Види педагогічної діяльності

Вид педагогічної діяльності	Педагогічні дії
Прогностична – передбачення і прогнозування результату педагогічної діяльності й моделювання педагогічного процесу	Аналіз педагогічної ситуації; висунення педагогічної мети; відбір можливих способів її досягнення; передбачення результатів; визначення етапів педагогічного процесу і розподілу часу
Проектувальна і конструктивна – проектування і планування педагогічного процесу	Конкретизація мети і задач на основі діагностики потреб, інтересів і можливостей студентів; визначення етапів і способів їх реалізації; відбір і композиція навчального матеріалу; визначення педагогічних умов – матеріальних, організаторських, психологічних; планування своїх дій і дій студентів
Організаторська – організація своїх педагогічних дій і діяльності студентів	Створення мотивації у студентів до майбутньої діяльності; інтеграція і адаптація навчального мате-ріалу до рівня підготовленості студентів, їх життєвого досвіду; організація спільної діяльності студентів за допомогою різноманітних форм і методів; стимулювання пізнавальної самостійної діяльності і творчої активності студентів

 

Закінчення табл. 2.2
Комунікативна – побудова міжособистісної взаємодії і відносин, що створюють умови для організації ефективного педагогічного процесу	Сприйняття (перцепція) психологічного стану партнерів по спілкуванню; визначення їх індивідуальних особливостей на основі адекватної інтеграції зовніш-ніх сигналів; проведення комунікативної атаки – привертання до себе уваги; встановлення психологічного контакту з кожним студентом; управління спілкуванням у процесі спільної діяльності – розподіл уваги, швидке реагування на бар’єри в спілкуванні та їх подолання на основі співпраці й рівно-правного партнерства
Рефлексія – підбиття підсумків своєї педагогічної діяльності	Контроль результатів освітнього процесу; аналіз і оцінка отриманих результатів з погляду їх відповідності задуму і умовам; аналіз успіхів і з’ясування причин невдач; визначення напрямів коригування своєї діяльності і професійного вдосконалення

 

У вищій школі процес навчання можна розглядати як спеціально організовану взаємодію суб’єктів пізнавальної діяльності, яка моделюється (визначаються її цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми, мотиви навчальної діяльності студентів, функції навчання) для активного оволодіння студентами основами соціального досвіду, накопиченого людством у різних галузях науки, з метою розвитку інтелектуальної, чуттєво-вольової сфер їхньої життєдіяльності, виховання потреби в самоосвіті, самовихованні.

Реалізація визначених завдань навчання: стимулювання пізнавальної активності студентів, спрямованої на оволодіння науковими знаннями, вміннями, навичками, розвиток мислення, пам’яті, творчих здібностей, таланту; формування потреб у самоосвіті й умінь її здійснювати – забезпечує процес змін суб’єкта у навчальній діяльності, в якій поєднуються не лише пізнавальні функції (сприйняття, увага, пам’ять, мислення, уявлення), але й потреби, мотиви, емоції, воля, що й дало змогу І.Ф. Харламову розглядати навчання як процес особи-стісного розвитку індивіда.

Відповідно до цього підходу І.Ф. Харламов визначає такі структурні компоненти навчання: цільовий, потребо-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, емоційно-вольовий, контрольно-регулюючий і оцінно-результативний, які реалізуються як викладачем, так і студентом у спільній діяльності. Дослідники В.І. Лозова, Г.В. Троцько в структурі процесу навчання виокремлюють два види діяльності: викладання та учіння (табл. 2.3).

 

Таблиця 2.3