Самоуправління педагогічною діяльністю 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Самоуправління педагогічною діяльністю



 

Проблема особистісного росту людини є центральною у зарубіжній науці. Зарубіжні науковці інтенсивно досліджують особистісну самореалізацію у межах психотерапевтичного та гуманістичного напрямків. Так, актуальним є питання психології здоров’я, мета якого зберегти та зміцнити здоров’я людини. Найбільшої популярності зазначене питання набуло в дослідженнях представників «гуманістичної психології» з характерною для неї категорією «самоактуалізація» особистості. Науковці стверджують, що людина від природи здатна до самовдосконалення, сама сутність людини рухає її у напрямку особистісного росту, творчості, якщо цьому процесу не заважають зовнішні, достатньо сильні обставини. Прихильники гуманістичної психології також стверджують, що люди – це істоти, насамперед, свідомі та розумні, вони без домінуючих несвідомих потреб і конфліктів. Загалом учені розглядають людей як активних творців свого життя, осіб, які вільно обирають і розвивають стиль свого життя. До такого напряму значною мірою схилялися такі теоретики, як А. Адлер, К. Гольдштейн, Д. Келлі, Г. Олпорт, В. Франкл, Е. Фромм, К. Юнг, але свого часу вони не набули загального визнання як видатні представники гуманістичної теорії особистості. Цей статус завоювали американський психотерапевт К. Роджерс та американський філософ, психолог А. Маслоу. Згідно з їх концепціями, люди прагнуть до
реалізації своїх сутнісних сил, свого природженого потенціалу.

Самореалізацію особистості варто розглядати як свідомий процес якомога повного розкриття і зростання сутнісних сил людини в процесі багатогранної, вільної діяльності, який розгортається під дією суперечностей між «Я»-ідеалом та «Я»-реальністю, до того ж має різні рівні становлення і розвитку. Ідеальна модель самореалізації може видозмінюватися, якщо, на думку самореалізуючої особистості, цілі не відповідають її потенціалу, тобто неадекватно враховані можливості людини. Якщо ж у цьому випадку ідеальна модель залишається без змін, то практична діяльність людини не приведе до справжньої самореалізації особистості. Особливість потреби у самореалізації, на відміну від інших потреб полягає в тому, що задовольняючи її в окремих актах діяльності, особистість ніколи не може задовольнити її повністю.

Отже, вважаємо, що самореалізацію особистості можна розглядати як свідомий процес якомога повного розкриття і зростання потенційних та спонукально-мотиваційних сутнісних сил людини, як процес самоствердження власного «Я», що передбачає самоактуалізацію, самопізнання, самоосвіту і самовиховання.

Самовиховання викладача

Самовиховання – це формування людиною своєї особистості відповідно до свідомо поставленої мети. Для педагога робота над собою – необхідна передумова набуття і збереження професіоналізму. Це цілеспрямований процес, він є продовженням професійного виховання, коли майбутній викладач з об’єкта виховного впливу (Я – студент, нехай мене навчать) перетворюється на суб’єкт організації власної життєдіяльності (Я – майбутній спеціаліст, готую себе до цього): самостійно обирає мету самовдосконалення, постійно аналізує здобутки професійного зростання, займається самоосвітою. Без такої роботи розвитку власної майстерності не уявляли собі навіть найталановитіші педагоги.

Самовиховання починається з усвідомлення різниці між уявленням про себе як майбутнього професіонала і реальними можливостями. Мотивом роботи над собою є розуміння невідповідності між «Я»-реальним та «Я»-ідеальним. Це можливо в тому разі, якщо у майбутнього викладача є професійний ідеал і здатність до самопізнання.

Людина пізнає себе через самоспостереження, самоаналіз, самооцінювання, самопрогнозування.

Самоаналіз – це аналіз свого внутрішнього світу, своєї діяль-ності. Сутність самоаналізу полягає у зіставленні запланованого з тим, що зроблено або могло бути зроблено, у виокремленні певних рис, якостей для докладного вивчення. Здійснюючи самоаналіз, майбутній викладач критично оцінює себе: аналізує успіхи спілкування на практиці, бере до уваги свій попередній досвід, дивиться на себе очима своїх друзів, викладачів. Зіставлення різних позицій щодо окремих якостей особистості та професійної позиції в цілому (ставлення до людини, відповідальність, ініціативність, здатність впливати на інших тощо) дає уявлення про реальну картину розвитку, яку доцільно сприймати неупереджено.

На підставі самоаналізу формується самооцінка як компонент самосвідомості, що містить поряд зі знанням про себе оцінку своїх здібностей, моральних якостей і вчинків. Важливою є вимога до самооцінки – її адекватність реальному рівневі розвитку. Небажана як завищена, так і занижена самооцінка.

Обмірковуючи свій шлях до ідеалу, ми аналізуємо поелементно наші реалії, обираючи для активного впливу ті риси професійного обличчя, які потребують розвитку. Так, дійшовши на підставі аналізу висновку про те, що найневідповіднішою рисою у нашій професійній характеристиці є невпевненість у собі, яка дестабілізує поведінку на людях, гальмує активність, ми маємо усвідомити, визнати цю рису в собі і відчути своє ставлення до поведінки, обтяженої невпевненістю. Самопрогнозування як вироблення установки на самозміну накреслить нам план-схему зміни нашої поведінки і ставлення, що в
комплексі може бути поштовхом до послідовної роботи над собою: пошуку шляхів, засобів самовиховання та організації досвіду опанування різними прийомами подолання негативного стану.

Копітка робота над собою дасть викладачеві змогу виробити власний індивідуальний стиль педагогічної діяльності як ознаку
творчого рівня педагогічної майстерності.

 

Контрольні запитання

1. Що являють собою професійна компетентність педагога та її структура?

2. Які основні риси загальної та професійної культури педагога?

3. Що таке індивідуальний стиль педагогічної діяльності?

4. Якими є основні закономірності мовлення та педагогічного спілкування?

5. Схарактеризуйте основні методи і прийоми педагогічного впливу.

6. Що таке емпатія? Яке значення має емпатія в процесі педагогічного спілкування?

7. Які є особливості педагогічної майстерності?

8. Що являють собою елементи педагогічної майстерності?

9. Що таке самореалізація особистості?

Література

Основна [7, 16, 20].

Додаткова [1, 2, 13, 15, 18, 19, 23, 24]

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна

1. Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні: указ Президента України // Освіта України. – 2005. – 4 лип.

2. Конституція України, 1996.

3. Андрусь О. Модульно-проектувальний комплекс: освітні
завдання та методологічна основа [текст] / О. Андрусь // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 97-101.

4. Про вищу освіту: закон України. – К.: Книга, 2002. – 97 с.

5. Про наукову і науково-технічну діяльність: закон України, 1995.

6. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. – К.: Шк. світ, 2001. – 21 с.

7. Бухарестская декларация этических ценностей и принципов высшего образования в Европе // Высшее образование сегодня. – 2005. – № 5. – С. 14-15.

8. Загальноєвропейський простір вищої освіти – досягнення цілей / Комюніке Конференції міністрів країн Європи, відповідальних за сферу вищої освіти. м. Берген, 19-20 трав. 2005 р. // Освіта України. – 2005. – 5 лип.

9. Про організацію навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі // Збірник нормативних актів України. Вип. 1. – К.: УАЗТ, 2003. – 420 с.

10. Нормативно-правові документи з питань вищої освіти / за ред. Я.Я. Болюбаша. – К.: Книга, 2004. – 304 с.

11. Бондар В.І. Дидактика [текст]: підручник / В.І. Бондар. – К.: Либідь, 2005. – 264 с.

12. Вища освіта України і Болонський процес [текст]: навчальний посібник / за. ред. В.Г. Кременя. – Тернопіль: Навч. кн.; Богдан,
2004. – 384 с.

13. Лекції з педагогіки вищої школи [текст]: навчальний посібник / за ред. В.І. Лозової. – Харків: ОВС, 2006. – 496 с.

14. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі [текст]: навчальний посібник / В.М. Нагаєв. – К.: Центр навч. літ., 2007. – 232 с.

15. Поважний С.Ф. Дидактичні аспекти педагогіки вищої
школи [текст]: навчально-методичний посібник / С.Ф. Поважний,
О.І. Журавльова, О.І. Філіппов. – Донецьк: ДонДУУ, 2005. – 286 с.

16. Педагогічна майстерність [текст]: підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; за ред. І.А. Зязюна. – К.: Вища освіта, 2004. – 422 с.

17. Основи педагогіки вищої школи [текст]: навчальний посібник / Л.Л. Поважнянський, О.Г. Романовський, В.В. Бондаренко, О.С. Пономарьов, З.О. Черваньова. – Харків: НТУ «ХПІ», 2005. – 600 с.

18. Фокин Ю.Г. Преподавание и воспитание в высшей школе: Методология, цели и содержание, творчество [текст]: учебное пособие / Ю.Г. Фокин. – М.: Академия, 2002. – 224 с.

19. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи [текст]: навчальний посібник / М.М. Фіцула. – К.: Академвидав, 2006. – 352 с.

Додаткова

1. Анисимов О.С. Педагогическая акмеология [текст]: общая и управленческая / О.С. Анисимов. – М.: Технопринт, 2002. – 98 с.

2. Байденко В.И. Болонский процесс: курс лекцій [текст] /
В.И. Байденко. – М.: Логос, 2004. – 208 с.

3. Белухин Д.А. Общие основы личностно-ориентированной педагогіки [текст]: учебник. В 2 ч. Ч. 1 / Д.А. Белухин. – М.: Инфра-М, 2002. – 342 с.

4. Гершунский Б.С. Философия образования для ХХІ века [текст]: учеб. пособ. для самообразования / Б.С. Гершунский. – М.: Пед. об-во России, 2002. – 512 с.

5. Гронлунд Н.Е. Оцінювання студентської успішності [текст]: практичний посібник / Н.Е. Гронлунд. – К.: Навч.-метод. центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2005. – 312 с.

6. Гузеев В.В. Педагогическая техника в контексте образова-тельной технологий [текст]: учебное пособие / В.В. Гузеев. – М.: Логос, 2001. – 213 с.

7. Дьяченко В.К. Основное направление развития образования в современном мире [текст]: учебное пособие / В.К. Дьяченко. – М.: Школьные технологи, 2005. – 512 с.

8. Інновації у вищій освіті (за матеріалами регіональних нарад) / упоряд. А.В. Скрипиць, Ю.В. Сухарніков. – К.: НМЦВО, 2003. – 234 с.

9. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс, Б. Верпаховский. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 607 с.

10. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи) [текст]: навчальний посібник /
В.Г. Кремень. – К.: Грамота, 2003. – 356 с.

11. Комар Ю.М. Основи навчання студента [текст]: навчальний посібник. В 4 кн. Кн. 1, ч. 1-2. / Ю.М. Комар, О.С. Поважний,
С.Ю. Комар. – Донецьк: ДонДУУ, 2004. – Ч. 1. – 305 с.; Ч. 2. – 167 с.

12. Мистецтво бути викладачем [текст]: практичний посібник / А. Брінклі, Б. Десантес, М. Флемм та ін.; за ред. О.І. Сидоренка. – К.: Навч-метод. центр «Консорціум з удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2003. – 144 с.

13. Мороз І.В. Кредитно-модульна організація система організації навчального процесу: довідник для студентів [текст] / І.В. Мороз. – К.: Освіта України, 2005. – 90 с.

14. Навчальний процес у вищій педагогічній школі [текст]: навчальний посібник / за ред. О.Г. Мороза. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2001. – 337 с.

15. Настольная книга преподавателя [текст]: учебное пособие / авт.-сост. И.Н. Кузнецов. – Мн.: Современное слово, 2005. – 544 с.

16. Никитина Н.Н. Введение в педагогическую специальность: Теория и практика [текст]: учебное пособие / Н.Н. Никитина. –
М.: Академия, 2004. – 224 с.

17. Нісімчук А.С. Педагогіка [текст]: підручник / А.С. Нісімчук. – К.: Атіка, 2007. – 344 с.

18. Сергеев И.С. Основы педагогической деятельности [текст]: учебное пособие / И.С. Сергеев. – СПб.: Питер, 2004. – 316 с.

19. Скок Г.Б. Как проанализировать собственную педагогическую деятельность [текст]: учебное пособие / Г.Б. Скок. – М.: Инфра-М, 2002. – 134 с.

20. Ситуаційна методика навчання: теорія і практика [текст]: навчальний посібник / упоряд. О. Сидоренко, В. Чуб. – К.: Центр інновацій та розвитку, 2001. – 243 с.

21. Ситуаційна методика навчання: український досвід // Зб.
наук. пр. / упоряд. О. Сидоренко, В. Чуб. – К.: Центр інновацій та розвитку, 2001. – 192 с.

22. Фрейре П. Педагогіка свободи: етика, демократія і громадянська мужність [текст]: навчальний посібник / П. Фрейре / пер. з англ. О. Дем’янчука. – К.: Академія, 2004. –124 с.

23. Хуторский А.В. Дидактическая эвристика. Теория и технология креативного обучения [текст]: учебник / А.В. Хуторский. – М.: Логос, 2000. – 213 с.

24. Хуторский А.В. Практикум по дидактике и методике обучения [текст] / А.В. Хуторский. – СПб.: Лань, 2004. – 124 с.

25. Хуторский А.В. Современная дидактика [текст]: учеб. для вузов / А.В. Хуторский. – СПб.: Лань, 2001. – 345 с.

Новітня фахова

1. Болонський процес – шлях України в Європу: На допомогу викладачам, студентам та аспірантам Донецького державного університету управління [текст] / уклад. В.В. Бурега. – Донецьк: ДонДУУ, 2006. – 115 с.

2. Журавльова О.І.Вища освіта і Болонський процес. Теорія і прак-тика [текст]: навчальний посібник / О.І. Журавльова. – Донецьк: ДонДУУ, 2006. – 275 с.

3. Методичні рекомендації з дисципліни «Педагогіка вищої освіти для правознавців і Болонський процес» [текст] / уклад.
О.І. Журавльова. – Донецьк: ДонДУУ, 2007. – 83 с.

4. Рекомендації щодо підготовки методичних комплексів згідно з вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу [текст] / уклад.: В.В. Бурега, Н.Г. Діденко. – Донецьк: ДонДУУ, 2006. – 23 с.

5. Тимчасове положення з кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) в ДонДУУ [текст] /
уклад. В.В. Бурега. – Донецьк: ДонДУУ, 2007. – 56 с.

6. Тимчасові норми часу для планування та обліку навчальної, методичної, науково-дослідної, виховної, профорієнтаційної роботи науково-педагогічних і педагогічних працівників ДонДУУ [текст] / за ред. В.В. Буреги. – Донецьк: ДонДУУ, 2007. – 16 с.

7. Університетська освіта: стислий конспект лекцій [текст] /
П.П. Можаровська, О.О. Фоміна.– Донецьк: ДонДУУ, 2009. – 83 с.

Додаток А

Велика хартія університетів



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-08; просмотров: 272; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.207.98.249 (0.024 с.)