ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Перспективи розвитку інтеграційних об’єктів.



Насамперед Інтеграція — це процес об'єднання будь-яких елементів в одне ціле. Процес взаємозближення і утворення взаємозв'язків;згуртування, об'єднання політичних, економічних, державних і громадських структур в рамках регіону, країни, світу.

Інтеграційні об`єднання На першому рівні, коли країни ще тільки роблять перші кроки до взаємного зближення, між ними полягають преференційні торговельні угоди. Такі угоди можуть підписуватися або, на двосторонній основі між окремими державами, або між вже існуючим інтеграційним угрупованням і окремою країною або групою країн.

На другому рівні інтеграції країни переходять до створення зони вільної торгівлі, що передбачає вже не простої скорочення, а повне скасування митних тарифів у взаємній торгівлі при збереженні національних митних тарифів у відносинах із третіми країнами. У більшості випадків умови зони вільної торгівлі поширюються на всі товари, крім продуктів сільського господарства.

Третій рівень інтеграції зв'язаний з утворенням митного союзу (МС) — погодженим скасуванням групою національних митних тарифів і введенням загального митного тарифу і єдиної системи нетарифного регулювання торгівлі у відношенні третіх країн.

Коли інтеграційний процес досягає четвертого рівня — загального ринку (ЗР) — інтегруючі країни домовляються про свободу руху не тільки товарів і послуг, але і факторів виробництва — капіталу і робочої сили.

Нарешті, на п'ятому, найвищому, рівні інтеграція перетворюється в економічний союз (ЭС), що передбачає поряд із загальним митним тарифом і волею руху товарів і факторів виробництва також і координацію макроекономічної політики й уніфікацію законодавств у ключових областях — валютної, бюджетної, грошової.

Принципово можливе існування і шостий рівень інтеграції — політичного союзу (ПС), що передбачав би передачу національними урядами більшої частини своїх функцій у відносинах із третіми країнами наддержавним органам. Це фактично означало б створення міжнародної конфедерації і втрату суверенності окремими державами.

Нормативно-правова основа державної регіональної політики.

Україна започатковує державну регіональну політику, засновану на європейських цінностях, засадах демократії та національної єдності, орієнтовану на підвищення економічних та соціальних стандартів життя кожного громадянина. Особливої актуальності набуває проблема ефективного використання регіонального потенціалу. За сучасних умов першочерговим завданням є пошук раціонального балансу між децентралізацією управління і єдиновладдям. На державному рівні визначено, що громади та створені ними структури управління на місцях мають нести відповідальність за соціально-економічний стан перед населенням регіону та держа­вою. На рівні регіону це позначається як принцип «відповідальної регіоналізації». З метою надання більших повноважень регіонам, державна регіональна стратегія спрямовується на подолання інституційних, соціально-економічних та морально-психологічних перешкод гармонійного розвитку регіонів у їхній єдності як складо­вих єдиної держави. Головним завданням регіональної політики держави має стати досягнення балансу між її інтересами та інтересами розвитку її регіонів. Ключовим завданням наступного стратегічного горизонту регіональної політики є розробка напрямів та механізмів передачі частини державних повноважень на нижчий рівень управління, спираючись на демократичні цінності та виходячи з положень Конституції України. Принципи раціональності, відповідальності та ефективності децентралізації - орієнтири, на які мають спиратися подальші реформи у сфері державного управління. Держава залишається координатором інтересів усіх рівнів. Гармонізуюча роль держави особливо має активізуватися в точках зіткнення інтересів: між людиною і громадою, між громадами і регіональною владою, між регіональною і державною владою тощо. Особливої ролі набуває економічна база розвитку територій, яка має відповідати ключовому завданню, поставленому перед державою - посиленню соціальної складової регіонального розвитку, що передбачає забезпечення державних стандартів (нормативів) та державних соціальних гарантій гідного рівня життя кожного громадянина незалежно від місця його проживання. Завдання держави - досягти політичної, економічної та гуманітарної єдності країни на основі узгодження різноспрямованих інтересів усіх регіонів. Важливим аспектом також є проблема дотримання державою принципів прозорості в процесі формування та реалізації регіональної політики, взаємодії держави з інститутами громадянського суспільства.

3.1. Закон вартості регулює:

а) розвиток виробництва;

2. Які типи ТВК виділяють в залежності від набору функцій?

в) монопродуктові

3. Видобуток самородної сірки здійснюється:

б) у Новому Роздолі і Новояворівську;

4. Найбільшими експортерами алюмінію у світі є:

а) Росія, Канада, Австарлія;

4. Дайте визначення: «Промисловий комплекс – це…»

Характерні тісні виробнчо-технологічні зв’язки послідовної і комплексної переробки сировини, й спільного випуску готової продукції. Промисловий комплекс України має потужну матеріально-технічну базу. У промисловості працює бл. 18% зайнятого населення України (2008 р.) і створюється бл. 26% ВВП (2012 р.) В структурі промисловості найвищу питому вагу займають чорна металургія, машинобудування, електроенергетика, хімічна та харчова промисловості

ВАРІАНТ №28

1. Закономірності регіонального управління.

- Динамічний характер функціонування.

- Детермінізм процесів управління

- Обмеження прямого впливу на господарчі суб*єкти регіону з боку органів регіонального управління.

- Пріоритетність правового та економічного підходу до регулювання

- Закономірність винятковості.

- Самоорганізація

- Закономірність процесу управління

- Адаптація

- Наявність механізму взаємодії централізації і децентралізації.

Становлення та розвиток системи регіонального управління обумовлюють об’єктивні закономірності, що не залежать від процесу їх пізнання, однак є важливими для врахування. Зокрема слід виділити такі: динамічний характер функціонування, обмеження прямого впливу на господарчі суб’єкти регіону з боку органів регіонального управління, закономірність винятковості, наявність механізму взаємодії централізації та децентралізації, детермінізм процесів управління, пріоритетність правового та економічного підходу до регулювання, самоорганізація, закономірності процесу управління, адаптація та ін.

2. Принципи державної регіональної політики.

Державна регіональна економічна політика України формується і реалізується таким чином, щоб забезпечити територіальну цілісність держави, створити рівновигідні умови функціонування регіональних господарських комплексів з метою активізації ролі територій у проведенні економічних реформ та вирішенні нагальних соціальних проблем. Сучасна державна регіональна економічна політика України, як це визначено нормативними документами, грунтується на таких основних принципах:

· визнання і дотримання загальнодержавних пріоритетів та забезпечення органічної єдності завдань щодо соціально-економічного розвитку країни та розвитку продуктивних сил регіону;

· правове забезпечення економічної самостійності регіонів на основі розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування й підвищення їх відповідальності щодо вирішення завдань життєзабезпечення і комплексного розвитку територій;

· дотримання вимог екологічної безпеки при реформуванні структури господарських комплексів і розміщенні нових підприємств;

· досягнення економічного і соціального ефекту за рахунок використання переваг територіального поділу праці, раціонального природокористування, розвитку міжрегіональних зв’язків.

Підвищення дієвості регіональної економічної політики, зростання загальної керованості економічними процесами можливе лише на основі визначення і розмежування повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. В процесі здійснення конкретних заходів державної регіональної економічної політики, спрямованих на підвищення ролі регіонів у проведенні економічної реформи в країні, передбачається:

· сформувати нову територіальну структуру державного сектора економіки; реформувати систему управління державним сектором економіки;

· зміцнити економічні основи місцевого самоврядування та розширити його важливі соціально-економічні функції щодо життєзабезпечення територіальних утворень;

· здійснити поетапний перехід на обгрунтовану систему бюджетного регулювання та розширити права місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці України.

3.1. До засобів праці відносяться:

а) знаряддя праці;

2. Науково-технічний центр призначений для створення та впровадження новітніх розробок у виробництво це:

б) технополіс;

3. Найбільший національний дохід на душу населення спостерігається:

в) у Донецькій області.

4. Яка з країн видобуває найбільше сталі?

а) Китай та Японія разом

4. Об'єктами державної регіональної економічної політики є територіальні утворення, у межах яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування. Склад цих об'єктів визначається адміністративно-територіальним устроєм та економічним районуванням України.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.232.96.22 (0.01 с.)