ТОП 10:

Оцінка фінансового стану підприємств комунального господарства та ЖЕКу



Фінансовий стан підприємств комунального господарства знаходиться у незадовільному стані. Приблизно 20 % житлових будинків знаходяться в аварійному стані і не виведені із експлуатації. Замість 4 % коштів ЖЕК, які мають бути виведені на ремонт, у нас виділяються 0,05 %. Водопостачання, водовідведення також в аварійному стані (приблизно 20 %).

На підприємствах комунальної теплоенергетики налічується понад 29 тис. котелень, технічний стан яких є критичним. Більш як 23 відсотки котлів експлуатуються понад 20 років. Значна кількість котлів (38 відсотків) малоефективна - коефіцієнт корисної дії становить 65-75 відсотків.

Аналіз втрат теплової енергії і природного газу, що використовується на виробництво втраченої теплової енергії в комунальній теплоенергетиці у схемах централізованого теплопостачання свідчить про те, що втрати при виробництві (на котельнях) сягають до 22%, при транспортуванні теплової енергії до 25%, але найбільші перевитрати природного газу відносяться на виробництво теплової енергії втраченої у споживача до 30%.

Житловий фонд України складає 10,2 млн. будинків, загальною площею 1066,6 млн. кв. м, з якого у комунальній власності знаходиться – 238,2 тис. будинків (2,3% всього житлового фонду країни), загальною площею 67,5 млн. кв.м. В Україні 60,7 тис. (0,6% житлових будинків країни) ветхих та аварійних житлових будинків загальною площею 5,1 млн. кв.м., де постійно проживає 145,7 тис. мешканців.

Житловий фонд будинків перших масових серій (60-70-х років забудови) становить близько 72 млн. кв.м і потребує заміни або реконструкції. Фактично кожний четвертий міський житель проживає у житлових приміщеннях, які мають незадовільний технічний стан, низькі експлуатаційні якості та вичерпали свій експлуатаційний ресурс.

У 260 населених пунктах питна вода подається споживачам з відхиленнями за окремими показниками від вимог чинного стандарту. Найбільш напружений стан з якістю питної води зберігається в населених пунктах Донецької, Запорізької, Луганської, Одеської, Херсонської областей. У 102 населених пунктах через значну зношеність основних фондів, значні нераціональні втрати питної води в зовнішніх мережах, послуги з водопостачання надаються не цілодобово, а за графіком.

Жителі майже 1200 сільських населених пунктів у південних і східних регіонах через природні або техногенні причини, не маючи гарантованих джерел водопостачання вимушені частково або повністю користуватися привізною водою. Більше ніж у 260 населених пунктах питна вода за окремими фізико-хімічними показниками не відповідає вимогам чинного стандарту.

Робота ЖЕК проводиться в тісному контакті з домовими комітетами, будівельними кооперативами та ОСББ. Відбувається перехід від ЖЕКів до ОСББ.

Проблеми житлово-комунального господарства України

- погана керованість, неконтрольованість, низька якість роботи підприємств житлово-комунальної галузі та послуг, що ними надаються;

- слабка фінансова спроможність житлово-комунальної сфери;

- застарілість та низька ефективність, вразливість, в тому числі перед ціновим фактором, існуючої системи енерго- та теплозабезпечення помешкань;

- нерівноправність відносин, незахищеність мешканців перед свавільними діями постачальників комунальних послуг.

-

 

Бюджетний федералізм та бюджетний унітаризм

Бюджетний федералізм

У складі факторів, що визначають структуру бюджетної системи країни, розрізняють такі форми державного устрою, як унітарна або федеративна.

Бюджетний унітаризм – така форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, основні принципи організації яких визначає центральна влада. Місцева та регіональна влади при цьому, як правило, відіграють досить пасивну роль.

Для характеристики багаторівневої системи органів публічної влади, в якій кожен рівень забезпечений власним бюджетом і діє в межах закріплених за ним бюджетних повноважень, використовують термін "федералізм". Це поняття застосовується для визначення відносин у федеративних державах, але останнім часом його вживають і щодо країн, які не є федераціями за конституцією.

Бюджетний федералізм представлений такою організацією бюджетних відносин, яка дає змогу в умовах самостійності й автономії кожного бюджету забезпечувати на території всієї країни її населенню рівний і гарантований державою перелік суспільних послуг (безпека, соціальний захист, освіта та ін.), а для цього органічно поєднувати фіскальні інтереси держави з інтересами її суб'єктів; розрізняти бюджетні повноваження, бюджетні видатки і доходи; розподіляти і перерозподіляти бюджетні ресурси між державним бюджетом і бюджетами місцевих органів влади, вирівнюючи бюджетну забезпеченість територій, які перебувають у різних соціально-економічних, географічних, кліматичних та інших умовах.

У багатьох унітарних країнах у сфері внутрішніх міжурядових фінансових відносин активно почали застосовувати окремі принципи бюджетного федералізму. Це стосується розмежування між різними рівнями влади видатків та компетенції щодо їх здійснення. Центральна влада широко використовує механізм консультацій з місцевою та регіональною владами через відповідні асоціації. Розширилась фіскальна автономія місцевої та регіональної влад. Отже, економічна й фінансова децентралізації, нині характерні для більшості зарубіжних унітарних країн, зумовили до формування нового змішаного виду внутрішніх міжурядових фінансових відносин, що поєднують у собі принципи як бюджетного унітаризму, так і бюджетного федералізму.

Розрізняють дві основні групи моделей бюджетного федералізму – децентралізовані та кооперативні.

Децентралізовані моделі бюджетного федералізму характеризуються значною фіскальною автономією регіональних та місцевих влад, слабкістю зв'язків між різними рівнями влади, порівняно обмеженим співробітництвом. Для цих моделей властивою ознакою є те, що центральна влада фактично не займається проблемами фінансового вирівнювання, мало уваги звертає на фіскальні дисбаланси в розвитку окремих територій. Отже, місцева влада за такої моделі має покладатися передусім на власні сили. Ця модель бюджетного федералізму характерна, насамперед, для США.

Для кооперативних моделей бюджетного федералізму, навпаки, властиві тісна співпраця різних рівнів влади, активна політика центральної влади з подоланням фіскальних дисбалансів на різних рівнях управління та фінансового вирівнювання. За таких моделей бюджетного федералізму центральна влада активно турбується про забезпечення єдиних стандартів громадських послуг у межах усієї території країни. Кооперативні моделі бюджетного федералізму характерні для більшості федеративних європейських держав, зокрема для ФРН та Австрії.

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.93.75.242 (0.004 с.)