Види контролю, його організація та проведення

 

Виокремлюють два види контролю якості знань студентів: а) міжсесійний та б) підсумковий (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Види контролю якості знань студентів

 

Так, міжсесійний контроль проводять у період між сесіями, розрізняють перевірку по­передню, поточну і тематичну.

Попередня перевірка передбачає виявлення рівня підготовленості студентів до навчання залежно від етапу навчання і місця проведення контролю.

Поточну перевірку проводять з метою отримання оператив­них даних про рівень знань студентів та ефективність процесу навчання.

Тематична перевірка передбачає з’ясування рівня знань студентів з певної теми.

Підсумковий контроль проводять з метою перевірки рів­ня
засвоєння знань, формування вмінь і навичок у студентів за тривалий період навчання, розрізняють семестровий контроль і державну
атестацію.

Семестровий контроль проводять у формі іспиту, заліку або диференційованого заліку. Ці форми контролю можуть бути усними чи письмовими, їх проводять за екзаменаційними білетами, тестами або як довільну співбесіду.

Залежно від специфіки навчальної дисципліни, методики викладання та інтенсивності поточного контролю підсумкова оцінка може виставлятися без вжиття додаткових контрольних заходів.

Державна атестація студентів проводиться після за­вершення навчання студентами на певному освітньому (кваліфікацій­ному) рівні або якомусь його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої (кваліфікаційної) підготовки вимогам освітньої (кваліфікаційної) характе­ристики.

У вищих закладах освіти може використовуватись модульна або інші форми підсумкового контролю після закінчення логічно завершеної частини лекційних, практичних, семінарських або лабо­раторних занять з певної навчальної дисципліни.

Періодичність і терміни проведення контрольних заходів визна­чають навчальні плани (робочі навчальні плани), а форми їх проведення – робоча програма навчальної дисципліни. Коли студент навчається за індивідуальним навчальним планом, йому може бути запропонований окремий графік проведення контроль­них заходів.

Екзаменаційна сесія – це період підбиття підсумків навчальної роботи студентів протягом семестру. Тривалість і терміни її прове­дення визначаються навчальним планом (робочим навчальним планом). Під час сесії проводять іспити за окремим розкладом, який затверджується проректором (заступником директора) з навчальної роботи. Перерва між іспитами, якщо вона необхідна студентам для самопідготовки, має становити не менше 3-4 днів. Перед кожним іспитом обов’язково проводять консультацію.

Час і місце проведення іспиту планується з урахуванням його форми: усної чи письмової. Час і місце проведення іспиту можна змінювати тільки за погодженням з деканом факультету.

На сучасному етапі приєднання України до Болонського процесу, модернізації системи вищої освіти особливої значущості набуває проблема контролю навчальних досягнень студентів в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Актуальність проблеми обумовлена принциповими змінами в системі оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів за проведення модульно-рейтингового контролю. Крім того, контроль, як складова навчального процесу ВНЗ, забезпечує діагностику результатів освітньої діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу у
вищій школі. Контроль, з одного боку, сприяє поліпшенню роботи студентів, формуванню їхньої особистості, виявленню реальних
навчальних досягнень, розкриттю причин слабкого засвоєння ними змісту освіти, а з іншого – надає можливість педагогу для проведення
аналізу, оцінювання й коригування процесу навчання.

2. Методи і форми контролю успішності та якості знань студентів. З’ясування рівня засвоєння студентами знань, умінь і навичок з навчальної дисципліни проводять за допомогою використання різних методів й форм контролю, які забезпечують зворотний зв’язок між студентом і викладачем у навчальному процесі (табл. 5.1).

Критерії оцінювання знань за усну відповідь:

· повнота висвітлення питання;

· логіка викладу, культура мовлення;

· емоційність і переконливість;

· використання основної та додаткової літератури (підручників, навчальних посібників, періодики з фаху);

· аналітичні міркування, вміння порівнювати, робити висновки.

Критерії оцінювання знань при виконанні письмових завдань:

· повнота висвітлення питання;

· цілісність, системність, логіка викладу;

· послідовність, уміння формулювати висновки;

· акуратність оформлення письмової роботи;

· підготовка матеріалу за допомогою комп’ютерної техніки,
різних технічних засобів (плівок, слайдів, приладів, схем тощо).

Таблиця 5.1

Модель засвоєння бази знань

 

Рівні засвоєння елементів бази знань	Мета засвоєння елементів бази знань	Організаційні форми та методи роботи	Форми та методи контролю рівня сформованості умінь
Початко-вий – понятійний (фактологічний)	Уміти: назвати, обрати, виявити, визначити (терміни, поняття, факти, символи за переліком)	Лекції, пояснення з використанням пояснювального та ілюстративного методу й проблемного викладу	Тести І–ІІ рівнів вхідного та підсумкового контролю, опитування
Репродук-тивний	Дати визначення доповнити, описати, пояснити, оцінити, порівняти, аргументувати тощо	Семінари, дискусії, конференції з використанням репро-дуктивного та частково-пошукового методів, самостійна робота І–ІІІ рівнів	Тести І–II рівнів поточного та підсумкового контролю, обговорення, усні та письмові опитування, доповіді, реферати

 

Закінчення табл. 5.1
Алгорит-мічно-дійовий (умовно професійний)	Довести, виправити, розрахувати, впо-рядкувати, застосувати, розв’язати, організувати, проаналізувати, випробувати, ухвалити рішення тощо	Практичні заняття, семінари, імітаційні ігри, аналіз конк-ретних ситуацій, самостійна робота ІІ, ІІІ рівнів із використанням частково-пошукового та дослідного методів	Вправи, задачі, ситуації, дискусії, науково-практичні письмові роботи дослідного характеру, тести ІІ–IIІ рівнів
Творчий (професійний)	Запропонувати, класифікувати, змоделювати, реорганізувати, захистити, обґрунтувати, скомбінувати, спланувати тощо	Дискусії, конференції, семінари, практичні заняття, управлінські ігри, самостійна робота ІІІ рівня, аналіз конкретних ситуацій	Ситуації, задачі, тести III рівня, науково-прак-тичні письмові роботи дослідного характеру, розроблення та публічний захист проектів

Рівні засвоєння знань:

І – розпізнавання.

ІІ – запам’ятовування.

ІІІ – розуміння (запам’ятовування + розуміння = відтворення).

IV – елементарний рівень умінь і навичок – репродуктивний
рівень.

V – творчий рівень(виконання творчих завдань).

Рейтингова система оцінювання знань –це комплекс на-вчальних, організаційних і методичних заходів, спрямованих на забезпечення систематичної творчої роботи студентів та підвищення їх самостійності й змагальності в навчанні.

До методів контролю належать:

1. Спостереження за перебігом навчальної діяльності студентів.

2. Усне опитування (індивідуальне і фронтальне).

Цей метод у навчальній практиці використовують на семінарських, практичних і лабораторних заняттях, лекціях й консультаціях і т. ін.

Структура усного опитування:

· формулювання питання з урахуванням специфіки предмета й вимог програми;

· підготовка студентів до відповіді й викладу знань;

· коригування викладених знань;

· аналіз й оцінювання відповіді.

3. Письмовий контроль: відповіді на запитання, розв’язання задач, виконання вправ, лабораторних і графічних робіт (таблиць, схем, графіків), написання рефератів, аналіз проведеної практичної роботи тощо.

4. Комбіноване опитування, припускає, що викладач одночасно опитує в письмовій або усній формі декількох студентів, використовуючи для цього різноманітні форми роботи.

5. Тестовий контроль.

Тестування передбачає системність, поступовість. Але потрібно, по-перше, обмежено застосовувати тести: мати певні знання і набути вміння роботи з ними, враховувати специфіку предметів, а також
мету, з якою вони використовуються тощо; по-друге, пам’ятати про залежність оцінки знань від рівня складності завдань, від рівня підготовленості студентів, а також про те, що один інструмент оцінки не може оцінювати різне знання студентів.

За проведення тестового контролю (вхідного, поточного, рубіжного, підсумкового, самоконтролю, експрес-контролю, базового рівня знань, підвищеного рівня знань, високого рівня знань) застосовуються завдання: на ідентифікацію, альтернативні, з вибором однієї правильної відповіді, з множинним вибором правильних відпо-відей, на встановлення відповідності, на встановлення правильної послідовності, відкритої форми на доповнення, відкритої форми з розгорнутою відповіддю.

Тести, застосовувані у навчальному процесі, мають закриту і відкриту форми. У закритій формі тестів завдання містить основну частину і відповідь, сформульовану укладачем. Завдання передбачає 2-3 правильних відповіді. Відкрита форма тестів дає змогу студенту самому сформулювати відповідь словесно чи графічно. Ці тести використовують переважно для поточного контролю.

Тест використовує не лише для перевірки засвоєння студентом основних теоретичних положень курсу, але й з метою з’ясування глибини їх розуміння студентами, вміння застосовувати на практиці,
певну спроможність до аналізу, тому за проведення, наприклад,
комплексної контрольної роботи доцільно використовувати групи
тестів різного рівня складності.

Тести першого рівня складності можуть містити запитання, з лекційного матеріалу і стосуються основних визначень, термінології, категорій тощо.

Тести другого рівня складності містять запитання, які потребують глибокого розуміння студентами сутності теоретичних положень і передбачають такі варіанти відповідей, сутність яких студенти мають розуміти і знати.

Тести третього рівня складності являють собою тестові задачі, в яких задається кінцевий результат і необхідно знайти одну з вихідних величин.

Тести різного рівня складності необхідно оцінювати відповідною кількістю балів: першого рівня – 0,5 бала, другого – 1 бал,
третього – 1,5 бала.

Науковість педагогічного контролю передбачає відповідність тестів певним критеріям якості: валідності, визначеності, простоти, надійності, однозначності.

Валідність – це ступінь точності, з якою тест вимірює ті характеристики, для вимірювання яких він розроблявся. Якщо кваліфікаційні завдання, що пропонуються у тесті, не можна виконати засобами діяльності нижчого рівня, мова йде про функціональну валідність тесту. Якщо за допомогою тесту визначається спроможність того, хто навчається, виконувати запропоновані завдання на основі попе-реднього навчання, мова йде про змістовну валідність тесту. Змістовна валідність тесту має відповідати змісту навчального процесу.
Валідність є якісною характеристикою тесту.

Методика розробки тестів

 

1. Розробку тестових технологій доцільно здійснювати групі
викладачів або тестовій комісії, що дає можливість користуватися узагальненими критеріями оцінювання знань.

2. Тестові завдання повинні мати практичну спрямованість і містити не лише теоретичні запитання, але й розв’язання задач, наявних у практиці.

3. Основні вимоги до тестових завдань: у завданні має бути
стисло, чітко і точно висловлена одна думка; завдання має становити важливу, а не тривіальну частину вивченої теми; завдання за складністю має бути посильним для студента, а за змістом – відповідати критеріям майбутньої професійної діяльності або потребам навчання на інших кафедрах; під час укладання тестів треба уникати натяків і підказок до правильних відповідей.

4. Психологія тестування. Студенти мають бути ознайомлені з методикою проведення тестування, кількістю часу, відведеного на його виконання. Для запобігання списування студенти мають виконувати тестування одночасно, їм також необхідно знати, що після кожного тестування структуру тесту змінюють.

5. Форми та принципи побудови тестових завдань.

Використання тестів у процесі навчання повинне містити відповіді на запитання: Для чого використовувати тести? Які форми тестів використовувати? Де є «приховані» проблеми в розробці тестів?