Похідна і твірна основи. Словотвірна база і словотвірний формант.

З погляду дериватології всі слова сучасної української мови поділяються на два типи – похідні та непохідні.

До непохідних слів належать ті, що не утворені від інших слів. Серед них за морфемною структурою можна виділити три групи слів:

1. Незмінювані слова, що складаються лише з кореня: тут, де, там, кіно, кашпо, кашне та ін.

2. Змінювані слова, що складаються з кореня і флексії: стін-а, мороз-Ø, ніч-Ø, шаф-а, біл-ий, щир-ий, один-Ø, десять-Ø і т.д.

3. Дієслова, у морфемній структурі яких визначається суфікс зі значенням процесуальності чит-а-ти, пис-а-ти, стоj-а-ти. До цієї групи можна віднести за тим самим критерієм слова з радиксоїдами: від-ня-ти, з-ня-ти тощо.

До похідних належать слова, утворені від інших слів, напр.: стін-н-ий ← стін-а, мороз-ець ← мороз, про-чита-ний ← чита-ти, біл-яв-ий ← біл-ий тощо. Сюди належать і складні слова, утворені шляхом осново-, словоскладання та зрощення: історико-філологічний, кафе-бар, високоповажний.

Як зазначалося раніше, похідна основа – це та, функціонування якої мотивується іншою основою і яка відрізняється від твірної словотвірним засобом. Похідні основи, на відміну від непохідних, завжди подільні: у них, крім кореневої морфеми виділяється бодай один словотвірний афікс. Твірна основа – це той елемент першого слова в мотиваційних зв’язках, що зумовлює походження та функціонування похідного (другого) слова.

Похідне слово завжди двокомпонентне. Воно складається з твірної (мотивуючої) частини та форманта. Так, для утворення слова весняний використано основу весн-; при творення слова підгрупа – слово група; Отже, формантна частина похідного слова – це складова одиниця. Словотвірний формант (СФ) – це сукупність усіх засобів, що беруть участь у творенні нового слова – це афікси та морфонологічні засоби (чергування фонем, переміщення наголосу, усічення твірної основи, накладання морфем); це матеріальний засіб, за допомогою якого утворюється похідне слово і який становить відмінність у матеріальному оформленні похідного слова порівняно зі словотвірною базою.

Словотвірна база (СБ) – це слово, словосполучення або окремі слова, від яких утворюються і якими мотивуються похідні слова; це сукупність всіх основ сучасної української мови, від яких може здійснюватися утворення нових слів. До складу входять всі основи твірних слів. Отже, поняття твірної основи та СБ не є тотожними.

СБ окремого похідного слова репрезентована словом або кількома словами, з якими у похідного слова встановлюються мотиваційні відношення, а також лексична основа цих слів.

За структурою СБ може бути складною і простою. Перша складається з двох або більше повнозначних слів чи лексичних основ цих слів; друга репрезентована одним повнозначним словом або його лексичною основною, напр.: плавати, пар → пароплав; пароплав → пароплавство.

Структурні та семантичні співвідношення між СБ і похідним словом:

1. За матеріальною морфемною структурою СБ може бути простішою за морфемну структуру лексичної основи похідного слова: день – денний, материн – материнство.

2. СБ може мати складнішу морфемну структуру порівняно з матеріальною морфемною структурою лексичної основи похідного слова: ходити – хід, зустрічати – зустріч.

3. СБ і лексична основа похідного слова можуть мати однакову матеріальну морфемну структуру: золото → золотий, тихий → тиша. Морфемна структура словотвірної бази і похідного слова може бути однаковою, якщо похідне слово утворюється за допомогою нульового афікса від неподільної основи (при словоскладанні, морфолого-синтаксичним способом).

4. Семантичні відношення між СБ і похідним словом завжди виявляють більшу семантичну складність похідного порівняно з твірним.

 

Поняття мотивації.

Мотивація – це співвідношення між двома спільнокореневими словами, за якого спостерігається структурно-семантична передбачуваність слова за допомогою іншого. Наприклад, слово поширеність мотивується словом поширений, а слово виховання – словом виховати.

Мотиваційні відношення об’єднуються вихідним (твірним) та похідним елементами: складносурядний ← складний і сурядний; землеустрій ← устрій землі.

У мотиваційних зв’язках об’єднуються твірний та похідний елементи: похідний елемент завжди являє собою слово, а твірний може бути представлений словом, словосполученням, окремими словами, сполученням службового слова з повнозначним.

Одне зі слів, пов’язаних відношеннями мотивації, є мотивувальним (мотивуючим), а інше – мотивованим. Мотивованим називають слово, що має такі ознаки:

1) Якщо зіставлювані слова мають різні лексичні значення, то мотивованим є те, основа якого характеризується більшою формальною складністю: горох – горошина, бігати – вибігати.

2) Якщо зіставлювані слова мають різні лексичні значення та однакову формальну складність, то мотивованим є слово, що характеризується більшою семантичною складністю, тобто те, значення якого визначається через інше слово: хімія – хімік "той, хто займається хімією", художник – художниця "жінка-художник".

3) За тотожності усіх компонентів значень слів, крім значення частини мови: а) у парах "дієслово – іменник, який позначає дію за цим дієсловом" (молотити – молотьба, виходити – вихід), "прикметник – іменник, який позначає ту ж ознаку (добрий – доброта, новий – новизна, сміливий – сміливість), незалежно від формальної кількості мотивованим визнається іменник, тому що значення дії та ознаки є спільними значеннями відповідно дієслова та прикметника, але не іменника; б) у парі "прикметник – прислівник" мотивованим є слово, що характеризується більшою формальною складністю: хоробрий – хоробро, але вчора – вчорашній.

4) Слово, що не є стилістично нейтральним, не може бути мотивуючим, якщо зіставлюване з ним слово стилістично нейтральне. Наприклад, розм. корабел мотивується прикметником корабельний, незважаючи на більшу формальну складність прикметника.

За характером похідності / непохідності твірного слова розрізняють вихідну й невихідну мотивацію. Наприклад, у словотвірній парі пол-е → поль-ов-ий твірне слово непохідне, отже, й мотивація між похідним і твірним невихідна; і навпаки, у словотвірній парі обговори-ти → обговор-енн-я твірне слово похідне, тому й мотивація між похідним і твірним вихідна.

Крім того, розрізняють безпосередню / опосередковану, бінарну / одиничну, пряму / переносну / периферійну мотивацію.