Теорія центральних місць В. Кристаллера.

Теорія центральних місць була створена Вальтером Кристаллером на початку 1930-х років.Відповідно до даної теорії, існує оптимальна каркасно-мережева структура населених пунктів, яка забезпечує доступ до об'єктів сфери послуг, максимально швидке переміщення між містами та ефективне управління територією. Система населених пунктів має певну ієрархією, число рівнів якої прямо пропорційне соціально-економічному розвитку території. Із зростанням рівня ієрархії населений пункт надає все більший набір послуг все більшому числу нижчестоячих поселень.Система центральних місць (так звана "решітка Кристаллера") має форму бджолиних сот (суміжних шестикутних осередків). Центри деяких осередків є вузлами шестикутної решітки більш високого порядку, центри її осередків - вузлами решітки ще більш високого порядку і т. д. аж до найвищого рівня з єдиним центром. Дана модель критикується за нереальність з кількох причин. По-перше, таке геометрично правильне розташування зустрічається досить рідко, оскільки безліч історичних, політичних і географічних чинників порушують симетрію і сувору ієрархію розподілу, по-друге, математичне дослідження еволюційної моделі, заснованої на ідеях Кристаллера, показало, що симетричний розподіл нестійкий - достатньо досить малих флуктуацій, щоб з'явилися зони з високою концентрацією активності і викликали відтік населення і зменшення активності в інших зонах.Ідеї Кристаллера справили величезний вплив на розвиток економічної географії у Великобританії та США, зокрема на роботи Уолтера Айзарда та інших представників школи просторового аналізу. У Швеції у відповідності з теорією центральних місць була проведена реформа адміністративно-територіального поділу.

3. 1. Територіальна організація народного господарства буває:

а) промисловою;

2. Пріоритетними для інвестування в Україні є такі сфери:

в) туризм та відпочинок.

3. Цукрові заводи орієнтуються на:

а) сировину;

4. Розвиток легкої промисловості пов'язаний із:

г) усіма переліченими галузями.

Дайте визначення: «Кластер – це…»

Кластер - це галузеве, територіальне та добровільне об'єднання підприємницьких структур, які тісно співпрацюють із науковими (освітніми) установами, громадськими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентноздатності власної продукції і сприяння економічному розвитку регіону.

Кластер - мережа постачальників, виробників, споживачів, елементів промислової інфраструктури, дослідницьких інститутів, взаємозалежних у процесі створення додаткової вартості.

Кластер - група розташованих на території поселення або поблизу його взаємозалежних підприємств та організацій, які взаємодоповнюють і посилюють конкурентні переваги один одного.

Кластер являє собою групу локалізованих взаємозалежних компаній, постачальників устаткування, комплектуючих, спеціалізованих послуг, інфраструктури, науково-дослідних інститутів, вузів та інших організацій, які взаємодоповнюють і посилюють конкурентні переваги один одного.

ВАРІАНТ №18

1. Підходи щодо економічного районування в інших країнах. Методологічні основи економічного районування закладені у дослідженнях цілого ряду вчених-районологів, зокрема, у працях М.М. Колосовського, М.М. Баранського, П.М. Алампієва, Ю.Г. Саушкіна, А.М. Колотьєвського, І.В. Нікольського та інших. Плідно працювали в галузі економічного районування такі українські вчені, як О.Г. Діброва, К.Т. Воблий, М.М. Паламарчук, Ф.Д. Заставний, М.Д. Пістун, Д.І. Шаблій, А.Т. Ващенко, І.О. Горленко, Л.М. Корецький, С.С. Мохначук, В.А. Поповкін.

Галузеве економічне районування поділяє територію країни на окремі райони, виходячи з однієї певної ознаки – однієї галузі виробництва. Отже, галузевий район – це територія з підвищеною концентрацією виробництва, продукції чи послуг відповідної галузі, що характеризуються специфічними місцевими умовами, їх структурою, проблемами і перспективами розвитку, його територіальною організацією і положенням в системі міжгалузевого господарського комплексу. Це може бути промислове, водогосподарське районування та ін. Районування сільськогосподарського виробництва приймає до уваги лише сільське господарство, структуру сільськогосподарських угідь, спеціалізацію, типи сільськогосподарського виробництва. Галузеве районування є обов’язко-вою аналітичною передумовою встановлення меж інтегральних районів.

3. У концепції територіальної організації суспільства категорія економічний район – ключова. Він існує в об’єктивній дійсності та формується в ході розвитку продуктивних сил суспільного виробництва в цілому. Існує декілька визначень економічного району. У більшості з них підкреслюється його об’єктивна сутність, цілісність, спільність спеціалізації. Найбільш вдалим є визначення класика регіональної економіки, академіка П.М. Алампієва, який визначив економічний район як “географічно цілісну територіальну частину народного господарства країни, яка має свою виробничу спеціалізацію, інтенсивні внутрішні економічні зв’язки та нерозривно пов’язана з іншими районами суспільним територіальним поділом праці”.

2. Характеристика районного планування. Районне планування за своїм призначенням є засобом вироблення і деталізації народногосподарських планів розвитку й розміщення продуктивних сил країни. Воно є складовою частиною територіального планування, уточнює й деталізує пропозиції відповідних органів щодо розміщення виробництва. Основою для районного планування є прогноз розвитку національної економіки і Генеральна схема дослідження продуктивних сил України.

Районне планування дозволяє пов’язати два складні процеси – розміщення продуктивних сил і містобудування. Саме в процесі районної планіровки взаємопов’язані акти локалізації різних підприємств вписуються в ту чи іншу територію, планіровочну структуру міст тощо. Тому районну планіровку називають ланкою, що пов’язує розміщення продуктивних сил з містобудівним проектуванням. При цьому враховується спільне використання транспорту, будівельної бази, місць відпочинку, джерел енергії тощо. Це дуже важливо, бо в Україні зараз Районне планування здійснюється на високо-освоєній території.

З цього випливають цілі районної планіровки. Це раціональна територіальна організація продуктивних сил на території певного району, яка б забезпечувала комплексне використання всіх його ресурсів, оптимальні умови для проживання населення, функціонування господарства, збереження природи та забезпечення суспільно ефективного розвитку. Потрібно зазначити, що донедавна ці цілі обмежувалися економічною ефективністю організації території (максимальні результати при мінімальних затратах). Але зараз, щоб реалізувати обов’язкову для всіх країн Концепцію стійкого розвитку, в першу чергу, покращити екологічну ситуацію, умови життя населення, цього замало. Для цієї концепції важливим є сама спрямованість розвитку країни та її регіонів на суспільну ефективність, тобто соціо-економіко-екологічну збалансованість розвитку, найбільш узагальненою метою якої є:

– забезпечення підвищення суспільної продук-тивності праці;

– покращання умов та якості життя людини (перш за все фізичного і соціального здоров’я);

– збереження природи.

Отже, Районне планування – це державний документ, що визначає довгострокову стратегію розвитку та розміщення продуктивних сил на території певного регіону, узгоджену з містобудуванням, природними та соціально-економічними умовами району тощо.

4. Міжнаро́дний по́діл пра́ці — вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці між країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва. Процес спеціалізації країн на виробництві певних видів продукції або наданні певних послуг. Процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, складаючи об'єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.

Сруктура буд комплексу укр

ВАРІАНТ №19