Способи творення прикметників.

14.1. Суфіксальний словотвір прикметників, утворених від ад’єктивних основ

Для дериваційної системи прикметників притаманні розгалужені зовнішні словотвірні зв’язки. Словотвірною базою для них слугують іменникові та дієслівні лексеми. Рідше прикметники утворюються від числівників, займенникових слів і прислівників. Різноманіттям словотвірних типів характеризується й внутрішньоад’єктивна деривація. Словотвір прикметників спирається на більшість способів словотворення, що діють у сучасній українській мові. Це афіксація, конфіксація, складання, зрощення та комбіновані способи. Про ад’єктивацію як спосіб поповнення лексичного складу прикметників див. п. 12.1.2.

Такі похідні утворення належать переважно до продуктивних словотвірних типів, виражають семантику суб’єктивної оцінки (-уват-, -еньк-, -есеньк-/-ісіньк-/-юсіньк-, -енн-/-анн-, -езн-/-елезн- та ін.), велику кількість ознаки чого-небудь (-ист-), відношення до ознаки чи схожість за ознакою на що-небудь (-ов-). Перші два словотвірні типи є продуктивними, а останній – непродуктивним:

1. Суфікси, що виражають предметне значення суб’єктивної оцінки (відтінки кольорів, смаків; частковість, неповнота ознаки; зменшена, пестлива ознака; збільшена, згрубіла ознака):

-уват-: біл-ува́т-ий ← бі́л-ий, кисл-ува́т-ий ← ки́сл-ий, хрипл-ува́т-ий ← хри́пл-ий;

-еньк-: вуз-е́ньк-ий ← вузьк-и́й, солод-е́ньк-ий ← соло́д(к)-ий, темн-е́ньк-ий ← те́мн-ий;

-есеньк-/-ісіньк-/-юсіньк-: мал-е́сеньк-ий ← мал-и́й, свіж-і́сіньк-ий ← сві́ж-ий, тон-ю́сіньк-ий ← тон(к)-и́й;

-ав-: біл-я́в-ий ← бі́л-ий, зелен-а́в-ий ← зеле́н-ий, чорн-я́в-ий ← чо́рн-ий;

-енн-/-анн-: здоров-е́нн-ий ← здоро́в-ий, широч-е́нн-ий ← широ́к-ий;

-езн-/-елезн-: велич-е́зн-ий ← вели́к-ий, довж-еле́зн-ий ← до́вг-ий.

2. Суфікси, які виражають значення великої кількості ознаки чого-небудь:

-ист-: водян-и́ст-ий ← водян-и́й, шовков-и́ст-ий ← шовко́в-ий.

3. Суфікси, що виражають семантику відношення до ознаки чи схожість за ознакою на що-небудь:

-ов-: легк-ов-и́й ← легк-и́й, чорн-ов-и́й ← чо́рн-ий.

14.2. Суфіксальний словотвір прикметників, утворених від субстантивних основ

Ці похідні утворення виражають семантику посесивності (присвійності), властивості предмету, різноманітні відношення до предмета.

1. Суфікси, що виражають значення присвійності, властивості:

-ів-: ковал-і́в ← кова́ль, шевц-і́в ← швець, бра́т-ів ← брат;

-ин- ¹: се́стр-ин ← сестр-а́, О́льж-ин ← О́льг-а, сва́ш-ин ← сва́х-а;

-ин- ²: лебед-и́н-ий ← ле́бідь, зміj-і́н-ий ← зміj-а́, орл-и́н-ий ← оре́л;

-ач-: свин-я́ч-ий ← свин-я́, кот-я́ч-ий ← кіт, слон-я́ч-ий ← слон.

2. Суфікси, що виражають значення відношення до предмета:

-н-: во́д-н-ий ← вод-а́, губ-н-и́й ← губ-а́, футбо́ль-н-ий ← футбо́л;

-ан-: греч-а́н-ий ← гре́ч-а, скл-ян-и́й ← скл-о, соло́м’-ян-ий ← соло́м-а;

-альн-: музик-а́льн-ий ← му́зик-а, префікс-а́льн-ий ← пре́фікс, театр-а́льн-ий ← теа́тр;

-арн-: легенд-а́рн-ий ← леге́нд-а, молекул-я́рн-ий ← моле́кул-а, фрагмент-а́рн-ий ← фрагме́нт;

-озн-: ангін-о́зн-ий ← ангі́н-а, грип-о́зн-ий ← грип, тиф-о́зн-ий ← тиф;

-ивн-: агрес-и́вн-ий ← агре́с(іj)-а, експрес-и́вн-ий ← експре́с(іj)-а, прогрес-и́вн-ий ← прогре́с;

-ичн-/-ічн-: аналог-і́чн-ий ← анало́г(іj)-а, демократ-и́чн-ий ← демокра́т(іj)-а, термінолог-і́чн-ий ← терміноло́г(іj)-а;

-ен-: бри́тв-ен-ий ← бри́тв-а, бу́кв-ен-ий ← бу́кв-а, е́кстр-ен-ий ← е́кстр-а;

-ов-/-ев-: верміше́л-ев-ий ← верміше́ль, ліс-ов-и́й ← ліс, степ-ов-и́й ← степ;

-ськ-/-зьк-/-цьк-: сіль-ськ-и́й ← сел-о́, пра́-зьк-ий ← Пра́г-а, юна́-цьк-ий ← юна́к;

-аст-: ґратч-а́ст-ий ← ґратк-и́, зозул-я́ст-ий ← зозу́л-я, попел-я́ст-ий ← по́піл;

-ист-: плеч-и́ст-ий ← плеч-е́, колос-и́ст-ий ← ко́лос, ребр-и́ст-ий ← ребр-о́;

-ат-: голов-а́т-ий ← голов-а́, зуб-а́т-ий ← зуб, крил-а́т-ий ← крил-о́.

14.3. Суфіксальний словотвір прикметників, утворених від дієслівних основ

Такі утворення виражають різноманітні відношення ознаки до дії або процесу:

-н-: дій-н-и́й ← доj(і́)-ти, намив-н-и́й ← намив(а́)-ти, очис-н-и́й ← очи́ст(и)-ти. У першому випадку дериваційний процес супроводжує альтернація кореневих голосних фонем, а у двох останніх спостерігаємо усічення твірної основи, при цьому наголос при словотворенні рухомий. Процес творення похідних ад’єктивів за допомогою форманта -н- може супроводжуватися інтерфіксацією, де допоміжним засобом при словотворенні виступає інтерфікс -л'-, а похідне слово, на відміну від перших трьох випадків, зберігає акцентуацію твірного слова: рятува́-ль/н-ий ← рятува́-ти, саджа́-ль/н-ий ← саджа́-ти, склада́-ль/н-ий ← склада́-ти.

-лив-: береж-ли́в-ий ← берег-ти́, заду́м-лив-ий ← заду́м(а)-ти-(ся), ляк-ли́в-ий ← ляк(а́)-ти;

-част-: зали́в-част-ий ← залив(а́)-ти-(ся), розпли́в-част-ий ← розплив(а́)-ти-(ся), розси́п-част-ий ← розсип(а́)-ти-(ся);

-к-: ковз-к-и́й ← ко́вз(а)-ти, плав-к-и́й ← пла́в(и)-ти-(ся), хит-к-и́й ← хит(а́)-ти-(ся);

-ов-: огляд-о́в-ий ← огляд(а́)-ти, опис-о́в-ий ← опис(а́)-ти, ход-ов-и́й ← ход(и́)-ти;

-уч-: кол-ю́ч-ий ← кол(о́)-ти, пек-у́ч-ий ← пек-ти́, плак-у́ч-ий ← пла́к(а)-ти;

-ен-: вар-е́н-ий ← вар(и́)-ти, печ-е́н-ий ← пек-ти́, сма́ж-ен-ий ← сма́ж(и)-ти.

14.4. Нуль-афіксальний словотвір прикметників

Цей спосіб словотворення прикметників не є актуальним у сучасній українській мові: такі утворення являють собою непродуктивні словотвірні типи. Прикметники шляхом нульової афіксації утворюються від:

- кількісних числівників: тре́т-Ø-ій ← тр-и, сьо́м-Ø-ий ← сім, деся́т-Ø-ий ← де́сять;

- окремих іменників: золот-Ø-и́й ← зо́лот-о, во́вч-Ø-ий ← вовк, Бо́ж-Ø-ий ← Бог;

- окремих дієслів: хво́р-Ø-ий ← хвор(і́)-ти, перехо́ж-Ø-ий ← перехо́д(и)-ти.

14.5. Префіксальний словотвір прикметників

У дериваційній ад’єктивній системі префікси посідають чільне місце та є одним із продуктивних способів словотворення. Прикметникові префікси виражають такі словотвірні значення: протилежність ознаки, повноту (надмір) вияву ознаки, просторову ознаку, несправжню ознаку.

1. Прикметникові префікси з семантикою протилежності ознаки:

а-: а-логі́чний ← логі́чн-ий, а-мора́льний ← мора́льн-ий, а-симетри́чний ← симетри́чн-ий;

анти-: а̀нти-воє́нний ← воє́нн-ий, а̀нти-корупці́йний ← корупці́йн-ий, а̀нти-фаши́стський ← фаши́стськ-ий;

без-: без-гра́мотний ← гра́мотн-ий, без-дія́льний ← дія́льн-ий, без-хма́рний ← хма́рн-ий;

ір-/ім-/ін-: ір-раціона́льний ← раціона́льн-ий, ім-мора́льний ← мора́льн-ий, ін-варіа́нтний ← варіа́нтн-ий;

не-: не-вели́кий ← вели́к-ий, не-значни́й ← значн-и́й, не-ціка́вий ← ціка́в-ий.

2. Прикметникові префікси з семантикою повноти (надміру) вияву ознаки або збільшеної ознаки:

архі-: а̀рхі-важли́вий ← важли́в-ий, а̀рхі-реакці́йний ← реакці́йн-ий, а̀рхі-складни́й ← складн-и́й;

все- (усе-): все-си́льний ← си́льн-ий, все-могу́тній ← могу́тн-ій, все-планета́рний ← планета́рн-ий;

пре-: пре-до́брий ← до́бр-ий, пре-га́рний ← га́рн-ий, пре-чудо́вий ← чудо́в-ий;

над-: над-поту́жний ← поту́жн-ий, над-швидки́й ← швидк-и́й, над-складни́й ← складн-и́й;

супер-: супер-суча́сний ← суча́сн-ий, супер-мо́дний ← мо́дн-ий, супер-гармоні́йний ← гармоні́йн-ий;

ультра-: у̀льтра-пра́вий ← пра́в-ий, у̀льтра-лі́вий ← лі́в-ий, у̀льтра-низьки́й ← низьк-и́й;

екстра-: ѐкстра-лінгвісти́чний ← лінгвісти́чн-ий, ѐкстра-мо́дний ← мо́дн-ий, ѐкстра-нови́й ← нов-и́й.

3. Прикметникові префікси з семантикою просторової ознаки:

інтер-: і̀нтер-націона́льний ← націона́льн-ий, і̀нтер-дента́льний ← дента́льн-ий, і̀нтер-вока́льний ← вока́льн-ий;

транс-: тра̀нс-атланти́чний ← атланти́чн-ий, тра̀нс-континента́льний ← континента́льн-ий, тра̀нс’-європе́йський ← європе́йськ-ий.

4. Прикметникові префікси з семантикою несправжньої ознаки:

квазі-: ква̀зі-акти́вний ← акти́вн-ий, ква̀зі-класи́чний ← класи́чн-ий, ква̀зі-стійки́й ← стійк-и́й;

псевдо-: псѐвдо-науко́вий ← науко́в-ий, псѐвдо-істори́чний ← істори́чн-ий, псѐвдо-герої́чний ← герої́чн-ий.

Система префіксальної ад’єктивної деривації має низку особливостей:

а) в утворенні похідних прикметників беруть участь префікси як питомо українські, успадковані з попередніх етапів розвитку української мови, так і запозичені, що, в основному, являють собою префіксоїди латинського або грецького походження;

б) процес префіксального прикметникового словотворення характеризується тим, що словотвірною базою для всіх словотвірних типів є прикметники, і ці словотвірні типи (майже всі) є продуктивними;

в) крім того, творення похідних префіксальних прикметників не супроводжується жодним морфонологічним процесом (не відбуваються альтернації, усічення основ, інтерференція, інтерфіксація);

г) наголос у межах згаданих словотвірних пар у їхніх межах залишається нерухомим, тобто похідне слово зберігає акцентуацію твірного слова, проте акцентно-дериваційні типи, хоч і нерухомі, є різними;

ґ) за участі префіксоїдів у дериваційних процесах у похідних прикметників з’являється побічний наголос.

14.6. Конфіксальний (префіксально-суфіксальний та префіксально-безафіксний) словотвір прикметників

Префіксально-суфіксальним шляхом утворюються прикметники, утворені від іменникових основ за такими моделями:

без-…-н-: без-земе́ль-н-ий ← земл-я́, без-хма́р-н-ий ← хма́р-а, без-збро́й-н-ий ← збро́j-а;

без-…-ов-: без-ві́з-ов-ий ← ві́з-а, без-стик-ов-и́й ← стик, без-стиль-ов-и́й ← стиль;

поза-…-н-: поза-парті́й-н-ий ← па́ртіj-а, поза-кла́с-н-ий ← клас ¹;

поза-…-ов-: поза-черг-о́в-ий ← че́рг-а, поза-кла́с-ов-ий ← клас ²;

до-…-н-: до-революці́й-н-ий ← револю́ціj-а, до-призо́в-н-ий ← при́зов, до-воє́н-н-ий ← війн-а́;

до-…-ов-/-ев-: до-кла́с-ов-ий ← клас ², до - жовтн-е́в-ий ← жовтень, до-термін-о́в-ий ← те́рмін;

від-…-н-: від-дієсл і́ в-н-ий ← дієсло́в-о, від-ім ен -н-и́й ← ім’-я́;

над-…-н-: над-во́д-н-ий ← вод-а́, над-зе́м-н-ий ← земл-я́, над-приро́д-н-ий ← приро́д-а;

навколо-…-н-: на̀вколо-зе́м-н-ий ← зем(л)-я́, на̀вколо-сві́т-н-ій ← світ, на̀вколо-мі́ся ч -н-ий ← мі́сяць;

після-…-н-: після-обі́д-н-ій ← обід, після-воє́н-н-ий ← війн-а́, після-революці́й-н-ий ← револю́ціj-а;

при-…-н-/-ов-: при-вокза́ль-н-ий ← вокза́л, при-дієсл і́ в-н-ий ← дієсло́в-о, при-фронт-ов-и́й ← фронт;

при-…-ськ-: при - дніпр-о́в/ськ-ий ← Дніпр-о́, при-дуна́й-ськ-ий ← Дуна́й, при-карпа́т-ськ-ий ← Карпа́т-и;

проти-…-н-: про̀ти-поже́ж-н-ий ← поже́ж-а, про̀ти-пухли́н-н-ий ← пухли́н-а, про̀ти-радіаці́й-н-ий ← радіа́ціj-а;

під-…-н-: під-зе́м-н-ий ← зем(л)-я́, під-колі́н-н-ий ← колі́н-о, під-моск о ́в-н-ий ← Москв-а;

Префіксально-суфіксальні прикметники утворюються на базі прийменниково-відмінкових форм іменників, особливо форм орудного та місцевого відмінків. Це стосується не тільки випадків, поданих нижче, а й тих, що зазначені вище:

за-…-ськ-: за-мі-ськ-и́й ← за мі́ст-ом, за-мо́р-ськ-ий ← за мо́р-ем;

між-…-ськ-: між-мі-ськ-и́й ← між міст-а́ми, між-ву́з-ів/ськ-ий ← між ву́з-ами;

на-…-н-: над-во́д-н-ий ← над вод-о́ю, на-ст і́ ль-н-ий ← на стол-і́, на-ру́ ч -н-ий ← наруц -і́;

перед-…-ов-/-н-: перед-гроз-ов-и́й ← перед гроз-о́ю, перед-ви́бор-н-ий ← перед ви́бор-ами та ін.

У ролі твірних у декількох словотвірних типах виступають дієслова:

без-…-н-/-нн-: без-огля́д-н-ий ← огляд(а́)-ти-ся, без-розді́ль-н-ий ← розділ(и́)-ти, без-переста́-нн-ий ← переста́-ти;

не-…-н-/-нн-: не-пере́рв-н-ий ← перерв(а́)-ти, не-наста́-нн-ий ← наста́-ти.

У сфері прикметникового словотворення використовується конфікс, що складається з префікса та нульового суфікса, тільки в одному словотвірному типі: без-…-Ø: без-голо́в-Ø-ий ← голов-а́, без-ро́г-Ø-ий ← ріг, без - голо́с-Ø-ий ← го́лос. Конфікс без-…-Ø як словотвірний формант виражає значення відсутності ознаки. Цей словотвірний тип є малопродуктивним.

14.7. Складання і зрощення як способи прикметникової деривації

1. Основоскладання є дуже продуктивним способом поповнення лексичного складу прикметників. Словотвірною базою для творення складних прикметників шляхом основоскладання є твірна основа (твірні основи) і слово: блі́д-о-роже́вий ← блід-и́й і роже́вий, во̀д-о-стійки́й ← стійки́й до вод-и́, півде́нн-о-за́хідний ← півде́нн-ий і за́хідний, військо́в-о-спорти́вний ← військо́в-ий і спорти́вний.

Складні прикметники такого типу частіше за все походять від словосполучень:

- з сурядним зв’язком (з погляду орфографії, як правило, пишуться через дефіс): украї́нськ-о-по́льський ← украї́нськ-ий і по́льський, культу́рн-о-істори́чний ← культу́рн-ий та істори́чний;

- з підрядним зв’язком (з погляду орфографії, в основному, пишуться разом): моро̀з-о-стійки́й ← стійки́й до моро́з-ів, та̀нк-о-досту́пний ← досту́пний для танк-ів.

У ролі першого компонента виступають основи іменників і прикметників, а їхнє поєднання з другою частиною відбувається шляхом інтерфіксації, яка є обов’язковим процесом, що супроводжує основоскладання. Інтерфікси - о - (- е -), які виконують функцію єднального голосного, є частиною словотвірного форманта, що складається з суми значень твірних основ: ки́сл-о-соло́дкий, те́мн-о-шокола́дний, крохма́л-е-па́токовий.

2. Основоскладання, комбіноване з суфіксацією. Як і чисте складання, складання з суфіксацією в прикметниковій системі є доволі продуктивним способом словотворення. Складносуфіксальні ад’єктиви утворюються лише на базі словосполучень із підрядним зв’язком:

а) головне слово – іменник, залежне – прикметник: сільськ-е́ господа́р(ств)-о → сі̀льськ-о-господа́р-ськ-ий, наро́дн-а пое́з(іj)-а → наро̀дн-о-поет-и́чн-ий;

б) головне слово – іменник у називному відмінку, залежне – іменник у родовому відмінку: ремо́нт ваго́н-ів → ваго̀н-о-ремо́нт-н-ий, мільйо́н голос-і́в → мільйо̀нн-о-голо́с-н-ий;

в) головне слово – числівник, залежне – іменник: тр-и ме́тр-и → тр-и-метр-о́в-ий, дві́ст-і гри́вень → дв-ох-со̀тгри́вен-н-ий;

г) головне слово – іменник, залежне – займенник: і́нш-а мо́в-а → і̀нш-о-мо́в-н-ий, ус-і́ бо́к-и → ус-е-бі́ч-н-ий;

ґ) головне слово – дієслово, залежне – іменник: люб(и́)-ти во́л-ю → во̀л-е-лю́б-н-ий, обробл(я́)-ти де́рев-о → дѐрев-о-обро́б-н-ий.

Компоненти прикметників, утворених складносуфіксальним способом, поєднуються за допомогою різноманітних інтерфіксів. Крім традиційних єднальних голосних - о - (- е -), інтерфіксами виступають декорельовані числівникові флексії: сорок-а̀-дю́йм-о́в-ий, тр-и-поверх-о́в-ий, дв-ох-елеме́нт-н-ий тощо.

3. Основоскладання, комбіноване з нульовою суфіксацією. До складносуфіксальних утворень належать прикметники, що, крім єднального голосного, містять нульовий суфікс, який бере участь в їхньому творенні: бі̀л-о-голо́в-Ø-ий ← бі́л-а голов-а́, бі̀л-о-зу́б-Ø-ий ← бі́л-і зу́б-и, чо̀рн-о-хво́ст-Ø-ий ← чо́рн - ий хвіст.

Доказом того, що похідні слова мають дериваційний нульовий афікс, є наявність в українській мові варіантних форм, де цей суфікс матеріально виражений: мільйо̀нн-о-голо́с-Ø-ий і мільйо̀нн-о-голо́с-н-ий, дзві̀нк-о-голо́с-Ø-ий і дзві̀нк-о-голо́с-н-ий, а також в префіксально-безсуфіксних прикметниках: без-голо́с-Ø-ий і без-голо́с-н-ий.

4. Зрощення. Прикметники-зрощення походять від словосполучень, що побудовані за схемами:

а) прикметник + прислівник: знайо́мий ма́ло → ма̀лознайо́мий, розчи́нний шви́дко → швѝдкорозчи́нний;

б) дієприкметник + прислівник: підпи́саний ни́жче → нѝжчепідпи́саний, зазна́чений ви́ще → вѝщезазна́чений;

в) прикметник (дієприкметник) + займенник: перемага́ючий усе́ → усеперемага́ючий, плодю́щий усе́ → усеплодю́щий.

Інтерфікси при утворенні складних прикметникових зрощень участі не беруть. Голосні о та е є суфіксами, що зберігають похідні слова від твірних прислівників.

 

30. Способи творення дієслів.

31. Способи творення прислівників.