Поняття інтернет-журналістки. Блог як новий жанр інтернет-журналістики 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття інтернет-журналістки. Блог як новий жанр інтернет-журналістики



Вступ

Найважливішим етапом в розвитку інформаційно-комунікаційного простору сучасного суспільства став розвиток і створення глобальної мережі Інтернет. Одним з чинників популярності мережі Інтернет є можливість отримання оперативної, об’єктивної та різноманітної новинної інформації. В онлайн-середовищі джерелом новин стають не тільки професійні інтернет-видання, а й самі користувачі. Останнім часом особливої популярності користуються блоги. На даний час блогосфера займає все більш значиме місце в медіапросторі, що підтверджено не тільки великою кількістю, розмаїттям та запитанністю блогів, а й інтересом, який почали виявляти до блогів представники великих політичних, релігійних, суспільних, культурних організацій. Співробітники редакцій ЗМІ також активно використовують блогосферу у своїй професійній діяльності.

Глобальна мережа сьогодні стала одним із найважливіших інструментів і для великої кількості людей. Це стосується не лише професіоналів, спеціалістів, а й звичайних людей. Все частіше люди звертаються до глобальних ресурсів, як-то: Wikipedia та Google. Альоно, Вікіпедія – ресурс? Інтернет-ресурси замінили звичайні енциклопедії та словарі. І це не дивно, що багато людей використовують Інтернет як основний канал отримання інформації, як альтернативу друкованим виданням, радіо та телебаченню. Сьогодні Інтернет має велику кількість переваг у порівнянні з будь-яким окремо взятим ЗМІ, адже його технічна основа розвивається неймовірно швидкими темпами. Мережеві ресурси оновлюються щомиті, окрім тексту мають всі види мультимедійної інформації (відео, зображення, аудіо, фото), підтримують зворотній зв'язок з користувачем в режимі реального часу, організовують опитування, голосування і т. д.

Актуальність моєї теми, полягає в наступному. Не так давно в мережі з'явилося нове явище, яке має безпосередній зв'язок із засобами масової інформації. Мова йде про блоги – мережеві щоденники, вести котрі може кожен користувач Інтернету, який бажає висловити свою думку та бути почутим. Бум блогів розпочався у 2006 році, і з того часі лише набирає оберти. Люди, які не мають ніякого відношення до ЗМІ та журналістики, почали ділитися з оточуючими своїми думками стосовно політики, економіки, культури, мистецтва, соціальних проблем і т. д. Здавалось би нічого дивного в цьому немає, адже до цього люди висловлювали свої думки на форумах, в чатах та дошках з повідомленнями, а ці ресурси існували вже не один десяток років. Але саме блоги створили найбільший резонанс як в ЗМІ, та і в суспільстві.

На сьогоднішній день блоги досягли неймовірної популярності. Вони проникають в усі сфери життя, адже автори – це звичайні люди з різними поглядами, інтересами та вподобаннями. Інтернет-щоденники читає велика кількість людей, навіть тих, хто ще раніше навіть не уявляв, що таке Інтернет. Блоги об’єднали навколо себе велику кількість людей різного віку, національності та віросповідання. Сьогодні вплив блогосфери відчувають і ті, хто користується Інтернетом досить рідко, адже сленг та манера письма виходять далеко за межі блогів та мережі в цілому. Це явище не лише інформаційне, а й соціальне, і культурне.

Мета дипломної роботи: дослідити виникнення блогосфери, її цілі та завдання, функціональний аспект та перспективи розвитку, розглянути аудиторію і порівняти блог із традиційними ЗМІ.

Поставлена мета зумовили завдання роботи:

1. опрацювати відповідну теоретичну літературу та визначити поняття і сутність блогосфери;

2. розглянути види блогів, цілі і завдання, особливості, зміст, перспективи розвитку;

3. дослідити Інтернет-аудиторії українського блогу;

4. провести аналіз отриманих результатів, від порівняння особливостей аудиторії, якості та різноманітності контенту традиційного ЗМІ та он-лайн блогу;

5. оцінити перспективи розвитку блогосфери в Україні.

Об'єкт дослідження – он-лайн блог електронного порталу суспільно-політичного видання «Фокус»;

Предмет дослідження - блогосфера як якісно новий засіб масової інформації на медійного ринку України;

Структура роботи складається з: вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Новизна і наукова значимість роботи: результати дослідження можна використовувати в цілях вдосконалення та динамічного розвитку блогосфери на медійному ринку України.

 

 

Історія блогів

На сьогоднішній день досить рідко можна зустріти людину, котра не знає, що таке блог і яка жодного разу не відвідала блог. І хоча ми дізнаємось про це поняття лише в останні роки, поняття «блог» з´явилось ще в 1997 році.

Термін «блог» бере свій початок від англійського «weblog» («logging the web» – «записувати подій в мережі»). Уперше це поняття використав Джорн Баргер в 1997 році для позначення мережевого щоденника. А вже в 1999 році Пітер Мерхольц розібрав цей термін на дві частини: «we» і «blog». Спочатку це був жарт, але цей жарт настільки сподобався інтернет-спільноті, що трохи пізніше Еван Вільямс (один із засновників Blogger та Twitter) почав використовувати лише ці слова. Таким чином слово «блог» набуло широкого розповсюдження.

 

Блоги почали з´являтися одночасно із зародженням Інтернету. Піонери Всесвітньої мережі, створюючи свої перші сайти, регулярно розміщували на них свої замітки – це і були перші блоги. Так у 1994 році студент Джастін Холл вперше почав вести щоденник в Інтернеті. Іноді творцем першого блогу називають відомого програміста Дейва Вайнера, проте більшість дослідників не згодні з цим твердженням. Вони стверджують, що блог Вайнера вперше придбав широку популярність у користувачів Інтернету.

У серпні 1999 року маленька комп'ютерна компанія Pyra Labs, що базується в Сан -Франциско, створила портал Blogger. Це був перший безкоштовний, загальнодоступний і вкрай простий у використанні інструмент, який дав поштовх створенню блогосфери. А вже у грудні того року Рости Фостер (компанія Pyra Labs) створив програмне забезпечення Scoop, яке вперше було використано на його сайті Kuro5hin. До цього, користувачі Інтернету могли публікувати на чужих сайтах свої нотатки, проте їх (заміток) долю вирішувала невелика група редакторів та адміністраторів. Scoop кардинально змінив цю схему: тепер користувачі могли модерувати коментарі самостійно. Сайт Kuro5hin був присвячений обговоренню проблем технології та культури. Він став досить помітним явищем, проте в 2002 році Фостер зіткнувся з проблемою катастрофічної нестачі грошей, необхідних для підтримки сайта.Фостер звернувся до користувачів за допомогою і менш, ніж за тиждень, зібрав $ 37 тис. Ймовірно, це була перша в історії акція блогерів з добровільного збору коштів на потреби їх загальної дітища.

На кінець року у світі налічувалося близько 50 -ти блогів (тут і далі при вказівці кількості блогів використана статистика Філа Вольффа, автора щоденника blogcount.com).

Початок політизації блогів припадає на листопад 2000 року, коли незалежний журналіст Джош Маршалл запустив блог TalkingPointsMemo, на якому обговорювалася "флоридська криза " – суперечливі результати з підрахунком голосів, відданих за кандидатів у президенти США в штаті Флорида. Тоді число блогів сягнуло кількох тисяч.

І лише в 2001 році блоги почали перетворюватися на джерело інформації для "великих" засобів масової інформації. Нью -Йоркські автори інтернет-щоденників вели репортаж з місця події про теракт 11 вересня 2001 року: вони публікували фотографії, описували події, свідками яких стали, розповіді очевидців, чутки і т. д.. Деякі дослідники нині вважають 11 вересня датою виникнення політичних блогів: після цієї події до повідомлень авторів інтернет-щоденників стали ставиться серйозно.

На ряді факультетів журналістики американських університетів почалося вивчення феномена блогів.

У 2002 році відбувся ймовірно, перший великий політичний скандал, викликаний діями блогерів. На церемонії вшанування найстарішого члена Сенату США Строма Турмонда, лідер сенатської більшості Трент Лоттзаявіл заявив, що США стали б кращою країною, якби Турмонд колись виграв би президентські вибори.

Перша війна блогів відбулася після вторгнення в Ірак, коли багато американських військовослужбовців створили свої щоденники, в яких описували перипетії військових дій. Аналогічні блоги створювали і іракці (найпопулярнішим з них, ймовірно, став блог Salam Paks). Військові блоги стали досить популярними серед людей, що цікавилися розвитком бойових дій.

Першою пошуковою машиною для блогів стала Technorati, яку створив відомий Інтернет -підприємець Девід Сітрі

Вже у 2003 році слово weblog було включене до Оксфордського Словника англійської мови. Також до словника потрапили слова webloging (процес створення блогів) і weblogger (людина, яка створює блоги). І це не дивно, адже саме в цей період створення блогів стало доступним для звичайної пересічної людини, яка мала доступ до всесвітньої мережі. Крупний портал AOL (він же інтернет -провайдер) вперше зробив доступним для всіх своїх користувачів можливість створення особистого щоденника.

Поступово блоги займали все важливішу позицію на тлі всесвітнього Інтернет-простору та ЗМІ. Згодом блоги прийшли у велику політику. А сталося це, коли кандидат у президенти США Говард Дін створив блог, який висвітлює питання виборів, пізніше перейменований в Blog To America. Багато американських політиків почали активно агітувати і збирати гроші на виборчу кампанію за допомогою блогів і блогерів.

Завдяки цьому блогами зацікавилися медійні компанії. Наприклад, у 2004 році компанія Gawker Media створила блог Wonkette, який публікує чутки, одержувані із коридорів влади Вашингтона. Традиційні засоби масової інформації - газети, журнали, ТБ і радіо - стали публікувати огляди блогів і запрошувати популярних блогерів в якості коментаторів.

Саме в 2004 році слово «blog» потрапило до словника американсько- англійської мови Webster.

Перший конфлікт між традиційними ЗМІ та блогами відбувся, коли телекомпанія CBS випустила в ефір програму, в якій були продемонстровані архівні документи, згідно з якими президент Джордж Буш був безвідповідальним військовослужбовцем і уникнув відправки до В'єтнаму лише завдяки протекції. Ця передача вийшла в розпал виборчої кампанії. Тоді ж блогери - прихильники Буша - переконливо довели, що використані CBS документи є фальшивкою, а CBS довелось принести свої вибачення.

Найбільші партії США - Демократична і Республіканська - акредитували ряд блогерів на своїх партійних з'їздах в якості представників ЗМІ. Впливовий журнал Foreign Policy, який опитав ряд провідних політичних коментаторів і журналістів США, прийшов до висновку, що більшість з них постійно відвідують сторінки персональних інтернет- журналів. За даними дослідження, проведеного Pew Research Center for the People and the Press, близько 4 % американських користувачів Інтернету постійно звертаються до блогів для отримання інформації.

Саме у 2004 році блогери вперше проявили себе під час стихійного лиха - азіатського цунамі, допомігши сотням жертвам катастрофи знайти зниклих рідних і близьких, отримати допомогу та ін. Після цього кількість блогів становить від 2.4 до 4.1 млн.

У 2005 році бізнес- журнал Fortune опублікував імена восьми блогерів, думка яких не могло ігнорувати світове співтовариство.

Журнал Advertising Age опублікував результати обстеження, яке було проведено, щоб з'ясувати, скільки робочого часу американці витрачають на перегляд блогів. Як виявилося, число активних читачів блогів становить приблизно 35 млн. - це четверта частина всіх працюючих жителів США. У середньому, кожен з них витрачав на сканування блогів 3-5 годин на тиждень, що становить 9 % загальної тривалості перебування на робочому місці. Це означало, що протягом усього 2005 року масовий інтерес до блогів обернувся для економіки США втратою майже 5 млрд. робочих годин. Якщо оцінити масштаб цих втрат на основі середньої погодинної оплати в приватному секторі, яка становить $ 16, то їх ціна наблизиться до $ 80 млрд.

Саме в цей період почалися перші блог- звільнення. Так, наприклад, компанія Delta Air Lines звільнила співробітницю після того, як вона розмістила свою фотографію у формі на сторінці свого щоденника. Корпорація Microsoft звільнила підрядника, який помістив у своєму блозі фотографії моделі комп'ютера Apple.

За оцінками Technorati, кількість блогів у цей період подвоювалася кожні п'ять з половиною місяців. Щодня в Інтернеті з'являлося приблизно 75 тис. нових сторінок інтернет-щоденників, тобто, в середньому, одна сторінка в секунду. Однак не більше половини користувачів оновлювали свої записи через три місяці з моменту початку їх ведення. Близько 9 % блогів створювалися автоматично, тобто як спам.

Згідно з дослідженням Pew Internet Center, свої блоги створювали близько 12 % американських підлітків. Підлітки були значно більш " блогалізованими ", ніж дорослі жителі США. У 2005 році 19% тінейджерів створили власні блоги, а 28% постійно читали подібні сторінки у Всесвітній Мережі. Тоді ж свій блоги почали створювати багато конгресменів і сенаторів.

У 2005 році компанія Hostway провела опитування і з'ясувала, що третина американців відвідували блоги раніше, а стільки ж - ніколи про них не чули. 52 % опитаних вважали, що блогери повинні мати ті ж права, що і журналісти, що працюють у традиційних ЗМІ. Проте рівень довіри до блогів був помітно нижчим, ніж до звичайних ЗМІ.

Незважаючи на те, що в США блоги отримали досить широку популярність і за короткий стали джерелом інформації для мільйонів американців, зовсім по-іншому до нового ресурсу поставився Китай. У 2006 році у Китаї почалися активні переслідування авторів блогів, які публікували матеріали, що суперечили генеральній лінії Комуністичної Партії Китаю (компанії, що надавали послуги зі створення інтернет-щоденників, змушували закривати "шкідливі" блоги).

У 2007 році армія США випустила спеціальну інструкцію для військовослужбовців, які вели персональні інтернет- щоденники. Інструкцій такого роду в світі ще не з'являлося. У ній особлива увага зверталася на розміщення фотографій та інших зображень, які містили "критичну або чутливу інформацію ". Наприклад, було заборонено розміщувати фотографії, зроблені під час проведення операцій; вибухові пристрої; зображення полонених, вбитих і ранених; зображення систем охорони та ін. У разі виникнення проблем з розумінням інструкції, військовослужбовцям пропонувалося погоджувати свої пости з військовим командуванням. Цікаво, що ці правила повинні були дотримуватися не тільки військові, а й цивільні особи, які виконували підряди збройних сил США в Іраку, а також члени сімей (військових і підрядників). Точна кількість військових блогерів невідома. Деякі інтернет- щоденники, авторами яких були воюючи в Іраку солдати і офіцери, набули значної популярності. Відомі випадки, коли блогери підписували контракти на написання книг.

Функції та структура блогу

У блогах діяльність може бути вкрай різноманітною: дебати, оголошення про вакансії, обмін інформацією, вирішення тієї чи іншої проблеми, обмін образами, обмін жартами, гра і т. д.

З. Херринг виділяє три головні соціальні цілі блогу:

1) отримати інформацію

2) вразити/розважити інших

3) повеселитися [Herring, 2007].

Що стосується цілей, які переслідує блог, є різні погляди. Так, наприклад, Е. Горний виділяє п´ять можливих цілей:

1) підтримання контакту з рідними та близькими;

2) отримання інформації;

3) розвага;

4) моніторинг громадської думки;

5) соціалізація [Gorny, 2004].

Говорячи про важливу роль блогів у формуванні сучасного обличчя Інтернет-журналістики, та іх беззаперечну актуальність, можна говорити про те, що блоги виконують досить важливі функції. Але на сьогоднішній день думки дослідників стосовно цього питання досить різняться. Так, наприклад, В. Л. Волхонський виділяє такі функції ведення блогів:

1) комунікативну функцію;

2) функцію самопрезентації;

3) функцію розваги;

4) функцію згуртування та утримання соціальних зв'язків;

5) функцію мемуарів;

6) функцію саморозвитку або рефлексії;

7) психотерапевтичну функцію [Волохонський, 2006].

Розглянемо докладніше реалізацію комунікативної функції онлайн-щоденника в Інтернеті. Взаємодія авторів інтернет-щоденників у рамках даного середовища опосередковано рядом специфічних особливостей, першою з яких є роз'єднаність учасників комунікації в часі і просторі, що вимагає від учасників комунікації вироблення певних норм, регулюючих процедури взаємодії, і в той же час специфічних для даного виду комунікації. Ще однією особливістю блогосфери є багатокористувацький характер даного середовища, що позбавляє можливості припустити, з ким саме автор вступає в комунікацію за допомогою того чи іншого повідомлення. Винятком є ті блоги, в яких автор обмежує коло осіб, котрі можуть читати його публікації.

Водночас існуючий механізм об'єднання авторів блогів у співтовариства за суб'єктивними уподобаннями (включення в список «друзів»), за інтересами або темами спілкування (community), що передбачає читання учасниками даного співтовариства щоденників один одного або тематичних повідомлень, дозволяє сформувати у автора уявлення про аудиторію, до якої він звертається [Зайцева, 2006].

Рефлексивна функція інтернет-щоденника має достатньо двояке значення: з одного боку, блог створюється та ведеться автором для коректного і короткого опису подій власного життя, резюмування переживань, поглядів необхідний погляд на себе з боку, очима потенційного читача. З іншого боку, сам процес ведення щоденника – це роздуми вголос, винесений ззовні изнутри или наружу процес рефлексії. Крім того, щоденник дозволяє подивитися на себе минулого і сформулювати уявлення про себе у майбутньому, ідеальному або, навпаки, небажаному. А це істотна частина рефлексивної діяльності самосвідомості людини, необхідна для формування індивідуальності [Сидорова, 2003].

Також слід виділити особливу групу блогів – комерційні щоденники, які розробляють компанії та організації для реклами своїх товарів та послуг. Як правило, такі блоги не є джерелом для заробітку, адже мають на меті підвищення продажів та будування власного бренду. До функцій таких блогів належать:

1) Самореклама

Перша функція блогу – це самореклама і «розкручування» персонального особистого бренду. Зрозуміло, що, рекламуючи себе як експерт у певній області, власник області надалі зможе монетизувати свій щоденник різними способами, починаючи з простих продажів реклами на власному блозі, і закінчуючи продажем своїх послуг, як експерта. У даному випадку, прибуток є наслідком самореклами. Іншими словами, самореклама є основою більшості блогів, власники прагнуть отримувати прибутки з них.

2) Підтримка

Наступна функція блогу- це підтримка. Такі блоги часто зустрічаються в інтернет-маркетингу або в МЛМ. Монетизувати такі блоги безпосередньо через продаж якихось товарів дуже складно, але, з іншого боку, коли людина займається побудовою власної мережі, неминуче з'являється проблема контактування, управління даною мережею, видачі необхідних матеріалів і т.д. Тут якраз блог і приходить на допомогу. Тому багато працівників мережевого маркетингу використовують свій блог, щоб підтримувати свою мережу, де діляться досвідом, підтримують новачків, інформують про щось клієнтів.

3) Ком'юніті

Блоги спільнот та компаній створюються, якщо ставиться мета реалізувати свою ідею, релігію, секту – що завгодно, для чого необхідно зібрати велику кількість людей, а за допомогою інтернету це зробити набагато простіше. Існують два варіанти подібної: або за допомогою соціальної мережі, або створити свій блог. Більшість людей використовують обидва варіанти. За допомогою соціальної мережі можна набагато швидше зібрати членів свого товариства, у той час за допомогою блога можна ефективно з ними спілкуватися.

5) Розваги в блозі

Подібні блоги створюються лише для розваги. На таких блогах людина просто реалізує свої хобі, будь-то музикант, аніматор або виконавець анекдотів. Монетизуються ці блоги досить успішно, адже багато користувачів звертаються до інтернету у пошуках розваг та прагнуть весело провести вільний час.

6) Блог як джерело нових контактів

Ця функція блогів дозволяє заводити нові контакти за рахунок можливості коментування, зворотного зв'язку, тісною інтеграцією з соціальними мережами. Це просто відмінний спосіб для налагодження нових продуктивних контактів та пошуку нових клієнтів.

7) Робота з персоналом за допомогою блогу

Цю функцію використовують зазвичай внутрішньокорпоративні блоги. Вони ніяк не представлені у зовнішньому середовищі, де співробітники залишають свої думки та ідеї відносно життя компанії, також для новачків там поміщається необхідний матеріал (як правило, в IT- компаніях).

Ось основні функції, для яких використовуються комерційні блоги. Як можна переконатися, заробіток і отримання прибутку не є власне функцією, а утворюється внаслідок тих же контактів, закритих зон. Це – друга похідна від використання блогів.

Мовні твори учасників щоденникових спільнот можна поділити на три групи:

1) Засоби докомунікативної самопрезентації. «Візитна картка» автора щоденника, яка формується ще до початку комунікації і може з часом змінюватися, може включати: ім'я користувача (нік), аватар (картинка або фотографія, супроводжуюча щоденникові записи і коментарі користувача, що служить його символом), список інтересів/антиінтересів, так званий «статус» (підпис) або девіз (це слово або словосполучення, що виводиться на деяких щоденникових сайтах під ніком користувача, коли він залишає коментар), дизайн щоденника.

Через вербальні засоби самопрезентації, як, наприклад, вибір імені, назви щоденника та статусу – проявляється номінативна здатність автора і реалізується намічена ним лінія мовної поведінки, а також основні риси віртуального образу, який ми очікуємо побачити в текстах щоденника [Сидорова, 2007]. Тут слід відзначити також можливість застосування авторами блогу немовних засобів комунікації, що полегшують взаємодію:

- використання аудіо-візуальних ресурсів Інтернету (картинок, фотографій, аудіо- та відеофайлів і т.п.);

- посилань на інтернет-ресурси або інші блоги;

- символічних замінників – індикаторів емоційного стану/відносини («смайлики», вказівка ​​на «поточний настрій» і відповідний стан «поточну музику»);

- вибір стилю аудіо-візуальної презентації власного повідомлення (колір, шрифт, розмір, фон, звуковий супровід, вибір картинки, що представляє автора, - юзерпік (user picture)) та ін [Андріанова,2008].

Зупинимося докладніше на характеристиці імені користувача (ніка). Нік знаходиться десь посередині між реальним ім'ям і ім'ям художнього персонажа. Реальне ім'я дається людині без його волі і не має відношення до його творчій уяві. Іім'я персонажа визначає його автор, але при цьому вигаданим є і сам персонаж. Нік же є вигаданим самостійно обраним ім'ям, за яким ховається реальна людина. У цьому своєрідність і унікальність ніків в Інтернеті [Сидорова, 2007:94 ].

Ніки можуть являти собою варіації власного імені (nicoleanne, lala_annie), включати назви тварин, фруктів, рослин (secret_owls, pineapplelisa, mexibear, baby bears, applecrunch), інтереси (no_ride_bike, wearingskirts, coffee_drinker), абстрактні іменники (switching_sight, ultra_violett, whenever, horror_romance) та інші слова, зміст яких зрозумілий всім носіям мови [Анікіна, 2010: 73].

2) Щоденникові записи. У блогах записи складаються з заголовка (він може бути залишений порожнім), дати, тіла запису (тобто її основного змісту), міток (поле може не заповнюватися користувачем), вказівки на кількість коментарів, посилання на додавання коментаря (коментарі до запису можуть бути заборонені користувачем) і постійного посилання на запис, за яким запис відкривається на окремій веб-сторінці (в якості постійного посилання також може функціонувати заголовок та/або вказівка ​​на кількість коментарів). Крім того, в деяких блог-платформах існують додаткові поля, такі як «музика», «настрій», «місцезнаходження» та ін.. [Nowson, 2006].

Приклад запису щоденника

Є щоденники, в яких текстова частина мінімальна, а основний зміст складають фотографії і картинки, а також щоденники-цитатники, які складаються з текстів інших авторів, перенесених автором щоденника до свого блогу [Сидорова, 2007].

Н. Б. Рогачова виділила такі тематичні групи блогів (у порядку убування їх за частотністю):

1) події з особистого життя автора;

2) міжособистісні відносини і комунікація;

3) гіперпосилання, зображення і цитати;

4) настрій автора;

5) література, музика, кіно і інші захоплення автора;

6) навчання/робота;

7) творчість автора;

8) оголошення і публічні звернення;

9) роздуми автора;

10) події в зовнішньому світі/новини [Рогачова, 2008].

Цікаво те, що для блог-записів у цілому характерна більш неформальна тональність, ніж для жанрів ЗМІ, і більше формальна, ніж для усних жанрів і чатів. Ступінь серйозності, дружелюбності і чуйності в цілому залежить від особистості кожного конкретного блогера, від його популярності, від тематики блогу. Крім того, можна сказати, що для коментарів характерна більш неформальна і жартівлива тональність, ніж для блог-записів.

На різних блог-платформах існують свої офіційні правила. У межах свого блогу кожен автор може встановлювати власні комунікативні та мовні норми і забороняти коментарі від порушників цих норм [Herring, 2007].

3) Діалогічна (полілогічна) частина ІД-текстів – коментарі читачів до записів і відповіді авторів. Залежно від блог-платформи, коментарі можуть розташовуватися один за іншим (нагадуючи структуру форумів), або ж мати деревоподібну структуру з «гілками дискусій» (тобто коментарі можуть не ставитися безпосередньо до блог-запису, а бути відповідями на інші коментарі). Наявність деревовидної структури стимулює полеміку між користувачами [Nowson, 2006]. Що стосується особистих повідомлень, то деякі блог-платформи дають користувачам можливість відправки один одному особистих повідомлень на додаток до записів і коментарів. Записи та коментарі загальнодоступні для всіх користувачів Інтернету, однак практично на всіх блог-платформах користувач може обмежити доступ до записів (а відповідно і коментарів до них), відкривши його лише для визначеного кола осіб. Крім того, користувач може скористатися функцією, що дозволяє «приховувати» коментарі до записів, роблячи їх доступними тільки йому і авторові коментаря [Blood, 2000].

У більшості блог-платформ користувачам надається можливість фільтрації коментарів: вони можуть заборонити у своєму блозі коментарі від конкретних користувачів, або ж заборонити всі коментарі до конкретного запису або всім своїм записам [Herring, 2007].

Журналіст та блогер

Відразу ж необхідно визначитися, що блоги, котрі закріплені за конкретними ЗМІ та використовувані ними, та блоги, які пишуть рядові користувачі Інтернету – це два різних поняття. Це помітно і за змістом, і за формою. Тому ці два явища необхідно розглядати окремо.

Блогер як журналіст

Блоги, закріплені за будь-яким виданням де-факто вважаються журналістикою, оскільки їх автори – журналісти, і пишуть вони не для абстрактної аудиторії блогерів, а для конкретної аудиторії конкретного видання.

На Заході блоги, інтегровані у конкретне видання, набагато популярніші, ніж в Україні. Це як додатковий бонус для постійних читачів видання,котрі не знайшли серед редакції сайта тих авторів, які їм імпонують. Однак не всі ресурси відразу почали активно втілювати такі рішення.

Сайт BBC до 2001 року взагалі не мав блогів, хоч і робить дещо схоже під назвою newslog. Але, незважаючи на певну схожість форм, це не був блог, адже він мав власної оцінки автора. Сьогодні ж блоги є невід´ємною частиною цього відомого ресурсу. По словам першого блогера BBC Альфреда Хемріда, блоги надають можливість журналістам, у першу чергу, телевізійникам, спілкуватися з аудиторією, котру в звичайному житті вони майже не чують.

У нашій же країні ситуація зовсім інша. Новинні сайти пропонують блоги не як окремий відділ редакції, а як окрему послугу. Тобто крім авторів журналістів у цьому розділі можуть з´являтися і щоденники користувачів. Авжеж існує певний розподіл, але зовні вони дуже схожі, що зовсім не добре, адже повинний бути чіткий розподіл між щоденниками професіоналів та любителів. Хоча можна говорити про відкритість газети читачам та змогу спілкуватися з ними на одному рівні, що дійсно заслуговує поваги. Але у стороннього користувача може з´явитися відчуття, що всі блоги на сайті – це робота одного колективу. А це може, у свою чергу, негативно відбитися на образі видання у свідомості масової аудиторії. Що писати у цих редакційних блогах, обирають самі автори. Вони не обмежені форматом видання, але з іншого боку не є абсолютно вільними у викладенні своїх думок. Адже такі щоденники є частиною офіційного ЗМІ, отже відповідальність за їх наповнення несе також ЗМІ.

Ще однією особливістю вітчизняних інтегрованих блогів є щоденники «зірок» та представників шоу-бізнесу. Очевидно, що редакції публікують їх не заради інформаційної цінності, а просто в надії привернути увагу нового читача. На Заході подібна практика не знайшла широкого розповсюдження. Так люди, далекі від ЗМІ, авжеж, ведуть блоги. Але як правило не зв'язують себе з певними редакціями, а намагаються бути незалежними.

Блогер як журналіст

Але в першу чергу нас цікавить питання «нової журналістики», яку також називають громадянською. Тут автором виступає не професійний працівник ЗМІ, який отримує гонорари за написані статті, а звичайний користувач Інтернету.

До речі, питання про відсутність прибутків у блогерів спірне. Багато авторів знайшли застосування своїм силам і отримують достатньо гідні прибутки за допомогою своїх щоденників. Однак оплачувану діяльність не зовсім можна назвати журналістикою. Скоріше, це «чорний PR», коли людина під видом захопленого громадянина просуває той чи інший товар (під товаром у даному випадку мається на увазі абсолютно все: від публічної особистісті до продуктів харчування).

Але ця сторона блогосфери має лише непряме відношення до журналістики. Прийоми та методи, відпрацьовані в традиційній журналістиці для отримання «чорних» прибутків, у принципі діють з невеликими корективами і в блогах. Але нас більше цікавлять ті автори, котрі ставлять за мету інформувати аудиторію, доносити до неї цінну інформацію та оригінальні точки зору.

Спробуємо розглянути декілька експертних думок стосовно взаємозв'язку блогів та журналістики.

Цікаві висновки щодо даної теми зробив професор університету Нью-Йорка и блогер «Pressthink» Джей Розен. Він стверджує, що в нових умовах, які змінюються дуже швидко, блогінг та журналістика чудово співіснують, впливають один на одного та формуються, а не протистоять один одному. На даний момент ним виявлен три основні тенденції:

1) здвиг влади від виробників ЗМІ до людей, раніше відомим як аудиторія. Незрозуміла думка.Він також вказав на необхідність уточнення таких понять як «аудиторія», «потреба», «глядач», «читач». Але це не теж саме, що розуміють люди в другому кінці процесу обміну інформацією. Чому? Тому що спільнота тепер має можливість висловитися в мережі, в блогах, створюючи свою власну тематику в межах суспільної бесіди.

Втрачений зміст думки. Треба вручну перекласти.

2) Втрата незалежності, іншими словами, «втрата контролю обмеженим колом людей. Області, котрі колись були у сфері діяльності журналіста, тепер входять не лише в його компетенцію». Сьогодні, коли так просто для будь-кого створити контент у мережі за невисоку вартість або навіть безкоштовно, у журналіста більше не має «виключного права друку». Професійні засоби масової інформації повинні тепер поділитись своїм місцем, відомим як «преса» з активістами, людьми, що займаються некомерційними проектами, і просто перехожими, які створили свої власні блоги та вебсайти. Адже протягом минулого сторіччя розповсюдженням новин займалися виключно журналісти.

3) Перші два фактори змусили людей (особливо блогерів) кинути виклик ключовим ідеям та принципам основної журналістки, особливо принципу об'єктивності – принципу, котрий сьогодні, як вважає Розен, «коливається» як «етичний критерій» в пануючій журналістиці.

Розен дійшов думки, що в той час як блогери залежать від роботи професійних журналістів, котру вони використовують в мережі для обговорень та посилань, блогери створили новий інформаційний потік, з такою структурою та нормами, щоб можна було спілкуватися з ними. А далі Дослідник наголосив: «Блогери готують поле діяльності, котре потім займуть журналісти, ось чому кореспонденти, що пишуть для основних видів ЗМІ, повинні звернути на них увагу».

Єдине, що насторожує – впевненість у тому, що блогери «віддадуть» своє поле діяльності журналістам. Навряд, ті люди, що зараз створюють контент, або ж вважають себе «сторожовими псами» традиційної журналістики, захочуть відмовитися від своєї справи та віддадуть блогосферу працівникам традиційних ЗМІ. Це може статися лише у випадку, якщо журналістика стане «прозорою», тобто кожен матеріал буде мати посилання на джерела, оригінальні записи інтерв'ю і т. д.

Про «прозорість» журналістики говорить Дейв Вінер із «Скріптін Ньюз». Він сподівається, що журналісти засвоять більше принципів і методик блогінгу, особливо принцип «прозорості» - висловлення особистих політичних поглядів, и принцип «прозорості» отримання інформації, коли доступні всі вихідні матеріали, котрі використовувалися при створенні репортажу. Він також підкреслює, що люди, котрі читають блоги, пишуть на них, взаємодіють з ними, обізнані набагато краще, ніж пасивна інформаційно-споживча аудиторія при сприйнятті інформації із різних джерел, і приймають свої власні незалежні рішення, чому вірити, а чому ні.

Небажання або нездатність служб новин приймати нові ідеї з самого початку створені культурою газет та мовленнєвими компаніями. Питання в них полягає лише в тому, «чи скоро ми отримаємо прибутки з цієї авантюри?». У другу чергу вони думають: «Як нам вчинити з нашою аудиторією? Як це допоможе нам зв'язатися з нашими однодумцями? Як ми зможемо краще виконати наші обов'язки, котрі полягають у служінні суспільству та розповсюдженні істини, за допомогою нових технологій?».

У зв'язку з таким положенням справ, в США було проведено декілька експериментів, коли блогери спільно з журналістами місцевої преси вводили онлайн- щоденники в редакцію газет. Досвід майже завжди виявлявся позитивним: журналісти виходили за рамки опублікованих матеріалів та продовжували спілкування з читачами на сторінках своїх блогів. Таким чином блогери показали, що не хочуть витісняти професійних журналістів з їхньої сфери, а просто хотіли б бачити більш відкриті прозорі відносини між аудиторією та редакцією.

Багато хто порівнює традиційну журналістику та веб-блоги з різними формами влади. Грубо говорячи, звичні ЗМІ – це медіа-тоталітаризм, де декілька крупних гравців вирішують, що, де та коли дивитися їхньому «народу» (аудиторії). Блоги ж наближені до демократії, де кожен голос має право бути почутим, а аудиторія може обирати із великого числа тем та думок саме ті, котрі її цікавлять.

Існує думка, що протистояння блогерів та журналістів насправді не існує. Але існує напруженість між ними, котра досить позитивно спливає на обидві сторони. «Є сенс в збереженні цієї напруженості…ті підтримці подібного виду змагань для розвитку і тих, і інших», говорить Джефф Джарвис, відомий американський журналіст. Він також відзначає, що існуюча ситуація полягає не в «протистоянні блогосфери та світу, створеного журналістикою». А в чому?

Якщо журналістика – це правдиве та об'єктивне висвітлення подій, то тоді блоги не можна віднести до журналістики. Але ж якщо припустити, що всі працівники ЗМІ строго дотримуються цього принципу, вся категоричність зникає.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 1455; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 172.70.135.72 (0.111 с.)