Третього і четвертого рівнів акредитації

 

Відповідно до п. 2 ст. 51 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) для окремих категорій працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу – скорочений робочий день, тривалість якого менша від нормальної тривалості робочого дня (40 год. на тиждень). Зокрема, для викладачів вищих закладів освіти третього і четвертого рівнів акредитації у зв’язку з підвищеною розумово-емоційною діяльністю середньотижнева тривалість робочого часу становить 36 год. Щоденна тривалість робочого часу викладача за шестиденного робочого тижня згідно зі ст. 52 КЗпП стано­вить 6 год.

Робочий час викладача вищого закладу освіти третього або четвертого рівня акредитації визначається обсягом виконання ним певних обов’язків, зокрема, виконання навчальної, методичної, наукової та
організаційної роботи, і регламентується Нормами часу для розрахунку і обліку навчальної роботи та Переліками основних видів методичної, наукової й організаційної роботи і Рекомендаціями щодо запровадження їх у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженими Наказом МОН України.

Основним документом, в якому відбивається навчальна, мето­дична, наукова та організаційна робота викладача вищого закладу освіти протягом навчального року, є його індивідуальний робочий план.

Індивідуальний робочий план викладача розглядається на засіданні кафедри і затверджується завідувачем кафедри. Індивідуальний робочий план завідувача кафедри затверджується деканом факультету. Зміни в індивідуальний робочий план протягом навчального року можуть бути внесені на підставі рішення кафедри, за згодою викладача. Після завершення навчального року в індивідуальному робочому плані робляться відмітки про всі види фактично виконаної роботи.

Навчальна робота як складова робочого часу викладача визна­чається обсягом навчальних доручень, які покладаються на нього, і виражається в облікових (академічних) годинах. Розрахунок обсягу навчальної роботи викладача здійснюється відповідно до норм часу, які є обов’язковими. Для різних видів робіт норми часу встановлені в конкретних цифрах або в певних межах чи з максимальним обме­женням. Норми часу розраховуються, виходячи з астрономічної години (60 хв), крім таких видів роботи як читання лекцій та проведення лабораторних, практичних і семінарських занять, де академічна година (45 хв) обліковується як астрономічна година.

Обсяг навчальної роботи викладачів, виражений в облікових одиницях, становить їх навчальне навантаження. Вищий заклад освіти на кожний навчальний рік визначає мінімальний та максимальний обов’язковий обсяг навчального навантаження викладачів у порядку, передбаченому його статутом та колективним договором.

Обсяг навчальної роботи викладача вищого закладу освіти припускає: читання лекцій, проведення лабораторних, практичних, індивідуальних занять, приймання заліків та іспитів, керівництво виконанням індивідуальних завдань (реферати, розрахункові, графічні, курсові й дипломні проекти (роботи), навчальною і виробничою практикою студентів, рецензування курсових і дипломних проектів (робіт), консультацій студентів та аспірантів, участь у державній атестації студентів, а також інші види робіт, для яких встановлені конкретні норми часу.

Види навчальних занять, що входять до обов’язкового обсягу нав­чального навантаження конкретного викладача (в межах міні-мального та максимального) відповідно до його посади, встановлюються кафед­рою з урахуванням виконання викладачем методичної, наукової й організа­ційної роботи та особливостей і структури на-вчальної дисципліни, яку він викладає. Враховується також і те, чи навчальна дисципліна лише запроваджується і потребує від викладача значних затрат часу на розробку курсу лекцій і відповідного мето-дичного забезпечення.

Крім навчальної роботи, викладач вищого закладу освіти
третього або четвертого рівня акредитації виконує методичну, наукову й організаційну роботу.

Методична робота передбачає: написання і підготовку до видання конспектів лекцій, методичних матеріалів до семінарських, практичних, лабораторних занять, курсового та дипломного проектування, практики і самостійної роботи студентів; розробку навчальних планів, навчальних програм, робочих навчальних планів, робочих навчальних програм; розробку і проведення нових лабораторних робіт; підготовку комп’ю­терного програмного забезпечення навчальних дисциплін; складання екзаменаційних білетів, завдань для проведення модульного, тестового і підсумкового контролю; розробка і впровадження наочних навчальних посібників (схем, діаграм, стендів, слайдів тощо), нових форм, методів і технологій навчання; вивчення і впровадження передового досвіду організації навчального процесу; підготовка концертних
програм і персональних художніх виставок тощо.

Наукова робота складається: звиконання планових наукових дослід­жень зі звітністю в таких формах: науково-технічний звіт згідно з ДЕСТ; дисертація (докторська, кандидатська); монографія,
підручник, навчальний посібник, словник, довідник, наукова стаття, заявка на винахід, тези доповіді; рецензування монографій, підручників, навчаль­них посібників, словників, довідників, дисертацій, авторефератів, науко­вих статей, наукових проектів, тематичних планів; перевидання моно­графій, підручників, навчальних посібників, словників, довідників; керівництво науковою роботою студентів тощо.

Організаційна робота припускає: роботу в науково-методич-них комісіях Міністерства освіти і науки України, в Державній акредитаційній комісії, експертних і фахових радах, в експертних комісіях ВАКу, в спеціалізованих радах із захисту дисертацій, в методичних радах і комісіях вищого закладу освіти, в науково-технічних радах вищого закладу освіти, в методичних радах і комісіях факультету, в експертних комісіях факуль­тету; організацію та проведення загальнодержавних наукових конфе­ренцій, симпозіумів і семінарів; роботу з видання наукових збірників; виконання обов’язків заступника декана факультету на громадських засадах; участь у виховній роботі в студентському колективі, виконання обов’язків куратора (наставника) академічної групи; керівництво сту­дентським науковим гуртком, проблемною групою; участь у проф­орієнтаційній роботі та довузів-ській підготовці молоді, у підготовці та проведенні студентських і учнівських олімпіад, в організації та прове­денні позанавчальних культурно-спортивних заходів тощо.

Навчальний час студента

 

Визначається навчальний час студента кількістю облікових одиниць часу, відведеного на реалізацію освітньо-професійної програми підготовки на певному освітньо-кваліфікаційному рівні. Обліковими одиницями навчального часу студента є академічна година, навчальний день, навчальний тиждень, навчальний семестр, навчальний рік, навчальний курс.

Академічна година – це мінімальна облікова одиниця навчального часу. Тривалість академічної години становить, як правило,
45 хв. Дві академічні години утворюють пару академічних годин (далі пара). Зміна тривалості академічної години, як правило, не допус­кається. Проте, за проведення пари без перерви, її тривалість може змінюватись, але має становити не менше як 80 хв.

Навчальний семестр – це складова частина навчального часу студента, що закінчується підсумковим семестровим контролем. Тривалість семестру визначається навчальним планом.

Навчальний рік – це навчальний час, який складається з навчаль­них днів, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів.

Навчальний курс – це завершений період навчання студента протягом навчального року.

Розклад навчальних занять – це документ вищого закладу освіти, який забезпечує виконання навчального плану в повному обсязі щодо проведення навчальних занять. Розклад занять розробляється деканатом (відділенням) і затверджується проректором (заступником директора) з навчальної роботи.

Вільне відвідування студентами лекційних занять допускається лише для студентів третього і наступних курсів у порядку, встановленому вищим закладом освіти. Дозвіл на вільне відвідування лекцій з конкретних навчальних дисциплін (на кожний семестр окремо), як правило, надає декан факультету (завідувач відділення) за згодою завідувача кафедри (голови предметної або циклової комісії).

Студент, який має право на вільне відвідування лекцій, узгоджує з викладачем-лектором план роботи з навчального курсу. У разі невиконання студентом цього плану роботи, дозвіл на вільне відвідування лекцій може бути анульованим ще до кінця семестру.

Відвідування інших видів навчальних занять (крім консультацій) є обов’язковим для всіх студентів.

 

Контрольні запитання

1. Чим обумовлено зростання ролі освіти в розвитку сучасного суспільства?

2. Яке значення має освіта у становленні «суспільства знань»?

3. Які функції виконує освіта? Яка з функцій є, на вашу думку, найважливішою?

4. Які причини обумовлюють поширення сприйняття освіти як інвестиції?

5. Якими є економічні показники освіти? Наведіть приклади. Чи всі результати освітньої діяльності проявляються в економічних показниках?

6. Які основні цілі державної політики у сфері вищої освіти України? Схарактеризуйте стандарти вищої освіти в Україні.

7. Як оцінюється сучасний стан розвитку освіти в Україні? Що є рушійною силою її розвитку?

8. Чи є шляхи розв’язання сучасних складних проблем освітянської галузі? Що може сприяти підвищенню її ефективності?

9. Якими ви бачите перспективи розвитку освіти в Україні в рамках Загальноєвропейського простору вищої освіти?

10. Що являє собою структура вищої освіти в Україні? Назвіть
основні ознаки ступневості вищої освіти.

11. Які нормативні документи регулюють розвиток вищої освіти в Україні?

12. Схарактеризуйте основні види роботи викладача вищої школи.

13. Які особливості має управління освітою в Україні?

14. Проаналізуйте робочий час викладача вищої школи.

15. Схарактеризуйте навчальний час студента.

 

Література

 

Основна [1-10].

Додаткова [10, 14]

 

Змістовий модуль 2. Дидактичні основи підготовки

управлінсько-економічних кадрів у системі вищої освіти

 

Основні питання лекції та семінарського заняття

 

1. Дидактичні основи педагогічного процесу.

2. Концепція підготовки управлінських кадрів у системі вищої освіти, основні завдання управлінсько-економічної освіти. Загальні та спеціальні компетенції студентів управлінсько-економічних спеціальностей.

3. Навчально-методичний комплекс спеціальностей за напрямом підготовки «Менеджмент». Навчальний графік, навчальна і навчальна робоча програми дисциплін.

4. Організація праці викладача, основні вимоги до діяльності викладача вищої школи. Роль кафедри в управлінні навчальним процесом.

Ключові терміни: педагогіка, виховання, дидактика, управлінсько-економічна освіта, компетенція, навчальний процес, заліковий кредит, засіб виховання, засіб навчання, змістовий модуль, знання, індивідуальний навчальний план студента, компетенція, кредит, критерії оцінки, курс, модуль, модульний контроль, навчально-методич-ний комплекс, навчальний графік, навчальна програма, робоча навчаль-на програма, організація праці викладача, кафедра, куратор.

 

1. Дидактичні основи педагогічного процесу. Сучасна управлінсько-економічна освіта ґрунтується на засадах педагогіки.

Педагогіка – це наука, що вивчає закономірності, принципи,
форми і методи процесу виховання і навчання людини. Педагогіка як наука розвивається у безпосередньому зв’язку з іншими науками:
філософією, соціологією, психологією, етикою, естетикою тощо.

Теоретичною основою педагогіки є теорія наукового пізнання, психології діяльності, управління складними процесами тощо, викладеними в працях таких видатних педагогів, як Я. Коменський, К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, Ю. Бабанський, Дж. Д’юї та ін.

Педагогіка розрізняє виховання як передачу і організацію зас-воєння людством практичного соціально-історичного досвіду, навчання – процес засвоєння соціально-історичного досвіду, освіту як процес і результат засвоєння соціально-історичного досвіду і досягнення людиною певного освітнього рівня.

Основними елементами педагогіки є дидактика – загальна
теорія освіти і навчання, що досліджує закономірності пізнавальної діяльності й відповідає на запитання: Для чого вчити? Як вчити?
Де вчити? За якими організаційними формами? Отже, дидактика розглядає загальні положення і закономірності, властиві навчанню всім предметам.

Предметом дидактики є процес освіти і навчання. Дидактика розкриває сутність таких понять як мета, завдання, закони, закономірності, принципи, зміст, методи, форми, засоби, прийоми в навчальному процесі.

Навчальний процес у вищих закладах освіти – це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньо-кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти. Він охоплює всі компоненти навчання: учасників навчального процесу (викладачів, студентів), засоби, форми і методи навчання. Навчальний процес базується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, наступності та безперервності, незалежності від втручання будь-яких політичних партій, інших громадських і релігійних організацій.

Навчальний процес має два головні аспекти: 1) навчання як
системна цілеспрямована діяльність кафедр (предметних або циклових комісій), що передбачає передачу студентам наукових знань і формування їх особистісних якостей, і 2) учіння як навчальна діяльність студентів.

Навчальний процес організовують з урахуванням науково-педа­гогічного потенціалу, матеріальної і навчально-методичної бази вищого закладу освіти, сучасних інформаційних технологій. Він орієнтується на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мо-більності та швидкої адаптації до динамічних процесів в освітній і соціально-культурній сферах, галузях техніки і технологій, системах управління й організації праці в умовах ринкової економіки.

2. Концепція підготовки управлінських кадрів у системі вищої освіти, основні завдання управлінсько-економічної освіти. Загальні та спеціальні компетенції студентів управлінсько-еконо-мічних спеціальностей. Особливості соціально-економічного роз-витку України, пов’язані з розвитком ринкових відносин, новими поглядами на якість і рівень життя, економічною та соціокультурною інтеграцією в європейське і міжнародне товариство, не можуть не впливати на розвиток відповідних управлінських кадрів, здатних
адекватно реагувати на ці зміни. Потреба в управлінцях нового покоління визначається зростанням складності структури сучасної української економіки, необхідністю підвищити соціальну відповідальність менеджерів різних рівнів, адаптувати національне підприємництво та бізнес до високих соціально-економічних європейських стандартів.

Компетентність вітчизняних менеджерів значною мірою впливає на основні напрямки економічного і соціального розвитку суспіль-ства, від яких залежить економічна безпека кожного громадянина, його соціальна стабільність і ціннісна ідентичність. Від того, чи здатна вища освіта швидко і якісно підготувати компетентних управлінців, залежить швидкість і темп соціально-економічних реформ у країні.

В умовах формування нової економіки, яку сучасні науковці називають економікою, побудованою на знаннях, головним ресурсом визнається людина, здатна здобувати знання, творчо їх застосовувати, продукувати нові. Специфікою сучасного менеджменту є те, що значна частина фахівців у майбутньому обирає сферу діяльності, де завжди є потреба у безперервному засвоєнні та гармонізації загальних і фахових теоретичних знань й практичних навичок. Головною ознакою сучасного менеджера стає його особисте прагнення до самовдосконалення протягом всього життя, незалежно від сфери застосування власних здібностей. Як зазначав Е. Гелпі, освіту неможливо у подальшому ототожнювати винятково з професійно-технічним навчанням, оскільки час, проведений поза роботою, буде важливішим, ніж робочий, а професійна освіта значною мірою буде здобуватися з загальної освіти. Математика, філософія, світова література є основними дисциплінами, необхідними для професійної освіти.

Щоб сформувати нове покоління управлінців-лідерів, доцільно створити систему, в якій будуть діяти: соціальний відбір тих, хто має здібності до управління, підготовка і перепідготовка менеджерів, вив-чення і розповсюдження передового досвіду, застосування досягнень управління на практиці. На відміну від підготовки спеціалістів інших, вузькоспеціалізованих професій, підготовку сучасних управлінців раціональніше здійснювати на міждисциплінарній основі, з використанням індивідуалізованих навчально-виховних систем, які дають можливість диференційовано підходити до навчального матеріалу, пропонованого до вивчення, обирати ті аспекти, які дійсно відповідають сучасним вимогам. Такий підхід дає можливість навчити майбутнього управлінця володіти ситуацією, ухвалювати правильні рішення у нестандартних ситуаціях, бути стабільним, працездатним.

Узагальнення наукових концепцій про сучасний менеджмент і особливості управлінської діяльності вказує на те, що розв’язання проблем, з якими стикається сучасна освіта, пов’язане з такими напрямками:

1. Необхідно формувати у майбутніх менеджерів уміння правильно уявляти реальність, формулювати проблеми, завдання, розуміти шляхи та способи їх виконання.

2. Навчання має здійснюватися через дії та інтерактивність, поєднання теорії та практики, впровадження ділових і рольових ігор, симуляцій.

3. Протягом навчання і виховання має формуватися розуміння майбутнім менеджером своєї соціальної відповідальності.

4. Майбутній управлінець має навчитися визначати мету організації, засоби для її досягнення, пріоритети в діяльності організації, вміти прогнозувати результати, делегувати повноваження підлеглим, координувати їх роботу, комунікативні зв’язки між ними.

5. Для подолання розриву між природно-технічною та гумані-тарною культурою студентів вбачається необхідним залучати їх до вивчення спецкурсів і предметів за вибором, які поєднують економіку та гуманітарні науки; забезпечити гуманітарну зорієнтованість за-гальнонаукових і спеціальних дисциплін, формувати у майбутніх менеджерів розуміння своєї економічної і соціальної місії в управлінні.

В організаційному плані необхідно, щоб сучасна освіта забезпечувала для підготовки успішних управлінців:

· мобільність студентів і викладачів, можливість вивчати кращий досвід у різних ВНЗ;

· розширення і конкретизацію зв’язків між ВНЗ і реальним біз-несом з погляду гармонізації системи: ринок праці – кваліфікаційні вимоги – кваліфікаційні характеристики – освітньо-професійні програми;

· розширення повноважень ВНЗ, сприяння його впливовості в економічному середовищі;

· активний перехід на інноваційні методи роботи.

Як свідчить практика кращих ВНЗ з підготовки управлінців, кваліфікована підготовка менеджерів передбачає впровадження сучасних новітніх педагогічних технологій навчання, розвиток творчої особистості майбутнього фахівця, застосування в навчальному процесі інтерактивних методів. Важливим аспектом викладацької діяльності стає диференціація студентів як суб’єктів навчально-пізнавальної діяльності, що передбачає необхідність чітко визначити для кожного студента програму його навчальних дій, навчити його планувати та організовувати свою діяльність, сумлінно вчитися і вільно спілкуватися.

Для формування світогляду майбутнього управлінця важливою є діалогічність навчання, створення таких навчальних ситуацій, які сприяють розвитку рефлексії студента, усвідомленню себе особисті-стю суспільно корисною і соціально відповідальною, носієм загальнолюдських цінностей.

Заслуговує на увагу й той факт, що студенти завжди прихильно ставляться до творчого педагога, який уміє зацікавити і спонукати до вивчення найскладнішої теми, дає можливість студентам брати участь у пошуку оптимальних варіантів розв’язання проблем, здобуття нових знань.

Доцільною, на наш погляд, є модель удосконалення освітніх форм, запропонована В. Колпаковим і О. Анісімовим, за якою педагог має володіти компетентністю в використанні таких технік, як діяль-нісна (моделювання дії), моделювання рефлексії, психотехніка (моделювання психічного стану), групо-техніка (моделювання входження у відносини з іншими і створення групової цілісності), соціо-техніка (моделювання управління спільною діяльністю).

Таким чином, основними завданнями управлінсько-економічної освіти є:

· формування управлінсько-економічного мислення як інтелектуальної властивості, спроможності пізнавати і осмислювати соціально-економічні явища, засвоювати економічні й управлінські поняття, категорії, теорії, співвідносити їх з практикою господарського життя, творчо розв’язувати проблеми, брати на себе роль лідера і вести за собою інших;

· забезпечення дотримання управлінсько-економічної поведінки, яка виявляється в високому рівні працьовитості, професійної майстерності, виробничих навичок та вмінь, розумінні соціально-економічних аспектів і значущості різних сфер виробництва;

· управлінсько-економічна освіта як засвоєння управлінських функцій з працевлаштування, організації, мотивації та контролю; вміння ухвалювати науково обґрунтовані рішення, створювати оптимальні колективи, застосовувати ефективні прийоми і методи управління; оволодіння інформаційними технологіями економічних стратегій тощо;

· забезпечення управлінсько-економічного виховання, яке об’єднує суспільно-економічні знання, мотиви діяльності, ціннісні орієнтації та норми професійної поведінки.

Ціннісні орієнтації менеджера закріплюються в таких економічних якостях особистості, як працьовитість, ощадливість, справедливість, принциповість, ініціативність, заповзятливість, діловитість, дисциплінованість, відповідальність, орієнтація на найкращий кінцевий результат тощо.

Одним з факторів формування управлінсько-економічного мислення є реальна оцінка економічної дійсності (практики господарювання, рівня життя людей, психологічного мікроклімату в колективі, особистого авторитету керівника тощо). Один з засновників менеджменту А. Файоль зазначав: «Управляти – означає «вести» підприємство до своєї мети, вишукуючи максимум можливостей з наявних ресурсів».