Підстави припинення права спільної сумісної та спільної часткової власності.

Щодо спільної часткової власності:

Право особи на частку у спільному майні може бути
припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників,
якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2)річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право
спільної часткової власності на нього припиняється.
Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній
частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню. Щодо спільної сумісної власності. Спільна сумісна власнітсь може бути припинена внаслідок виділу, поділу, зверненян стягнення на частку майна. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній
власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві
спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено
домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Звернення стягнення: Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній
власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може
бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із
спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності,
вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної
власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між
ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або
зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної
сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню.

Поняття захисту права власності

Захист і охорона власності є однією з найголовніших функцій держави. Принцип охорони власності закріплений в Україні конституційно. Держава забезпечує захист прав усіх суб´єктів права власності (ст. 13 Конституції України). Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Ці та інші положення Основного Закону щодо охорони права власності знайшли свій розвиток і втілення в різних галузях українського законодавства: кримінальному, адміністративному, земельному, фінансовому, цивільному праві. Серед галузей права, які захищають право власності, особливу роль відіграють норми цивільного права, саме вони забезпечують правове регулювання і охорону відносин власності в тих випадках, коли правомочності власника не порушуються. Саме норми цивільного права визначають правовий режим окремих видів майна, порядок володіння, користування та розпорядження різними видами об´єктів власності.

Охорона відносин власності у випадку порушення права власності конкретного суб´єкта полягає у захисті порушеного права.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які:

по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані)

по-друге, застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Відмінність цивільного захисту від інших у тому, що мета кримінального чи адміністративного захисту права власності полягає, перш за все, в покаранні порушника за вчинене протиправне діяння (жодне визначене законом порушення не повинно залишитися безкарним). Головна мета цивільно-правового захисту - відновлення порушеного права, попереднього майнового стану особи, права якої були порушені.

Віндикація

ВІНДИКАЦІЙНИЙ ПОЗОВ

Є найбільш притаманним щодо самого права власності. З латинської – оголошую про застосування сили. Віндикаційний – це позов про витребування майна в натурі з чужого незаконного володіння. Умови пред’явлення віндикації:

Власник (титульний володілець) позбавлений можливості фактичного панування над річчю. Таке позбавлення може мати місце ц випадках: викрадення у будь-який спосіб; у випадку втрати; або інше вибуття з володіння власника з володіння власника чи володільця поза їх волею, або вибуття з володіння власника з його волі, але титульного володільця поза його волі. Наприклад, безвідплатне набуття майна відбулося особою (незаконним володільцем) від особи, яка не мала права його відчужувати.

Предметом віндикації може бути лише індивідуально визначене майно, яке збереглося в натурі. Речі, визначені родовими ознаками, можуть стати предметами віндикації, мають бути індивідуалізовані. (наприклад, мішок цукру – якщо на ньому є спеціальна відмітка). Якщо майно не збереглося в натурі (використане, тощо) – тоді позов про відшкодування шкоди

Майно перебуває в незаконному володінні

Суб’єкти індикаційного позову не можуть перебувати в договірних відносинах

Суб’єкти:

Позивачем за віндикаційним позовом може бути власник або титульний володілець (до таких титульних володільців, які мають майно на певній правовій підставі (титулу) – наймачі, орендарі, зберігачі, заставодержатель. Це також юридичні особи, які мають майно на праві особливого відання). Титульний володілець має право на захист навіть проти власника (якщо наприклад, майно передане орендарю, і хтось вкрав це майно – то до викрадача звертаються і власник і володілець – майно мають повернути не власнику, а титульному володільцю (якщо строк дії оренди ще не закінчився)). Спірним питанням є – чи може особа набувач за набувальною давністю, чи може він звернутися за віндикаційним позовом (5 років володіє нерухомим майном, але він не встиг звернутися до суду з визнанням права власності на це майно, то він може звернутися з віндикаційним позовом.)

Відповідач. Ним може бути незаконний володілець, тобто особа, в якої фактично перебуває майно, але без достатнього правого титулу. З приводу цього титулу, то може бути різна ситуація (наприклад, без титулу – вкрав; титул був – і він відпав; титул закінчився)

Незаконний володілець може бути добросовісним або недобросовісним набувачем.

Будь-який набувач вважається добросовісним, поки це не буде спростовано в судовому порядку, тобто застосовується презумпція добросовісності, яку можна спростувати. Добросовісним ж такий набувач, який не знав і не повинен був знати, про те, що він набуває майно в особи,яка не мала права його відчужувати. В цьому листі під поняттям «знав» пропонують розуміти не лише безпосередню обізнаність особи у тому, що вона набуває майно у суб’єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлює факт порушення своїми діями прав іншої особи. Поняття «повинен був знати» характеризує недобросовісність того набувача, який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але за обставинами його набуття міг та забовязаний про це знати. (Наприклад, чоловік йде продавати телевізор на базар без згоди жінки і покупець купляє – і він мав знати про те, що той чоловік не має права його продати без згоди).

Недобросовісний є такий набувач, який знав або повинен був знати про незаконність свого володіння, незаконність набуття. У тому листв – особи, які заволоділи майном, або одержали внаслідок злочину (крадіжка, тощо) – в будь-якому разі вважаються недобросовісними.

В літературі звертали увагу на те, чи було в діях незаконного володільця має бути умисел, тощо.

МЕЖІ віндикації – ст. 388.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребуване в будь-якому випадку. Від добросовісного набувача – 1) якщо безвідплатно набуте – можна витребувати; 2) якщо відплатно набуте (особа йог окупила) – то лише в таких випадках: майно вибуло з володіння власника або титульного володільця поза їхнею волею. Не можна витребувати в недобросовісного набувача, якщо воно було продано в порядку виконання судового рішення.

Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Розрахунки при віндикації стосуються:

- Доходів,Витрат,Поліпшення майна

Доходи.до них відносяться ті, які особа отримала і повинна була одержати.

Недобросовісний набувач віддає доходи за весь час володіння, а добросовісний – з моменту, коли дізнався, або повинен був дізнатися.

Витрати – такі необхідні витрати володільця, які викликані необхідністю підтримувати майно в справному стані, проводити капітальні та поточні ремонти, а також витрати виробничого характеру.

Вони мають право на відшкодування витрат за той період часу, за який вони відшкодовують доходи. Добросовісний і недобросовісний, то х приводу поліпшення, якщо їх відділити можна, якщо не можна – то він має право на відшкодування.Якщо можна відділити – то недобросовісний забере їх, а якщо не можна відділити – то він не має права на то.Незалежно від форми власності позовна давність в віндикації – 3 роки

Негаторний позов

Негаторний позов – заперечуючий позов – це позов вододіючого власника (титульного володільця) про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні річчю.

Негаторний позов відноситься до речово – правових засобів права власності і він може проявлятися лише за відсутності договірних відношень з приводу майна, що є предметом спору.

Позивачем може виступати власник (оперативне управління, господарське відання)

Титульний володілець

Відповідачем може бути особа, яка своїми проти правними (спірними є,бо іноді правомірними) створює перешкоди власнику чи титульному володільцю у здійсненню повноважень.

Предметом негаторного позову є вимога про усунення порушень, не пов’язаних з позбавленням володіння. Іноді вимога може стосуватися попередження можливих порушень в подальшому.

Підставою негаторного позову є обставини, якими позивач підтверджує своє право власності чи титульне володіння на майно а також порушення його прав. Таке порушення має бути триваючим.

Якщо неправомірною поведінкою за негаторним позовом було завдану шкоду майну,то крім того може бути позов про відшкодування завданої шкоди,але він не буде складовою негаторним позовом.

Умови задоволення негаторного позову:

Річ знаходиться у володінні власника чи титульного володільця.

Дії чи бездіяльність 3 особи порушують права власника чи титульного володільця

Між позивачем і відповідачем відсутні договірні відносини

На Негаторний позов не поширюється позовна давність (може бути заявлений до тих пір, поки триває правопорушення)

- 33. Позов про визнання ПВ

Науковці дискутують з приводу правової природи такого і певний період часу позов вважали негаторним.

Інші вважали, що це самостійний позов (Єрошенко).

В судовій практиці підтримується позиція, що цей позов може бути самостійним позовом тут визначено, що це самостійний позов. Але це не означає, що цей позов не може бути з іншими позовами (наприклад, про поділ майна і про визнання права спільної власності; ст 60 ЗУ про виконавчі провадження – позов про визнання права власності і про зняття арешту).

Позов про визнання права власності – це вимога власника майна про підтвердження факту належності йому права власності на спірне майно, не пов’язане з витребуванням цього майна або усунення перешкод в його користуванні, розпорядженні ним.

Якщо подаються віндикаційні або негаторні позови, то в ході судового розгляду можуть встановлювати ся обставини, що підтверджують належність майна цій особі, тобто фактично визнавати право власності на це майно.

Предметом такого позову є підтвердження в суді фактів, які свідчать про те, що особа є власником цього майна. До таких фактів можуть належати:

Факти, які свідчать про володіння цим майном і тут же особа свідчить про те, що особа є не лише титульним володільцем, а тут вона є на праві власності. (наприклад, факт набуття права власності на спадок; факт набуття майна за правочином, укладеним з порушенням форми щодо нотаріального посвідчення, а потім визнано дійсним)

Факт відкритого безперервного володіння добросовісного

Найчастіше позови про визнання права власності у зв’язку із самовільним будівництвом

В листі від 28.01.2013 – коли до суду звертаються, то він має перевірити перше, чи особа зверталася до відповідного державного органу попередньо.

Потім часто звертаються на визнання права власності при розлученні (поділ сім’ї)Cт 60 ЗУ про виконавчі провадження – якщо особа,яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності і зняття арешту.

Позивачем є власник описуваного майна а відповідач- боржник, яиє майно описували, а також особа, в інтересах якої накладався арешт