Ліричні жанри танаху. Псалтир.

Псалтир (книга Псалмів) - одна з книг Святого Пи­сьма (святих Книг - Біблії). Однією з перших перекладена на старослов'янську мову ще за часів Кирила і Мефодія. Складається з 150 ліричних пісень-псальм з молитвами до Всевишнього, часто друкується окремою книгою та використовується для богослужбових піснопінь.

Псалтир віками уживали, як шкільний підручник, чи­тали над померлим, а також над хворим. Цитати з П.; зустрічаються вже в укр. літературі 11 ст. до найновіших часів. З П. у давнину ворожили, і текст т. зв. гадательного П., у якому до кожної псальми було пояснення, що в певних обставинах псальми радять діяти, був знаний уже в 11 ст..

Тематично псальми поділяють на декілька груп: гі­мни, індивідуальні лементи, спільні лементи, пісні довіри, індивідуальні псальми подяки, королівські псальми, псальми мудрості, паломницькі псальми, літургічні псальми. По іншій типології псальми поділяють на: пісні Сіона - псальми 48, 76, 84, 87, 122, 134, історичні літанії - псальми 78, 105, 106, 135, 136, паломницькі літургії - псальми 81, 21, літургії входу - псальми 15, 24, літургії правосуддя - псальми 50, 82, змішані типи - псальми 36, 40, 41, 68.

Псальми широко вживались та вживаються у бого­служінні іудаїзма. Також їх використовували ще найпе­рші християнські спільноти ще до формування канону Нового Заповіту.

Широко вживається у богослуженнях християнських церков (також укр.); для цього поділена на відповідні розділи — 20 кафизмів. Текст П. був у ч. найдавніших перекладів на слов. мову за часів св. Кирила й Методія і поширився в Україні відразу після прийняття християнс­тва. Дуже рано став тут відомий Псалтир з толкуванням («толковий») неясних місць та викладами, звич. проти іудейської віри.

Як популярна кн., Псалтир був у ч. найстаріших бі­лор.-укр. друкованих видань: Скорини (1517) і Федоро­вича в Заблудові (1570) та Острозі (1580).

Псалти́рь, Псалты́рь (от греч. ψαλτήριον, по названию струнного щипкового музыкального инструмента псалте­рия) — библейская книга Ветхого Завета, состоящая из 150 или 151 (в православных греческом и славянском вариантах Библии) песен (псалмов, греч. ψαλμός), изла­гающих благочестивые излияния восторженного сердца верующего при разных жизненных испытаниях. В Еврейской Библии (Танахе) называется תְּהִלִּים (тегилим) — буквально «восхваления», располагается в начале треть­его раздела Танаха — Ктувим (Писания). В большинстве языков книга называется просто «псалмы» (греч. ψαλμοί, англ. psalms и т. д., причём это название отличается от еврейского, так как в Танахе греческому ψαλμός соответ­ствует מִזְמוֹר (мизмор).

Книга Псалмів або Псалтир, так називається збірка 150-ти духовних піснеспівів, що виникли в різний час історії Ізраїля.

Починаючи арфою Давида, спів псалмів супроводжує всі храмові богослужіння, тимчасово припиняючись за царів боговідступників, втішає народ під ярмом вавилон­ським, а вже після відбудови храму і богослужіння при Ездрі та Неємії псалми знову займають належне їм місце. Вони виливають перед Богом все, що хвилює серця вірних: скорботу з приводу панування беззаконня на землі, і надію на перемогу світла над пітьмою, каяття за особисті гріхи і спрагу на спасіння згори; найбільш натхненні псалми підносяться до пророчого бачення Месії - Христа.

Псалми прийняті до канону новозаповітних книг, тому що вони являють Божественне Одкровення у виразах, що відповідають людським переживанням; і в образах, що передують переживанням Боголюдини в Його перевтіленні, стражданнях, воскресінні з мертвих і прийдешнім зацарюванні на землі.

Месіанських псалмів (пророцтв про Ісуса Христа) багато: 2, 8, 15, 21, 22, 23; 39, 40, 44, 46, 49, 54, 67, 68, 71, 88, 109, 117. Особливо виразні псалми 2, 21, 109. Біль­шість псалмів є справжньою духовною скарбницею, з котрої скорбота може черпати втіху, спокій та надію.

Словом «Псалтирь» также называются отдельные издания Псалтири, предназначенные для использования в христианском богослужении.

Разбиение текста на псалмы (и, следовательно, их нумерация) различается в иудейском (так называемом масоретском) тексте Библии и в древнегреческом «переводе 70 толковников» (Септуагинте).

Православная церковь использует переводы, основан­ные на Септуагинте, и, соответственно, греческую нумерацию псалмов.

Римско-католическая церковь традиционно исполь­зует латинский перевод (именуемый Вульгата), где нумерация также совпадает с греческой; такая же нумерация и в современном латинском издании Литургии часов. Однако в новом латинском переводе Библии (Новая Вульгата), равно как и во многих переводах на национа­льные языки используется масоретская нумерация.

Протестанты обычно используют масоретскую ну­мерацию.

Септуагинта (и, соответственно, православная Псалтирь) содержит также 151-й псалом, который, впрочем, не входит ни в одну из кафизм (см. ниже) и при богослужении не читается.

В большинстве российских изданий Библии, в том числе и протестантских, обычно используется греческая нумерация (о чём всегда необходимо помнить при переводах и сравнении текстов), иногда двойная. В данной статье, в соответствии с установившейся традицией, также применяется греческая нумерация.

Содержание и структура

Два вступительных псалма задают тон всей книге, все псалмы сложены по правилам еврейской поэзии и часто достигают изумительной красоты и силы. Поэтическая форма и метрическая организация Псал­тири основана на синтаксическом параллелизме. Он объединяет или синонимические вариации одной и той же мысли, или общую мысль и её конкретизацию, или две противоположные мысли, или, наконец, два высказыва­ния, находящиеся в отношении восходящей градации.

По содержанию среди текстов Псалтири различаю­тся жанровые разновидности: наряду с прославлением Бога встречаются мольбы (6, 50), проникновенные жалобы (43, 101) и проклятия (57, 108), исторические обзоры (105) и даже брачная песнь (44, ср. «Песнь песней»). Некоторые псалмы отличаются философски медитативным характером, например 8-й, содержащий теологические размышления о величии человека. Однако Псалтыри как целостной книге присуще единство жизневосприятия, общность религиозных тем и моти­вов: обращенность человека (или народа) к Богу как личностной силе, неотступному наблюдателю и слуша­телю, испытующему глубины человеческого сердца. Псалмы как литературный жанр находятся в русле общего развития ближневосточной лирики (псалом 103 близок к египетским гимнам Солнцу эпохи Эхнатона), но выделяются своим резко личностным характером. Жанр псалмов разрабатывался в иудейской литературе и позднее (так называемые Соломоновы псалмы, I век до н. э.).

В Танахе книга Тегилим разделена на пять книг. Пер­вую составляют псалмы 1-40, вторую — 41-71, третью — 72-88, четвёртую — 89-105, пятую — 106—150.

Надписания псалмов

В большинстве псалмов имеются надписания, кото­рые представляют собой значительную трудность при установлении их происхождения и значения. В этих надписаниях указываются имена псалмопевцев — соста­вителей и исполнителей псалмов; исторические события, по поводу которых написан тот или иной псалом; указания для исполнителей и т. д. Для многих слов значение точно не установлено, из-за этого существуют различные варианты переводов. Некоторые надписания различаются в масоретском тексте и в Септуагинте; некоторые надписания добавлены в церковнославянском тексте, так в 1-ом и 2-ом псалмах появились заголовки «Псалом Давида», перешедшие и в русский текст Библии.