Стратегії Світового банку і Україна: основні засади взаємодії.

До Світового Банку Україна вступила в 1992 році (водночас із вступом до МВФ); вона є членом всіх його структур — МБРР, МФК, МАР і БАГІ. Серед міжнародних кредитно-фінансових організацій Міжнародний банк реконструкції та розвитку є другим, після МВФ, кредитором України; його частка становить 32,8 % всіх позичок. При цьому спостерігається тенденція зростання частки кредитів МБРР за рахунок зменшення частки МВФ.

Зі цільовим призначенням кредити МБРР поділяються на 4 групи: інституційні; реабілітаційні; на розвиток певної галузі економіки; на структурну перебудову галузей економіки.

Інституційні кредити спрямовані на реформи та розвиток державного управляння фінансами, економікою. Реабілітаційна позика має інвестиціний характер. Кошти, що надходять від Світового Банку, на відміну від коштів МВФ, використовуються більш різноманітно. Вони спрямовані не тільки на погашення дефіциту бюджету й платіжного балансу, але й на реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, підтримку українських підприємств, страхування імпорту.

Позики Світового Банку для України вигідніші, ніж позики з інших джерел, оскільки умови надання ним кредиту сприятливіші. За класифікацією СБ Україна належить до III категорії країн (рівень доходів нижче середнього), тому термін погашення кредитів продовжується до 20 років з пільговим періодом 5 років. Відсотки за кредит сплачуються за плаваючою ставкою і становлять близько 6,5 % річних.

За рахунок Світового Банку в Україні реалізується 16 проектів на загальну суму 2895 млн доларів та 15 млн євро. Розподіл фінансування по окремих проектах таких:

§ реабілітаційна позика (500 млн дол.);

§ інституційна позика (27 млн дол.);

§ проект реабілітації гідроенергетики (114 млн дол.);

§ проект із розробки насінництва (32 млн дол.);

§ експериментальний проект у вугільній галузі (16 млн дол.);

§ проект розвитку підприємств (310 млн дол.);

§ проект структурної перебудови вугільної галузі (300 млн дол.);

§ проект «Морський старт» (100 млн дол.);

§ проект структурної перебудови сільського господарства (300 млн дол.);

§ проект розвитку підприємств, II етап (300 млн дол.);

§ проект розвитку експорту (60 млн дол. та 15 млн марок);

§ проект розвитку ринку електроенергії (317 млн дол.);

§ проект підтримки соціального захисту (2,6 млн дол);

§ проект структурної перебудови фінансового сектора (300 млн дол);

§ проект реабілітації та розширення теплопостачання м. Києва (200 млн дол.);

§ розвиток системи казначейства (16, 4 млн дол.).

Проект реабілітаційної позики вже реалізовано. Вона була спрямована на фінансування дефіциту, дозволила здійснити заходи по макроекономічній стабілізації, створенню конкурентного середовища на ринку товарів та послуг.

Позики Світового Банку надаються у кілька траншів; кожний наступний надається при виконанні певних умов. Представником позичальника виступає Міністерство фінансів України.

В структурі позик СБ значне місце посідають позики на структурну перебудову й розвиток паливно-енергетичної галузі. Зокрема, 300 млн дол. виділяється на реструктуризацію вугільної промисловості. Проект перебдачає закриття нерентабельних шахт та переобладнання перспективних. Кредит на цей проект виділяється двома траншами по 150 млн дол. кожний. Перший транш одержано наприкінці 1996 року, кошти другого — в 1999 році.

Проект реструктуризації сільського господарства передбачає запровадження ринкових відносин в агропромисловому комплексі, зокрема, впорядкування користування землею. Кредит на це, також двома траншами, вже одержано в 1996 і 1998 роках.

Кошти на розвиток підприємств надаються в два етапи. На першому етапі 310 млн доларів пішли на підтримку масової приватизації підприємств. Завдання другого етапу — реформування економіки України, що передбачає прискорення процесу приватизації, створення прозорого ринку цінних паперів, упровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку підприємств.

Позика на перебудову фінансового сектора передбачає забезпечення відповідності української банківської системи світовим стандартам та її зміцнення.

Затверджено ще два проекти вартістю по 200 млн дол., що будуть кредитуватись Світовим банком: Проект реформування державного управління і Проект реформування державних ресурсів.

Але все ж таки пріоритетним напрямком співробітництва України зі Світовим банком стає одержання коштів на інвестиційні проекти, що надасть нашій країні відчутнішого імпульсу для розвитку економіки.

 

Стратегії Світового банку: мета і реальні наслідки.

Після здобуття незалежності Україна у 1992 р. вступає до Світового Банку. Одними зі стратегічних цілей СБ є заохочення інвестування країн-членів в інші країни, особливо такі, що розвиваються; сприяти стабільному економічному зростанню країн-членів; допомога в реконструкції господарства країн, що розвиваються; заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування.
Кошти, що надходять від Світового Банку Україні, спрямовані на реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, підтримку українських підприємств, страхування імпорту тощо. У структурі позик СБ значне місце посідають позики на структурну перебудову й розвиток паливо-енергетичної галузі, на впровадження ринкових відносин в агропромисловому комплексі.

Стратегії ТНК і національні стратегії міжнародного економічного розвитку.

ТНК - підприємство, яке об’єднує юр-их осіб будь-яких правових форм і видів д-сті в двох або більше країнах, яке проводить спільну політику і стратегію.

Загальний підхід до розробки стратегії ТНК з урахуванням конкурентних сил, які діють на ТНК, полягає у необхідності (а) захисту компанії від конкурентних сил, (б) спрямуванні їх у вигідному для компанії напрямі та (в) створенні переваг для компанії у довгостроковому періоді.Загальна стратегічна орієнтація компаній, всесвітня за своїм хар-м.Всі транснаціональні компанії проводять широку зовнішньоекономічну експансію.

ТНК можуть перекидати з країни в країну в своїх інтересах великі ресурси. Конкретний вплив діяльності ТНК на економіку тієї чи іншої країни залежить від економічної сили суб’єктів відносин, розташування філіалів і дочірніх компаній ТНК в країні перебування.

Вплив ТНК ґрунтується на фактичному контролі значної частини транснаціонального капіталу, що функціонує на міжнародних фінансових ринках, які в своїй більшості мають олігополістичну структуру.

Позиції ТНК міцні і в економічній політиці. У країнах базування вони формують потужне лобі, яке здійснює значний вплив на уряди розвинутих держав. На уряди держав, де розташовані їх філії, ТНК часто здійснюють тиск у жорстких формах, вимагаючи проведення економічної політики в своїх власних Інтересах, нерідко на шкоду національним інтересам приймаючих країн.Поведінка ТНК спричинює стурбованість у політичних колах світової громадськості.

Транснаціоналізація має як негативні, так і позитивні наслідки. До негативів, як уже відзначалося, належить ослаблення ролі держави в економічних процесах. ТНК може уникати оподаткування в країні базування, переводячи виробничі потужності в країни, де рівень оподаткування нижчий. Позитивна сторона транснаціоналізації полягає в інтенсифікації потоків інвестиційних і фінансових коштів, у і прискоренні темпів міжнародної торгівлі, залученні все більшої кількості країн до світового економічного простору, нових технологій. Не в останню чергу завдяки ТНК утворилися нові індустріальні країни, які зайняли досить помітне місце у світовій економіці.ТНК суттєво впливає на структури господарства інших країн; цей вплив може бути і позитивний, і негативний. Це здійснюється завдяки значним інвестиціям ТНК в трудомісткі галузі виробництва країн регіону. Навіть ті з нових індустріальних країн, що досягли найбільшого успіху (Республіка Корея, Бразилія, Таїланд) відчувають дуже сильну залежність від іноземного капіталу й зарубіжних технологій.