Хурритсько-хеттська література

Культура хурритів. Міфологія (пантеон; теогонія: концепція боротьби богів і зміни їх поколінь). Мистецтво: архітектура (тип будівлі “біт-хілані”; палац-храм царя Капари у Телль-Халафі; палац у м. Нуза); скульптура (скульптурні стовпи порталу палацу-храму Капари, статуя богині з Тель-Халафа, фігури фантастичних істот); рельєф (рельєфні зображення богів, тварин і міфологічних істот з храму-палацу Капари).

Большинство хурритских текстов записано вариантом аккадской клинописи, а тексты, обнаруженные в Угарите — угаритским клинописным алфавитом. Лишь один из до сих пор найденных текстов записан лувийскими иероглифами. Благодаря многочисленным хурритско-хеттским билингвам, обнаруженным близ Хаттусы, хурритский язык в значительной степени понятен. Митаннийскую надпись дешифровал в 1932 г. Йоганнес Фридрих в своей книге «Памятники малоазиатской письменности» (Kleinasiatische Sprachdenkmäler). Первую грамматику хурритского языка составил Эфраим Авигдор Шпайзер в 1941 г.

Культура хеттів. Міфологія (пантеон, теогонія, календарні міфи). Хеттсько-хурритська література (“Пісня про Уллікуммі”, епос про Кумарбі, “Пісня про дітей цариці м. Канеса”, “Пісня про Іллуянку”, “Молитва Кантуциліса”, “Молитви Мурсиліса”, аннали хеттських царів). Мистецтво: архітектура Хаттушаша (Царська Брама): рельєфи святилища в Язили-Кая (“Бог-меч”, “Процесія у складі 12 богів”).

Важко дати систематичний нарис хеттської культури, оскільки залишилось мало джерел. До того ж вони ще недостатньо досліджені. За допомогою наявного археологічного матеріалу можна в загальних рисах простежити розвиток матеріальної культури та мистецтва від стародавнього протохеттського періоду до розквіту хеттської цивілізації і занепаду хеттського впливу в епоху ассирійського панування у VIII ст. до н. е. На ранньому етапі ще збереглися залишки родового ладу, які накладали відбиток на міфологію та літературу. У мистецтві та релігійних легендах значне місце відводилось культу богині-матері. В історико-політичній літературі (літописи, царські маніфести та інші акти державного значення) знайшов відображення процес утворення Хеттської держави. До речі, хетти використовували клинопис, який вони запозичили в Месопотамії, пристосувавши до своєрідних форм хеттської мови. Від вавилонян вони запозичили також грошову, вагову (шекель, міна) системи. Взагалі хеттська література перебувала під значним впливом вавилонської. Хеттські писці переробляли та переписували вавилонські поеми (наприклад, епос Гільгамеша). Вавилонський вплив відчутний на релігійно-магічній літературі, медичній. Можливо, під єгипетським впливом виникла ідеологія обожнення царя та царської влади.

Давньокитайська література

Китайська культура бере свій початок у глибокій давнині. Зародження китайської цивілізації належить до часів царств І Пан (середина II тис. до н. е. — XII ст. до н. е.) та Чжоу (XII—III ст. до н. е.). Тоді були накопичені первинні наукові знання. Китайці знали місячний календар, поділяли рік на чотири сезони, фіксували сонячні та місячні затемнення, виділяли сузір'я. У давніх китайських літописах збереглися записи про астрономічні спостереження, цінність яких підтвердилась сучасною астрономією. У IV ст. до н. е. вчений Ши Шень упорядкував перший в світі зоряний каталог. Починаючи з 240 р, до н. е. китайські вчені точно фіксували кожну появу комети Галлея. Чжан Хен (139—78 pp. до н. е.) створив небесний глобус, який відтворював рух світил. Він також винайшов перший сейсмограф.

Найдавніші китайські написи дають можливість простежити етапи розвитку ієрогліфічної писемності, яка була вже досить розвинена у XV ст. до н. е. Давні перекази, що збереглися в літературних джерелах, свідчать про існування в більш ранній період первісного способу фіксації думок за допомогою вузликів на мотузці. До цього часу відносять також появу малюнкового письма — піктографії. Спочатку предмети малювали в цілому. Подальшим етапом був перехід до символічного малюнка або неповного зображення предмета, коли частина малюнка — піктограма символізувала ціле. Впродовж століть ця система вдосконалювалась. Збільшувалась кількість ієрогліфів. У часи династії Хань (220—206 pp. до н. е.) їх налічувалось 18 тис. Було створено спеціальні довідники, де містились вказівки щодо пошуків необхідних знаків.

У III ст. до н. е. матеріалом для письма став шовк. На рубежі нашої ери було винайдено туш. Нарешті, у І ст. китайці винайшли папір.

У тісному зв'язку з розвитком писемності розвивалась література. Однією з найдавніших літературних пам'яток є «Книга пісень», в якій міститься понад 300 пісень та віршів. Найвидатнішим представником історичної та художньої прози, класиком китайської літератури вважається Сима Цянь (бл. 145—86 pp. до н. е.). Він став фундатором китайської історіографії.