Сальдо міграції за даними поточного обліку та розрахунками на основі першого

Всеукраїнського перепису населення 2001 р.

Поточний облік	180,4	262,0	47,8	-140,9	- 89,9	-117,2	- 82,1	- 77,5	- 44,8	- 46,6	- 43,0
Перепис	151,3	287,8	54,5	-142,9	-131,6	-169,2	-136,0	-152,0	-138,3	-133,6	-152,2

Джерело: Державна служба статистики України

Про недооблік міграції свідчать також порівняння даних про виїзд з України із даними зарубіжних держав про в’їзд українців на їх територію (табл. 2).

Імміграція українців за даними країн призначення (перший рядок) та еміграція

у відповідні країни за українськими даними (другий рядок), тис. осіб

Країни
Італія	11,2	15,9	15,0	15,8	24,4	23,0	30,4	17,9	11,5
	0,1	0,1	0,1	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2
Іспанія	10,3	8,8	8,8	9,5	6,5	4,4	6,6	5,1	3,7
	0,1	0,2	0,2	0,3	0,2	0,3	0,4	0,4	0,4
Чехія	15,0	23,9	30,2	39,7	28,0	13,4	3,6	2,3	4,4
	0,4	0,3	0,4	0,5	0,4	0,5	0,7	0,4	0,4
Росія	17,7	30,8	32,7	51,5	49,0	45,9	27,5	44,0	49,4
	25.9	19,0	18,2	17,5	12,4	9,9	5,9	5,1	4,9

Джерела: Державна служба статистики України, Федеральна служба державної статистики Російської Федерації, Євростат

Хоча за даними офіційної статистики після 2005 р. Україна має невелике додатне сальдо міграцій (в 2013 р. воно становило 31,9 тис.), наведені вище міркування дають підстави для припущення, що насправді країна продовжує втрачати населення в результаті міграції, а додатне сальдо за поточним обліком переміщень пояснюється лише тим, що прибуття населення завжди реєструється краще, ніж вибуття.

Уточнення даних про міграцію та розміщення населення можна було б здійснити на основі перепису. Проте після 2001 р. перепис в Україні не проводився, хоча інтервал між переписами зазвичай повинен становити 10 років (+/- 2 роки).

 

2. Закон про власність спрямований на реалізацію Деклараціїпро державний суверенітет України (55-12). МетоюцьогоЗаконуєзабезпеченнявільногоекономічного самовизначення громадян,використанняприродного,економічного, науково-технічноготакультурногопотенціалівреспублікидля підвищення рівня життя її народу.

1. Цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні.

2.Відносинивласності,неврегульованіцимЗаконом, регулюютьсяЦивільнимкодексомУкраїни(1540-06) та іншими законодавчими актами.

3.Особливостіздійсненняправа власностіна національні культурнітаісторичніцінностівизначаютьсяспеціальним законодавством України.

4.Режимвикористанняспільнихприроднихоб'єктів, розташованих на території України та суміжних держав, визначається міжнародними договорами, ратифікованими Україною.

4. Світове́ господа́рство — глобальна система господарств держав та недержавних утворень, що пов'язані міжнародним поділом праці і взаємодіють між собою у різних формах.

Деревообробний підкомплекс

-лісопильна

-фанерна

-меблева

-в-во деревоволокнистих плит та будівельних деталей

лісогосподарський підкомплекс

-лісове господарство

-лісозаготівельна промисловість

Целюлозно-паперова промисловість

Лісохімічний підкомплекс

ВАРІАНТ №21

1. Зовнішньоторгівельна діяльність України.

Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилась у важливу сферу економіки будь-якої країни. Активне використання зовнішньоекономічного чинника сприяє подоланню негативних процесів у економіці і подальшому розвитку ринкових відносин. Що стосується зовнішньоторговельної діяльності нашої країни, то треба відзначити, що Україна належить до країн із високою експортною квотою у ВВП, у 2006 році обсяг експортної квоти склав майже 47,2%. В середньому кожний третій український продукт чи послуга реалізуються за допомогою зовнішніх економічних зв'язків, що відіграють помітну роль у національній економіці та істотно впливають на темпи і пропорції економічного зростання.

У доларовому вираженні, імпорт товарів в Україну постійно росте. Найбільший приріст експорту та імпорту відзначився у 2004 році і склав відповідно 42% та 26% у порівнянні з попереднім 2003 роком. Також необхідно відмітити, що позитивне сальдо країни істотно зросло у 2004 року, що вказує на більш прогресивний ріст експорту над імпортом країни.

Необхідно відзначити, що зростання обсягів імпорту може негативно позначитися на фінансових показниках вітчизняних виробників й економіці в цілому. По-перше, це зумовлено тим, що за імпорт необхідно платити валютою, що потребуватиме компенсації припливу іноземних товарів за рахунок зниження міжнародних резервів НБУ, або приростом прямих іноземних інвестицій, обсяги яких поки далекі від бажаних урядом. По-друге, негативне торговельне сальдо негативно позначається на рості ВВП країни. У третіх, теоретично зростання імпорту веде до ослаблення позицій вітчизняних виробників на місцевих ринках. І нарешті, збільшення обсягів імпорту означає посилення залежності країни від її торговельних партнерів і від ситуації на зовнішніх ринках.

Використання вигод від участі у міжнародному поділі праці дозволяє кожній країні постійно підвищувати свою економічну ефективність і результативність, даючи їй можливість зосереджуватись на тих товарах та послугах, у виробництві яких вона має переваги у конкурентоспроможності у порівнянні з іншими країнами.

треба зазначити, що стримуючий вплив на український експорт справляє комплекс ендогенних і екзогенних факторів, серед яких можна виділити такі найважливіші:

· низька конкурентоспроможність вітчизняної промислової продукції, насамперед, машинотехнічних виробів;

· важкий фінансовий стан більшості підприємств обробної промисловості і конверсійних виробництв, що робить практично неможливим інвестування у перспективні, орієнтовані на експорт проекти за рахунок внутрішніх ресурсів;

· штучне стримування курсу гривні в рамках "валютного коридору";

· недостатній розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості експортної продукції на фоні значного підсилення в останній час вимог до споживчих і екологічних характеристик, а також до безпеки продукції, яка реалізується на ринках промислово розвинутих країн;

· недостача спеціальних знань і досвіду роботи в сфері експорту у більшості українських підприємців, а також недостатня координованість їх діяльності на зовнішніх ринках;

· збереження елементів дискримінації українських експортерів за кордоном, застосування методів обмежувальної ділової практики, зокрема картельних угод для витіснення чи недопущення України на перспективні, ємні ринки;

· низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що ускладнює використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу країни.

 

Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилась у важливу сферу економіки будь-якої країни. Активне використання зовнішньоекономічного чинника сприяє подоланню негативних процесів у економіці і подальшому розвитку ринкових відносин. Що стосується зовнішньоторговельної діяльності нашої країни, то треба відзначити, що Україна належить до країн із високою експортною квотою у ВВП, у 2006 році обсяг експортної квоти склав майже 47,2%. В середньому кожний третій український продукт чи послуга реалізуються за допомогою зовнішніх економічних зв'язків, що відіграють помітну роль у національній економіці та істотно впливають на темпи і пропорції економічного зростання. Це зумовлює необхідність більш детального розгляду української зовнішньої торгівлі.

Метою даної статті є дослідження зовнішньоторговельної діяльності України в сучасних умовах. Для цього необхідно простежити динаміку основних показників зовнішньої торгівлі України, визначити особливості структури вітчизняного експорту та імпорту та виявити вагомі чинники, що впливають на зовнішньоторговельну діяльність країни в цілому.

Загальний аналіз динаміки основних показників зовнішньої торгівлі України, показує що за 2006 р. експорт українських товарів склав 38368,0 млн. дол., а імпорт – 45038,6 млн. дол. Порівняно з відповідним періодом минулого року експорт збільшився на 12,1%, імпорт – на 24,6%. Від'ємне сальдо становило - 6670,6 млн. дол. (у 2005р. – 1907,9 млн. дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,85 проти 0,95 у 2005 році[4].

На основі даних Держкомстату України основні показники динаміки експорту та імпорту за останні роки наведено у табл. 1.

Таблиця 1

Динаміка зовнішньої торгівлі України за 2003-2006 рр. (млн. дол.)

Показники	2003 р.	2004 р.	Темп росту, у % до 2003р.	2005р.	Темп росту, у % до 2004р.	2006 р.	Темп росту, у % до 2005р.
Експорт	23066,80	32666,10	1,42	34228,40	1,05	38368,00	1,12
Імпорт	23020,10	28996,80	1,26	36136,30	1,25	45038,60	1,25
Сальдо	46,70	3669,30	78,57	-1907,90	-0,52	-6670,60	3,50
Зовнішньоторговельний обіг	46086,90	61662,90	1,34	70364,70	1,14	83406,60	1,19

 

Отже бачимо, що у номінальному, тобто, доларовому вираженні, імпорт товарів в Україну постійно росте. Найбільший приріст експорту та імпорту відзначився у 2004 році і склав відповідно 42% та 26% у порівнянні з попереднім 2003 роком. Також необхідно відмітити, що позитивне сальдо країни істотно зросло у 2004 року, що вказує на більш прогресивний ріст експорту над імпортом країни. Але цей ріст змінився на протилежний у 2005 році. Негативний показник сальдо у 2005 році, який склав -1907,90 млн. дол., свідчить про перевищення обсягів імпорту країни над її експортом, але причиною цього насамперед є зниження темпів росту експорту, а не зростання імпорту. Це означає, що рівень конкурентноздатності вітчизняних виробників на зовнішніх ринках знижується, а сировинна орієнтація української економіки не дає можливості швидко переспрямовувати збутові потоки на внутрішній ринок, коли ціни на світовому ринку знижуються.