно впли-
вають на глядача, є масові сцени, масові епізоди, масові номери. Постає
питання про роль актора в цій складній партитурі святкового дійства.
Якими професійними навичками повинен володіти актор як учасник
масового видовища? Уявімо, що актор грає на величезній сцені,
розміри якої немислимі для драматичного театру, чи на стадіоні, а може,
й на майдані. Глядачі бачать тільки постать артиста і чують його голос.
Вони позбавлені можливості сприймати нюанси акторської гри. А сьогодні
глядач звик бачити актора крупним планом - до цього він привчений
кіно і телебаченням. Навіть театр сьогодні вдається до цього прийому,
виводячи акторів у кульмінаційних сценах на передній план. У масово-
му дійстві, на відміну від драматичного театру, розміри сцени і залу не
дозволяють повною мірою виявити індивідуальність актора. Як же
бути? А. Таїров справедливо відзначав, що майстерність актора - це і
є найвищий і справжній зміст театру. То ж відмовитися від головного в
театрі - від актора - не можна, хоч виробничий простір масового спек-
таклю й не дозволяє повною мірою виявити його майстерності. У масо-
вому спектаклі актор - такий же важливий компонент як і в театрі.
Але в театрі акторська індивідуальність є головною цінністю і на
першому плані у спектаклі постає акторська майстерність, тоді як у
масовому видовищі індивідуальність актора ніби розчиняється серед
багатьох інших його компонентів, а головне - в масових сценах, що
несуть основне смислове навантаження. Таким чином, акторська
індивідуальність і масові сцени є найсильнішими засобами емоційного
впливу на глядача.


Актор є учасником складного творчого процесу як одна із головних
його постатей. Його творчі функції і завдання не змінюються, проте
іншими є виражальні засоби. На передньому плані тут — пластика,
"музика пластичних рухів", яку так високо цінував Мейерхольд, та вона
набуває особливого значення, коли актор стає учасником масового
дійства - його пластичні можливості у розкритті внутрішнього змісту
образу, твору в цілому мають першорядне значення.

Мейерхольд ще на початку 20-х років писав про виховання особли-
вого, нового типу актора, віртуоза жесту, руху, без яких неможливі
жодні нові починання в роботі над трагедією, трагікомедією, в пантомімі,
балеті й масовому дійстві.

З історії театру відомо, що видовища розігрувалися на площах і
вулицях середньовічних міст, а пантоміма була найяскравішим віртуоз-
ним жанром. Актора з його індивідуальністю публіка могла й не
помітити, якщо він зосереджувався тільки на відтворенні тонких психо-
логічних нюансів. Майдан, карнавальний натовп вимагали іншого
розмаху, потужності як звукової, так і зорової, бо тільки голосне слово
й виразна пластика доносили смисл дійства. Майдан диктував свої
закони: у масовому видовищі більшість творчих завдань вирішуються
засобами пластики. І це природно. Чітка графіка пластичного малюнка
потрібна не тільки для масових сцен, в масовому дійстві без неї не
обійтися й актору. Однак шукання пластичного малюнка не може бути
самоціллю для актора. Пластику необхідно вибудовувати відповідно до
смислового й образного вирішення як окремих епізодів, так і спектак-
лю в цілому.

Театрознавство першої чверті XX ст. вдавалося до терміна "мальов-
нича режисура". Так визначали творчість відомого німецького режисера
М. Рейнгардта. Йшлося про режисерський стиль, з його характерним
прагненням до яскравості, видовищності спектаклів. "Мальовнича
режисура" - термін, цілком придатний і для режисури масового
дійства, яка часто вдається до пластичних вирішень видовища.

Крім того, для актора важливо професійно володіти словом, яке у
масовому видовищі активно взаємодіє з багатьма жанрами - складо-
вими цілісного задуму: піснями, танцями, кіноматеріалами, оригіналь-
ним жанром, цирком, спортивними виступами і т. д. Така жанрова
взаємодія вимагає економності словесного матеріалу: він повинен бути
точним, чітким, лаконічним, мати силу й стрімкість удару і потрапля-
ти прямо в ціль. Тому слід звертати особливу увагу на слово актора,
який доводить до глядача головну думку драматурга, сценариста.


Зрештою, це від нього залежить адекватне сприйняття глядачем
змісту, ідеї твору. Тільки актор здатен змусити людей, які прийшли на
свято, жити його думками й емоціями. Спокійне звучання слова вкрай
рідко зустрічається в масовому дійстві — тут воно гримить, багато-
разово посилене радіоапаратурою, величезне і могутнє. Патетичне
слово масового дійства важливо донести до глядача, максимально ви-
користавши для цього всі акторські можливості. Тому для режисера-
постановника масових свят необхідно володіти "режисурою слова",
тобто вміти професійно працювати з акторами над розкриттям змісту
тексту і словесної дії.

Розділ II







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.226.243.226 (0.006 с.)