Резервні фонди місцевих органів влади

Резервні фонди використовуються для фінансування надзвичайних заходів, що не передбачаються бюджетом будь-якого рівня. Відповідно до законів ці резервні фонди створюються за рішенням самих рад, а витрати також проводяться згідно з порядком, передбаченим цією же радою.

Резервні фонди утворюються у розмірі 1% видатків кожного з відповідних бюджетів, вони використовуються для фінансування невідкладних заходів непередбачених відповідними місцевими бюджетами. Згідно з законом ці фонди утворюються за рішеннями відповідних Рад. Фінансування з них здійснюється на основі постанови відповідних місцевих виконавчих органів влади.

Проблема взаємодії представницьких і виконавчих органів влади на місцях при формуванні і використанні резервних фондів може призводити і до певних суперечностей між ними. З метою їх уникнення доцільно розробити типове положення про резервні фонди місцевих органів влади виконавчої влади.

 

19. Сутність, форми та особливості комунального кредиту

Комунальний кредит — це система відносин між двома юридичними особами з поворотної, платної і строкової передачі фінансових ресурсів, одна з яких — орган місцевого самоврядування.

Комунальний кредит має такі основні форми: облігаційні позики; безоблігаційні позики; комунальний банківський кредит; комерційний комунальний банківський кредит; комунальний кредит державних банків; взаємний комунальний кредит.

Система комунального кредиту має різні форми. Облігаційний муніципальний кредит передбачає емісію облігацій муніципальної позики органами місцевого самоврядування. Розрізняють три види муніципальних облігацій: бездохідні облігації, що гарантуються майном чи доходами органу місцевого самоврядування; доходні облігації, що випускаються для фінансування виробничих об’єктів, з доходів яких здійснюватиметься їх погашення; облігації змішаного типу, що не приносять доходу, але погашаються з доходів створених виробничих об’єктів.

Більшість цих форм муніципального кредиту в Україні поширення не мали. Серед зазначених розвиваються лише кредит у формі комунальних облігаційних позик та комерційний банківський комунальний кредит.

Комунальний кредит як форма участі місцевих органів самоврядування у фінансово-кредитних відносинах має перспективи розвитку в Україні. Участь місцевих органів влади у кредитних відносинам поширена в більшості зарубіжних країн.

 

20. Порядок емісії та обігу облігацій місцевих позик

Облігація місцевої позики - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Рішення про випуск облігацій місцевої позики приймається сільською, селищною, міською, районною, обласною, міст Києва та Севастополя Радами.Емітентом облігацій місцевої позики виступає відповідна Рада. Власниками облігацій місцевої позики можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти України. Облігації місцевої позики випускаються в документарній формі на пред'явника або у бездокументарній формі з урахуванням законодавства про депозитарну діяльність. Мінімальна номінальна вартість облігації місцевої позики не може бути менше 1 копійки. Розмір випуску облігацій внутрішньої місцевої позики визначається емітентом під час затвердження бюджету на відповідний рік.Облігації місцевої позики допускаються до розміщення не раніш як через 30 днів після опублікування інформації про їх випуск. При документарній формі випуску облігації місцевої позики, за якими передбачена неодноразова виплата доходу (крім безпроцентних облігацій місцевої позики), повинні містити купонний лист. Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів, номер облігації місцевої позики, по якій виплачуються проценти, найменування емітента та термін виплати.Зразки об'яви про погашення облігацій місцевої позики, які будуть оприлюднюватись в засобах масової інформації та доводитися до покупців, обов'язково повинні містити такі дані:повне найменування емітента;місце виплати доходу, строк та порядок продажу товарів або надання відповідних послуг.У випадку, коли сума випуску облігацій місцевої позики перевищує п'ять мільйонів гривень, обіг облігацій місцевої позики цього випуску здійснюється на організаційно оформлених ринках (фондових біржах та/або позабіржових торговельно-інформаційних системах, зареєстрованих в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку).

 

21. Сутність та види місцевих податків і зборів

Місцеві податки і збори – обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів).Платниками місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені платниками згідно з базою оподаткування. Місцеві податки та збори формують до 2 % дохідної частини місцевих бюджетів. Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на діяльність підприємств.

До місцевих податків належать:

· податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

· єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

· збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

· збір за місця для паркування транспортних засобів;

· туристичний збір.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до органу державної податкової служби, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

 

22. Фіскальна роль та особливості справляння місцевих податків і зборів

Потрібно відзначити, що на сьогодні мiсцевi податки i збори не є вагомою дохідною базою місцевих бюджетів.Основна мета, в частині удосконалення порядку справляння місцевих податків і зборів, полягає у зміцненні та стабілізації фінансів місцевих органів влади України в умовах різкого скорочення обсягів централізованого фінансування. Саме місцеві податки і збори покликані забезпечити основні надходження до бюджетів міських, селищних і сільських рад, підтримати і розвивати місцеву інфраструктуру, роль якої дедалі зростає у проведенні соціальної та економічної політики.
Важливим елементом реформування системи місцевого оподаткування є відмова від неефективних податків і зборів, які не мають ні фіскального (іноді надходження від податків не перевищують витрат по стягненню), ні регулюючого значення. Тому й вони не використовуються місцевою владою. На сьогоднішній день фіскальна роль місцевих податків і зборів не значна, вони слабо виконують цю функцію і не являються важливим джерелом доходу місцевих органів влади. Щодо регулюючої функції, сутність якої полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності їх платників, то тут є як позитивні так негативні приклади. Позитивно вона головним чином проявляється через комунальний податок - не сплачують сільськогосподарські підприємства, бюджетні установи тощо. А негативність її проявляється у підвищення вартості певних благ чи послуг і як наслідок їх не конкурентоспроможність. Таким чином, в перспективі, місцеві податки і збори повинні стати надійним інструментом регулювання економічного розвитку територій і головним атрибутом місцевого самоврядування, як це відбувається в розвинених країнах.

23. Принципи, структура і склад бюджетної системи України

Бюджетна система — сукупність самостійних відокремлених взаємопов'язаних між собою ланок, у яких функціонують бюджетні відносини.

Сукупність всіх бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет використовується для реалізації засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України. Місцеві бюджети в Україні поділяються на два види: централізовані регіональні і бюджети базового рівня самоврядування і самофінансування. До централізованих відносяться обласні, районні і міські в містах з районним поділом. До бюджетів базового рівня відносяться бюджети міст обласного і районного підпорядкування без районного поділу, бюджети сіл і селищ.

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах.

1. Принцип єдності. забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності.

2. Принцип збалансованості. базується на раціональному співвідношенні обсягу доходів і витрат, забезпечення фінансування окремих функцій та завдань за рахунок фактично мобілізованих коштів від податків та інших податкових надходжень. 3. Принцип самостійності. Органи влади та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави 4. Принцип повноти. До складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів і витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади

5. Принцип обґрунтованості. Бюджет формується на реалістичних макро-показниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил.

6. Принцип ефективності. Реалізація цього принципу спрямована на досягнення найбільш повної та своєчасної реалізації завдань держави.

7. Принцип субсидіарності. Розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами має ґрунтуватись на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

8. Принцип цільового використання бюджетних коштів. Бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

9. Принцип справедливості та неупередженості. гарантується та забезпечується однаковий доступ усіх громадян України до соціальних програм, освіти, охорони здоров'я незалежно від місця їх проживання

10. Принцип публічності та прозорості. гарантують доступність інформації щодо кожної стадії бюджетного процесу, показників проекту бюджету, прийнятого бюджету, звіту про його виконання, проекту щодо основних напрямів бюджетної політики.

11. Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу. Кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Склад бюджетної системи України: