Територіальна структура рекреаційно-туристичного комплексу України

Територіальна структура рекреаційного комплексу України складається з багатьох ланок. Первинною ланкою цього комплексу є санаторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристичні бази. Окремо розміщені санаторії, пансіонати, бази створюють РЕКРЕАЦІЙНі ПУНКТИ. Населений пункт з кількома рекреаційними пунктами називається КУРОРТОМ. Курортом може називатися також частина великого міста, в якій сконцентровані рекреаційні пункти: санаторії, бази тощо (наприклад, в Одесі - курорти Аркадія, Великий Фонтан, Чорноморка).

Сукупність рекреаційних пунктів і курортів, що використовують означену територію і розміщену на ній інфраструктуру, створюють РЕКРЕАЦІЙНІ РАЙОНИ. Група рекреаційних районів створює РЕКРЕАЦІЙНИЙ РЕГІОН (наприклад, Кримський, приморські території Одеської та Миколаївської областей). Рекреаційні райони завдяки транспортним і функціональним зв'язкам створюють РЕКРЕАЦІЙНІ ЗОНИ. Наприклад, Центральноукраїнська, узбережжя Чорного і Азовського морів.

ВАРІАНТ №24

1. Концепція регіонального розвитку країн ЄС.

Європейська політика регіонального розвитку базується на політичному принципі, згідно якого багатші країни і регіони мають забезпечувати солідарність з біднішими країнами і регіонами, а також на економічному принципі, згідно якого нижчі обсяги виробництва в бідних країнах-учасниках і регіонах, або країнах і регіонах з високими рівнями безробіття є втратою потенціалу та можливості для Європейського Союзу в цілому. Інвестування в сучасну інфраструктуру та інноваційну діяльність, краща освіта і професійна підготовка для людей у слабких регіонах відкривають цінні нові ринки та розширюють економічний потенціал всіх країн-учасників. У той же час, політика наближення допомагає підтримувати консенсус на фоні ключових історичних досягнень ЄС, зокрема створення єдиного ринку і впровадження єдиної валюти, євро, що використовується тепер (за станом на 2009 р.) у 16 країнах-учасниках.

2.. Принципи РПС. Сучасне розміщення продуктивних сил певною мірою є результатом територіального поділу праці, зумовленого економічними, соціальними, природними та національно-історичними особливостями окремих регіонів і їх географічним положенням. Територіальна диференціація у просторовому розподілі населення і засобах виробництва зумовлює передусім актуальність проблем раціоналізації розміщення виробництва.Продуктивні сили розміщуються під впливом певних економічних законів, або за економічною та економіко-географічною літературою – закономірностей розміщення виробництва, які є просторовим виявом відповідних економічних законів.На основі пізнання законів і закономірностей розробляються принципи розміщення продуктивних сил та розвитку економіки регіонів. Вони являють собою сукупність головних ідей та вихідних положень що формують першооснову розміщення продуктивних сил, результат наукового пізнання дії закономірностей розміщення окремих об’єктів, галузей та територіально господарських комплексів. Принципи – це також правила господарської діяльності та управління економікою, які повністю ґрунтуються на закономірностях розміщення продуктивних сил та розвитку регіональної економіки. На базі пізнаних закономірностей розміщення і розвитку продуктивних сил розробляється з урахуванням конкретно-історичних умов економічна політика держави.

Характеристика та суть принципів розміщення продуктивних сил

Найважливішими принципами розміщення продуктивних сил, якими керуються у розв’язанні проблем просторового розподілу підприємств і галузей є: наближення виробництва до джерел сировини, робочої сили, споживачів; збереження довкілля, раціональне використання природних ресурсів і впровадження ресурсоощадних технологій; забезпечення здорових гігієнічних умов життя і праці населення; обмеження надмірної концентрації промисловості в містах; вирівнювання економічного розвитку районів та областей; зміцнення обороноздатності країни; урахування інтересів економічної інтеграції в Європейський та світовий простір.Одним з головних є принцип раціонального розміщення виробництва. Суть цього принципу полягає в тому, щоб під час розміщення об’єктів досягала висока ефективність народного господарства. Раціональне розміщення виробництва передбачає:

Наближення виробництва до джерел сировини, палива, енергії і води;

Наближення трудомістких галузей до районів і центрів зосередження трудових ресурсів;

Наближення масового виробництва малотранспонтабельної продукції до місць її споживання;

Ліквідація (уникнення) зустрічних перевезень однотипної сировини, палива, готової продукції з одного регіону в інший;

Обмеження надмірної концентрації промисловості у великих містах, переважне розміщення нових промислових об’єктів у малих і середніх містах;

Охорона природи і забезпечення комфортних екологічних умов проживання населення.

Принцип комплексного розміщення виробництва випливає з однойменної закономірності. Згідно з цим принципом розміщення об’єктів передбачається:

· Комплексне використання природних ресурсів та відходів їх переробки

· Раціональне використання трудових ресурсів різних вікових груп чоловічої та жіночої статі

· Встановлення ефективних виробничих зв’язків між підприємствами

Створення єдиної виробничої і соціальної інфраструктури з метою обслуговування локальних виробничих комплексів та населених пунктів.
За умов централізованої планової економіки принцип комплексності реалізується шляхом планового будівництва певного набору об’єктів у регіоні; якщо при цьому закономірності розміщення достатньо враховані, комплекс функціонує добре, інакше помилкові рішення даються взнаки упродовж багатьох років.

За ринкової, навіть мало регульованої економіки принцип комплексності повинен зберігатися. Тямущий підприємець прагне спорудити підприємство там, де є готова інфраструктура, бо витрати на її будівництво не будуть завеликі. Фірма, яка видобуває природний ресурс, намагається тут же створити переробне підприємство, аби зменшити витрати. Власник підприємства шукає суміжників, щоб налагодити взаємовигідну кооперацію. Підприємства й заклади сфери обслуговування потребують зосередження великого виробництва й населення.

Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва передбачає: дотримання збалансованості між виробничими потужностями і обсягом виробництва, з одного боку, і наявністю сировинних, паливно-енергетичних, трудових, сільськогосподарських ресурсів регіону – з другого; пропорційності між галузями спеціалізації, допоміжними та обслуговуючими, між добувною і обробними ланками виробництва, а також між виробничою та соціальними сферами тощо. На основі принципу внутрішньодержавного та міжнародного поділу праці країна і регіони повинні розвивати ті галузі виробництва, для яких складаються найкращі умови: затрати праці є найнижчими і навколишньому середовищу задається найменша шкода, а їх продукція є конкурентоспроможною і користується постійним попитом на міжнародному та внутрішньодержавних ринках.

4. Депреси́вний регіо́н — це у минулому промислово розвинута територія, яка перебуває в процесі структурної перебудови національної економіки або під тиском кон'юнктурних чинників ринку переживає занепад. Такими районами можуть бути:

· райони, де середній рівень безробіття за останні 3 роки сягав рівня, вищого від середньої величини цього показника в державі загалом;

· райони, де протягом останніх трьох років спостерігається різке скорочення робочих місць або життєво важливих секторів економіки, що призводить до суттєвого загострення проблем безробіття;

· райони, де ВВП на одну особу суттєво нижчий середнього показника в державі.