Розвиток освіти в період українського Ренесансу

Поширенню ренесансної культури в укр. землях сприяв насамперед розвиток освіти. Наприкінці ХУ-ХУІст. помітно зростає прошарок українців, що здобули освіту в кращих західноєвропейських університетах - Краківському, Празькому, Болонському. Зачинателями гуманістичної культури в Україні і визначними гуманістами того часу вважають Юрія Дрогобича, Павла Русина та Станіслава Оріховського. Наприкінці XVI - на поч. ХУІІст. Освіта стає одним з найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження етнічної цілісності України. На території України розпочали свою діяльність братсва - організації, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні права українців. Керівниками братств були: Стефан і Лаврентій Зизанії, Кирило Транквіліон Ставровецький, Іов Борецький. Діяли 3 культурно-освітні центри в Україні: в Острозі, Києві, Львові. У 1535р була заснована Львівська баратська школа(вивчали словянську граматику, грецьку і латинську мови). У 1615-1616рр була створена Київська братська школа, яка згодом у 1632р була реформована у Києво-Могилянський колегіум.У 1576р був створений культурний центр в Острозі князем Острозьким(включав в себе колегію, друкарні та науково-літературний гурток; вивчали іноземні мови, граматику, риторику, арифметику, геометрію, музику, астрономію) Перші книжки «Октоїх» та «Часословець», надруковані кирилицею з'явилися в Кракові 1491р. Федоров заснував друкарню і протягом 1574р видав перші українські «Апостол» і «Азбуку». Справжнім Шедевром друкарського мистецтва стала знаменита Остозька біблія 1581р.

 

21. Львів як ренесансний центр України (братства, друкарство, освіта, мистецтво)

Львів - один з наймогутніших осередків ренесансної культури, який ініціював відродження національного життя всієї України. Закономірним було виникнення тут перших братств: Успенського (1463), Благовіщенського (1542), Миколаївського (1544). Найактивнішим було Успенське братство, яке у 1586 році отримало право Ставропігії.. Заслугою львівської Ставропігії стало фундування школи, друкарні, бібліотеки, шпиталю. У 1585 р.було відкрито Львівську братську школу, яка об'єднувала таких визначних діячів, як брати Зизанії, Іов Борецький, Ісайя Козловськнй, Сїльвестр Косов, Іван Красовський. Організована на зразок колегії, де вивчались «сім вільних наук», а також мови, її навчальна система та програма стала зразком для інших братських шкіл. Разом з Острозькою колегією вона відіграла етапне значення у становленні вищої школи в Україні. Львівська школа відзначилася демократичним характером, опиралась на засади гуманістичної педагогіки. Батьки вносили плату згідно з можливостями. Утримувалась школа коштом львівського міщанства - «посполитих людей», навіть «убогих, вдовиць». Для. потреб школи братська друкарня здійснили видання граматики грецької та старослов'янської мови - «Адельфотес» (1591). Поширення книгодрукування є важливою складовою ренесансної культури, а у Львові, як твердять дослідники, існували друкарня щеперед 1469 роком, бо у 1460 р. багатий львівський міщанин Степнан Дропан подарував Онуфріївській церкві свою власну друкарню, що підтверджує привілей 1469року. Перші ж книжки кириличним шрифтом вийшли поза межами України, в друкарні Швайпольда Фіоля в Кракові у 1491 році. У поширенні книгодрукування 8 Україні значну роль відіграла і діяльність білоруса Франциска Скорина, який видав «Псалтир» та «Біблію Руську».Подальший розвиток друкарства пов'язаний з іменем Івана Федорова. Перші книжки «Апостол» та «Буквар» вийшли друком у Львові у 1574 році. Ще одне видання «Букваря» було здійснене в Острозі, куди переїхав Іван Федоров на запрошенім князя Костянтина Острозького, де він разом з Гринем Івановичем видрукував знамениту Острозьку Біблію. Після смерті Івана Федорова у 1483 році власником його друкарні стало Успенське братство. Ця друкарня діяла до скасування братства аж до 1787 року. Тут вийшла величезна кількість релігійної, навчально-дидактичиої та світської літератури. Це «Адельфотес» (1591), «Часослов» (1609), «О вослитонни чад» (1609), «Псалтир» (1615).

У 1638-1667 рр, бурхливу видавничу діяльність проводила львівська друкарня заснована Михайлом Сльозою.

 

22. Ренесансний центр України - Острог (освіта, наука, друкарство)

Острог - видатний центр культурно-національного відродження, формується вже наприкінці 70-х років 16ст. Пов'язаний з діяльністю князя Костянтина Острозького, якого іменували «некоронованим королем» Русі.Завдяки його старанним Острог протягом кількох десятиліть відіграє роль українських Афін, Тут працюють такі видатні вчені та письменники, як Кирило Лука, Ян Лотос, Дем.ян Наливайко, Герасим Смотрицький, Василь Суразький та Клірик Острозький. Цей гурт людей взяв участь в організації та діяльності Острозької школи. Постала вона близько 1580 року і здобула статус найкращого навчального закладу серед існуючих на той час православних шкіл.Навчальна система Острозької школи була типовою для європейських колегій, взірцем для яких були кращі на той час єзуїтські колегії. Заснована на православних засадах, вона була більше грецькою, ніж латинською, але вивчалась і латинь, що не обмежувало можливість студентам ретельно вивчати, латинські джерела. Викладачі Острозької школи ретельно дбали про патріотичне виховання учнів, ставивши над усе ідею вірності рідній вірі. Знаменитими вихованцями були Мелетій Смотрицький, Петро Конашевич-Сагайдачний.

Не жаль після смерті князя у 1608 р,нащадки не опікувались школою та українством, внучка Анна-Алоїза Острозька заповіла маєтності та кошти ордену єзуїтів. З Острогом пов'язані славні сторінки українського книгодрукування, там працював Іван Федоров, який перевидав для потреб школи «Буквар»,у 1580 р. «Псалтир» та «Новий завіт», а в 1580-1581 рр. Острозьку Біблію. До видання останньої були залучені значні наукові сили - вчені, богослови, перекладачі, друкарі та гравери. Біблія відзначалась високою технікою друку, високохудожнім оформленням, а тому є справжньою віхою у розвитку національного книжкового мистецтва. Острозький культурно-освітній осередок відомий творами полемічної літератури. Творчо збагатили українське письменство Герасим Смотрицький, Василь Суразький, Христофор Філарет, Клірик Острозький. Отже, в умовах гострого ідеологічного протистояння, коли православним українцям докоряли в дусі щодо відсутності шкіл, браку освіти, науки, літератури, діяльність острожан доводила протилежне, засвідчувала могутні інтелектуальні можливості українського народу.

 

23. Київ як ренесансний центр української культури (освіта, наука, друкарство)

Київ - ренесансний центр української культури, що на початку 17 ст. повертає собі колишнє значення духовної та політичної столиці України, завдячуючи передусім протекторату козацтва.У духовному відродженні Києва взяла участь передова інтелігенція всієї України. Це відомі вже: І.Борецький, Є.ІІлетенецький, С.Косов, брати Зизанії та Беринди. Ці діячі сприяють налагодженню церковного життя, організації школи, освіти, книговидавництва. Так у 1615 р. засновується Київське братство при Богоявленській церкві на Подолі, до якого разом з усім військом Запорізьким записався гетьман Сагайдачний, жертвуючи на його потреби значні кошти. Разом з київською міщанкою Гальшкою Гулевічівною, що заповідала братству кошти та маєтності, гетьман стоє фундатором братської школи. Окрім братства, другим визначним культурним осередком у Києві стала Києво-Печерська лавра. Цьому сприяло відкриття тут друкарні завдяки зусиллям архімандрита Єлисея Плетинецького. Лаврський гурток вчених розгорнув активну видавничу справу. Петро Могила від 1627 року обіймає посаду архімандрита Києво-Печерської лаври, а в 1632 році стає Київським митрополитом. Саме з його діяльністю пов'язана доба найрішучіших перетворень у церковній та освітній сферах. За богословські праці Петро Могила був удостоєний степеня доктора богословських наук. Він дбав про зміцнення Київського Богоявленського братства. Петро Могила реформував шкільну освіту, що втілилось у діяльності створеної ним колегії внаслідок об'єднання у 1632 році лаврської та братської шкіл, названої на його честь Могилянською. Реформаторські заходи Петра Могили активізували засвоєння західноєвропейських здобутків в галузях науки, історії, філософії, мистецтва. Цей час знаменує переорієнтацію в українській культурі від греко-візантійської до латинської духовності. Цьому сприяла і така новація, яка підтримувалась і в наступні століття - відряджати кращих випускників академії до провідних європейськім університетів для продовження навчання. Отже, друга половна 17 - перша половина 18 ст. - це справжня «золота доба» в історії Кнєво-Могилянської колегії, яка в 1701 році здобула статус академії.