Відбудова і подальший розвиток народного господарства України в другій половині 40-х – поч. 50-х рр. ХХ ст.

Зі звільнення території від загарбників розпочалась відбудова народного господарства. До кінця 1945р. було відновлено житловий фонд, школи, вузи, мед заклади, шахти, легка промисловість.

У березні 1945р. ВР УРСР затвердила 5-річний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950рр. Обсяг капіталовкладень на 5-річку становив 65 млн крб., що було вище ніж в інші 5-річки.

Особливості відбудови:

1)значні масштаби відбудовчих робіт

2)розрахунок лише на власні сили й ресурси РС, а не на зовнішню допомогу.

3)ставка робилась на важку промисловість та енергетику за легкої промисловості та с/г

4) відбудова здійснювалась за чітким планом

5)велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у мобілізаційно-пропагандистських заходах

6)голодомор 1946-1947рр.

7)нестача робочої сили, сучасного устаткування, обладнання і технологій.

Результати відбудовчого періоду є неоднозначними. Тому що, з одного боку йшла відбудова, зростали обсяги виробництва,а з іншого ціна відбудови було дуже високою: зниження рівня життя населення. Незважаючи на посилення тиску на село, продовольча проблема в післявоєнні роки залишалась гострою. Лише в грудні 1947 р. скасували карткову систему на продовольчі та промислові товари і їх почали продавати у відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами. Водночас зі скасуванням карткової системи здійснили грошову реформу, мета якої полягала у ліквідації наслідків війни у фінансово-грошовій сфері та впорядкуванні усієї фінансової системи. Такі заходи уряду мали неоднозначні наслідки. Зокрема, скасування карткової системи, безумовно, свідчило про певну стабілізацію народного господарства. Проте після 1947 р. заробітна плата більшої частини населення, що зросла лише на половину довоєнного рівня, суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищували його. Тому в 1947—1950 рр. ціни ва товари знижувалися у п'ять разів. Іншим негативний наслідком було остаточне розорення с/г. На селян, що отримували мізерні заробітки, не поширювались соц. гарантії – не отримували паспорт, сплачували великі податки на присадибне господарство.

Незважаючи на надзвичайні зусилля селян, на кінець 5-річки так і не вдалось досягти показників довоєнного розвитку. Так, у 1950р., валовий збір зернових складав 85% довоєнного рівня.

Радянізація західних областей України в післявоєнний період. Збройна боротьба ОУН-УПА проти Радянської влади.

Після успішного проведення Львівсько-Сандомирської операції і визволення Закарпаття склалися умови для відновлення радянської влади в Галичині і встановлення її в Закарпатті. Відразу після вступу радянських військ в Західну Україну на роботу в місцеві органи влади, господарську, політичну, та інші сфери із східних областей були направлені працівники різних спеціальностей.

Місцевим активістам не довіряли, їх переводили на другорядні посади.

Першим заходом нової влади стало утворення спочатку тимчасових, а потім постійних місцевих органів влади у формі Рад.Здійснювалася націоналізація промисловості, реквізовувались цінності у банках, удержавлювався житловий фонд, сфера торгівлі, установи культури, було оголошено державною власністю залізничний транспорт та всю сферу його обслуговування, ліси, надра тощо.Великі маєткибули конфісковані, а їх землі передавалися безземельним і малоземельним селянам, власників великих промислових підприємств, господарів хуторів, населення прикордонної смуги було виселено і депортовано до віддалених районів СРСР.За вказівками з Москви і Києва керівництво на місцях запроваджувало ті ж порядки, що панували в інших куточках СРСР.

(Одним із перших ударів нова влада нанесла по греко-католицькій церкві, яка мала величезний вплив на західноукр. населення, виступала натхненником нац.-визвольної боротьби. Смерть митрополита Шептицького (1 серпня 1944р.) стала сигналом до початку кампанії проти церкви. Греко-католиків звинувачували у співпраці з нацистами. Наступник Шептицького Сліпий намагався знайти спільну мову з новою владою. Проте вже в березні 1945 р. були підготовлена детальна інструкція щодо ліквідації УГКЦ.)

За схожим сценарієм розгортались події і в Закарпатті. У Мукачівської єпархії було відібрано 73 церки, 15 священників було вислано до Сибіру, 3 убито. Ці заходи повинні були підірвати опору національно-визвольній боротьбі зах. укр.

Визволення зах. земель від нім.-фашистських загарбників поставило на порядок денний питання відбудови і подальшого розвитку краю. У 1944 р. було виділено 10 млрд. крб. Уже на кінець 1945р. було відбудовано 1700 промислових підприємств. Але процес відбудови і подальшого розвитку промисловості проходив набагато складніше ніж на сході. Тому що: одночасно проходили процеси відбудови, колективізації, індустріалізації і культ. революції та їх форсованими методами; слабкий економічний потенціал району; відсутність інженерів.

Найболючішим для краю був процес колективізації., що мала на меті встановити тотальний контроль над селянством. Колективізація проходила такими методами як шантаж, примус, залякування, висилки до Сибіру, убивствами. Були здійснені значні перетворення і в промисловості. За період індустріалізації в Зах. Укр. було збудовано 2,5 тис. великих і середніх промислових підприємств. Процес мав свої особливості порівняно з індустріалізацією 1930-х рр.:

1)якісні зміни в традиційних галузях промисловості лісовій, нафтовидобувній. Їхня продукція стала перероблятись на місцях, а не вивозитись у вигляді сировини за межі краю

2)створені нутові галузі індустрії – металообробна, машинобудівна, інструментальна, хімічна, розширено харчова, гірнича та деревообробна.

3)визнання пріоритетності розвитку цього краю сприяло забезпеченню його найсучаснішим устаткуванням і обладнанням

На кінець 1950-х рр. промисловий рівень Зах.Укр. був такий самий як і в східних областях України. Важливим також було реформування освіти. Була ліквідована не писемність, але населення виховувалось у комуністичному дусі. У вишах лекції читались переважно рос. мовою. Позитивним стало безкоштовне мед. обслуговування.

Діяльність ОУН-УПА. Р.Шухевич (Тарас Чупринка)

Захищаючи себе від наступу тоталітарного режиму, західноукраїнське населення вдавалося до різних методів боротьби – від саботажу до збройного опору. Організатором боротьби сталаУПА, яка у 1947 р. об'єдналась з підпіллям ОУН в єдину структуру - ОУН-УПА. Політичною надбудовою УПА була Українська головна визвольна рада (УГВР) – організація, покликана здійснювати керівництво національно-визвольним рухом в Україні. До УГВР входили Р.Шухевич, В.Кук, М.Лебедь, Ю.Липа та ін.

На завершальному етапі Другої світової війни керівництво ОУН-УПА вело активну підготовку до боротьби з радянськими військами. У 1945-1946 рр., УПА, чисельність якої постійно зростала, взяла під контроль значні території Західної України. Після завершення бойових дій у Європі проти УПА були кинуті війська МВС(мін.внутрішніх справ)-МДБ(мін.держбезпеки). Величезні райони натериторії Волині та у передгір'ях Карпат були блоковані. Всіх, хто хоч якось був пов'язаний з ОУН-УПА. знищували або відправляли до Сибіру.

Зазнавши великих втрат, УПА здійснила рейди, щоб прорватися у Західну Німеччину та Австрію. Ті частини, що не змогли вийти за кордон, розділились на невеликі групи, здійснюючи напади на активістів радянської влади, знищуючи колгоспне майно, МТС та інші об'єкти. Пропаганда, жорстокість і підступність радянських каральних органів, а також ефективні соціально-економічні зміни та поширення колективізації зробили неможливим продовження опору. У березні 1950 р. в сутичці під Львовом загинув командир УПА Роман Шухевич. Його наступник Кук уже не міг координувати дії загонів, які в основному боролись за виживання. Невеликі загони діяли до середини 1950-х рр. Зрештою рух опору згас. Членів ОУН-УПА було засуджено і відправлено до таборів.